Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 211/9423/25
2/214/2403/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №211/9423/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулась до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість: за договором позики №5118852 від 24.09.2021 у загальному розмірі
27 265,00 грн., що складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 22 265,00 грн.; судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,00 грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Пред`явлені позовні вимоги мотивовано тим, що 24.09.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5118852 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Перед укладенням кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 оформила заявку на отримання кредиту через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця. Прийняття позичальником пропозиції кредитодавця щодо укладення договору відбулося шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого кредитодавцем у SMS-повідомленні на мобільний номер телефону позичальника, що відповідно до умов договору та положень законодавства прирівнюється до підписання електронного правочину у письмовій формі.
За умовами кредитного договору №5118852 від 24.09.2021, ТзОВ «МІЛОАН» надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн., які підлягали поверненню у встановлені договором строки з урахуванням погоджених сторонами умов кредитування та сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом на пільгових умовах становили 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, а стандартна (базова) процентна ставка становила 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Представник позивача зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитодавець виконав належним чином, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом їх безготівкового перерахування на зазначений нею картковий рахунок. Водночас відповідач належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, у передбачені договором строки кредитні кошти не повернула та нараховані проценти не сплатила, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021.
26.01.2022 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, укладеним із ОСОБА_1 .
У подальшому, 10.01.2023 між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру боржників, зокрема й за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 .
За розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021 становить 27 265,00 грн., з яких: 5000,00 грн.- заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 22265,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги, за розрахунком позивача відсутня; заборгованість за пенею, штрафами, комісіями, інфляційними втратами та 3% річних не нараховувалася.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а право вимоги за відповідним кредитним договором перейшло до ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у встановленому законом порядку, представник позивача вважає майнові права позивача порушеними та просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі
27 265,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року, матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 04 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.03.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка М.В., до суду через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача зазначає, що за умовами кредитного договору №5118852 від 24.09.2021 кредит у розмірі 5 000,00 грн. було надано строком на 30 днів, із кінцевою датою повернення 24.10.2021. При цьому загальні витрати за кредитом, визначені умовами договору, становили 15,00 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту - 5 015,00 грн. На думку представника відповідача, позивач безпідставно включив до складу заборгованості
22 265,00 грн. процентів за користування кредитом, оскільки право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося зі спливом установленого договором строку кредитування.
Посилаючись на положення ст.ст.631, 1048, 1056-1 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, представник відповідача стверджує, що проценти за користування кредитом могли нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Зокрема, у відзиві також зазначено, що з нарахованих первісним кредитором 15 015,00 грн. процентів лише 15,00 грн. нараховано за період з 25.09.2021 до 24.10.2021, тобто в межах строку кредитування, тоді як 15 000,00 грн. нараховано за період з 25.10.2021 до 22.12.2021.
Крім того, представник відповідача заперечує правомірність нарахування ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 7 250,00 грн. процентів за період з 26.01.2022 до 23.02.2022, оскільки, на його думку, такі нарахування здійснено поза межами передбаченого договором строку кредитування, а позивач не навів належного обґрунтування їх правомірності.
Також представник відповідача звертає увагу на положення кредитного договору щодо можливості пролонгації строку кредитування та зазначає, що матеріали справи не містять доказів розміщення первісним кредитодавцем в особистому кабінеті відповідача оновленого графіка платежів у разі продовження строку кредитування.
У зв`язку із цим представник відповідача вважає недоведеним виникнення у відповідача обов`язку сплачувати проценти в заявленому ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» розмірі.
Крім того, у відзиві наведено заперечення щодо розміру нарахованих процентів з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, представник відповідача зазначає, що заявлена до стягнення сума процентів істотно перевищує розмір основної заборгованості. Також представник відповідача звертає увагу на положення ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження денної процентної ставки. Заперечуючи проти доказів, наданих позивачем на підтвердження укладення кредитного договору в електронній формі, представник відповідача зазначає, що матеріали справи, на його думку, не містять належних і достовірних доказів вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, необхідних для укладення договору, зокрема доказів направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також відомостей про відповідні дії на веб-сайті кредитодавця.
На підтвердження своєї позиції представник відповідача посилається на положення ст.100 ЦПК України та вказує на відсутність журналів подій (логів), які, на його думку, дали б змогу перевірити обставини оформлення кредиту та прийняття відповідачем умов договору. Подані позивачем заяву-анкету, пропозицію укласти договір, акцепт оферти та довідку про ідентифікацію, представник відповідача вважає недостатніми для підтвердження зазначених обставин.
Окремо представник відповідача заперечує факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн., зазначаючи, що матеріали справи не містять належних доказів перерахування коштів саме на рахунок, відкритий на ім`я відповідача. При цьому довідку ТзОВ «ФК «ЕЛАЄНС» він вважає недостатньою для підтвердження такого перерахування, оскільки вона, на його думку, не дає змоги встановити особу отримувача коштів.
Також у відзиві представник відповідача заперечує проти стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн., вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та ціною позову. Зазначає, що справа має типовий характер, а заявлений розмір витрат становить значну частину суми позовних вимог. Посилаючись на положення ст.137 ЦПК України, представник відповідача заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в разі їх розподілу на користь позивача. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в розмірі
10 000,00 грн., остаточний розрахунок яких буде подано відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Отже, за результатами розгляду відзиву представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі, відмовити у стягненні з відповідача судових витрат позивача або, у разі їх розподілу на користь позивача, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.
19.03.2026 від представника позивача через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив представник позивача заперечує проти доводів представника відповідача щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та наполягає на правомірності нарахування заборгованості за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, укладеним між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначає, що відповідач зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а позивач як новий кредитор набув право вимоги заборгованості в обсязі та на умовах, визначених договором факторингу.
Щодо нарахування процентів представник позивача зазначає, що їх розмір, порядок та період нарахування передбачені умовами кредитного договору, зокрема п.п.1.6, 2.2.2, 2.2.3 та 4.2. На думку представника позивача, поданий розрахунок заборгованості містить необхідні відомості щодо складових боргу та періодів нарахування, а незгода відповідача ОСОБА_1 з таким розрахунком сама по собі не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому представника позивач наголошує на тому, що відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кузьменко М.В. не надали власного контррозрахунку заборгованості.
Стосовно ненадання виписок за рахунком позичальника представник позивача обґрунтовує неможливість їх подання тим, що ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як позивач, та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як первісний кредитор, є небанківськими фінансовими установами, а не банками, і, на його переконання, вони не мають можливості формувати виписки за картковими рахунками споживачів.
Заперечуючи проти застосування денної процентної ставки на рівні 1%, представник позивача посилається на дату укладення кредитного договору №5118852 від 24.09.2021 та зазначає, що передбачені Законом України «Про споживче кредитування» обмеження максимального розміру денної процентної ставки, запроваджені Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року, на спірні правовідносини, на його думку, не поширюються. У зв`язку із цим представник позивача вважає застосування відповідачем зазначеного обмеження під час здійснення контррозрахунку безпідставним.
Окрему увагу представник позивача приділяє питанню автоматичної пролонгації кредитного договору №5118852 від 24.09.2021. Посилаючись на положення п.2.3.2 кредитного договору, він стверджує, що сторони погодили можливість продовження строку кредитування за настання визначених договором обставин, зокрема в разі продовження користування кредитними коштами після спливу первісного строку кредитування. На цій підставі представник позивача вважає нарахування заборгованості таким, що здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору.
Щодо нарахування процентів після відступлення права вимоги представник позивача зазначає, що відповідно до ст.ст.512 та 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу відповідних прав. Крім того, з посиланням на п.п.2.2 та 2.4 договору факторингу №26-01/2022-83 представник позивача стверджує, що договір факторингу не містить обмежень щодо реалізації набутих прав вимоги, зокрема в частині нарахування та стягнення процентів.
У частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник позивача наполягає на їх стягненні з відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на погоджений між ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатом розмір гонорару, а також на положення процесуального законодавства і правові висновки Верховного Суду щодо розподілу судових витрат. На думку представника позивача, відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кузьменко М.В. не навели достатніх доказів неспівмірності заявлених витрат. Водночас представник позивача заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу, заявлених представником відповідача, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи й характером спірних правовідносин.
За результатами викладеного представник позивача наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог, відхиленні заперечень представника відповідача щодо нарахування заборгованості та відмові у задоволенні його вимог про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу або, як альтернативний варіант, на істотному зменшенні їх розміру.
Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року здійснено перехід від розгляду цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 12 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувані докази надійшли до суду 02.06.2026 та 12.06.2026.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів. З огляду на відсутність заперечень учасників справи щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, а також з урахуванням клопотання представника позивача, суд протокольною ухвалою від 26.08.2026 постановив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Усі необхідні процесуальні дії, передбачені ЦПК України для розгляду справи в обраному порядку, судом виконано. Сторонам забезпечено можливість реалізувати надані їм процесуальні права, зокрема щодо подання заяв по суті справи, клопотань та доказів. Витребувані судом докази надійшли до суду та долучені до матеріалів справи.
За таких обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, без участі сторін, та ухвалити судове рішення за результатами їх дослідження й оцінки.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 24.09.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5118852 в електронній формі (далі - Договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 30 днів, із кінцевою датою повернення 24.10.2021. Відповідно до умов зазначеного договору проценти за користування кредитом на пільгових умовах становили 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а стандартна (базова) процентна ставка становила 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
При цьому, як вбачається з умов Договору, його п.4.2 передбачено право кредитодавця після спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України. Водночас умовами цього пункту визначено, що обов`язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Звертаючись до суду з позовом, ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» посилалося на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №5118852 від 24.09.2021 та набуття позивачем права вимоги за ним на підставі договорів відступлення права вимоги. На підтвердження заявленої до стягнення суми позивач надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна сума боргу становить 27 265,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 22 265,00 грн. - заборгованість за процентами.
Водночас сторона відповідача заперечує проти стягнення процентів у заявленому розмірі, посилаючись на закінчення строку кредитування 24.10.2021, відсутність належних доказів продовження строку кредитування, а також неправомірність нарахування процентів поза межами погодженого сторонами строку кредитування.
З огляду на наведені доводи сторін суд вважає за необхідне окремо перевірити обґрунтованість вимог щодо стягнення основної суми кредиту та процентів, враховуючи правову природу відповідних нарахувань, погоджені сторонами умови договору, встановлені законом межі реалізації кредитодавцем права на отримання процентів та належність доказів на підтвердження розміру заборгованості.
Відповідно до п.1.5 Договору, загальні витрати позичальника складають 15,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 5 015,00 грн. Комісія за надання кредиту складає 0,00 грн. Проценти за користування кредитом - 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.7). Проценти нараховуються за стандартною (базовою), яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена у п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору.
Як слідує з п.2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загального строку пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Як визначено у п.2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальникові безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.
Указаний договір було укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступному, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 Договору. При укладенні договору було проведено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 кредитором ТзОВ «МІЛОАН», та акцепт договору позичальником прийнято шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора буквено-цифрового вираження, відправленого на вказаний позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №5118852 від 24.09.2021 дійсно укладений сторонами правочину - ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , на який 24.09.2021 відправлено одноразовий ідентифікатор «R54404» в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.
Судовим розглядом встановлено, що свої зобов`язання за договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 5 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 за. № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТзОВ ФК «ЕЛАЄНС» про успішно проведені платежі в системі - номер в системі FONDY: 450654320; номер операції: 0cf52cdf-ef93-4ac1-ae45fe57ce35f951_637680699315301851; дата проведення платежу: 24.09.2021; призначення платежу: кошти згідно договору №5118852; сума платежу: 5000; валюта платежу: UAH; платіжний метод: карта VISA; статус платежу: approved; номер карти: № НОМЕР_2 ; банк картки отримувача: Monobank. Крім того, на виконання ухвали про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано до суду виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 про рух коштів за період 24.09.2021 до 29.09.2021.
При цьому, у ході судового розгляду відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кузьменко М.В. не надали будь-яких доказів, зокрема, виписки по особовому рахунку, доступ до якої відповідач має як клієнт банка-емітенту банківської карти, чи довідки про відсутність у неї банківської картки № НОМЕР_2 на момент здійснення перерахування коштів або ж втрату картки з володіння в результаті протиправних дій третіх осіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Щодо заперечень представника відповідача стосовно укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів суд зазначає, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів підтверджуються дослідженими судом документами, зокрема кредитним договором, документами щодо ідентифікації позичальника, довідкою про здійснення платежу та випискою по картковому рахунку за період з 24.09.2021 до 29.09.2021, а отже, суд не приймає такі доводи представника відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору №5118852 від 24.09.2021 та отримання кредитних коштів, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із необхідності визначення дійсного розміру заборгованості, що підлягає стягненню, на підставі встановлених фактичних обставин, умов кредитного договору та норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Натомість відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість. При цьому відповідачем та її представником - адвокатом Кузьменком М.В., не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження виконання умов кредитного договору або спростування обставин щодо наявності заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що надані ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку користувалась кредитними коштами, наданими їй ТзОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021 у вигляді наданого кредиту, у зв`язку з чим має зобов`язання перед кредитором з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
В свою чергу, за результатами оцінки доводів сторін суд доходить висновку, що обставини укладення кредитного договору №5118852 від 24.09.2021, надання відповідачеві ОСОБА_1 кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджені належними доказами, враховуючи наступне.
Пунктом 3.2.6 Договору визначено, що товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Судовим розглядом встановлено, що 26.01.2022 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з умовами якого ТзОВ «МІЛОАН» відступило ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, укладеним з ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 20 015,00 грн. (що складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 15 015,00 грн.), свідченням чому є акт прийому-передачі реєстру боржників, платіжне доручення та Витяг з Реєстру боржників.
Надалі, 10.01.2023 між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з умовами якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, укладеним із ОСОБА_1 , у загальному розмірі вимог 27 265,00 грн. (що складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 22 265,00 грн.), свідченням чому є акт прийому-передачі реєстру боржників, платіжне доручення та Витяг з Реєстру боржників, де вимоги до ОСОБА_1 включені за порядковим №49199.
Відповідно до приписів ст.ст.514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором, законом.
Враховуючи, що ТзОВ «МІЛОАН» як первісний кредитор свої зобов`язання за договором перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» кінцево, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність звернення до суду.
За результатами розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021, до якої позивачем включено такі складові, розраховані станом на 10.01.2023: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками -
22 265,00 грн.
Аналізувавши розрахунок заборгованості, суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося у два етапи. Так, відповідно до п.1.5.2 договору, за період до 24.10.2021 включно проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. За зазначений період тривалістю 30 днів розмір нарахованих процентів становить 15,00 грн., що підтверджується таким розрахунком: 5 000,00 грн. ? 0,01 % / 100 % ? 30 днів. Починаючи з 25.10.2021, кредитором застосовано стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.1.6, п.2.3.1.2 договору, зазначена ставка застосовувалася протягом 60 днів - у період з 24.10.2021 до 22.12.2021, з огляду на те, що позичальник не повернув кредитні кошти у межах установленого строку кредитування та продовжив користуватися ними після його закінчення. За цей період кредитором нараховано проценти в розмірі 15 000,00 грн., що визначено за таким розрахунком: 5 000,00 грн. ? 5 % / 100 % ? 60 днів. Таким чином, загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитом становить 15 015,00 грн.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження максимальної денної процентної ставки, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25).
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що встановлене Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX обмеження максимального розміру денної процентної ставки за договором про споживчий кредит за загальним правилом застосовується до договорів, укладених починаючи з 24.12.2023. Щодо договорів, укладених до цієї дати, відповідне обмеження застосовується за умови продовження строку кредитування після набрання чинності зазначеним Законом.
При цьому Верховний Суд зазначив, що законодавець, передбачаючи поширення нових обмежень на раніше укладені договори, пов`язав їх застосування саме з продовженням строку кредитування, тобто строку, на який надається кредит, а не лише з продовженням існування невиконаного грошового зобов`язання або періодом нарахування заборгованості. У цій справі кредитний договір №5118852 укладено 24.09.2021, тобто до набрання чинності Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Водночас із доводів сторін вбачається, що питання продовження строку кредитування пов`язане з передбаченим договором механізмом пролонгації. Саме по собі продовження нарахування процентів, наявність непогашеної заборгованості або перехід права вимоги до іншого кредитора не свідчать про продовження строку кредитування в розумінні перехідних положень Закону №3498-IX.
За відсутності належних і допустимих доказів продовження строку кредитування після 24.12.2023, підстави для застосування до спірних правовідносин встановленого цим Законом обмеження максимальної денної процентної ставки відсутні.
Також, судом встановлено, що після відступлення права вимоги ТзОВ «МІЛОАН» на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 26.01.2022 новий кредитор здійснив донарахування процентів із застосуванням стандартної (базової) процентної ставки за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту (5 000,00 грн.) ще за 29 днів (за період з 26.01.2022 до 23.02.2022), в результаті чого заборгованість по процентам була збільшена на 7 250,00 грн. Після 23.02.2022 проценти не нараховувались, заборгованість з позиції позивача станом на 10.01.2023 склала 27 265,00 грн., що складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками -
22 265,00 грн.
Разом з тим, після відступлення права вимоги ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023, новий кредитор не здійснював нових нарахувань та вимог по ст.625 ЦК України не заявляв; відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 10.01.2023 заборгованість за кредитним договором встановлена у розмірі 27 265,00 грн., що складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 22 265,00 грн.
Щодо нарахованих ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 7 250,00 грн. процентів за період з 26.01.2022 до 23.02.2022 суд зазначає, що відповідно до поданого розрахунку зазначена сума визначена за ставкою 5% від залишку кредиту в розмірі 5 000,00 грн. за 29 днів. Арифметично такий розрахунок є правильним: 5 000,00 грн. ? 5 % / 100 % ? 29 днів = 7 250,00 грн.
Разом з тим, правильність арифметичного розрахунку сама по собі не підтверджує правомірності нарахування відповідної суми.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після закінчення визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після закінчення строку кредитування правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються відповідно до положень ст.625 ЦК України.
Водночас у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що сторони можуть погодити нарахування процентів після закінчення строку кредитування як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У такому разі суд має з`ясувати зміст відповідних договірних умов та встановити правову природу таких процентів.
Як вбачається з умов Договору, строк кредитування, з урахуванням максимально передбаченого п.2.3.1.2 продовження на 60 днів, закінчився до початку періоду, за який позивачем нараховано зазначені проценти.
Крім того, позивачем не надано належних доказів пред`явлення передбаченої п.4.2 Договору вимоги, з якою сторони пов`язали виникнення обов`язку позичальника зі сплати процентів після закінчення строку кредитування.
За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування 7 250,00 грн. процентів за період з 26.01.2022 до 23.02.2022 не підтверджене належними доказами та не ґрунтується на доведених договірних підставах, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.
Щодо доводів представника відповідача про неспівмірність заявленої суми процентів із розміром основного боргу суд зазначає, що сама по собі обставина, що сума нарахованих процентів перевищує суму основного боргу, не є безумовною підставою для відмови у стягненні процентів.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, суд зазначає, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підлягають оцінці з урахуванням ст.625 ЦК України. За наявності передбачених законом підстав суд вправі вирішити питання щодо співмірності відповідного нарахування та можливості його зменшення.
Таким чином, доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування є обґрунтованими в тій частині, у якій відповідні нарахування не підтверджені належними доказами або не відповідають правовій природі та умовам виникнення відповідного грошового зобов`язання. В іншій частині такі доводи підлягають оцінці з урахуванням встановлених судом обставин та змісту кредитного договору.
Оскільки жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем ОСОБА_1 заявленої заборгованості матеріали справи не містять, враховуючи часткову обґрунтованість та доведеність заявленого боргу, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021 у загальному розмірі 20 015,00 грн., що включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн., заборгованість по процентам - 15 015,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно з ч.3 та ч.4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 27 265,00 грн., з яких суд визнав обґрунтованими вимоги на суму 20 015,00 грн., а в задоволенні вимог про стягнення
7 250,00 грн. судом відмовлено. Отже, частка задоволених позовних вимог становить 73,40%, а частка вимог, у задоволенні яких відмовлено - 26,60%.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем та відповідачем, суд враховує положення ст.ст.137, 141 ЦПК України, перевіряє документальне підтвердження відповідних витрат, їх зв`язок із розглядом цієї справи, обсяг фактично наданих правничих послуг, а також обґрунтованість і співмірність заявлених сум.
Позивачем ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. З огляду на часткове задоволення позову та з урахуванням пропорційності розподілу судових витрат відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати в розмірі 73,40% від заявленої суми, що становить 9 542,00 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Оскільки позов задоволено частково, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, витрати відповідача підлягають розподілу пропорційно розміру відхилених позовних вимог, тобто в межах 26,60% від заявленої суми, що становить 2 660,00 грн.
При цьому суд виходить з того, що часткове задоволення позову зумовлює необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу між сторонами відповідно до результату розгляду справи, а не покладення всіх таких витрат виключно на одну зі сторін.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову та покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу, становить 9 542,00 грн., а розмір відповідних витрат відповідача - 2 660,00 грн., різниця між зазначеними сумами становить 6 882,00 грн. на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати положення ч.10 ст.141 ЦПК України та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 882,00 грн., звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній решту розподілених витрат на професійну правничу допомогу.
Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 1 792,72 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, пропорційно частині задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №5118852 від 24.09.2021 у загальному розмірі 20 015,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості по відсоткам - 15 015,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1 792,72 грн. судового збору та 6 882,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно частині задоволених вимог.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, офіс 306.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_1 .
Кузьменко Микола Васильович , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №3183, видане 11.11.2016 Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса місця роботи: АДРЕСА_2 .
Рішення у справі складено та підписано без проголошення 11 листопада 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко
Судове рішення № 141433618, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 211/9423/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: