Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/11820/24
Номер провадження2/205/1920/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м.Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г. В.,
за участю секретаря судового засідання Мальцевої І.О, Гузь Є.В., Копич В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська селищна рада, Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним (фіктивним),
ВСТАНОВИВ:
09.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання шлюбу недійсним (фіктивним).
Заявлені вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з довідкою командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 у випадку смерті у стаціонарі в/ч НОМЕР_2 капітана у відставці ОСОБА_3 правоохоронні органи не залучались. Згідно з довідкою ТВО командира в/ч пп НОМЕР_3 п-к ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в період з 26.07.2014 по 22.08.2014, та з 29.10.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.
Згідно з довідкою від 21.01.2015 отримав бойову травму в зоні АТО: «проникаюче черепно-мозкове поранення з вхідним отвором лівої тім`яної області. Багатоскільчастий перелом тім`яної кістки, кісткові уламки міжпівкульної щілини.» Травма отримана в ході бойових дій в зоні то ІНФОРМАЦІЯ_3 , приблизно 14-00 Донецькій обл., с. Тоненьке. Перша допомога отримана в Селідівській ЦМЛ.
Згідно з довідкою від 20.04.2015 № 540 хворий лежачий, потребує постійного цілодобового догляду. Цей стан здоров`я батька був по день його смерті. Він не рухався (візок), отримував пенсію приблизно 17500,00 грн. ОСОБА_6 доглядала за батьком цілодобово, харчувалась за його гроші, отримувала винагороду та інше.
Вважає, що відповідач ОСОБА_7 від сиділки до подружжя ОСОБА_3 пройшла розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (матір`ю позивача) відбулося 15.06.2016р. без участі ОСОБА_8 , укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 відбулося 22.07.2016 без участі ОСОБА_3 . Він про шлюб батька нічого не знав, батько йому не говорив та інше. Про шлюб батька з ОСОБА_10 йому стало відомо в день його смерті. Вважає цей шлюб недійсним (фіктивним), з метою заволодіння майном батька, грошима, та отримання різноманітної грошової допомоги від держави та пенсії батька.
Вказує, що жінка його батька ( ОСОБА_2 - Кравець) захопила майно батька (авто), зняла кошти з батькової картки у розміpi 779622,20 грн та судиться з ним за квартиру. В обґрунтування правової позиції посилається на статті 39 та 40 Сімейного кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року, цивільну справу №205/11820/24, провадження №2/205/4125/24, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В., яка передана судді канцелярією суду 10.09.2024 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.
25.09.2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
22 жовтня 2024 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним (фіктивним) не визнає в повному обсязі. Вказує, що на початку 2010 року вона познайомилася з ОСОБА_3 . У них зав`язалися стосунки і вони стали проживати з ним разом однією сім`єю, без укладення шлюбу. Спочатку вони орендували житло у гуртожитку на житловому масиві Червоний камінь у м. Дніпро, а потім періодично проживали у матері відповідачки ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 та у батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час проживания купили бойлер, який залишили його батькам. З 2013 року вони з ОСОБА_14 почали проживати у його квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . У кредит, який взяли у 2013 року на ім`я ОСОБА_15 у Новомосковському відділенні «А-Банка», вони купили пральну машинку, холодильник і газову піч. Раніше цю квартиру ОСОБА_16 здавав в оренду, так як в квартирі були проблеми з водою і опаленням. У зв`язку з її сімейними обставинами протягом півроку з ними в квартирі мешкала донька відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_17 . Відповідачці відомо, що раніше ОСОБА_16 перебував у шлюбі ОСОБА_8 , з якою з 2000 року не підтримує шлюбні відносини, і у нього є син ОСОБА_1 - позивач у справі, який залишився проживати з колишньою дружиною. А також відомо, що у 2000 роках було винесене рішення Новомосковського міського суду про розірвання шлюбу ОСОБА_12 з ОСОБА_8 , що стало підставою для видачі свідоцтва про розірвання їх шлюбу серія НОМЕР_4 , яке видане 15 червня 2016 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Позивача вона вперше побачила у 2012 році, коли вони з ОСОБА_15 проживали у батьків ОСОБА_15 і вийшли на вул. Героїв Сталінграда для зустрічі з позивачем, ОСОБА_16 передав йому гроші (аліменти) і познайомив, сказавши - це моя дружина знайомся. Потім вона зустрічалась з позивачем під час поховання батьків ОСОБА_15 . Батько ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його мати померла восени 2020 року. Вони з чоловіком були на похованні його батьків на Краснопільському цвинтарі, де був позивач. Вказує, що позивачу було відомо, що батько створив сім`ю, має дружину, але йому було байдуже, він майже не підтримував особисті стосунки з батьком, спілкувалися вони по телефону раз чи два рази на рік за ініціативою батька. ОСОБА_18 був кадровим військовим в запасі. Коли вони познайомились, ОСОБА_16 працював наладчиком по виготовленню поліетиленових пакетів у Дніпрі, потів він був охоронцем у магазинах «Спар» у Дніпрі. З кінця 2013 року він працював на Губининському цукровому заводі, з якого він звільнився, і 02 квітня 2014 року був мобілізований. Проходив службу в смт Черкаське, був заступником командира роти, на вихідних приїжджав додому. Періодично виїжджав у відрядження в Донецьку область. З 26 липня 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької області і 15 січня 2015 року отримав тяжке проникаюче вогнепальне черепно-мозкове поранення. Позивач вказує, що вона відразу зателефонувала позивачу та повідомила про поранення чоловіка. Позивач приїхав в лікарню ОСОБА_19 до батька, а потім був в день виписки з лікарні, на їхнє прохання підвозив своєю машиною їх додому. Надалі вони просили, але більш жодної допомоги позивача не отримали. Згідно з долученими до позову численними епікризами, виписками, свідоцтвами про хворобу, в тому числі проведеного огляду військово-лікарської комісії смт Черкаське Дніпропетровської області від 23 квітня 2015 року ОСОБА_3 свідомість ясна, орієнтований у просторі, часі, особистості, продуктивний контакт з ним у повному обсязі. Незначно виражені інтелектуально мнестичні та афатичні розлади. Долучені до позову медичні документи про обстеження, огляди, стан здоров`я, діагнози її чоловіка не дають підстав вважати, що він у будь-який період міг страждати на тяжкий психічний розлад, в результаті чого не міг усвідомлювати сповна значення своїх дій, або і не міг керувати ними. Коли ОСОБА_15 виписали додому, вони вирішили узаконити їхні відносини, обручки вони купили ще у 2015. Подали заяву про державну реєстрацію шлюбу з проханням проведення реєстрації за місцем їхньго проживання, оскільки ОСОБА_16 пересувався в інвалідному візку. 22 липня 2016 року реєстрацію шлюбу проводила у них удома секретар Гвардійської селищної ради, під час реєстрації була відповідач, її чоловік ОСОБА_16 перебував на інвалідному візку, а також була її донька ОСОБА_17 . Вони пред`явили свої паспорти, їх запитала чи вони не передумали і згодні одружитися, вони відповіли «так, згодні», поставили свої підписи в документі про шлюб та наділи обручки. Після чого їм зачитала, що шлюб укладений, позивачці змінено прізвище на « ОСОБА_20 », привітала про одруження, побажала здоров`я і підтримки одне одного. Їм видали свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 від 22 липня 2016 року. ОСОБА_16 носив обручку на безіменному пальці правої руки, у підтвердження вказує про надання 2 фото до відзиву.
Її чоловіка було визнано інвалідом І групи довідка № 219 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 611146 від 30.10.2019.
Після цього її чоловік брав особисту участь у судових засіданнях у справі №0440/5783/18 за його позовом до Військової частини НОМЕР_6 та Військової частини НОМЕР_7 про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та компенсації моральної шкоди, рішення Дніпропетровського окружного суду від 17 березня 2020 року, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
Позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним (фіктивним) позивачем обґрунтовуються ст.ст. 39, 40 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 39 Сімейного кодексу України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
Вони з ОСОБА_14 зареєстрували шлюб, не перебуваючи одночасно в іншому зареєстрованому шлюбі, вони не є родичами і не є рідними братом і сестрою, не визнані недієздатними.
Відповідно до ст. 40 Сімейного кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного. токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Добровільність, усвідомленість і наявність їхнього шлюбу можуть підтвердити свідки, її чоловік в момент реєстрації шлюбу не страждав тяжким психічним розладом, не перебував у стані сп`яніння, в результаті чого не міг усвідомлювати сповна значення своїх дій, і (або) не міг керувати ними.
У статті 3 Сімейного кодексу України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням. роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких. що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 4 Сімейного кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку. встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
Відповідач вказує, що не лише подружжя (чоловік та жінка, які зареєстрували шлюб) відносяться до поняття «сім`ї». Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, не зважаючи на те, що наш зв`язок з 2010 року існував поза шлюбом.
Вони з 2010 року почали разом проживати, вести спільне господарство задовго до реєстрації шлюбу, спільно проживали у його батьків, у її мами, підтримували інтимні стосунки, відвідували своїх рідних та друзів. Отже, відповідач вважає, що вони створили сім`ю та набули прав та обов`язків подружжя задовго до реєстрації шлюбу.
Обставини укладення шлюбу відповідають загальновизнаним у суспільстві нормам поведінки осіб, які мають бажання створити сім`ю та взяти взаємні зобов`язання. Підстави для визнання їхнього шлюбу недійсним (фіктивним) відсутні.
У 2021 році у чоловіка було діагностовано захворювання: «Рак лівої легені. Ракова інтоксикація». Від цієї хвороби він помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про смерть вона повідомила позивачу.
Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складаються з поштових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, що складає попередньо суму 10 000,00 грн.
Ухвалами суду від 13 листопада 2024 року клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів цивільної справи та клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року клопотання представника відповідача адвоката Стенюкової Лариси Миколаївни про виклик свідків у цивільній справі повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року замінено третю особу - Виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області на його правонаступника Черкаську селищну раду (код ЄДРПОУ 21927787), а також залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 40340814). Явку представників третіх осіб визнано обов`язковою.
Ухвалами суду від 05.12.2024 року задоволено заяви позивача ОСОБА_1 та представника відповідача адвоката Стенюкової Л.М. про виклик свідків.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року визнано явку представників третіх осіб Черкаської селищної ради та Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) обов`язковою.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі.
Ухвалою суду від 26 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року задоволено клопотання позивача та призначено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виконання експертизи доручено експертам Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України.
Ухвалою суду від 26.03.2025 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Стенюкової Л.М. про виклик свідка.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.03.2025 року було закрито підготовче провадження у справі та встановлено порядок дослідження доказів: надання пояснень учасниками справи, з`ясування обставин, на які учасники посилаються як на вимогу своїх підстав та заперечень, допит свідків, дослідження наявних у матеріалах справи доказів, проведення експертизи, дослідження письмових доказів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 року №4273-IX, який набрав чинності 25.04.2025 року, з 30.04.2025 року змінено найменування Ленінського районного суду міста Дніпропетровська на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Протокольною ухвалою суду від 20.01.2026 суд прийняв відмову позивача та відповідача від допиту свідків в частині свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20.01.2026 року справу направлено до Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 26 березня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено у справі судове засідання для розгляду клопотання експерта ОСОБА_26 про надання експертам додаткових матеріалів: довідку від лікаря-психіатра, якщо він наглядався та (або) перебував на обліку прошу надати медичну карту амбулаторного хворого від лікаря-психіатра. Згідно з клопотанням ОСОБА_26 до отримання додаткових матеріалів проведення експертизи неможливе.
Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року провадження після розгляду клопотання експерта зупинене до отримання висновку експертизи від Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України.
27.08.2026 року від Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України надійшли матеріали цивільної справи №205/11820/24 без виконання ухвали суду від 26.02.2025 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи у зв`язку з ненадходженням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено у справі судове засідання.
Клопотань про витребування матеріалів для проведення судово-психіатричної експертизи від сторін не надходило.
Протокольною ухвалою від 20 жовтня 2026 року у зв`язку зі зміною назви змінено найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Протокольною ухвалою суду від 20.10.2026 суд прийняв відмову позивача та відповідача від допиту свідка ОСОБА_27 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву в повному обсязі, наполягав на її задоволенні, надав суду пояснення, що батько проживав в смт Гвардійському, а він в м. Дніпро, по можливості навідував батька. З 2014 по 2015 рік батько служив в АТО. У батька була 3 група інвалідності, батько казав, що в Гвардійському не було роботи, не було постійного заробітку, тому відповідач наполягла щоб його мобілізували навіть з інвалідністю. Його мати ОСОБА_8 з 2003-2005 року не проживає з батьком, офіційно в 2016 році розлучились. На питання представника відповідача пояснив, що з 2002-2005 року перестав проживати з батьком, з 2005 року школу відвідував у м.Дніпро, до 2 класу відвідував школу у смт Гвардійському. У Дніпрі проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 . Про поранення батька у 2015 році дізнався з соцмереж, донька відповідачки повідомила його про це. До цього з відповідачем не спілкувався. З 2012-2013 року батько проживав з відповідачем в смт Гвардійському. До поранення раз у рік відвідував батька, після поранення - десь раз на три-чотири місяці. До цього відповідач із батьком проживала у його батьків у АДРЕСА_5 . Він вважав, що це його жінка, хоча він представив її як знайому. На обручку не звертав увагу. Після поранення батько казав, що відповідач хоче забрати все майно, що вижене її коли стане на ноги. В лікарнях батька не відвідував, покладався на відповідача. Декілька разів був в санаторіях під м. Новомосковськ. На питання представника третьої особи пояснив, що про те, що батько не знав і не був присутній під час реєстрації шлюбу доказів не має. Коли батько був здоровий, то розмов про укладення шлюбу з відповідачем не було. На момент укладення шлюбу батько не був визнаний недієздатним.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту відзиву на позов, додала, що
ОСОБА_3 після виписки з лікарні везли швидкою допомогою у смт Гвардійське. Про травми голови та третю групу інвалідності знала. До участі чоловіка в АТО проживали також однією сім`єю. Ще до поранення вирішили з батьком позивача розписатися. Ні батька, ні позивача ні його сестру чоловік не хотів запрошувати на розпис, оскільки родичі не цікавились його станом здоров`я. Шлюб укладали в квартирі. Чому розпорядилась грошима батька, тому що гроші - це спільний рахунок, заробітна плата, яку батькові виплатили за рішенням суду. Свідком укладення шлюбу є донька і секретар виконкому, фото відео фіксації не було, оскільки це не було урочисто і вони готувались їхати на реабілітацію. Коли лікувався батько у лікарні ім. Мечнікова, позивач жодного разу не ночував. Щодо організації поховання позивач знайшов кафе та сплатив за поминальний обід. Військова частина організувала залпи і оркестр. Одяг, в якому ховали чоловіка купляла вона. Статусу доглядальниці в неї не було, вона була його дружиною. Обручки купили в кінці 2015 року після поранення. Квартира знаходиться на першому поверсі, пандуса не має, чоловік після реабілітації міг трохи спиратися на ноги, спирався на її плече, а потім сідав у крісло.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Стенюкова Л.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту відзиву на позов, додала, що з 2010 року відповідач разом з батьком позивача проживали однією сім`єю. Жили спочатку в гуртожитку потім у матері позивачки та у батьків чоловіка. з 2014 року почати проживати у смт Гвардійське, у кредит вони брали побутову техніку, тобто облаштовували сімейне життя. За сімейними обставинами з ними деякий час проживала донька відповідача. З 2000 року батько позивача не проживав з матір`ю позивача. Підставою для видачі свідоцтва про розірвання шлюбу у 2016 році стала інформація про розірвання шлюбу за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. У 2012 році відповідач перший раз побачила позивача, коли вони з чоловіком проживали у його батьків, тоді батько її представив йому як дружину, потім під час поховання батьків чоловіка. Позивачу було відомо про те, що батько створив родину, однак він майже не спілкувався з батьком. ОСОБА_3 з 2014 року брав участь в АТО, у 2015 році позивачу як дружині повідомили про поранення чоловіка, вона одразу повідомила своїй дочці та сину позивача. Медичні документи не давали підстави вважати його недієздатним. Після виписки чоловіка з лікарні вирішили узаконити свої відносини. Реєстрацію шлюбу проводили вдома, оскільки чоловік перебував у інвалідному візку, свідком чого була донька відповідача. З моменту одруження чоловік носив обручку, що зафіксовано на фото та відео. На момент реєстрацію шлюбу чоловік не страждав психічним розладами, не перебував у стані сп`яніння. 2021 році було діагностовано рак легенів, від чого він і помер. Про смерть було повідомлено позивача.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Черкаської селищної ради ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснила, що реєстрацію шлюбу здійснював секретар виконкому Гвардійської селищної ради. Черкаська селищна рада стала правонаступником лише у 2021 році, підстави укладання шлюбу невідомі. Черкаська селищна рада не здійснює реєстрацію шлюбу і повноважень таких не має. Всі документи знаходяться на зберіганні у Самарівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області, надалі подали заяву про розгляд справи без участі представника Черкаської селищної ради.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шоломіцька К.О. у судовому засіданні пояснила, що представник Гвардійської селищної ради мала повноваження на реєстрацію шлюбу, вона приймала заяву і формувала актовий запис, наразі всі документи знищені за терміном зберігання, надалі представником ОСОБА_29 подано заяву про розгляд справи без участі представника Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області.
Допитана в судовому засіданні 28.08.2025 свідок ОСОБА_30 суду зазначила, що є рідною сестрою ОСОБА_12 , влітку 2012 року перший раз побачила відповідача, коли брат сказав, що вони зі ОСОБА_31 трохи поживуть у його батьків. ОСОБА_32 на той момент не працювала, а брат мав невеликий заробіток, тому не мали змогу зняти квартиру, а батьки мешкали у двокімнатній квартирі. Відповідачка була в статусі співмешканки. Узимку 2012 року вона була свідком сварки між братом та відповідачкою через те, що вона хотіла одружитися з ним, він був проти. За весь період проживання сторін у її батьків не чула, щоб брат називав її дружиною. У 2013 році ОСОБА_18 та ОСОБА_32 переїхали в смт Гвардійське. Ще у 2006 році ОСОБА_16 отримав травму, після якої він був звільнений від служби. Після поранення у 2015 році ОСОБА_16 лежав у комі в ОСОБА_33 , за ним доглядала ОСОБА_32 . В лікарню вона приїжджала лише його провідати, а не допомагати. ОСОБА_32 жалілася, що ОСОБА_16 її виганяє та ображає, проте вона постійно була з ним. ОСОБА_34 . ОСОБА_35 відвідувала на день народження, за рік можливо разів п`ять. Приїжджали з мамою в гості, без ночівлі. ОСОБА_16 сам себе обслуговувати не міг, все робила ОСОБА_32 . Фінансово ОСОБА_30 не допомагала, допомагала мама. У 2016 році, коли ОСОБА_16 отримав першу виплату 150 тис грн, ОСОБА_16 і ОСОБА_32 її витратили на купівлю машини. Він дуже радів, що в нього є машина. Всі реабілітації брата супроводжувала ОСОБА_32 . У військовому шпиталі за день до смерті брата ОСОБА_32 повідомила, що вона законна дружина ОСОБА_15 . За кафе та одяг на похорон сплачував позивач. У відповідь на питання позивача: в якому році було розірвано шлюб і хто був ініціатором - їй не відомо; про шлюб між братом та відповідачем дізналася в останній день життя ОСОБА_15 , під час реєстрації шлюбу не була присутня. Коли ОСОБА_16 зі ОСОБА_31 проживали у батьків ОСОБА_12 , ОСОБА_32 працювала місяць, в смт Гвардійському не працювала; по комуналці у смт Гвардійському були борги. У відповідь на питання представника відповідача пояснила, що брат народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , коли була можливість, то на день народження приїжджали до брата в смт Гвардійське, стіл накривала ОСОБА_32 , за столом сиділи всі разом. Брат просив знайти йому няньку, бо ОСОБА_32 його покинула і він три години лежав сам. ОСОБА_36 знайшла няньку, проте ОСОБА_16 повідомив, що ОСОБА_32 повернулась і нянька йому не потрібна. Світлані держава платила кошти як доглядальниці 750 грн, вони їй кошти не давали. По телефону спілкувалася тоді, коли мама спілкувалась з ОСОБА_15 . Сама за ОСОБА_37 не доглядала.
Допитана в судовому засіданні 28.08.2025 свідок ОСОБА_11 суду зазначила, що є матір`ю відповідача, проживає за місцем реєстрації, з ОСОБА_15 особисто знайома з 28-29 грудня 2013 року, він прийшов до них додому знайомитися. На той момент донька ОСОБА_32 проживала у них. Донька його представила як хлопця. З того часу почав приходити частіше, а згодом проживав разом з ними в кімнаті ОСОБА_38 . Проживали близько 5 місяців, потім зняли квартиру та з`їхали. Далі ОСОБА_16 запропонував жити в його батьків, і десь біля року вони там жили. У ОСОБА_15 в ОСОБА_39 була квартира, яку він здавав, ОСОБА_16 та ОСОБА_32 казали, що вона була в поганому стані після квартирантів. Вони почати там жити і робити спільно ремонт. ОСОБА_16 був військовим, за бажанням працював у ОСОБА_40 . ОСОБА_32 на цей час не працювала. Після поранення старша донька ОСОБА_41 дізналася, що ОСОБА_16 у лікарні ОСОБА_33 отримав осколкове поранення. ОСОБА_32 одразу поїхала в лікарню, постійно перебувала там, її ніхто не підміняв. Коли його виписали, вони приїхали додому, перші декілька місяців був у важкому стані, ОСОБА_32 не відходила від нього. Їй ніхто не допомагав, він був лежачий повністю. Про шлюб мова була ще до поранення. На реабілітацію ОСОБА_16 приїжджав до 5 лікарні, яка знаходиться недалеко від її дома, вона готувала їжу і відвідували їх у лікарні. Вони жили на його пенсію, ОСОБА_32 за його догляд гроші не отримувала. У ОСОБА_15 є син і сестра, ОСОБА_32 просила замінити її, але ніхто з них не приїжджав. Про шлюб дізналась в той же день від ОСОБА_15 та ОСОБА_38 по телефону, при реєстрації шлюбу не була присутня. ОСОБА_16 був щасливий та казав, що тепер ніхто не буде її питати хто вона. Реєстрація шлюбу була вдома, бо ОСОБА_16 не міг самостійно пересуватися. Комунальні платежі за квартиру сплачувала ОСОБА_32 , за чий рахунок вони сплачувались не знає. Коли ОСОБА_16 був на реабілітації в лікарні ім. Мечнікова, ОСОБА_15 прийшла виплата і ОСОБА_16 просив брата ОСОБА_38 допомогти знайти йому автомобіль. Дні народження і все літо поки проходили реабілітацію часто були у неї вдома. Стосунки доньки з ОСОБА_15 були дуже хороші, вони майже не сварилися, під час реєстрації шлюбу ОСОБА_16 почував себе добре, гарно розмовляв, все пам`ятав. При реєстрації шлюбу була присутня молодша донька ОСОБА_42 . Після одруження ОСОБА_16 почав носити обручку, хто купляв обручки не знає. З сином ОСОБА_15 побачилась лише на кладовищі. Після поранення ОСОБА_16 гостював зі ОСОБА_31 у неї, вона запропонувала, щоб приїхала його мати, вона приїхала з його сестрою, гарно спілкувались тоді. Смерть ОСОБА_15 була шоком, у нього щось було в легенях, зверталися до лікарів, проте ніхто не міг встановити діагноз - рак. За тиждень до смерті ОСОБА_15 встановили діагноз. Була надія, що ОСОБА_16 поправиться, стане на ноги. На похороні була вона, її син, донька ОСОБА_38 , син ОСОБА_15 , його дівчина, мама позивача, сестра ОСОБА_15 і його племінниця. Після смерті ОСОБА_32 проживала в квартирі ОСОБА_15 з донькою.
Допитаний в судовому засіданні 28.08.2025 свідок ОСОБА_43 суду зазначив, що є братом відповідача ОСОБА_2 , з ОСОБА_37 познайомився десь в 2013 році, коли ОСОБА_32 привела його до їхньої мами знайомитись. Представила його як свого чоловіка, вони жили разом до його смерті. Відносини у них були гарні, сімейні, їх відносини мали характер як у закоханих людей. Після поранення частіше бачились, десь раз на місяць. В період до поранення спостерігав як ОСОБА_16 ухажував за ОСОБА_31 , казав, що кохає. Про поранення дізнався від ОСОБА_38 , деякий час не могли знайти, куди його відвезли, цим займалась племінниця. Допомагав у перевезенні ОСОБА_15 на реабілітацію. За ініціативою ОСОБА_15 знайшов автомобіль, який вони зі ОСОБА_31 придбали. Після поранення він висловлював бажання, щоб ОСОБА_32 була поруч. До поранення одруження було не на часі, він висловлював бажання це зробити, після поранення він прийняв рішення одружитися так як є. Про одруження дізнався від ОСОБА_38 в той же день. Після реєстрації шлюбу бачив ОСОБА_15 та ОСОБА_44 , вони носили обручки. ОСОБА_16 цікавився у нього як він може замовити обручки. Реєстрація шлюбу була у них вдома. У ОСОБА_15 зі ОСОБА_31 були гарні стосунки. Перевезенням в лікарню дуже допомагав його друг ОСОБА_45 , з яким він служив, супроводжувала завжди ОСОБА_32 . Про тяжкий стан дізнався напередодні смерті ОСОБА_15 . На похованні були син ОСОБА_15 , сестра, перша дружина, він, мати, племінниця. Після реабілітації ОСОБА_18 вже міг їсти яблуко, мріяв про майбутнє, поводив себе адекватно, після одруження носив каблучку, до одруження бачив якусь імітовану каблучку на середньому пальці. після поранення ОСОБА_16 міг читати та розумів написане, підписував документи, фінансові питання ретельно контролював ОСОБА_16 . На реєстрації шлюбу він не був присутній, була донька ОСОБА_38 , про перелом кісток носу ОСОБА_35 йому невідомо, про травму черепа відомо зі слів ОСОБА_15 .
Допитана в судовому засіданні 28.08.2025 свідок ОСОБА_17 суду зазначила, що є донькою відповідача, а ОСОБА_18 вітчим, в якому році познайомились вона не пам`ятає. ОСОБА_36 привела його додому, він прийшов з букетом квітів та шампанським. Вона тоді була в 11 класі. ОСОБА_16 дуже любив маму, казав, що кохає її, цілував їй руки. Після поранення їздила до нього в лікарню, він потребував стороннього догляду, він не міг сам пересуватися, за ним доглядала мама, розумово він був здоровий, міг рахувати. Вона бачила як мамі було важко з вітчимом, десь рік вона проживала разом з ним в смт Гвардійському. За час її проживання ніхто з родичів ОСОБА_15 не приїжджав, не цікавився, не допомагав. В ОСОБА_46 вона спала на кухні, рахунки сплачувалися коштами ОСОБА_15 , мати не працювала, бо ОСОБА_16 був лежачий, про групу інвалідності знала, ОСОБА_16 був цілком адекватною людиною. До поранення вони планували одружитися, ОСОБА_16 хотів весілля. Потім не хотів нікого звати, були збори на реабілітацію, хотів одружитися . Під час реєстрації шлюбу він розумів та знав, що робить, підпис ставив, оголосили їх чоловіком та дружиною, потім їм видали свідоцтво про шлюб. Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_47 була в гостях, на той час вже не проживала з ними. Після реєстрації шлюбу вони носили обручки. Догляд за ОСОБА_15 забезпечувала мама. Були реабілітації, всім цим займалась мати ОСОБА_32 . За його родичів ОСОБА_12 знає, що ОСОБА_16 дзвонив сестрі на свята, відправляв кошти сину.
Допитана в судовому засіданні 16.09.2025 свідок ОСОБА_48 суду зазначила, що є хрещеною матір`ю молодшої доньки відповідачки, з 2006 року почали регулярно спілкуватися з сім`єю відповідачки. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 познайомились десь у 2009 році. У смт ОСОБА_49 до них у гості приїжджала декілька разів на рік приблизно з 2013 року, часто спілкувалася з цією родиною. Мешкали вони разом постійно. Поранення ОСОБА_3 отримав приблизно у 2015 році. відповідачка постійно доглядала ОСОБА_3 . До поранення відповідачка проживала за цією ж адресою. ОСОБА_3 бачила неодноразово, коли приїжджала до них у гості, також коли доставляли його у лікарню. Після поранення відповідачка проживала разом з ОСОБА_3 . На розписі присутня не була, у зв`язку із зайнятістю на роботі, про розпис їй повідомила відповідачка. 23.02.2019 року бачила ОСОБА_3 з обручкою. Стан ОСОБА_3 на момент розпису був задовільним, мовлення було зрозуміле. Відповідачка доглядала ОСОБА_3 постійно, доглядальниці у нього не було. У їхніх відносинах було взаєморозуміння, вони дуже кохали один одного. ОСОБА_3 був зацікавлений у житті. Був активним, вони разом планували після покращення його стану здоров`я поїхати на відпочинок. Після поранення лікувався, стан покращувався. Коли стан здоров`я ОСОБА_3 почав погіршуватися, відповідачка возила його у лікарню. Про розірвання шлюбу нічого не відомо. Про матеріальний стан також нічого не відомо. Про роботу відповідачки може зазначити, що вона не могла працювати у зв`язку із тим, що постійно доглядала ОСОБА_3 . Про розпис відомо, що робітник РАЦС прийшов розписувати їх на дім. Розпис для них був важливою подією. Про інші травми до поранення нічого не відомо. Приїжджала до них у гості декілька разів на рік.
У судовому засіданні 20.10.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 30.10.2026 до 14 год. 00 хв.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, учасники справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, зміст спірних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , що визнається і не оспорюється сторонами, а також підтверджується відміткою в паспорті громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 .
ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та позивач проживали у шлюбі разом однією сім`єю в смт Гвардійському Новомосковського району Дніпропетровської області приблизно до 2003-2005 року.
Зі слів позивача ОСОБА_1 з 2005 року вони з матір`ю ОСОБА_8 переїхали до міста Дніпро, де він пішов до школи. У місті Дніпро вони з матір`ю проживали по АДРЕСА_4 .
Батько залишився проживати в смт Гвардійському Новомосковського району Дніпропетровської області.
Після 2005 року відомостей про спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 матеріали справи не містять.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було розірвано, про що Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було складено актовий запис №32 від 15.06.2016 та видано ОСОБА_3 свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 від 15.06.2016.
Приблизно у 2009-2011 роках познайомились ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_50 .
Згідно з поясненнями відповідача та показаннями свідка ОСОБА_51 . ОСОБА_3 та відповідач у 2012 році проживали у квартирі батьків ОСОБА_52 та ОСОБА_3 в окремій кімнаті за адресою АДРЕСА_2 , як чоловік та жінка однією сім`єю, що не оспорюється сторонами та підтверджується показаннями свідків.
З показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_53 , ОСОБА_17 вбачається, що у 2013 році відповідач ОСОБА_2 привела ОСОБА_3 знайомитись з матір`ю, братом та доньками відповідачки у якості свого чоловіка. Також відповідно до пояснень відповідача та показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_53 , ОСОБА_17 . Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом декількох місяців проживали як чоловік та жінка однією сім`єю у будинку матері ОСОБА_54 за адресою АДРЕСА_1 .
З 2013 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_55 почали проживати разом в однокімнатній квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_17 , ОСОБА_56 , де продовжували проживати до смерті ОСОБА_3 , спільно приймали гостей, накривали стіл.
Спільне проведення часу на відпочинку у 2014 році та в 2013 році однокімнатній квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 додатково підтверджується дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, де ОСОБА_3 та відповідачка разом вдвох проводять час вдома на кухні та на природі.
Відповідно до довідки №34 від 22.05.2014 капітан ОСОБА_20 з 02.04.2014 перебував на військовій службі ВЧ польова пошта НОМЕР_3 , прийнятий по частковій мобілізації Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014.
Згідно з довідкою, виданою ТВО командира ВЧ пп НОМЕР_3 ОСОБА_3 дійсно в період з 26.07.2014 по 22.08.2014 та з 29.10.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області: АДРЕСА_6 .Опитне, Донецький аеропорт.
21.12.2015 ОСОБА_3 було видане посвідчення НОМЕР_10 на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , виконуючи бойове завдання в зоні АТО, отримав поранення: Вибухова травма. Відкрита черепно-мозкова травма. Проникаюче поранення з вхідним отвором в лівій тім`яній ділянці. Багатооскольчатий перелом тім`яної кістки. Осередковий забій, розмозження тім`яної долі. Кісткові уламки в міжполушарній щілині. Дефект тім`яної кістки 7х7 см. Інтелектуально-мністичні розлади. Правобічна геміалгія. Хворий лежачий, потребує постійного цілодобового догляду. Вказане підтверджується довідкою КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» від 21.01.2015, довідкою ВЧ НОМЕР_11 від 20.04.2015 №540, довідкою про обставини поранення ВЧ НОМЕР_12 від 02.10.2015 №8470, довідкою №326 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 25.02.2015, виписним епікризом з історії хвороби № Э352 від 26.02.2015, перевідним епікризом (історія хвороби №1141) від 30.03.2015, свідоцтвом про хворобу №445 від 23.04.2015, виписним епікризом терапевтичного відділення ВЧ НОМЕР_11 від 18.05.2015, виписним епікризом Санаторія «Новомосковський» від 18.05.2015, випискою КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №5» ДОР із медичної карти стаціонарного хворого №2401/359 від 15.06.2015, випискою КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №5» ДОР із медичної карти стаціонарного хворого №3694/544 від 28.08.2015, випискою КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР із медичної карти №5598 від 05.10.2015.
Щодо стану свідомості ОСОБА_3 після поранення у медичній документації містяться такі записи.
Згідно з виписним епікризом з історії хвороби № Э352 від 26.02.2015, зазначено, що на фоні проведеного лікування стан хворого покращився. При ясному розумі. Менінгеальних знаків немає. Зберігається правостороння геміплегія.
Відповідно до перевідного епікризу (історія хвороби №1141) від 30.03.2015 щодо капітана ОСОБА_3 у неврологічному статусі свідомість ясна, орієнтований у просторі, часі, особистості. Фон настрою рівний, згладжена права носо-губна складка, девіація язика вліво, рефлекси з кінцівок вкрай пожвавлені з перевагою справа, рефлекс ОСОБА_57 , Бабінського справа. Правосторонній геміпарез, незначно виражена моторна афазія. КП невпевнено з інтенційним тремором. На фоні проведеної терапії відмічається незначне покращення. Потребує подальшого реабілітаційного лікування (в т.ч. масаж, ЛФК, логопед).
Згідно зі свідоцтвом про хворобу №445 від 23.04.2015 свідомість ясна, орієнтований у просторі, часі, особистості. Продуктивний контакт у повному обсязі. Астенізований, фон настрою, критики, пам`яті, увага знижені. Роздратований, агресивний, емоційно-лабільний, фіксований по ситуації, стані здоров`я.
Відповідно до виписки КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №5» ДОР із медичної карти стаціонарного хворого №2401/359 від 15.06.2015 свідомість ясна, емоційна лабільність, пам`ять знижена.
Згідно з випискою КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №5» ДОР із медичної карти стаціонарного хворого №3694/544 від 28.08.2015, свідомість ясна, емоційна лабільність, пам`ять знижена, мова не порушена.
Відповідно до виписки КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР із медичної карти №5598 від 05.10.2015 у свідомості, астенізований, емоційно лабільний, пам`ять знижена на поточні події.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААГ №035351 від 20.10.2015 ОСОБА_3 встановлено з 18.09.2015 групу інвалідності першу підгруппу А на строк до 01.10.2017 з причини «поранення, пов`язане з виконанням обов`язків служби» із висновком «потребує постійного нерегульованого стороннього догляду».
Подальше лікування наслідків поранення підтверджується виписним епікризом КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» №3360 від 09.11.2015, випискою КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» №1055 із медичної карти від 18.04.2016, виписний епікриз Військово-медичного центру Західного Регіону № НОМЕР_13 із медичної карти від 07.11.2016, випискою КЗ «Рівненський обласний госпіталь ВВ» із медичної карти стаціонарного хворого №1896 від 21.12.2018, випискою з медичної карти від 30.10.2019.
Згідно з виписним епікризом КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» №3360 від 09.11.2015, свідомість ОСОБА_3 ясна, орієнтований, астенізований. Увага швидко виснажується. Емоційно лабільний, дисфоричний, експлозивний. Слабкість конвергенції з обох боків. Девіація язика праворуч. Сухожильні рефлекси знижені, D > S (праві більші за ліві). Сила м`язів у правих кінцівках до 1 бала, у лівих кінцівках 4 бали. Тонус м`язів підвищений у правих кінцівках. Гіпотрофія м`язів нижніх кінцівок. Патологічні рефлекси орального автоматизму, Бабінського, Россолімо з обох боків. Контрактура правого плечового суглоба. Болючість остистих відростків та паравертебральних точок відсутня. КМП (колінно-ахіллову пробу) виконує з дисметрією. Тремор повік, язика, дистальний гіпергідроз. Пересувається на візку зі сторонньою допомогою.
У відеофайлі 0046 зі зйомкою сюжета щодо лікування пораненого ОСОБА_3 за травень 2015 року міститься висловлювання лікаря, згідно з яким ОСОБА_3 контактний, посміхається, висловлює скарги.
Відповідно до виписки КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» №1055 із медичної карти від 18.04.2016, зазначено органічний емоційно-лабільний розлад, судомний синдром.
22 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , виконавчим комітетом Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №9, дружині змінено прізвище на « ОСОБА_20 ». Виконавчим комітетом Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 22.07.2016 року.
Згідно з виписним епікризом Військово-медичного центру Західного Регіону №11108 із медичної карти від 07.11.2016, за період перебування у відділенні пацієнт навчився одягатися/роздягатися зі словесною підтримкою. Може пройти на паралельних брусах з допомогою однієї особи порівній площині 10 раз по 3м, з допомогою рами-трапеції і однієї особи 1-3 рази по 3м.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі 0042 з реабілітації ОСОБА_3 видно, що на безіменному пальці його правої руки наявна обручка, він п`є напій, їсть бутерброд та веде усвідомлений діалог з відповідачкою.
Відповідно до виписки КЗ «Рівненський обласний госпіталь ВВ» із медичної карти стаціонарного хворого №1896 від 21.12.2018, пацієнт ОСОБА_3 астенізований, емоційно лабільний, дратівливий, наявний судомний синдром.
Згідно з довідкою 219 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №611146 від 30.10.2019 ОСОБА_3 встановлено з 01.10.2019 першу А групу інвалідності безтерміново з причини «поранення, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» із висновком «потребує постійного стороннього догляду».
За висновком мультизрізової комп`ютерної томографії органів грудної клітки та середостіння від 26.08.2021 у ОСОБА_3 виявлено МСКТ-ознаки периферичного новоутворення верхньої частки лівої легені з розповсюдженням на лімфоузли середостіння, sec у праву легеню, хребці та грудину. Лівосторонній гідроторакс, гідроперикард. Перелом 11 ребра зліва по папа хребцевій лінії.
Відповідно до листа ВЧ НОМЕР_1 №555/4263 від 22.11.2022 повідомляють, що у випадку смерті у стаціонарі ВЧ НОМЕР_1 капітана у відставці ОСОБА_3 правоохоронні органи не залучались. Знаходячись у хірургічному відділенні ВЧ НОМЕР_1 хворий ОСОБА_3 отримував промедол та морфій з 03.09.2021 по 06.09.2021 виключно за показами.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, про що 08.09.2021 Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) видано свідоцтво про смерть НОМЕР_14 , актовий запис №1217.
Щодо поховання ОСОБА_3 Комунальним підприємством «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради Дацуновій Світлані Володимирівні як замовнику поховання видано свідоцтво про поховання серії МРС № 009190.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №9/1 від 07.09.2021, довідкою про причину смерті від 07.09.2021 причиною смерті ОСОБА_3 зазначено рак лівої легені, місце смерті у стаціонарі ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 .
Відповідно до витягу з протоколу №197 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29.04.2022 захворювання капітана у відставці ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило, вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (частина перша статті 43 СК України).
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19 (провадження № 61-10406св20).
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 285/720/16 (провадження № 61-558св18) та від 23 січня 2020 року у справі № 521/9042/15 (провадження № 61-28513св18) зроблено висновок, що «непроведення святкової церемонії укладання шлюбу самі по собі не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним)».
Крім того, за відсутності належних і допустимих доказів у подружжя реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання спадкового майна, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 591/1860/16-ц (провадження № 61-12414св18)).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Сімейного кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, внаслідок чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 40 СК України, визначальним є встановлення психічного стану особи саме на момент державної реєстрації шлюбу та з`ясування того, чи могла ця особа усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Судом установлено, що 15 січня 2015 року ОСОБА_3 отримав тяжке проникаюче черепно-мозкове поранення під час виконання обов`язків військової служби. Наслідками поранення стали, зокрема, інтелектуально-мнестичні розлади, правобічна геміалгія, обмеження рухливості та необхідність постійного стороннього догляду. У подальшому йому було встановлено інвалідність першої групи, підгрупи А.
Наведені обставини підтверджуються медичними документами, зокрема довідкою від 21 січня 2015 року, виписними епікризами, свідоцтвом про хворобу № 445 від 23 квітня 2015 року, довідкою МСЕК від 20 жовтня 2015 року та іншими медичними документами, долученими до матеріалів справи.
Водночас самі по собі тяжкість тілесного ушкодження, наявність інвалідності першої групи, обмеження рухливості та потреба в постійному сторонньому догляді не є безумовним доказом того, що особа не могла усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними на момент укладення шлюбу.
При цьому суд бере до уваги, що згідно з наявними у справі медичними документами під час оглядів ОСОБА_3 був у ясній свідомості, орієнтувався у просторі, часі та власній особистості, контакт із ним був продуктивним у повному обсязі, хоча й були зафіксовані незначно виражені інтелектуально-мнестичні та афатичні розлади.
Медична документація підтверджує наявність наслідків тяжкої черепно-мозкової травми, однак не містить достатніх відомостей для висновку про неспроможність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій саме 22.07.2016.
Також суд бере до уваги відеозаписи реабілітаційних заходів, на яких ОСОБА_3 виконує вказівки реабілітолога, реагує на звернене до нього мовлення та бере участь у відповідних діях. Зміст цих відеозаписів свідчить про те, що в зафіксованих ситуаціях ОСОБА_3 демонстрував реакції, які зовні відповідали контексту спілкування, розумів характер звернень у межах ситуації та реагував на них належним чином. Хоча сама по собі здатність особи реагувати на звернення, виконувати інструкції або підтримувати спілкування не є безумовним доказом її здатності повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, водночас зазначені відеозаписи є джерелом відомостей про фактичні поведінкові прояви ОСОБА_3 у зафіксований на них період та підлягають оцінці в сукупності з медичною документацією, показаннями свідків та іншими доказами у справі.
Окремо необхідно зазначити, що висновок експерта відсутній, оскільки експертиза не була проведена через ненадання додаткових матеріалів, а тому суд оцінює наявні докази без експертного висновку.
Суд не має підстав, щоб тлумачити непроведення експертизи як доказ на користь будь-якої зі сторін.
Зазначені відомості характеризують стан ОСОБА_3 на час відповідного медичного огляду, однак самі по собі не дають можливості однозначно встановити його психічний стан саме 22 липня 2016 року у день державної реєстрації шлюбу.
Так само не може бути визначальним для вирішення цього питання лише факт того, що ОСОБА_3 не був визнаний судом недієздатним. Визнання особи недієздатною та встановлення обставин, за яких її згода на укладення конкретного правочину або шлюбу не була вільною, є різними за правовою природою питаннями.
Разом із тим суд враховує пояснення відповідачки про те, що рішення про реєстрацію шлюбу було прийняте ними спільно, що обручки вони придбали ще у 2015 році, а державна реєстрація шлюбу 22 липня 2016 року відбулася за місцем їхнього проживання у зв`язку з обмеженою рухливістю ОСОБА_3 . Ці обставини підтверджуються також показаннями свідка, які були присутні під час реєстрації шлюбу, та іншими дослідженими судом доказами.
Суд також бере до уваги, участь ОСОБА_3 у 2020 році. у судових засіданнях у справі № 0440/5783/18 за його позовом до військових частин щодо оскарження наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, яка мала місце через декілька років після реєстрації шлюбу, але така участь може враховуватися лише як одна з обставин, що характеризують соціальне функціонування ОСОБА_3 , але не є самостійним доказом його психічного стану та здатності усвідомлювати значення своїх дій саме 22 липня 2016 року.
Отже, оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд виходить із того, що наявні медичні документи підтверджують тяжкий стан здоров`я ОСОБА_3 та наслідки отриманого ним поранення, проте самі по собі не підтверджують, що на момент реєстрації шлюбу він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Водночас відсутність запрошення позивача на реєстрацію шлюбу його батька та відсутність святкової церемонії з нагоди одруження не можуть свідчити про відсутність у померлого вільної згоди на укладення шлюбу. Такі обставини характеризують лише спосіб, у який особи вирішили оформити свої сімейні відносини, однак не розкривають внутрішнього волевиявлення осіб на момент державної реєстрації шлюбу. При цьому суд ураховує, що позивач не підтримував із батьком тісного та регулярного спілкування. Відтак відсутність позивача під час реєстрації шлюбу та відсутність урочистого святкування не є доказами того, що померлий не бажав укладати цей шлюб, не усвідомлював значення своїх дій або не міг вільно висловити свою волю. Для висновку про відсутність вільної згоди необхідні докази, які безпосередньо стосуються стану та волевиявлення особи саме на час реєстрації шлюбу, а не лише обставини організації цієї події.
Відповідно до ч.2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним, якщо він є фіктивним. Фіктивним є шлюб, укладений жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Отже, для визнання шлюбу фіктивним необхідно встановити відсутність у одного або обох із подружжя наміру створити сім`ю саме на момент державної реєстрації шлюбу.
При цьому самі по собі мотиви матеріального характеру, які могли спонукати особу до укладення шлюбу, не є достатніми для висновку про його фіктивність. Такі мотиви мають оцінюватися в сукупності з фактичними обставинами взаємин сторін до та після реєстрації шлюбу, характером їхнього спільного проживання, веденням господарства, взаємною турботою, підтримкою та іншими проявами сімейних відносин.
Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 394/531/23, в якій Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження реального характеру відносин подружжя, а не лише мотивів, якими могла керуватися одна зі сторін під час укладення шлюбу. Подібний правовий підхід застосовано також у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 641/1685/22.
У цій справі судом установлено, що ОСОБА_3 та відповідачка познайомилися приблизно у 20092011 роках, а згодом почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Зокрема, у 2012 році вони проживали у квартирі батьків ОСОБА_3 в окремій кімнаті, а у 2013 році відповідачка познайомила ОСОБА_3 зі своїми близькими родичами як зі своїм чоловіком. Надалі вони спільно проживали у будинку матері відповідачки, а з 2013 року у квартирі ОСОБА_3 у смт Гвардійське.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями відповідачки та показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_53 , ОСОБА_17 , ОСОБА_52 та інших свідків, допитаних у судовому засіданні.
Суд враховує, що спільне проживання сторін розпочалося задовго до реєстрації шлюбу та тривало після його укладення до смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після отримання ОСОБА_3 тяжкого поранення у січні 2015 року відповідач продовжувала проживати з ним, здійснювала догляд за ним, постійно супроводжувала його під час лікування, реабілітації та забезпечувала повсякденні побутові потреби.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 після отримання поранення потребував постійного стороннього догляду, а відповідачка фактично самостійно однооосібно забезпечувала цілодобово такий догляд протягом тривалого часу, що підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами справи.
ОСОБА_2 організовувала догляду та реабілітацію, облаштування життєвого простору, забезпечувала щоденні харчування, одягання, людські та звичайні побутові потреби ОСОБА_3 , який після поранення пересувався на інвалідному візку зі сторонньою допомогою. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 мала договір або родичі ОСОБА_3 надавали їй кошти за виконання нею постійного щоденного догляду ОСОБА_3 , а також наявності в неї трудових гарантій у вигляді днів відпочинку та відпустки.
Водночас із показань учасників справи та допитаних судом свідків не вбачається, що родичі ОСОБА_3 висловлювали занепокоєння щодо належності здійснюваного відповідачкою догляду за ним, сумнівалися у її добросовісності чи вважали за необхідне особисто контролювати умови його утримання та лікування.
Навпаки, наведені показання свідчать про те, що родичі ОСОБА_3 не виявляли потреби втручатися в організацію його повсякденного життя та догляду за ним, покладаючись на відповідачку як особу, яка фактично забезпечувала його потреби та постійно перебувала поруч із ним.
Такі обставини узгоджуються з характером тривалих сімейних відносин, за яких турбота про хворого члена сім`ї здійснюється близькою людиною, якій довіряють, та можуть додатково враховуватися судом під час оцінки реальності сімейних відносин між ОСОБА_3 і відповідачкою.
Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідачка мала на меті заволодіти майном ОСОБА_3 , отримати доступ до його грошових коштів та відповідні державні виплати, суд зазначає таке.
Наявність у відповідачки можливого майнового інтересу у шлюбі, а також подальше користування нею майном або грошовими коштами померлого самі по собі не доводять, що на момент реєстрації шлюбу вона не мала наміру створити сім`ю.
Для підтвердження фіктивності шлюбу необхідно встановити не лише можливу зацікавленість відповідачки в отриманні певних матеріальних благ, а й те, що така зацікавленість супроводжувалася відсутністю реального наміру створити сім`ю.
У цьому контексті суд враховує, що спільне проживання сторін тривало протягом значного періоду до реєстрації шлюбу та понад п`ять років після його укладення. Упродовж цього часу сторони вели спільний побут, приймали гостей, підтримували одне одного, а після отримання ОСОБА_3 тяжкого поранення відповідачка здійснювала за ним постійний догляд.
Наведені обставини свідчать про наявність між сторонами фактичних сімейних відносин, які виникли задовго до державної реєстрації шлюбу та продовжували існувати після неї.
Показання свідка ОСОБА_52 про те, що ОСОБА_3 раніше висловлював небажання укладати шлюб або скаржився на відповідачку, суд оцінює з урахуванням часу, до якого належать відповідні висловлювання, та інших доказів у справі.
Такі висловлювання можуть характеризувати окремі етапи взаємин сторін, однак самі по собі не доводять відсутності наміру створити сім`ю станом на 22 липня 2016 року. Так само необізнаність окремих родичів про факт реєстрації шлюбу не є достатнім доказом його фіктивності.
При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 ст. 40 СК України шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.
Зазначена норма передбачає необхідність оцінки не лише намірів кожного з подружжя на час державної реєстрації шлюбу, а й подальшого розвитку їхніх відносин, оскільки виникнення після реєстрації шлюбу реального наміру створити сім`ю та фактичне формування сімейних відносин має правове значення для вирішення питання про можливість визнання шлюбу недійсним.
У цій справі встановлено, що сторони не припинили спільного проживання після реєстрації шлюбу, продовжували вести спільне господарство, а відповідачка здійснювала догляд за ОСОБА_3 до його смерті.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи фотознімки та відеозаписи за участю ОСОБА_3 і відповідачки, суд враховує, що вони містять відомості не лише про факт їхнього спільного перебування, а й про характер взаємин між ними. Так, на фотознімках та відео зафіксовано спільне проведення ними часу, на руці ОСОБА_3 помітна обручка, що узгоджується з фактом перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та може розглядатися як один із зовнішніх проявів сприйняття ними відповідного сімейного статусу.
Крім того, надані відеозаписи відображають спільний відпочинок ОСОБА_3 та відповідачки, їхню невимушену взаємодію, прояви емоційної близькості. Такі обставини мають значення для оцінки характеру їхніх стосунків та в сукупності з іншими дослідженими доказами можуть свідчити про наявність між ними особистих, емоційних і сімейних зв`язків.
Отже, наведені фотознімки та відеозаписи суд оцінює як такі, що узгоджуються з іншими доказами щодо наявності між ОСОБА_3 і відповідачкою реальних особистих та сімейних взаємин, а також характеризують його поведінку та реакції у відповідних життєвих ситуаціях. Водночас суд не надає цим доказам наперед установленого значення та враховує їх у сукупності з усіма обставинами справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач є сином померлого, тому за наявності спадщини він належить до спадкоємців першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України.
Реєстрація шлюбу створила для відповідачки статус дружини, а отже, могла вплинути на спадкові права позивача. Водночас позивач ОСОБА_1 у позовній заяві та під час розгляду не зазначив чи прийняв він спадщину після смерті батька, чи відкрито спадкову справу, а також чи претендує відповідачка на спадкове майно. Якщо прийняв, то які конкретно його майнові права порушені реєстрацією шлюбу між покійним батьком та відповідачкою.
Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, зокрема, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу. Водночас сам факт родинних відносин між позивачем та померлим не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову.
З огляду на предмет спору суд оцінює доводи позивача про порушення його прав у зв`язку з реєстрацією шлюбу, однак такі доводи не можуть підміняти собою доказування передбачених статтею 40 СК України підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд враховує, що відносини між ОСОБА_3 та відповідачкою виникли задовго до державної реєстрації шлюбу, протягом тривалого часу сторони спільно проживали, вели спільний побут, облаштовували житло, проводили дозвілля, підтримували особисті та емоційні стосунки.
Після отримання ОСОБА_3 тяжкого поранення відповідачка продовжувала проживати з ним, забезпечувала його повсякденні потреби, супроводжувала під час лікування та реабілітації, здійснювала постійний сторонній догляд, якого він потребував у зв`язку зі станом здоров`я.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначений догляд забезпечувався іншими членами родини на постійній або систематичній основі, а також доказів того, що відповідачка виконувала ці обов`язки виключно за домовленістю про надання платних послуг сиділки чи медсестри.
Суд також враховує досліджені фотознімки та відеозаписи, на яких зафіксовано спільне проведення часу сторонами, прояви емоційної близькості, носіння ОСОБА_3 обручки, а також його поведінку під час реабілітаційних заходів та спілкування.
Зазначені докази самі по собі не визначають юридичної здатності ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій на момент реєстрації шлюбу, проте характеризують його поведінкові прояви та фактичний характер взаємин із відповідачкою у відповідні періоди.
Показання свідка ОСОБА_52 щодо попереднього небажання ОСОБА_3 укладати шлюб суд оцінює з урахуванням часу, якого стосуються відповідні висловлювання. Вони характеризують окремий етап взаємин сторін, однак не є достатніми для висновку про відсутність у ОСОБА_3 наміру створити сім`ю станом на 22 липня 2016 року.
Суд бере до уваги, що державна реєстрація шлюбу відбулася після тривалого періоду спільного проживання сторін та виникнення між ними фактичних сімейних відносин, а після реєстрації шлюбу такі відносини не припинилися, а продовжувалися до смерті ОСОБА_3 .
За таких обставин доводи позивача про те, що реєстрація шлюбу мала винятково формальний характер та була спрямована на отримання відповідачкою майнових переваг, не знайшли достатнього підтвердження під час судового розгляду.
Сам по собі можливий майновий інтерес відповідачки, пов`язаний із набуттям статусу дружини, не спростовує встановлених обставин реального сімейного життя сторін та не доводить відсутності наміру створити сім`ю.
Оцінивши наявні докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та застосовуючи стандарт доказування більшої вірогідності, суд доходить висновку, що встановлені обставини свідчать про наявність між ОСОБА_3 та відповідачкою реальних сімейних відносин, які існували до реєстрації шлюбу та продовжувалися після його укладення.
Позивачем не надано достатніх належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності давали підстави для висновку про відсутність у сторін наміру створити сім`ю або про відсутність вільної згоди ОСОБА_3 на укладення шлюбу.
Отже, передбачених статтею 40 СК України підстав для визнання шлюбу недійсним судом не встановлено.
За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають судовий збір по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-266, 268, 273, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська селищна рада, Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання шлюбу недійсним (фіктивним), відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_15 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ; електронний кабінет відсутній;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; електронний кабінет відсутній;
Представник відповідача: адвокат Стенюкова Лариса Миколаївна, адреса: м. Дніпро, вул. Яскрава, 5/26, ордер на надання правової допомоги АЕ №1322298 від 02.10.2024, АЕ №1326665 від 17.10.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3882 від 14.09.2018; електронний кабінет наявний;
Третя особа: Черкаська селищна рада, код ЄДРПОУ 21927787, адреса: вулиця Лісова, 2, селище Черкаське, Самарівський район, Дніпропетровська обл., 51272, електронна пошта: info@cherk.otg.dp.gov.ua; електронний кабінет наявний;
Третя особа: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 40340814, адреса: вулиця Українська, 7-а, м.Самар, Дніпропетровська обл., 51200, електронна пошта: vcs@nmm.dp.drsu.gov.ua; електронний кабінет наявний.
Суддя Г. В. Дорошенко
Судове рішення № 141431820, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 205/11820/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: