Рішення № 141431334, 11.11.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
213/3356/26
Номер документу
141431334
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3356/26

Номер провадження 2/213/2382/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/3356/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позовних вимог.

27.10.2025 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладений кредитний договір №27.10.2025-100002342, згідно з умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн на 217 днів. Позивач свої зобов`язання згідно з умовами договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти, але позичальник взяті на себе зобов`язання не виконує, що призвело до виникнення заборгованості. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 560,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 8 000,00 грн, процентів - 12 400,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 720,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1 440,00 грн, відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України - 8 000,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, де вказує, що позовні вимоги визнає в частині тіла кредиту у розмірі 8 000,00 грн та законно нарахованих відсотків. Щодо нарахованих позивачем комісій вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії або платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону. Обов`язок кредитора вести облік заборгованості та консультувати позичальника є його прямим обов`язком за законом і вчиняється на власну користь фінансової установи. Щодо неможливості подвійного стягнення та безпідставності вимог за ст. 625 ЦК України у ромірі 8 000,00 грн зазначає, що позивач вже нарахував відсотки за користування кредитом у розмірі 12 400,00 грн. Одночасне стягнення стандартних відсотків за договором у підвищеному розмірі та пені/спеціальних відсотків за ст. 625 ЦК України за один і той самий період прострочення створює ситуацію подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Це прямо суперечить статті 61 Конституції України. Нарахована сума за ст. 625 ЦК України є абсолютно неспівмірною з тілом кредиту та підлягає повному списанню. Щодо необґрунтованості та роздутості витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн вказує, що дана справа відноситься до категорії малозначних та є справою незначної складності. Позовна заява є абсолютно типовим шаблоном, що масово генерується програмою фінансової установи, і не вимагала від адвоката значних часових чи інтелектуальних витрат. Заявлена сума 6 000,00 грн є явно неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та фінансовим станом відповідача, тому підлягає максимальному зменшенню або повній відмові на підставі ст. 141 ЦПК України. Щодо наявності виняткових підстав для розстрочення виконання рішення суду зазначає, що вона перебуває у вкрай важкому фінансовому стані. Відповідно до офіційного Звіту УБКІ від 07.08.2026 року, вона має 19 відкритих кредитів із загальною сумою поточної простроченої заборгованості 325 497,94 грн. Обов`язковий щомісячний платіж перевищує будь-які її доходи відповідача. Проте вона діє добросовісно, не ухиляється від зобов`язань, визнає чистий борг 8 000,00 грн та керуючись ст. 267 ЦПК України просить суд про розстрочення цієї суми на 4 місяці рівними частинами по 2 000,00 грн щомісячно з метою реального виконання майбутнього рішення суду без погіршення умов існування. Просить суд позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково: стягнути лише тіло кредиту в розмірі 8 000,00 грн та законні відсотки за час користування, повністю відмовити у стягненні комісій (720,00 грн та 1 440,00 грн), нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України (8 000,00 грн) та повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення присудженої суми на 4 місяці рівними частинами по 2 000,00 грн щомісячно (до 25 числа кожного місяця).

Представник позивача надала відповідь на відзив, де зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, Законом передбачено пункт 17 Прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача щодо незаконності розміру процентної ставки. Враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла. Щодо нарахування комісії вказує, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо розстрочення виконання судового рішення вказує, що відповідачем не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин для розстрочення виконання судового рішення. Зазначені відповідачем обставини не є винятковими та не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України. Просить поов задовольнити.

Відповідач надала заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що відповідно до даних офіційного Звіту, станом на серпень 2026 року її фінансове становище є не просто «скрутним», а катастрофічним та критичним: вона має 19 відкритих та діючих кредитних договорів у банківських та фінансових установах України. Загальна сума поточної заборгованості відповідача за цими зобов`язаннями складає 450 626,06 грн. Сума поточної простроченої заборгованості, яку відповідач фізично не має можливості погасити через відсутність коштів, становить 325 497,94 грн. Сума обов`язкових щомісячних платежів за всіма угодами становить 114 953,41 грн, що в десятки разів перевищує середній прожитковий мінімум для працездатних осіб та будь-які можливі її доходи. Наявність 19 прострочених кредитів на суму майже півмільйона гривень є винятковою, об`єктивною та беззаперечною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 267 та ч.3 ст. 435 ЦПК України, яка істотно ускладнює виконання рішення суду. Кредитна історія з офіційного реєстру є належним, допустимим та найбільш об`єктивним доказом платоспроможності особи. Твердження позивача про «необґрунтованість» є повністю спростованими. Щодо недобросовісної природи додаткових комісій (1 440,00 грн) та еквайрингу позивач у відповіді на відзив намагається переконати суд, що стягнення комісії за обслуговування (1 440,00 грн) та комісії за надання кредиту (720,00 грн) є виправданим, оскільки вони надають «послуги інформаційного супроводу через інтернет-еквайринг та відновлення паролів». Вказані доводи є прямим порушенням ч. 4 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», яка категорично забороняє стягувати зі споживача плату за дії, які не є окремою послугою. Забезпечення роботи сайту, generation паролів, ведення обліку заборгованості та надання реквізитів для оплати це стандартні адміністративні витрати самого кредитора, які він вчиняє виключно у власних інтересах для отримання прибутку. Посилання позивача на те, що відповідач «могла прийти у відділення та уникнути витрат на еквайринг», є абсурдним, оскільки договір укладався в електронній формі онлайн, а забезпечення технічної можливості перерахування коштів це обов`язок фінансової установи як професійного учасника ринку. Перекладання технологічних витрат платіжних систем на споживача є незаконним, а такі умови договору є нікчемними (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17). Зважаючи на дію воєнного стану та критичний стан відповідача, стягнення штрафних санкцій, які дорівнюють 100% тіла кредиту, грубо порушує принципи справедливості та співмірності. Щодо витрат на правничу допомогу наголошує, що дана позовна заява та відповідь на відзив є абсолютно шаблонними бланками, які автоматично генеруються комп`ютерною програмою МФО шляхом підтягування анкетних даних клієнта. Адвокат позивача не здійснювала глибокого аналізу законодавства чи виняткових інтелектуальних зусиль. Сума 6 000 грн є штучно роздутою, неспівмірною зі складністю справи (малозначна сума) та її фінансовим станом, а тому має бути повністю відхилена. Відповідач підтверджує свою добросовісність: вона не ховається від правосуддя, визнає чистий борг (тіло кредиту 8 000 грн) та просить суд надати розстрочення на 4 місяці, щоб мати реальну, фізичну можливість виконати рішення суду, не опинившись за межею бідності.

Процесуальні дії у справі.

06.08.2026 позовна заява надійшла до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 головуючим суддею визначений суддя Мазуренко В.В.

12.08.2026 суддя ОСОБА_2 відсторонений від здійснення правосуддя на підставі рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення зазначеного судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №33 від 26.08.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 26.08.2026 справу передано у провадження судді Попова В.В.

08.09.2026 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

09.09.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Інших заяв/клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

27.10.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір (оферти) №27.10.2025-100002342 (кредитної лінії), шляхом акцептування пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти). Договір підписано одноразовим ідентифікатором E989, який було відправлено відповідачу на вказаний нею фінансовий номер +380677199233.

Сума кредиту - 8 000,00 грн. Строк надання кредиту 217 днів з дати його надання.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - 0,72% (п.п. 5-7, 12 Договору).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 720,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п.п. 8,9 Договору).

Пунктом 17 Договору передбачено, що Сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 120 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 120,00 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Позичальником вказано платіжний засіб - №4441-11XX-XXXX-0024.

Позивачем було отримано інформацію центрального вузла системи BankID НБУ щодо ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору №27.10.2025-100002342 позичальнику 27.10.2025 надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, який перераховано на карту № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТзОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" від 18.04.2026.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У розрахунку позивача зазначено, що заборгованість станом на 29.07.2026 становить 30 560,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 8 000,00 грн, процентів - 12 400,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 720,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1 440,00 грн, відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України - 8 000,00 грн.

Контррозрахунку відповідачем не надано.

Відповідно до скріншоту даних Українського бюро кредитних історій стосовно ОСОБА_1 , станом на 07.08.2026, остання має 19 відкритих та діючих кредитних договорів. Загальна сума поточної заборгованості відповідача за цими зобов`язаннями складає 450 626,06 грн. Сума поточної простроченої заборгованості становить 325 497,94 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору №27.10.2025-100002342 від 27.10.2025 з відповідачем та порушення нею взятих на себе зобов`язань, і такий факт не оспорюється відповідачем.

Верховий Суд у Постанові від 09.10.2024 у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підписавши кредитний договір, відповідач погодилася з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Споживчий центр».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідач порушила умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач не надала належних доказів на підтвердження невідповідності розміру нарахованої заборгованості за тілом кредиту та процентів умовам договору, відсутності заборгованості за кредитом, доказів на спростування розрахунку заборгованості та власний розрахунок.

Щодо твердження відповідача з приводу протиправності та незаконності нарахування позивачем комісії у розмірі 720,00 грн та 1 440,00 грн суд зазначає таке.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у виді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №640/14229/15, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 15.12.2021 у справі №209/789/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15.

Частинами 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 8 Кредитного договору комісія за надання кредиту складає 720,00 грн. Пункт 9 Кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн у кожному з 2 періодів.

З матеріалів даної справи не встановлено необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариства, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.

Тож, положення пункту 8, 9 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, обслуговування кредиту не є самостійними послугами, що замовляються та підлягають оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин, оскільки положення кредитного договору №27.10.2025-100002342 від 27.10.2025 про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту у сумі 720,00 грн та за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1 440,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 8 000,00 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, суд не бачить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості, нарахованої на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором №27.10.2025-100002342 від 27.10.2025 у розмірі 20 400,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн тіло кредиту, 12 400,00 грн проценти.

Вирішуючи клопотання відповідача щодо розстрочення судового рішення суд виходить з такого.

Згідно із п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Окрім того, ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Згідно із вимогами ст. ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Саме по собі перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі, наявності у неї кредитної заборгованості, зокрема за відсутності у суду інших доказів, які б підтверджували відсутність рухомого чи нерухомого майна, інших доходів, не може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Отже, відповідач, посилаючись на свій незадовільний матеріальний стан, наявність боргових зобов`язань, не надала суду належних та допустимих доказів, зокрема відсутності у неї майна чи інших доходів, тобто не довела суду реальної неможливості виконання нею судового рішення.

Суд також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Окрім того, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не позбавлена можливості завернутись до суду з відповідною обґрунтованою заявою про розстрочення виконання рішення суду на стадії його виконання.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 777,26 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 80,22 грн.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем зазначено орієнтовно їх розмір 6 000,00 грн та повідомлено, що докази понесення таких витрат відповідно до ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.10.2025-100002342 від 27.10.2025 у розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., яка складається з: 8 000,00 грн тіло кредиту, 12 400,00 грн проценти.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 777,26 грн на відшкодування сплаченого судового збору та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 80,22 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, Код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 11.11.2026.

Суддя В.В. Попов

Часті запитання

Який тип судового документу № 141431334 ?

Документ № 141431334 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141431334 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141431334 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141431334 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141431334, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 141431334, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141431334 відноситься до справи № 213/3356/26

Це рішення відноситься до справи № 213/3356/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141431331
Наступний документ : 141431350