Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 302/1213/26
Провадження № 2/302/727/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року селище Міжгір`я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.,
за участі:
секретаря судових засідань Куруц В.І.
представника позивача адвоката Рішко С.І.,
відповідача (в режимі відео конференції) ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
В С Т А Н О В И В:
09 вересня 2026 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана в її інтересах представником адвокатом Рішко Сергієм Івановичем, до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2017 році позивачка познайомилася із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала з ним романтичні відносини, певний період проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У цей період позивачка завагітніла від відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_3 . Оскільки спірні сторони не перебували у шлюбі, а на час народження сина відповідач не мав можливості звернутися разом із позивачкою до органу ДРАЦС із заявою про визнання свого батьківства, то запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Після кількох років спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, навесні 2021 року після чергової сварки, спірні припинили фактичні шлюбні стосунки.
За час спільного сумісного проживання відповідач визнавав себе батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту його народження він підтримував з дитиною зв`язок, брав участь у його вихованні, піклувався про сина, брав певну участь у матеріальному забезпеченні дитини. Однак відповідач відмовлявся звертатися разом із позивачкою до органів державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання себе батьком.
На даний час ОСОБА_1 не бажає у позасудовому порядку визнавати себе батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом..
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 адвокат рішко С.І. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, з наведених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав в частині батьківства, не заперечує щоб його визнали батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2019 р.н., згідний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі, який просить позивачка, проте в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини заперечив, оскільки він надавав позивачці кошти на дитини та на підтвердження подав квитанції про сплату коштів за вересень 2026 року.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання в особі уповноваженого представника не з`явився, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані письмові докази, суд установив такі обставини й дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно приписів ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України, передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
ОСОБА_2 в період з 2019 року по 2021 рік проживала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 та проживала з ним в незареєстрованому шлюбі. Зазначені обставини визнаються сторонами, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а тому відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.14).
У свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач вказаний як батько дитини зі слів матері з посиланням тільки на ім`я, по батькові відповідача, оскільки на час народження сина ОСОБА_4 відповідач не перебував у шлюбі з позивачкою. Факт внесення відомостей про батька за вказівкою матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сіменйого кодексу України із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої 135 СК України (а.с.15).
Положеннями ч.2 ст.125 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлено, що у разі, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Приписами ч.2 ст.128 СК України встановлено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та в цій частині визнав позов. Ствердив, що розуміє наслідки визнання ним батьківства, його визнання є добровільним і відповідає фактичним обставинам справи, він дійсно є батьком малолітньої дитини й обізнаний про це.
Згідно з п.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За змістом абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009, у разі безумовного визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших (відмінних від відповідача) осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову з наведенням в мотивувальній частині рішення посилань лише на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ст. 263, 265 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено);
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до п.20 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за N55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно положень ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
На підставі досліджених доказів у їх сукупності та системному взаємозв`язку, враховуючи визнання позову відповідачем, суд уважає встановленим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи наведене, суд уважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи й такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов таких висновків.
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно положень ст.181 СК України способами виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі
Згідно ч.4 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу батька (матері) та/чи в твердій грошовій сумі.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" стягнення не повинне перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", пункт 15 передбачає, що відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками домовленості про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно вимог ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно вимог статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Беручи до уваги обставини справи в їх сукупності, зважаючи на обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати дитині сприятливі умови для проживання та розвитку, оскільки відповідач не заперечує позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в заявленому розмірі, тому суд уважає за необхідне заявлені позовні вимоги в частині стягнення аліментів задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, почавши стягнення з 07 вересня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд визнав за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць.
Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь додаткових витрат на утримання сина у одноразовому розмірі 12 800 грн суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Позивачка стверджувала, що в період з 23.06.2026 по 24.08.2026 малолітньому ОСОБА_3 було проведено стоматологічне лікування на загальну суму 25 600 грн. На підтвердження вказаних обставин додала план лікування ОСОБА_3 та копії квитанцій на підтвердження проведення оплати.
Відповідач заперечив проти відшкодування позивачці зазначених послуг. Зауважив, що дійсно вони з позивачкою обговорювали необхідність проведення діагностики з метою з`ясування проведення стоматологічного лікування. Водночас він заперечував проти проведення лікування, яке, на його думку, є недоцільним, зважаючи на вік дитини. Окремо ОСОБА_1 зауважив, що проводив щомісячно перекази на користь ОСОБА_2 грошових коштів, яких було б достатньо для проведення діагностики й надання дитині необхідних стоматологічних послуг.
На підтвердження понесення додаткових витрат на стоматологічне лікування позивачка надала план лікування ОСОБА_6 від 24.08.2026 на загальну суму 25 600,00 , який виготовлений спеціалістом ОСОБА_7 та кожен аркуш якого містить відбиток печатки стоматолога Just Dent ОСОБА_8 . Крім цього сторона позивачки надала належним чином засвідчені платіжні документи за період з 23.06.2026 по 24.08.2026, якими підтверджується факт здійснення платежів на користь стоматології Just Dent в сумі 21 250,00 грн та роздруківку чеку з терміналу про медичні послуги на суму 4 350,00 грн. Суд констатує, що план лікування сам по собі є недопустимим доказом для підтвердження понесених витрат, оскільки не містить відомостей про факт надання зазначених послуг і їх вартості. Вказаний план не містить одиниці виміру вартості послуг (валюти), підпису уповноваженої особи й не відповідає вимогам до первинного документу, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Надані платіжні документи підтверджують факт здійснення позивачкою платежів на користь Стоматології Just Dent, проте вони не містять відомостей щодо послуг за які було проведено оплату. Крім цього, слід взяти до уваги, що всі платежі було проведено до формування плану лікування.
Відтак суд констатує про недоведеність понесення позивачкою додаткових витрат на дитину в сумі 25 600,00 грн, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 12 800,00 грн додаткових витрат слід відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 визнав позовні вимоги у частині визнання батьківства, а тому суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 судових витрат у виді 50 % судового збору, що становить суму 665,60 грн. та повернення позивачці ОСОБА_2 - 50 % судового збору, сплаченого нею при подачі позову до суду про розірвання шлюбу, що підтверджується платіжним документом від 21.08.2026 року (а.с.1).
Враховуючи положення ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави 50 % судового збору, що становить суму 665,60 грн. за пред`явлення до суду позову майнового характеру (про стягнення аліментів), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явлення до суду позовних вимог в частині стягнення аліментів, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідач визнав такі.
Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ст. 246 ЦПК України суд уважає за необхідне визначити позивачці п`ятиденний строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та призначити судове засідання для вирішення питання розподілу вказаних витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. 121, 125, 128, 129, 134 Сімейного кодексу України, ст. 9, 12, 13, 81, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця м. Львів Львівської області, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого в м. Ужгород Закарпатської області, Україна, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 17.09.2019 виконкомом Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис №03.
Зобов`язати Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести в актовий запис №03, зроблений 17 вересня 2019 року виконкомом Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян запис про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Львів Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , залишивши прізвище дитини « ОСОБА_9 », з видачею нового свідоцтво про народження дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття.
Реквізити для стягнення аліментів: одержувач ОСОБА_2 ; АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299; код отримувача 3479806043; рахунок НОМЕР_4 ; IBAN НОМЕР_5 ; Призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_2 .
Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову на підставі квитанції до платіжної інструкції від 21.08.2026, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.
Визначити позивачці п`ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення на надання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та роз`яснити відповідачу про його право подати на них заперечення з дорученням відповідних доказів, в п`ятиденний строк з дня їх отримання.
Призначити для вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу судове засідання на 27 листопада 2026 року на 16:00 в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області, про що повідомити учасників справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 12.11.2026.
Повне найменування учасників:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 25999045; місцезнаходження: пл. Незалежності, 2, місто Хуст Хустського району Закарпатської області, поштовий індекс 90400.
Суддя О. І. Повідайчик
Судове рішення № 141431019, Міжгірський районний суд Закарпатської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 302/1213/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: