Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/15991/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1, МОН України), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - відповідач 2, ДП «Інфоресурс»), в якому просить:
визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України від 04.05.2026 року № 3/3625-26 у внесенні змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ;
зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти Державне підприємство «Інфоресурс» забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , а саме у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є здобувачем вищої освіти за освітнім ступенем бакалавра денної форми навчання в Херсонському державному аграрно-економічному університеті, дата початку навчання 22.09.2025, дата завершення 30.06.2029. Однак у сформованій довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) у полі щодо послідовності здобуття освіти зазначено «Ні, порушує».
Позивач зазначає, що у 2022 році він двічі зараховувався на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Херсонського державного аграрно-економічного університету та до Одеського державного аграрного університету, проте був відрахований з обох закладів освіти, освітню програму не виконав, атестацію не проходив і диплома бакалавра не отримував. Останнім здобутим ним рівнем освіти є повна загальна середня освіта, тому навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти є здобуттям рівня освіти, вищого за раніше здобутий.
Представник позивача звернулася до МОН України із заявою про внесення змін до відомостей ЄДЕБО та зазначення «Так, не порушує», однак листом від 04.05.2026 № 3/3625-26 відповідач 1 у внесенні таких змін відмовив, пославшись на повторне зарахування позивача на навчання за тим самим рівнем вищої освіти.
Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 03.06.2026 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.06.2026 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, МОН України зазначає, що на виконання пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення ЄДЕБО, а листом МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24 роз`яснено особливості формування довідки про здобувача освіти. За цим алгоритмом наявність у ЄДЕБО запису про навчання особи за рівнем, не нижчим за рівень поточного навчання, зумовлює зазначення у довідці «Ні, порушує».
Відповідач 1 вказує, що згідно з інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, позивач 19.09.2022 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного аграрно-економічного університету і того ж дня відрахований за власним бажанням, 30.09.2022 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Одеського державного аграрного університету і відрахований 11.11.2022, а 19.09.2025 втретє зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного аграрно-економічного університету. На думку відповідача 1, повторне зарахування на навчання на той самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме ті самі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Крім того, відповідач 1 зазначає, що Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, на яке посилається позивач, втратило чинність, а діє Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872; що МОН України не вносить відомостей про здобувачів освіти до ЄДЕБО, не формує і не видає довідок про здобувача освіти, а вказані функції належать закладам освіти; а також що цей спір, на думку відповідача 1, має приватноправовий характер. У відзиві відповідач 1 також просив залучити ДП «Інфоресурс» до участі у справі як третю особу.
12.06.2026 відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ДП «Інфоресурс» просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач 2 зазначає, що він не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владних управлінських функцій, є адміністратором ЄДЕБО, який виконує технічні функції з її функціонування у порядку, визначеному МОН України, та не формує довідок про здобувача освіти. На виконання доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та листа МОН України від 03.06.2024 № 1/9806-24 ДП «Інфоресурс» встановило в ЄДЕБО технічний скрипт, розроблений на замовлення МОН України іншим виконавцем, однак алгоритм визначення послідовності здобуття освіти не визначало.
Ухвалою від 17.06.2026 у задоволенні клопотання МОН України про залучення ДП «Інфоресурс» до участі у справі як третьої особи відмовлено, оскільки ДП «Інфоресурс» вже бере участь у справі у процесуальному статусі відповідача.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив ДП «Інфоресурс», у якій вона зазначає, що саме ДП «Інфоресурс» як адміністратор ЄДЕБО запровадило в базі скрипт, який призвів до формування щодо позивача відомостей «Ні, порушує», а відомості про навчання позивача внесено до ЄДЕБО правильно.
Також представником позивача подано клопотання про розгляд справи у розумні строки, встановлені статтею 258 КАС України. Вказане клопотання окремого вирішення не потребує у зв`язку з ухваленням у справі рішення.
Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2018 році здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту від 22.05.2018.
19.09.2022 позивача зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного аграрно-економічного університету, того ж дня його відраховано за власним бажанням.
30.09.2022 позивача зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Одеського державного аграрного університету, 11.11.2022 його відраховано із цього закладу освіти.
Документів про вищу освіту будь-якого ступеня позивач не отримував. Ця обставина відповідачами не заперечується, а у відзивах МОН України та ДП «Інфоресурс» відомостей про наявність у ЄДЕБО документа про вищу освіту на ім`я позивача не наведено.
19.09.2025 позивача зараховано на навчання за освітнім ступенем бакалавра на денну форму навчання на агрономічний факультет Херсонського державного аграрно-економічного університету, дата початку навчання 22.09.2025, дата завершення навчання 30.06.2029.
10.03.2026 в ЄДЕБО сформовано довідку про здобувача освіти № 840763, у якій у полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».
Представник позивача адвокат Зачепіло З.Я. звернулася до МОН України із заявою про внесення змін до відомостей ЄДЕБО щодо позивача шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує».
Листом від 04.05.2026 № 3/3625-26 МОН України, послався на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, повідомив, що позивач зараховувався на навчання за освітнім рівнем бакалавра 19.09.2022 та 30.09.2022 і втретє 19.09.2025, що, на думку відповідача 1, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, у зв`язку з чим підстав для внесення змін до ЄДЕБО немає.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації, строк якої також продовжувався.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з абзацом першим пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За формою довідки, наведеною у додатку 9 до Порядку № 560, у ній зазначається, зокрема, інформація про те, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Отже, довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО є документом, з яким Порядок № 560 пов`язує підтвердження права на відстрочку від призову за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відомості цієї довідки про послідовність здобуття освіти мають для особи юридичне значення і повинні відповідати закону та дійсним обставинам.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII).
Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частинами 1, 2 статті 3 Закону № 2145-VIII передбачено, що кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2145-VIII встановлено, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом (абзац другий частини 2 статті 17 Закону № 2145-VIII).
Відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну, фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) визначено, що вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС (частина 4 статті 5 Закону № 1556-VII).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію (абзац третій частини 2 статті 6 Закону № 1556-VII).
Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва (частини 1, 2 статті 7 Закону № 1556-VII).
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини 2 статті 74 Закону № 2145-VIII).
Відповідно до частини 5 статті 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, яка здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази, відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі, забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази, проводить навчання для роботи з Електронною базою та здійснює інші заходи, передбачені законом.
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, втратило чинність на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 22.10.2025 № 1384. На час виникнення спірних правовідносин діє Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872 (далі - Положення № 872).
Згідно з пунктом 4 Положення № 872 власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління МОН. МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.
Відповідно до пункту 24 Положення № 872 МОН, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази, та використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти.
Адміністратор вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН (пункт 25 Положення № 872).
Суб`єкти освітньої діяльності вносять до Єдиної електронної бази та підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 Положення № 872, а також здійснюють в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН (пункт 32 Положення № 872).
Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, суд виходить з такого.
Щодо доводів МОН України про приватноправовий характер спору суд зазначає, що предметом спору є правомірність відмови МОН України як держателя Електронної бази та володільця інформації, що в ній міститься, у внесенні змін до відомостей ЄДЕБО щодо позивача, тобто реалізація відповідачем 1 владних управлінських функцій, визначених статтею 74 Закону № 2145-VIII та Положенням № 872. Такий спір є публічно-правовим і відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів. Спори цієї категорії розглядаються Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 та від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24. Посилання відповідача 1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 240/22353/24 суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Нормативного визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» закон не містить, однак зі змісту частини 2 статті 10 Закону № 2145-VIII вбачається, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за профільну середню освіту. При цьому рівень освіти закон пов`язує із завершеним етапом освіти, успішним виконанням освітньої програми, атестацією та отриманням документа про освіту. Сам факт перебування особи в статусі студента протягом певного часу таких наслідків не породжує.
Верховний Суд у постанові від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24 зазначив, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації. Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
У постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти.
У постанові від 15.01.2026 у справі № 300/2794/25 Верховний Суд виснував, що поточне здобуття освіти буде послідовним, якщо здобуття освіти здійснюється з дотриманням визначеної у нормах частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» черговості (стадійності, наступності) відповідно до закріпленої в них ієрархії рівнів освіти, тобто коли наступний (поточний) рівень освіти є вищим за попередній рівень.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24 Верховний Суд зазначив: «Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.»
У цій же постанові від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24 Верховний Суд наголосив, що слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти, а зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 07.11.2025 у справі № 160/31314/24, від 11.11.2025 у справі № 280/11497/24, від 14.11.2025 у справі № 160/30918/24, від 25.11.2025 у справі № 160/34591/24 та від 03.03.2026 у справі № 340/7912/24.
Судом встановлено, що позивач має повну загальну середню освіту, підтверджену атестатом про повну загальну середню освіту від 22.05.2018. У 2022 році він двічі зараховувався на навчання за освітнім рівнем бакалавра, однак у першому випадку був відрахований у день зарахування, а в другому випадку відрахований 11.11.2022, тобто через півтора місяця після зарахування. Освітньої програми бакалавра позивач не виконував, атестацію не проходив, ступінь бакалавра йому не присуджувався, документа про вищу освіту він не отримував. Відповідачі цих обставин не заперечують.
Отже, раніше здобутим рівнем освіти позивача є профільна середня освіта (повна загальна середня освіта). Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти позивачем не здобутий. Тому, навчаючись з 22.09.2025 за денною формою для здобуття ступеня бакалавра, позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий, а поточне здобуття ним освіти відповідає послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII.
На такий висновок не впливає те, що позивач у 2022 році вже зараховувався на навчання за ступенем бакалавра, оскільки зарахування з подальшим відрахуванням до завершення навчання не створило юридичного факту здобуття ним цього рівня освіти.
Суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що повторне зарахування на навчання на той самий освітній рівень свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, оскільки особа знову формуватиме ті самі знання, уміння та компетентності. Такі доводи ототожнюють процес навчання з юридичним фактом здобуття рівня освіти, суперечать пункту 23 частини 1 статті 1, частині 1 статті 40 Закону № 2145-VIII, статтям 5-7 Закону № 1556-VII та спростовані Верховним Судом у наведених постановах. Те, що законодавець у пункті 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вжив формулювання «раніше здобутий рівень освіти», а не «рівень, на якому особа раніше навчалась», додатково свідчить про значення саме завершеного етапу освіти.
Алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, на який посилається відповідач 1, встановлено дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та роз`яснено листом МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24. Вказані документи не є нормативно-правовими актами і відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2145-VIII не можуть встановлювати правові норми.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24 критично оцінив посилання на лист МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований. Тому такий лист не може бути підставою для обмеження права особи, передбаченого законом.
Щодо доводів відповідача 1 про те, що МОН України не вносить відомостей до ЄДЕБО та не формує довідок про здобувача освіти, суд зазначає таке.
Заклад освіти вносить до Електронної бази первинні відомості про здобувача освіти (пункт 32 Положення № 872). Відомості про порушення чи непорушення послідовності здобуття освіти не є такими первинними відомостями, а є результатом автоматичної обробки даних за алгоритмом, встановленим МОН України, що підтверджується дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24, листами МОН України від 03.06.2024 № 1/9806-24 та № 1/9758-24, а також відзивом ДП «Інфоресурс». Відповідачі не стверджують про недостовірність відомостей щодо навчання позивача, внесених закладами освіти, а, навпаки, самі на них посилаються. Спір виник не через зміст цих відомостей, а через їх правову оцінку.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 (пункт 58) зазначив, що формування довідки про здобувача освіти (додаток 9 до постанови Кабінету Міністрів України № 560) відбувається автоматизовано згідно із закладеними у ЄДЕБО алгоритмами та є результатом виконання Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника ЄДЕБО та володільця наявної у ній інформації.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24 Верховний Суд додатково зауважив, що використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти, а якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.
Наведені висновки Верховного Суду сформульовані під час дії Положення № 620, проте застосовні і до спірних правовідносин, оскільки Закон № 2145-VIII та Положення № 872 так само визначають МОН України держателем Електронної бази і володільцем інформації, що в ній міститься, а адміністратор вносить до Електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН (пункти 4, 25 Положення № 872).
Таким чином, доводи відповідача 1 про відсутність у нього повноважень є необґрунтованими. Отримавши звернення представника позивача з конкретними обставинами незавершеного навчання, відповідач 1 не надав їм правової оцінки, а обмежився посиланням на результат роботи алгоритму.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі № 300/2794/25 зазначив, що формування та видання довідки із зазначенням у ній відомостей про порушення послідовності поточного здобуття освіти за таких обставин не ґрунтується на законі, а відмова у внесенні змін до такого документа є протиправною і порушує право здобувача освіти на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.
З огляду на викладене відмова МОН України від 04.05.2026 № 3/3625-26 у внесенні змін до відомостей ЄДЕБО щодо позивача є протиправною, а позовна вимога про визнання її протиправною підлягає задоволенню.
Щодо способу захисту суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, щоб у разі невиконання рішення не виникала необхідність повторного звернення до суду. Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірних правовідносинах дискреції немає. Відомості про послідовність здобуття освіти мають лише два можливі значення, обставини, що їх визначають, судом встановлені, а інших підстав для зазначення «Ні, порушує» відповідач 1 не навів. Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі № 300/2794/25 за аналогічних вимог зобов`язав Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей ЄДЕБО, вказавши «Так, не порушує».
Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання МОН України забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО щодо позивача, у заявленому позивачем вигляді.
Щодо позовних вимог до ДП «Інфоресурс» суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 (пункти 57, 66) зазначив, що ДП «Інфоресурс» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти, тому належним відповідачем у таких справах є Міносвіти, а позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» не підлягають задоволенню.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 280/9417/24 (пункти 94, 95) Верховний Суд повторно вказав, що ДП «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО не є суб`єктом владних повноважень і не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти, та погодився з висновком суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги до Міносвіти і відмовив у задоволенні позовних вимог до ДП «Інфоресурс».
Аналогічний підхід застосовано П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.06.2026 у справі № 400/6425/25, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, заявленого до МОН України та ДП «Інфоресурс», зі зобов`язанням внести зміни до ЄДЕБО лише МОН України.
Відповідно до пункту 25 Положення № 872 адміністратор вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН. Рішення щодо змісту відомостей про послідовність здобуття освіти позивачем ДП «Інфоресурс» не приймало, відмову у внесенні змін до ЄДЕБО, яка оскаржується, прийнято МОН України. Те, що ДП «Інфоресурс» на виконання доручення МОН України встановило в ЄДЕБО технічний скрипт, не свідчить про прийняття ним управлінського рішення щодо позивача, а тому доводи представника позивача у відповіді на відзив висновків суду не спростовують.
Водночас виконання цього рішення МОН України здійснюється в порядку, визначеному Положенням № 872, у тому числі через адміністратора Електронної бази, а тому відмова у задоволенні позовних вимог до ДП «Інфоресурс» не перешкоджає відновленню порушеного права позивача.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог до ДП «Інфоресурс» слід відмовити.
Водночас питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації предметом цього спору не є і вирішується уповноваженим органом за наявності всіх передбачених законодавством умов.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідач 1 не надав суду належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваної відмови.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про задоволення позовних вимог до МОН України та відмову у задоволенні позовних вимог до ДП «Інфоресурс».
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 25.05.2026. Оскільки позовні вимоги до суб`єкта владних повноважень МОН України задоволено в повному обсязі, а відмова у частині позовних вимог стосується відповідача 2, який не є суб`єктом владних повноважень, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань МОН України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України від 04.05.2026 № 3/3625-26 у внесенні змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
Судове рішення № 141430417, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/15991/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: