Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 175/10218/26
Провадження № 2/175/3053/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"09" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Гусєвої К.В., представника відповідача Савченко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про відшкодування моральної шкоди в сумі 450000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 02.06.2003 року по 21.01.2021 року працював на підприємстві ПРАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» у шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійні захворювання. Як зазначає позивач, причинами їх виникнення стали неефективна робота системи вентиляції, недосконалість робочого інструменту та тривалий вплив шкідливих виробничих факторів, рівні й концентрація яких перевищували встановлені нормативи під час виконання робіт із футерування розігрівальних стендів, вакуум-камер і кесонів, підготовки сумішей та ремонту металургійних печей. Позивач вказує, що отримані професійні захворювання спричинили істотне погіршення стану його здоров`я та глибокі моральні страждання, пов`язані з усвідомленням невиліковності хвороб, постійним страхом задихнутися під час сну, фізичною слабкістю та необхідністю постійного застосування інгаляторів. Як наслідок погіршення стану здоров`я також зазначає про встановлення йому III групи інвалідності у 2026 році. Посилаючись на тривалість роботи у шкідливих умовах праці, характер і тяжкість професійних захворювань, незворотність погіршення здоров`я, необхідність постійного лікування та тривалість фізичних і душевних страждань, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 450000 грн, вважаючи таку суму справедливою та співмірною з негативними наслідками для його здоров`я і якості життя, яку просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до умов колективного договору позивачу було забезпечено передбачені пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці, а тому, на його думку, у його діях відсутні ознаки протиправної поведінки. Крім того, представник вказує на недоведеність позивачем причинного зв`язку між професійним захворюванням і змінами в його особистому житті, а також не було вказано конкретних додаткових зусиль, яких він змушений докладати для організації повсякденного життя. З урахуванням того, що позивачем не надано доказів на підтвердження психологічної травми, нервових зривів, звернення за психіатричною допомогою чи проходження психологічної реабілітації, ставить під сумнів наявність та доведеність спричиненої моральної шкоди відповідачем. Окремо відповідач посилається на встановлення позивачу III групи інвалідності у 2026 році, вважаючи цю обставину такою, що спростовує наведені позивачем твердження про тривалі фізичні страждання.
22.07.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що наявність у нього низки хронічних професійних захворювань свідчить про невиконання відповідачем обов`язків щодо забезпечення безпечних умов праці та допущення тривалого впливу шкідливих виробничих факторів, зокрема пилу та шуму, що зафіксовано в акті розслідування причин виникнення професійного захворювання від 09.11.2020 року. Позивач наголошує, що надання додаткових відпусток, доплат та інших пільг за роботу у шкідливих умовах є передбаченим законом обов`язком роботодавця та не може розглядатися як компенсація за заподіяну шкоду здоров`ю. Також вважає, що душевні страждання, спричинені втратою здоров`я та встановленням інвалідності, не потребують обов`язкового підтвердження зверненням до психіатра чи проходженням психологічної реабілітації. Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача про відсутність доказів додаткових зусиль для організації повсякденного життя спростовуються рекомендаціями експертної команди, долученими до матеріалів справи. Також позивач звертає увагу на прогресування професійних захворювань та погіршення стану здоров`я, яке у 2020 році було встановлено 40 % втрати професійної працездатності, а в 2026 році позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково. На його думку, усвідомлення незворотного погіршення стану здоров`я та відсутності перспектив його відновлення посилює моральні й психологічні страждання.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач був належним чином ознайомлений з умовами праці та характером шкідливих виробничих факторів. Також зазначив, що вважає заявлений до стягнення розмір моральної шкоди необґрунтованим, оскільки відшкодування шкоди у такому розмірі призведе до безпідставного збагачення позивача.
Позивач в судове засідання не з`явився, розгляд справи просив здійснювати без його участі.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1987 року, ОСОБА_1 02.06.2003 року був прийнятий на роботу на підставі наказу №304 та працював в мартенівському цеху вогнетривником зайнятим на гарячих роботах до по 31.05.2008 року. З 01.06.2008 року по 22.01.2021 року позивач працював в сталеливарному цеху вогнетривником зайнятим на гарячих роботах, що також підтверджується наказом про переведення №2551 від 29.08.2003 року.
ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» отримав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, що підтверджується копією дозволу №1954.12.14 від 20.08.2012 року, №1129.14.30 від 03.12.2014 року, №1595.11.30-74.30.0 від 26.11.2011 року, «1562.11.30-74.30.0 від 22.04.2011 року, №0827.13.14 від 25.03.2013 року, №1958.12.14 від 20.08.2012 року, №1959.12.14 від 20.08.2012 року, №1960.12.14 від 20.08.2012 року, №1961.12.14 від 20.08.2012 року, №1962.12.14 від 20.08.2021 року, №1963.12.14 від 20.08.2021 року, №1964.12.14 від 20.08.2021 року, №1965.12.14 від 20.08.2021 року, №0494.14.14 від 25.02.2014 року, №0495.14.14 від 25.02.2014 року, №340.17.30 від 27.11.2017 року, №0574.17.14 від 30.09.2017 року, №18.20.30 від 27.01.2020 року.
У 2012 році ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» був розроблений та укладений колективний договір.
Так, відповідно до положень п. 4.13. колективного договору, працівникам, зайнятим у цехах (мартенівському, ФЛЦ 1, ФЛЦ 2, ЕСПЦ, КПЦ 1, КПЦ 2, ЧЛЦ, копровом, термічному) на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, оплата праці в яких провадиться на умовах, встановлених для працівників підприємств чорної металургії, провадити виплату одноразової винагороди за вислугу років залежно від стажу безперервної роботи в цехах, за професіями та посадами, що дають право на отримання цієї грошової винагороди. Виплату одноразового винагороди проводити у розмірах, передбачених чинним положенням про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років за рахунок та в межах коштів, спрямованих на оплату праці.
У відповідності до п. 4.22. колективного договору надавати працівникам товариства, зайнятим на роботах, пов`язаних з негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Переліку виробництв, цехів, професій робітників та посад ПАТ «НКМЗ» із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на роботах у яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу з шкідливими та важкими умовами праці.
Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 19.05.2020 року, складеної начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області встановлено, що відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених Наказом МОЗ від 08.04.2014 року №248 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 2014 р. за № 472/25249.), умови та характер праці вогнетривника, зайнятого на гарячих роботах сталеплавильного цеху ПрАТ "НКМЗ" відносяться: за концентрацією пилу у повітрі робочої зони до третього класу третього ступеню; за рівнем шуму до третього класу першого ступеню; за важкістю праці до третього класу першого ступеню; за параметрами мікроклімату до третього класу другого ступеню.
У відповідності з випискою із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) №751, ОСОБА_1 перебував з 04.09.2020 року по 18.09.2020 року в терапевтичному відділені ДП «Інститут медицини та праці імені Ю.І. Кундієва академії медичних наук України», де за результатами обстеження та лікування пацієнту було встановлено хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.; хронічну двобічну сенсоневральна приглухуватість з легкою ступеня пониження слуху (ІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як встановлено з повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) №2229/4 від 17.09.2020 року, ОСОБА_1 було встановлено хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.; хронічну двобічну сенсоневральна приглухуватість з легкою ступеню пониження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапковича В.С. та ОСОБА_3 встановлені вперше Державною установою "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва захворювання професійні, Національної академії медичних наук України».
06.11.2020 року було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області, яким, за результатами огляду та обстеження комісією умов праці було встановлено, що хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил безпеки, гігієни праці; відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту; неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних заходів, механізмів, засобів індивідуального захисту; відсутність заходів і засобів рятувального характеру тощо). У зв`язку з неефективністю роботи системи вентиляції та недосконалістю робочого інструменту (зокрема під час роботи по футеруванню металургійних печей та ковшів, виконанню гарячого ремонту печей, футеруванню розігрівальних стендів, вакуум-камер та кесонів, підготовка сумішей та ремонт металургійних печей), виконував роботи в умовах впливу на організм факторів виробничого середовища і трудового процесу, концентрації та рівні яких перевищували нормативні. Тривалий час роботи в умовах дії шкідливих виробничих факторів 17 років 04 міс 11 днів, у тому числі у сталеплавильному цеху ПрАТ "НКМЗ" - 12 років 04 міс. 12 днів.
Відповідно до медичного висновку лікарської-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01.03.2023 року №8/123, ОСОБА_1 встановлено хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.), хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН - ІІ ступеня. Встановлено захворювання професійного характеру.
Згідно висновку лікарсько-експертної комісії №4/1 від 23.02.2023 року, ОСОБА_1 є професійно хворим з 40% втратою працездатності та невизначеною групою інвалідності. Хворому було встановлено наступні діагнози: хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІст. приглухуватість з легкою ступінню пониження слуху (11 ст.) за класифікацією ОСОБА_4 ; хронічна двобічна сенсоневральна ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - захворювання професійні, встановлені вперше 15.09.2020 pоку Клінікою професійних захворювань ДУ "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України" (виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 18.09.2020 року №751)
Крім того, враховуючи дообстеження консультативно-діагностичного відділення профнатології ОСОБА_1 було встановлено наступні діагнози: ХОЗЛ, фаза нестійкої ремісії, часто і довготривало протікаючими загостреннями, група С Дифузний пневмофіброз. пневмоконіоз. Емфізема легень. ЛН Іст. ВН ІІІ. Ожиріння ІІІ ст.
Як вбачається з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.05.2026 року №220/26/1013/В, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, основний діагноз хронічна обструктивна хвороба легенів з гострою распіраторною інфекцією нижніх дихальних шляхів.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Відповідно ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положенням ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 року в справі №216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.06.2003 року по 21.01.2021 року працював на підприємстві ПРАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» у шкідливих умовах праці, внаслідок чого набув професійних захворювань.
Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.11.2020 року, висновком лікарсько-експертної комісії № 4/1 від 23.02.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано професійно хворим із встановленням 40 % втрати професійної працездатності, а також рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.05.2026 року № 220/26/1013/В, яким позивачу встановлено III групу інвалідності.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Отже, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній проявпорушення звичайного для даної людини способу життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Таким чином, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи докази, надані позивачем, обґрунтованості спричинення моральних страждань, доходить висновку що відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. є належним та співмірним відшкодуванням у даному випадку.
При цьому, щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення з відповідача відповідної грошової суми без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Отже, системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Таким чином, як до 23.05.2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі №180/377/20 (провадження №61-1св21).
Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі №598/438/21 (провадження №61-283св22).
Враховуючи викладене, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю не підлягає оподаткуванню.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763599, місцезнаходження: 04070 м. Київ вул. Борисоглібська, буд. 15-В, офіс 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 100000 грн. (сто тисяч гривень).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763599, місцезнаходження: 04070 м. Київ вул. Борисоглібська, буд. 15-В, офіс 8) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ
Судове рішення № 141430365, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 175/10218/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: