Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/18548/26
УХВАЛА
11 листопада 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради (1 Травня 244, код ЄДРПОУ 44104074) про визнання протиправним та скасування наказу
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 22.06.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради, в якій позивач просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради від 05.03.2026 № 37-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення (догана) на директора Бериславського інклюзивно-ресурсного Центру БМР ОСОБА_1 ».
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 25.06.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду
- позовної заяви в новій редакції, в якій має бути зазначено повну адресу відповідача, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;
- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
03.07.2026 від позивачки надійшла заява (вх. №ЕС/74937/26) в якій просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду з вказаним позовом.
В обгрунтування зазначила, що оскаржуваний наказ № 37-ос безпосередньо впливає на діяльність Бериславського інклюзивно-ресурсного центру Бериславської міської ради. Відповідно до Положення про інклюзивно-ресурсні центри, ця установа створена з метою реалізації конституційного права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної, загальної середньої та професійної освіти. Наявність безпідставного дисциплінарного стягнення, накладеного цим наказом, створює реальну загрозу втрати довіри всередині колективу Центру, дезорганізації його роботи та, як наслідок, може зашкодити інтересам дітей, які потребують постійного психолого-педагогічного супроводу. Таким чином, скасування наказу № 37-ос має вирішальне значення для відновлення справедливої атмосфери в колективі та забезпечення безперебійного функціонування соціально значущого закладу. Захист прав дітей з особливими освітніми потребами є пріоритетом держави, а тому формальний підхід до пропуску строку звернення до суду (який відбувся з поважних причин) у цьому випадку призведе до порушення права на справедливий суд та невиправданих репутаційних втрат для всієї системи інклюзивної освіти громади.
Пропуск строку для подання позовної заяви обумовлений поважними, об`єктивними та непереборними обставинами, які не залежать від волі позивача. У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та прямою загрозою для життя і здоров`я трьох неповнолітніх дітей, була змушена евакуюватися за кордон до Німеччини. Перебування в чужій країні з трьома неповнолітніми дітьми без належної підтримки родичів вимагало повного залучення до процесу їхнього життєзабезпечення, реєстрації в соціальних службах, пошуку житла та адаптації до навчання. Окрім цього, у позивача тривалий час був відсутній доступ до оригіналів документів, необхідних для подання позову (які направлялись відповідачем на електронну пошту не в повному об`ємі, із затримками у часі, про що зазначено в позовній заяві). Зазначені обставини у своїй сукупності позбавили об`єктивної можливості вчасно реалізувати право на судовий захист. Одразу після усунення першочергових перешкод та отримання можливості опрацювати чинне законодавство України з питань трудових відносин, розібратися в нормах законодавства, які були порушені відповідачем, позивачем підготовлено цей позов.
Крім того зазначила, що позивач, не має юридичної освіти чи спеціальних знань в галузі права, що значно ускладнило процес підготовки позовної заяви.
В якості додатку також долучено позовну заяву в новій редакції ,в якій зазначено повну адресу відповідача Управління освіти, культури, молоді, туризму та спору Бериславської міської ради 74300, Херсонська область, Бериславський район, м. Берислав, вул. 1 Травня, буд. 244.
Ухвалою судді від 08.07.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви позивача (вх. №ЕС/74937/26 від 03.07.2026) про поновлення пропущеного строку звернення до суду; позовну заяву ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу повернути позивачеві.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2026 постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року задовольнити; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року скасувати; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
06.11.2026 матеріали апеляційного оскарження по справі №420/18548/26 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду (вх. №128275/26) та передана судді Скупінській О.В. для продовження розгляду.
06.11.2026 від представника відповідача Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради надійшло клопотання (вх. №ЕС/128823/26), в якому заявник просить суд відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за її позовом до Управління освіти, культури, молоді, туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу.
В обгрунтування зазначили, що ОСОБА_1 є директором комунального закладу, який не є ані державним органом, ані органом місцевого самоврядування, відтак, вона не проходила публічну службу і цей спір не стосується прийняття, проходження, звільнення із публічної служби, з чим погодився і апеляційний суд. Статус суб`єкта владних повноважень сам по собі не є обов`язковою підставою розгляду спору в порядку адміністративного судочинства. Спір ОСОБА_1 та УОКМТС БМР не є публічно-правовим, адже:
- відповідач у спірних правовідносинах діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як уповноважений орган засновника комунального закладу освіти на управління цим закладом, тому оскаржуваний наказ не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є рішенням уповноваженого органу, необхідним для реалізації організаційної діяльності закладу, рішенням, яким уповноважений орган реалізовує свої права, надані засновником;
- засновник та уповноважений ним орган управління закладом по відношенню до останнього не виконують публічно-владних управлінських функцій;
- направлений на захист особистих немайнових прав позивачки, а саме право на працю та захист від можливого незаконного звільнення, оскільки догана може стати підставою для подальшого звільнення за систематичні порушення, а також право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, оскільки догана є негативною оцінкою професійної діяльності;
- має приватно-правовий характер ще й з огляду на те, що відносини ОСОБА_1 із УОКМТС БМР перебувають поза межами публічної служби, а виникли на підставі контракту (трудового договору).
Спір ОСОБА_1 із відповідачем це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства щодо накладення дисциплінарного стягнення. Відтак, спір є трудовим, що не заперечується і ОСОБА_1 , яка зазначала про це у апеляційній скарзі на ухвалу. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, трудові спори відносяться до юрисдикції загальних судів.
Розглянувши подане клопотання та дослідивши матеріали позовної заяви та наявні у справі документи, суддя доходить наступних висновків.
Згідно із частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір, зокрема, спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст. 1 Закону України «Про державну службу».
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ч.1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Як вбачається з позову, ОСОБА_1 займає посаду директора Бериславського інклюзивно-ресурсного центру Бериславської міської ради з жовтня 2021 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» Інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та інших закладах освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи (далі - комплексна оцінка) та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.
У своїй діяльності інклюзивно-ресурсний центр керується Конституцією України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», «Про дошкільну освіту», іншими актами законодавства та цим Положенням.
Засновниками інклюзивно-ресурсних центрів є представницькі органи місцевого самоврядування територіальних громад, районні, міські, районні у містах (у разі їх утворення) ради.
На посаду керівника (директора) інклюзивно-ресурсного центру призначається особа, яка має вищу освіту не нижче освітнього ступеня магістра (спеціаліста) за спеціальністю «Спеціальна освіта» («Корекційна освіта», «Дефектологія») або «Психологія» («Практична психологія») та стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менш як п`ять років та яка пройшла конкурсний відбір і визнана переможцем конкурсу відповідно до порядку, затвердженого засновником інклюзивно-ресурсного центру.
Відтак, Інклюзивно-ресурсні центри створюються міськими чи селищними радами як комунальні установи (заклади освіти), а не як органи місцевого самоврядування чи державної влади.
Директор комунальної установи є працівником бюджетної сфери, а його посада за чинним Положенням про інклюзивно-ресурсні центри прирівнюється до посад педагогічних працівників спеціальних закладів загальної середньої освіти.
Також директори інклюзивно-ресурсних центрів виконують організаційно-розпорядчі функції лише всередині своєї установи й не здійснюють владних повноважень публічного характеру від імені держави чи громади. Вони не є посадовими особами місцевого самоврядування чи державними службовцями, з якими пов`язане поняття публічної служби.
Аналогічної думки дійшла і колегія суддів у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2026 у справі №420/18548/26.
Слід також зазначити, що навіть якщо стороною спору є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, проте такий орган у спірних правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, то такий спір підсудний загальним судам та вирішується за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин, якими в цьому випадку є трудові відносини.
Суддя звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2020 у справі №693/1140/16-ц, згідно з яким спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
З урахування викладеного слід вказати, що на правовідносини з директора Інклюзивного центру не поширюються норми, що регулюють публічно-правові відносини, оскільки позивачка оскаржує наказ про застосування дисциплінарного стягнення, не пов`язана із проходженням державної (публічної) служби, тому такий спір не є публічно-правовим, а відтак є суто трудовими відносинами між роботодавцем і працівником і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 КАС України, суддя
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, культури молоді туризму та спорту Бериславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу.
Роз`яснити позивачу, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
Судове рішення № 141430317, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/18548/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: