Рішення № 141430235, 11.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
420/22199/26
Номер документу
141430235
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/22199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ» Кадровий хаб « 5АП» (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 30, кв. 1; код ЄДРПОУ 46103994), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління ДМС України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29001, м. Хмельницький, вул. М. Грушевського,87; код ЄДРПОУ 37864148) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ» Кадровий хаб « 5АП» (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 30, кв. 1; код ЄДРПОУ 46103994), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління ДМС України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29001, м. Хмельницький, вул. М. Грушевського,87; код ЄДРПОУ 37864148), у якій представник позивача просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, що полягає у недоведенні у встановлений строк і спосіб до відома ОСОБА_1 адміністративного акта рішення від 26.01.2026 про продовження строку його перебування в Україні до 2.02.2026; ненаданні результату адміністративної послуги; нефіксуванні часу і способу доведення акта та непроставленні у паспортному документі № НОМЕР_2 відмітки, передбаченої пунктом 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області невідкладно після набрання рішенням суду законної сили належним чином довести до відома Позивача адміністративний акт від 26.01.2026 шляхом надання Позивачу або його уповноваженому представнику належно засвідченого витягу (офіційної довідки) з відомчої інформаційної системи ДМС, який містить дату, реєстраційний номер рішення, строк, до якого продовжено перебування, та відомості про посадову особу, що прийняла рішення;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області завершити оформлення позитивного результату розгляду заяви Позивача відповідно до пункту 23 Порядку № 150, у тому числі проставити в паспортному документі № НОМЕР_2 відмітку про продовження строку перебування до 21.02.2026 із зазначенням номера запису після подання Позивачем оригіналу паспортного документа.

Ухвалою від 27.07.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що позивач звернувся до міграційного органу із заявою про продовження строку перебування іноземця та території України. За результатами розгляду його заяви було прийнято рішення про продовження такого строку, однак, на переконання позивача, до його відома не було доведено вказане рішення у встановленому законом порядку. Представник позивача наголошує, що:

по-перше, після прийняття рішення Позивачу не було вручено адміністративний акт, витяг із відомчої інформаційної системи ДМС або письмове повідомлення про можливість отримання результату. ;

по-друге, загальне попереднє роз`яснення про майбутнє звернення не є доведенням до відома вже прийнятого 26.01.2026 індивідуального адміністративного акта. Відповідач має довести окремо: хто, коли, кому, яким способом і з яким змістом повідомив фактичний результат; чи було повідомлення зрозумілим Позивачу; чи видано результат; чому в паспорті відсутня відмітка;

по-третє, відповідачем не забезпечено виконання вимог Закону України «Про адміністративні послуги», а саме статей 74 та 75 вказаного закону.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач наголосив, що:

по-перше, під час подання заяви про продовження строку перебування на території України Позивачу разом з приймаючою стороною було видано відповідне повідомлення про прийняття заяви (формується автоматично в відомчій інформаційній системі ДМС) де чітко зазначено, що за отриманням результатів необхідно звернутись через три робочих дні з дати прийняття документів. Таке повідомлення заявника, узгоджується з вимогами п. 14 Порядку № 150;

по-друге, позивач разом із приймаючою стороною ані через 3 робочі дні, ані протягом часу на який Позивачу було продовжено строк перебування в Україні та навіть після його закінчення не цікавилися результатом розгляду заяви Позивача, не подавали запитів з метою з`ясування прийнятого рішення, не подавали документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання та не вживали інших дій щодо документального підтвердження законності перебування позивача;

по-третє, саме Порядок № 150 визначає спосіб отримання результату адміністративної процедури (особисте звернення заявника через три робочі дні), саме його положення підлягають застосуванню як спеціальні.

11.08.2026 УДМС в Хмельницькій області було подано пояснення третьої особи щодо позову, у якій представник третьої особи підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Індія, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 .

Йому було видано довгострокову візу України типу D-04 № Y05536037, чинну з 01.11.2025 до 29.01.2026, з метою офіційного працевлаштування.

Одеським обласним центром зайнятості 20.01.2026 видано дозвіл № 3895 на застосування праці.

22.01.2026 з Позивачем укладено трудовий договір та видано наказ про прийняття на роботу; 23.01.2026 його направлено для виконання роботи до ТОВ «УКРПРОПЛАСТ».

22.01.2026 позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України. 23.01.2026 позивачу разом з приймаючою стороною було видано відповідне повідомлення про прийняття заяви із зазначенням про те, що за отриманням результатів необхідно звернутись через три робочих дні з дати прийняття документів.

26 січня 2026 року відповідачем було прийнято позитивне рішення про продовження строку перебування Позивача до 20 лютого 2026 року.

Вважаючи зміст прийнятого рішення не доведеним до позивача у встановленому порядку. позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773 VI) іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Частина перша статті 17 Закону № 3773-VI передбачає, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи:

1) письмові заяви іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, що подаються особисто до територіального органу чи до підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), за місцем проживання іноземця або особи без громадянства не менше ніж за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України;

2) документи, що підтверджують наявність підстав для подальшого перебування на території України;

3) паспортний документ іноземця або особи без громадянства та копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що містять особисті дані, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку. Особа, яка проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, а також зазначена у пункті 1-1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", може подати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо для отримання нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальної цілісності та суверенітету України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262;

4) паспорт (паспортний документ) приймаючої сторони (фізичної особи) або представника приймаючої сторони (юридичної особи);

5) документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Відповідно до пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок № 150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території :

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду , якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 150 строк перебування іноземців громадянства, які тимчасово перебувають на території України та осіб без (крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або реєструються у МЗС та його представництвах), продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обґрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи без громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав.

Пункт 5 Порядку № 150 передбачає, що заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

У разі подання іноземцем або особою без громадянства заяви із порушенням строків, встановлених абзацом першим цього пункту, але до закінчення встановленого строку перебування на території України, до заяви додаються документи, що підтверджують наявність підстав, що унеможливлюють їх виїзд з території України.

У разі порушення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування на території України заява приймається після притягнення іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 150 рішення про продовження строку перебування або про відмову в продовженні строку перебування приймає керівник територіального органу ДМС або уповноважена ним особа стосовно іноземців або осіб без громадянства, які: 1) тимчасово перебувають на території України, - на строк до 180 днів з дати останнього в`їзду; 2) звернулися із заявами про надання дозволу на імміграцію або набуття громадянства на території України, - на строк, необхідний для розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію та оформлення посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 150 рішення про продовження строку перебування або про відмову в продовженні строку перебування приймає Голова ДМС або уповноважена ним особа стосовно іноземців та осіб без громадянства незалежно від строків їх перебування на території України , а також стосовно іноземців та осіб без громадянства, які: 1) зазначені в частині дев`ятнадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", після закінчення дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах, Держспецтрансслужбі, Національній гвардії; 2) є членами сім`ї іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині дев`ятнадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; 3) зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", після досягнення 18-річного віку; 4) зазначені у пункті 3 цього Порядку.

За змістом пунктів 21-24 Порядку №150 рішення про продовження строку перебування чи про відмову в продовженні строку перебування приймається протягом трьох робочих днів з дати прийняття документів за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в продовженні строку перебування на період існування обставин, підтверджених документально.

Рішення про продовження строку перебування оформляється шляхом внесення до відомчої інформаційної системи ДМС із використанням кваліфікованого електронного підпису інформації про строк, на який продовжено строк перебування. Номер запису про продовження строку перебування формується відомчою інформаційною системою ДМС.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого була подана заява, в паспортному документі іноземця або в документі, що посвідчує особу без громадянства, проставляє відмітку про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 2 та вносить до неї строк, до якого було продовжено строк перебування, та номер запису про продовження строку перебування.

Іноземець або особа без громадянства вважаються такими, яким продовжено строк перебування, лише за наявності в паспортному документі іноземця або в документі, що посвідчує особу без громадянства, зазначеної відмітки.

Дійсність відмітки про продовження строку перебування перевіряється на офіційному веб-сайті ДМС, в тому числі шляхом переходу за посиланням, яке міститься у двовимірному штрих-коді (QR-код), внесеному у відмітку про продовження строку перебування.

Суд звертає увагу, що цитованими нормами Порядку №150 чітко встановлено процедуру прийняття рішення, його форму та порядок доведення до заявника.

За результатом дослідження судом матеріалів справи встановлено, що 23.01.2026 позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України. 23.01.2026 позивачу разом з приймаючою стороною було видано відповідне повідомлення про прийняття заяви із зазначенням про те, що за отриманням результатів необхідно звернутись через три робочих дні з дати прийняття документів.

26 січня 2026 року відповідачем було прийнято позитивне рішення про продовження строку перебування Позивача до 21 лютого 2026 року.

Подальшого прибуття до міграційного органу з метою проставлення відмітки позивач не забезпечив.

Вказані обставини, на переконання суду, повністю відповідають нормам Порядку №150, який є спеціальним актом у спірних правовідносинах.

Щодо посилання позивача на положення Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі Закон №2073) суд зазначає наступне.

Закон №2073 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За змістом статті 1 Закону він є узагальненим регулятором публічно-правової процедури, однак за своїм змістом та обсягом не може напряму визначати особливості всіх можливих заяв та рішень всіх державних органів.

З огляду на вказане, при регулюванні адміністративної процедури, зокрема у частині 1 статті 75 Закону №2073, визначено, що спосіб доведення адміністративного акта до відома особи визначається адміністративним органом відповідно до цього Закону, якщо інший спосіб не передбачений законом.

Тобто, цитована норма є не тільки нормою прямої дії, а й відсилочною, зокрема у даному випадку на положення Порядку №150.

Також за змістом статей 69 та 70 Закону №2073 1. За результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Якщо рішення у справі може бути прийнято на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів, адміністративний акт може бути прийнято в автоматичному режимі у випадках, передбачених законом.

Адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. У випадках, передбачених законом, у тому числі з метою запобігання загрозі життю, здоров`ю громадян, майну або громадській безпеці, адміністративний акт може бути прийнято в усній формі.

Формулювання «як правило» вказує, що письмова (електронна або паперова) форма не є єдино вірною формою рішення, що відповідає п.22 Порядку №150.

Таким чином, суд констатує, що положення Закону №2073 не лише є загальними по відношенню до спеціальних положень Порядку №150, а й не суперечать їм, а тому порушень Закону №2073 відповідачем допущено не було.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд також звертає увагу на таке.

Згідно п.14 Порядку №150 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС сканує із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС підписану заяву та документи до заяви, які подаються іноземцем або особою без громадянства та приймаючою стороною. Після цього працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС повідомляє заявнику про реєстраційний номер заяви та про необхідність звернення за отриманням результатів її розгляду через три робочих дні з дати прийняття документів.

Тобто, в інтересах самого заявника здійснити звернення до міграційного органу через три робочих дні з дати прийняття документів задля остаточного вирішення питання про продовження строку перебування. І навіть за умови додаткового повідомлення позивача про прийняття рішення саме від позивача залежить остаточне завершення розгляду заяви та проставлення відмітки у паспортному документі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).

Транслюючи аналогічний підхід до процедури розгляду заяви про продовження строку перебування, законодавець презюмує зацікавленість особи, що звернулась із заявою, у результатах такого розгляду. Відповідні положення Порядку №150 є чинними.

Більше того, у контексті правової ситуації, коли міграційний орган приймає рішення про відмову у продовженні строку перебування, законодавець визначає обов`язок органу оформити таке рішення письмово та повідомити заявника про таке рішення (пункт 26 Порядку №150). Тобто, Порядок №150 повністю відповідає підходу, що запроваджений Законом №2073.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі № 160/31872/23: «Передумовою визнання протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є ухилення такого суб`єкта від виконання певних дій та обов`язків визначених законом. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи».

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі 3813/4640/17, від 17.04.2019 у справі №342/158/17, від 18.02.2021 у справі №160/6885/19, від 16.11.2022 у справі №280/3841/21, від 24.01.2023 у справі № 420/7138/19.

Оскільки жодною нормою Порядку № 150 не передбачено обов`язку територіального органу/територіального підрозділу ДМС направляти заявнику рішення про продовження строку перебування, відсутні правові підстави вважати ненадсилання такого рішення протиправною бездіяльністю з боку ГУ ДМС в Одеській області, що має наслідком висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ» Кадровий хаб « 5АП» (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 30, кв. 1; код ЄДРПОУ 46103994), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління ДМС України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29001, м. Хмельницький, вул. М. Грушевського,87; код ЄДРПОУ 37864148) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141430235 ?

Документ № 141430235 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141430235 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141430235 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141430235 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141430235, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141430235, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141430235 відноситься до справи № 420/22199/26

Це рішення відноситься до справи № 420/22199/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141430227
Наступний документ : 141430240