Рішення № 141430141, 12.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
420/12988/26
Номер документу
141430141
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/12988/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Сенявіна Адмірала, буд. 128, м. Херсон, 73034, код ЄДРПОУ 40108756), про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ №1 від 10.04.2026 року в частині, що стосується позивача ОСОБА_1 ;

поновити Позивача на службі оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковника поліції;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи Електронний суд.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.04.2026 року Головним управлінням Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі було видано Наказ №1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким, зокрема, ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковника поліції, звільнено зі служби. 17.04.2026 року у приміщенні ДУ КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР позивачу було надано для прочитання першу сторінку оспорюваного наказу, однак перебуваючи у СІЗО позивач фактично не мав умов для повного ознайомлення із наказом (ознайомитись з тлумаченням статей через відсутність доступу до інтернету), та копію наказу позивачу не вручено.

Вважаючи протиправним наказ №1 від 10.04.2026 року в частині, що його стосується, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позову щодо неправомірності оскарженого наказу мотивовані таким: 1. Відсутність конкретизації дисциплінарного проступку. У наказі не зазначено конкретних дій чи бездіяльності позивача, що унеможливлює встановлення складу дисциплінарного правопорушення. Відповідач належним чином не обґрунтував у чому саме полягає порушення позивачем службової дисципліни та вимог статей Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також в чому саме проявилося порушення позивачем, його вини, не встановлено обставин, за яких позивачем вчинено дисциплінарний проступок, його причини та умови. 2. Порушення принципу індивідуальної відповідальності. 3. Наказ містить узагальнені формулювання щодо кількох осіб без індивідуалізації вини позивача. 4. Порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. позивача не було належним чином ознайомлено з матеріалами службового розслідування та не забезпечено право на надання пояснень. 5. Непропорційність дисциплінарного стягнення. Застосовано найсуворіше стягнення без належного обґрунтування вини позивача у вчиненні порушення. 6. Порушення процедури ознайомлення з Наказом, зокрема не вручено його копію.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також цією ухвалою суд витребував від Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належним чином засвідчену копію наказу №1 від 10.04.2026 р. та матеріалів службового розслідування, на підставі якого цей наказ було прийнято.

Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд 11.05.2026 року о 22:05 год. Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету 11.05.2026 року о 22:27 год.

Згідно правил п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням правил ч. 6 ст. 251 КАС України, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 року вважається врученою відповідачу 12.05.2026 року.

Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Також відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 11.05.2026 року в частині витребування доказів.

13.07.2026 року представником позивача за допомогою системи Електронний суд подано заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зменшення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Сенявіна Адмірала, буд. 128, м. Херсон, 73034, код ЄДРПОУ 40108756) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

13.07.2026 року представником позивача за допомогою системи Електронний суд подано клопотання про поновлення строку на подання доказів. Відповідно до клопотання сторона позивача повідомляла, що після подання позову представником позивача отримано відповідь ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №2034-2026 від 08.06.2026 року на адвокатський запит, якою надано копію наказу №1 від 10.04.2026 року, копію наказу №52 о/с від 08.05.2026 року та інші документи. На момент подання позову зазначені документи були відсутні у позивача та його представника, що унеможливлювало їх подання разом із позовною заявою, про що також було зазначено у позовній заяві.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року поновлено позивачу строк для подання доказів та прийнято до розгляду докази, подані представником позивача 13.07.2026 року. Витребувано від Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, на підставі яких прийнятий наказ від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування. Доручено Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надати витребувані документи у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали. Зупинено провадження у справі № 420/12988/26 до одержання витребуваних документів.

Позивач оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду від 21.07.2026 року в частині зупинення провадження у справі до одержання витребуваних документів.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року в частині зупинення провадження у справі скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року залишено без змін.

Станом на 10.11.2026 року відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 21.07.2026 року в частині витребування доказів.

Копію ухвали про витребування доказів від 21.07.2026 року відповідачу доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 21.07.2026 - 16:37 год. Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету 21.07.2026 - 16:45 год.

Відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків, а також будь-яких доказів відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

У відповідності з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту управління карного розшуку, у званні підполковника поліції; має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 03.10.2023 року.

У позові вказано, що 17.04.2026 року у приміщенні ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» за адресою: 04050, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13, де позивач перебував відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/9004/26 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позивачу було надано для прочитання першу сторінку наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Однак, перебуваючи у СІЗО позивач фактично не мав умов для повного ознайомлення із наказом (ознайомитись з тлумаченням статей через відсутність доступу до інтернету, тощо), та копію наказу позивачу не вручено.

Судом встановлено, що супровідним листом №2034-2026 від 08.06.2026 представнику позивача надано відповідь на адвокатський запит від 02.06.2026, яким надіслано копію наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 року №1, копію наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.05.2026 № 52 о/с, копію листа на ім`я начальника державної установи Київський слідчий ізолятор та копію відповіді державної установи Київський слідчий ізолятор. Також повідомлено, що відповідно до наказу від 30.03.2026 року № 23 о/с ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі п. 7 Розділу III наказу МВС від 06.04.2016 року №260 ОСОБА_1 з 26 березня 2026 року до звільнення з під варти було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення проведена по 25 березня 2026 року у повному обсязі.

На підставі викладеного судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 року №1 «Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування», за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 2, 28 розділу Х, п.п. 4, 9, 15 розділу ХVІ Інструкції з організацій забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині неналежного виконання своїх обов`язків, як особи, призначеною відповідальною за озброєння, неналежного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та неналежного виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковника поліції ОСОБА_1 (0131089) наказано звільнити зі служби в поліції та відповідно до вимог, передбачених ч. 5 ст. 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, повністю позбавити премії у квітні 2026 року.

Відповідно до описової частини вказаного наказу, 02.03.2026 до ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУНП або Головне управління) надійшов лист Голови Національної поліції України генерала поліції другого рангу Івана Вигівського (20621-2026-01/1- 218425 від 27.02.2026) щодо реалізації заходів, запропонованих у доповідній записці начальника Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини НПУ полковника поліції Руслана Горяченка. На виконання вимог наказу Національної поліції України від 05.02.2026 № 81_од комісією у складі працівників Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини та Управління дізнання у період з 09 по 18 лютого 2026 року здійснено цільову перевірку службової діяльності Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. За результатами вивчення стану управлінської діяльності в ГУНП та дотримання виконавської дисципліни, порядку ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, зберігання, видачі та приймання вогнепальної зброї, організації несення служби та забезпечення поліцейських, дотримання транспортної дисципліни, стану зберігання речових доказів, загального стану будівель, приміщень та службових кабінетів тощо установлено факти порушення службової дисципліни працівниками Головного управління. На підставі наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.03.2026 № 72 (зі змінами) дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, за результатами якого зазначені факти порушення службової дисципліни працівниками Головного управління підтвердились. Вказані факти порушення службової дисципліни стали можливими внаслідок особистої недисциплінованості, грубого порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 № 377, Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 № 50, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних із їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, Інструкції з організації планування в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 24.12.2015 № 202, зокрема, оперуповноваженим відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковником поліції О. Ткаченком.

На останньому аркуші наказу від 10.04.2026 року №1 наявна розписка позивача « 17.04.26 Прочитано» підпис на ініціали ОСОБА_1 .

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.05.2026 року №52-ос «По особовому складу», відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0131089), оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, з 08 травня 2026 року.

Підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 квітня 2026 року № 1, довідка відділу логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №2, лист управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 08 травня 2026 року № 24678-2026.

У позові зазначено, що з наказом по особовому складу позивач не ознайомлений.

Листом ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 16.05.2026 року №04/10764 Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомлено, що оголосити наказ по особовому складу ув`язненому ОСОБА_1 не вбачається можливим оскільки він був звільнений з ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Не погоджуючись з наказом Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №1 від 10.04.2026 року в частині, що його стосується, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про Національну поліцію, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України Про Національну поліцію, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Як визначено статтею 17 Закону України Про Національну поліцію, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.

Стаття 18 Закону України Про Національну поліцію визначає основні обов`язки поліцейського.

Згідно ч. 1 цієї статті поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч. 1).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч. 2).

Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

У відповідності з ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

За приписами ч.ч. 7-8 ст. 14 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

Згідно ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі Порядок №893).

Згідно п. 1 розд. ІІ Порядку №893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно п. 2 розд. ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку;

здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.

Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку №893, у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначаються підстава та форма проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Відповідно до п.п. 1-2 розд. V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно п. 4 розд. V Порядку №893, службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту визначений такий порядок застосування дисциплінарних стягнень:

Згідно ч. 1 цієї статті, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У відповідності з ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У відповідності з ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Досліджуючи питання щодо порядку проведення службового розслідування, суд також враховує, що Законом України Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2123-IX, який набув чинності 01.05.2022 року, Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V.

Цей розділ визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відповідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

Згідно ч. 5 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Згідно ч. 6 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Статтею 27 розділу V Дисциплінарного статуту визначає порядок відібрання пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану.

Так, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Стаття 29 розділу V Дисциплінарного статуту визначає особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.

Згідно ч. 1 цієї статті, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 29 розділу V Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Судом встановлено, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали такі обставини: за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 2, 28 розділу Х, п.п. 4, 9, 15 розділу ХVІ Інструкції з організацій забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині неналежного виконання своїх обов`язків, як особи, призначеною відповідальною за озброєння, неналежного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та неналежного виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковника поліції ОСОБА_1 (0131089) наказано звільнити зі служби в поліції та відповідно до вимог, передбачених ч. 5 ст. 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, повністю позбавити премії у квітні 2026 року.

Відповідно до описової частини вказаного наказу, 02.03.2026 до ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУНП або Головне управління) надійшов лист Голови Національної поліції України генерала поліції другого рангу Івана Вигівського (20621-2026-01/1- 218425 від 27.02.2026) щодо реалізації заходів, запропонованих у доповідній записці начальника Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини НПУ полковника поліції Руслана Горяченка. На виконання вимог наказу Національної поліції України від 05.02.2026 № 81_од комісією у складі працівників Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини та Управління дізнання у період з 09 по 18 лютого 2026 року здійснено цільову перевірку службової діяльності Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. За результатами вивчення стану управлінської діяльності в ГУНП та дотримання виконавської дисципліни, порядку ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, зберігання, видачі та приймання вогнепальної зброї, організації несення служби та забезпечення поліцейських, дотримання транспортної дисципліни, стану зберігання речових доказів, загального стану будівель, приміщень та службових кабінетів тощо установлено факти порушення службової дисципліни працівниками Головного управління. На підставі наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.03.2026 № 72 (зі змінами) дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, за результатами якого зазначені факти порушення службової дисципліни працівниками Головного управління підтвердились. Вказані факти порушення службової дисципліни стали можливими внаслідок особистої недисциплінованості, грубого порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 № 377, Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 № 50, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних із їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, Інструкції з організації планування в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 24.12.2015 № 202, зокрема оперуповноваженим відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту УКР ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підполковником поліції О. Ткаченком.

Верховний Суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 указав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Доводи позову щодо неправомірності оскарженого наказу мотивовані таким:

1. Відсутність конкретизації дисциплінарного проступку. У наказі не зазначено конкретних дій чи бездіяльності позивача, що унеможливлює встановлення складу дисциплінарного правопорушення. Відповідач належним чином не обґрунтував у чому саме полягає порушення позивачем службової дисципліни та вимог статей Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також в чому саме проявилося порушення позивачем, його вини, не встановлено обставин, за яких позивачем вчинено дисциплінарний проступок, його причини та умови.

2. Порушення принципу індивідуальної відповідальності.

3. Наказ містить узагальнені формулювання щодо кількох осіб без індивідуалізації вини позивача.

4. Порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Позивача не було належним чином ознайомлено з матеріалами службового розслідування та не забезпечено право на надання пояснень.

5. Непропорційність дисциплінарного стягнення. Застосовано найсуворіше стягнення без належного обґрунтування вини позивача у вчиненні порушення.

6. Порушення процедури ознайомлення з Наказом, зокрема не вручено його копію.

Щодо доводів позивача про порушення його права на захист під час службового розслідування суд зазначає таке.

Частиною 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Аналогічний механізм закріплено абзацом 4 пункту 14 розділу V Порядку № 893.

Позивач вказує, що його не було належним чином ознайомлено з матеріалами службового розслідування та не забезпечено право на надання пояснень.

Однак, матеріали справи містять докази того, що 17.04.2026 року у приміщенні ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» за адресою: 04050, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13, де позивач перебував відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/9004/26 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позивачу було надано для ознайомлення наказ ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Тобто, відповідач вчиняв дії щодо ознайомлення позивача з результатами дисциплінарної справи.

Натомість, позивач у позовній заяві не повідомляє жодних обставин проходження ним служби, взяття його під варту, ймовірних підстав притягнення його дисциплінарної відповідальності, тощо.

Щодо доводів позивача про відсутність конкретизації дисциплінарного проступку, порушення принципу індивідуальної відповідальності та непропорційність дисциплінарного стягнення.

Згідно обставин справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 2, 28 розділу Х, п.п. 4, 9, 15 розділу ХVІ Інструкції з організацій забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині неналежного виконання своїх обов`язків, як особи, призначеною відповідальною за озброєння, неналежного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та неналежного виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Вказані вище норми передбачають наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 жовтня 2018 року № 828 затверджена Інструкція з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України (далі Інструкція №828), яка розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, визначає організацію забезпечення зброєю, боєприпасами, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту, приладами та іншим захисним спорядженням (далі - озброєння) у Національній поліції України, їх зберігання та експлуатацію.

Відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції №828, затвердження графіків видачі і приймання зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту й чищення зброї в органах (підрозділах) поліції покладається на працівників, визначених наказами керівництва органів (підрозділів) поліції.

Відповідно до п. 28 розділу Х Інструкції №828, курки зброї, що знаходиться в шафах, має бути спущено з бойового зводу, перевідники - поставлено на запобіжник, відкидні приклади - у похідному (складеному) положенні, хомутики прицільних планок - установлено на нульових позначках. Магазини має бути від`єднано від зброї і розряджено (крім магазинів до автоматів, що знаходяться в тривожних шафах). Магазини та багнети-ножі зберігаються в спеціальних гніздах шафи зі зброєю. Сумки для магазинів поміщають до тієї самої шафи.

Згідно пунктів 1-3 розділу ХVІ Інструкції №828, облік озброєння в органах (підрозділах) поліції ведуть в установленому чинним законодавством порядку, ураховуючи вимоги цієї Інструкції. Основними завданнями обліку є контроль за збереженням озброєння та використанням його за призначенням, отриманням достовірних даних про наявність, витрачання, рух, якісний стан озброєння та заходи із забезпечення ним органів (підрозділів) поліції. Обліку підлягає все озброєння незалежно від його призначення, джерел надходження і способів придбання, у тому числі те, що входить до комплекту бронетехніки.

Відповідно до п. 4 розділу ХVІ Інструкції №828, облік здійснюється шляхом оформлення документів, правильного та своєчасного занесення записів до книг, карток та інших облікових документів, визначених цією Інструкцією.

Відповідно до п. 9 розділу ХVІ Інструкції №828, посадові особи, які ведуть облік у службі озброєння, на складах озброєння, у територіальних (відокремлених) підрозділах ТО (МТО, УП), забезпечують правильне оформлення облікових документів, своєчасне ведення записів у книгах (картках) обліку, які стосуються прийому і видачі, зміни якісного (технічного) стану озброєння, своєчасне передання документів до підрозділу, який здійснює фінансове забезпечення та бухгалтерський облік.

Згідно з п. 15 розділу ХVІ Інструкції №828, керівник служби озброєння повинен систематично здійснювати контроль за правильністю організації та ведення обліку озброєння, своєчасністю оформлення облікових документів та їх належним зберіганням.

Приписи пунктів 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначають обов`язки поліцейського, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Приписи пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України зобов`язують поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Отже, оскаржуваний наказ №1 від 10.04.2026 року визначає, що порушення позивачем службової дисципліни виразилось у недотриманні вищевказаних вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 2, 28 розділу Х, п.п. 4, 9, 15 розділу ХVІ Інструкції з організацій забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині неналежного виконання своїх обов`язків, як особи, призначеною відповідальною за озброєння, неналежного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та неналежного виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва оперуповноваженого відділу розкриття злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Так, позивач у позовній заяві не повідомляє жодних обставин та спростувань щодо інкримінований йому порушення службової дисципліни в частині неналежного виконання своїх обов`язків, як особи, призначеною відповідальною за озброєння, неналежного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та неналежного виконання своїх посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Не знаходить підтвердження і довід позивача про не ознайомлення його з наказом від 10.04.2026 року №1, а також наказом від 08.05.2026 року №52-ос «По особовому складу».

Так, судом встановлено, що на останньому аркуші наказу від 10.04.2026 року №1 наявна розписка позивача « 17.04.26 Прочитано» підпис на ініціали ОСОБА_1 .

Позивач у позові підтверджує, що 17.04.2026 року у приміщенні ДУ КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР йому було надано для прочитання першу сторінку оспорюваного наказу.

Також у матеріалах справи наявний лист ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 16.05.2026 року №04/10764, яким Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомлено, що оголосити наказ по особовому складу ув`язненому ОСОБА_1 не вбачається можливим оскільки він був звільнений з ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Вирішуючи спір суд зазначає, що саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23 та інших неодноразово наголошував, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21 та інші).

У свою чергу, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 815/5585/15, Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а, від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, від 09 квітня 2024 року в справі № 180/1173/16-а.

Суд зазначає, що наказ ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, безперечно впливає на права та інтереси позивача. Проте, позивач, який має довести порушення своїх прав, не довів, що оскаржуваний наказ від 10.04.2026 року №1 прийнятий відповідачем протиправно, оскільки лише протиправне притягнення до дисциплінарної відповідальності є підставою для надання позивачу судового захисту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.04.2026 № 1 Про порушення службової та трудової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та заходи реагування, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Сенявіна Адмірала, буд. 128, м. Херсон, 73034, код ЄДРПОУ 40108756), про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141430141 ?

Документ № 141430141 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141430141 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141430141 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141430141 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141430141, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141430141, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141430141 відноситься до справи № 420/12988/26

Це рішення відноситься до справи № 420/12988/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141430139
Наступний документ : 141430143