Рішення № 141429987, 03.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
420/31567/26
Номер документу
141429987
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/31567/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа військова частина НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: військова частина НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дій, оформлені пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року № 331/975 щодо призначення та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_1 ), який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 882888 від 14.11.2017 року та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 128/25/1760/Р від 24.07.2025 року у розмірі різниці між 400-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), та раніше отриманою у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області сумою одноразової грошової допомоги (144000 грн), що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2026 року № 114225-2026, в сумі 496000 грн;

- зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025 року, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги, у розмірі 715200 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у період з червня 2023 року по 16.09.2026 року, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

14 червня 2024 року під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України в районі ведення бойових дій (н.п. Антонівка, Херсонська область), позивач отримав чисельні вогнепальні поранення, які пов`язані із захистом Батьківщини.

Набувши право на отримання грошової допомоги у розмірі 400кратного прожиткового мінімуму, позивач 22.10.2025 року звернувся до відповідача з відповідною заявою та пакетом документів.

19.06.2026 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, молодшому сержанту ОСОБА_1 (ВЧ НОМЕР_1 ), який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку із зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА №882888 від 14.11.2017 року та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №128/25/1760/Р від 24.07.2025 року у розмірі різниці між 400-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), та раніше отриманою у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області сумою одноразової грошової допомоги (144000 грн.) в сумі 496 000 грн., що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2026 року №114225-2026.

Позивач не погодився із сумою одноразової грошової виплати у розмірі 496 000 грн., у зв`язку із чим звернувся до Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України із скаргою на рішення комісії Міністерства оборони України, від 19.07.2026 року №331/975, проте отримав відповідь, згідно з якою підстави для перегляду рішення комісії відсутні.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року №331/975, вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у 400 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, через поранення, отримане при виконанні бойового завдання у червні 2024 року і яке жодним чином не пов`язане із попередньою інвалідністю, встановлено у 2017 році за проходження служби в поліції, тому змушений звернутися суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач надав письмовий відзив від 29.10.2026 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що у даній справі інвалідність позивачу вперше встановлено у 2017 році, а під час наступного огляду (оцінювання) у 2025 році йому встановлено вищу групу інвалідності (І групу замість ІІ) та змінено причинний зв`язок інвалідності.

Вказує, що таку ситуацію врегульовано пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пунктом 19 Порядку № 975, а тому Комісія правомірно визначила розмір допомоги виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2017 та врахувала раніше виплачену суму. Розрахунок Комісії вважає арифметично правильним.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»). Отже, 400 х 1 600 грн = 640 000 грн; 640 000 грн - 144 000 грн = 496 000 грн.

Зазначає що позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.09.2025 у справі № 240/4278/24, проте зазначена справа не є подібною за обставинами. У ній первинна інвалідність особи (2021 рік) була встановлена внаслідок травми, отриманої в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків служби.

Верховний Суд виходив саме з того, що випадки встановлення інвалідності з причин, які не мають зв`язку зі службою (побутова травма, загальне захворювання тощо), не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги.

На відміну від зазначеної справи, інвалідність позивача, встановлена у 2017 році, не є побутовою. Як визнає сам позивач, її встановлено за час проходження служби в органах поліції, і саме у зв`язку з нею держава вже виплатила позивачу одноразову грошову допомогу в сумі 144 000 грн як соціальну гарантію за ушкодження здоров`я під час служби. Тобто йдеться не про побутову травму, щодо якої держава жодних гарантій не надавала, а про службову інвалідність, за яку позивач уже отримав державну виплату того самого характеру.

Наголошує, що навіть у разі застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025 заявлена позивачем сума 715 200 грн є завищеною.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3 028 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). Відповідно, 400-кратний розмір становить 1 211 200 грн (400 х 3 028 грн).

Позивач визначає свою вимогу як 1 211 200 грн - 496 000 грн = 715 200 грн, тобто віднімає лише суму, виплачену Міністерством оборони України, і не враховує одноразову грошову допомогу 144 000 грн, яку він уже отримав у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.

При цьому, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункт 19 Порядку № 975 прямо вимагають врахування раніше виплачених сум, у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою захворювань, поранень, травм.

Загальна сума раніше виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги становить 640 000 грн (144 000 грн + 496 000 грн). Отже, навіть за логікою позивача максимально можлива доплата становила б 571 200 грн (1 211 200 грн - 640 000 грн).

Вказує, що задоволення вимоги в розмірі 715 200 грн призвело б до того, що позивач загалом отримав би 1 355 200 грн, тобто на 144 000 грн більше, ніж 400-кратний прожитковий мінімум станом на 01.01.2025, на який він сам посилається.

За таких обставин вважає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2025 році, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військовою частиною НОМЕР_1 не надано пояснень у строк, установлених ухвалою про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .

Позивач у період з червня 2023 року по 16.09.2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірною обставиною та доведено матеріалами справи.

На підставі наказу 13.05.2024 року №155 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 1 інженерно - саперного взводу, 4 інженерно саперної роти 2 інженерно - саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил підтримки Збройних Сил України відряджено до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових (спеціальних) завдань.

14.06.2024 року позивач отримав такі травми: МВТ: ВОСП лівого плеча, лівого стегна, лівої гомілки, правого стегна, калитки, обох сідничних ділянок. Вогнепальний скалковий перелом н/третини лівого стегна, внутрішньо суглобовий перелом виростків лівого стегна з ушкодженням зв`язкового апарату. Ушкодження передньої гомілкової артерії. Травматична ампутація правої стопи на рівні таранної АДРЕСА_1 ст.

Таким чином, з зазначених обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 позивач отримав зазначені вище бойові поранення.

26.06.2025 року позивачу встановлено першу групу інвалідності, підгрупи Б, яка настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Крім того, відповідно до свідоцтва про хворобу від 09.07.2026 року №2026 0709 1432 5823 7 09.07.2026 року ВЛК Госпітальна ВЛК військової частини НОМЕР_3 згідно з розпорядженням командира військової частини НОМЕР_3 , проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його травми, відносяться до тяжких і пов`язаних із захистом Батьківщини, на підставі ст. 61а, 62а, 78а графи ІІ розділу хвороб, тому позивача визнано непридатним до військової служби.

16.09.2026 року відповідно до витягу з наказу №287 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 1 інженерно саперного взводу, 4 інженерно саперної роти 2 інженерно - саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил підтримки Збройних Сил України, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.09.2025 року №83 РС відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я: на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби), вважати таким, що справи і посаду здав.

16.09.2026 року позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.10.2025 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 позивача повідомлено про те, що командуванням прийнято рішення щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги, передбаченої абз.2 п.1 п.17 постанови Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 400 кратного прожиткового мінімуму.

З метою реалізації вказаної виплати 22.10.2025 року позивачем за №657/10377 на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України було скеровано пакет документів.

19.06.2026 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, молодшому сержанту ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_1 ), який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку із зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА №882888 від 14.11.2017 року та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №128/25/1760/Р від 24.07.2025 року у розмірі різниці між 400- кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), та раніше отриманою у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області сумою одноразової грошової допомоги у сумі 144000 грн., що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2026 року №114225-2026, в сумі 496000 грн.

Позивач, не погодившись із сумою одноразової грошової виплати у розмірі 496 000 грн., звернувся до Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України із скаргою на рішення комісії Міністерства оборони України від 19.07.2026 року №331/975, оскільки вважав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, як військовослужбовець на підставі абз.2 п.1 п.17 постанови Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 400 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності (2025 році), тобто у сумі 1211200 грн., а не на підставі раніше встановленої ІІ групи інвалідності за проходження служби в поліції (2017 року).

Головним управлінням соціальної підтримки Міністерства оборони України 01.09.2026 року направлено відповідь на звернення позивача, відповідно до якого, підстави для перегляду рішення комісії відсутні.

Суд звертає увагу, що позивачу під час проходження служби в органах Національної поліції у 2017 році було встановлено 60% втрати працездатності внаслідок травми, яка не пов`язана з виконанням обов`язків військовослужбовця, про що свідчить довідка серії 10ААА від 127673, видана 14.11.2017 року обласною МСЕК № 1 м. Одеси.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ№ 226274 від 19.10.2022 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, пов`язану з проходженням служби в поліції.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.07.2026 року №331/975,оскільки вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі абз.2 п.1 п.17 постанови Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 400 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, через поранення, отримане при виконанні бойового завдання у червні 2024 року, оскільки поранення жодним чином не пов`язане із попередньою інвалідністю, встановлено у 2017 році під час проходження служби в поліції.

Водночас, саме під час повторного огляду по відношенню до зазначеного вище страхового випадку, встановленого 14.11.2017, позивачу з 26.06.2025 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Таким чином, предметом спору даної справи є вимога позивача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду І групи, встановленої при первинному огляді з 26.06.2023 року внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Перевіряючи правомірність рішення відповідача, оформлене пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року № 331/975, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 05 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 1 Закону №2011-ХІІ унормовано, що соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Статтею 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено розмір одноразової грошової допомоги.

Так, підпунктом «б» частини першої Закону №2011-ХІІ унормовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до п. 4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

За вимогами пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975).

Так, відповідно до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абз.1, 3 пп.1 п.6 Порядку № 975 установлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п.8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2017 року позивачу під час проходження служби у Національній поліції встановлено 60% втрати працездатності, яка не пов`язана з виконанням обов`язків військовослужбовця, що підтверджується довідкою огляду обласною МСЕК № 1 м. Одеси серії 10 ААА № 127673.

Про наведене вище свідчить також довідка до акту огляду МСЕК серії 12ААГ№ 226274 від 19.10.2022 року, якою позивачу встановлено другу групу інвалідності, пов`язану з проходженням служби в поліції.

Під час повторного переогляду позивачу з 26.06.2025 року встановлено першу групу інвалідності, підгрупи Б, яка настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини

згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 404483.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Натомість військова служба регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Поліцейські є державними службовцями особливого статусу, а не військовослужбовцями Збройних сил України чи інших військових формувань, а поліція, в свою чергу, підпорядковується Кабінету Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, тоді як військова служба пов`язана з обороною держави у складі сил оборони та секторі безпеки.

За наведених правових обставин, поліцейські не є військовослужбовцями.

Таким чином, з підстав поранень, пов`язаних з захистом Батьківщини, огляд особи з інвалідністю з указаних підстав проводився вперше та вже в статусі військовослужбовця.

Тобто, встановлення позивачу другої групи інвалідності під час проходження служби в Національній поліції, внаслідок травм, які не пов`язані з виконанням обов`язків військовослужбовця, та першої групи інвалідності внаслідок бойових поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, відбулося з різних підстав та внаслідок різних незалежних одна від одної подій.

Тому суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок травм, пов`язаних з захистом Батьківщини, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2025 році, з урахуванням вже виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

19.06.2026 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, як особі з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку із зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА №882888 від 14.11.2017 року та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №128/25/1760/Р від 24.07.2025 року у розмірі різниці між 400- кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність 2017 року, та раніше отриманою у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області сумою одноразової грошової допомоги (144000 грн.), що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2026 року №114225-2026, в сумі 496000 грн.

Посилання відповідача на те, що вперше інвалідність встановлена у 2017 році, тому обчислення одноразової грошової допомоги має рахуватися, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року, є необґрунтованими.

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Таким чином, оскільки вперше інвалідність І групи внаслідок травм, пов`язаних з захистом Батьківщини позивачу встановлено з 26.06.2025 року, для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складав 3028 грн.

Відтак, сума одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу має складати: 400 х 3028 грн = 1211200 грн, однак відповідачем призначено зазначену виплату у розмірі 496000 грн.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року № 331/975 щодо призначення та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_1 ), який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Також слід зазначити, що нарахування та виплата у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності, після первинного встановлення інвалідності, може відбувавтися лише у разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2022 року у справі №240/8578/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 520/12925/2020.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для зобов`язання Міністерства оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням йому інвалідності І групи з підстав травм, пов`язаних з захистом Батьківщини, із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2025 року.

Аналогічна правова позицій зазначена Верховним Судом у постанові від 02 вересня 2025 року у справі № 240/4278/24.

Таким чином, враховуючи доведеність позивачем невідповідності рішення Міністерства оборони України, оформленого пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року № 331/975 щодо призначення та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, передбаченої абз.2 п.1 п.17 постанови Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 400 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності (2025 році), критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте не у спосіб, визначений представником позивача, оскільки відповідачем порушено право позивача не діями, а спірним рішенням Міністерства оборони України від 19.06.2026 року № 331/975.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю I групи, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

На підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2026 року № 331/975 щодо призначення та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_1 ), який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною групи інвалідності та причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 882888 від 14.11.2017 року та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 128/25/1760/Р від 24.07.2025 року у розмірі різниці між 400-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), та раніше отриманою у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області сумою одноразової грошової допомоги (144000 грн), що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.03.2026 року № 114225-2026, в сумі 496000 грн.

Зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025 року, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги, у розмірі 715200 (сімсот п`ятнадцять тисяч двісті) гривень.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141429987 ?

Документ № 141429987 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141429987 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141429987 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141429987 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141429987, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141429987, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141429987 відноситься до справи № 420/31567/26

Це рішення відноситься до справи № 420/31567/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141429985
Наступний документ : 141429989