Рішення № 141427833, 11.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
320/17280/25
Номер документу
141427833
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року Київ справа №320/17280/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року в частині поновлення його на роботі з 25 грудня 2019 року у справі № 640/26174/19 в розмірі 2 423 884, 80 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано затримкою виконання відповідачем рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, у зв`язку з чим на відповідача нормативно покладається обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час такої затримки виконання.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Представником Офісу Генерального прокурора подано заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В клопотанні відповідач зазначає про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вказує, що спір стосується проходження публічної служби особою, яка займала відповідальне або особливо відповідальне становище, то така справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У силу положень пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частинами першою-третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. (частина перша статті 260 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

За п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Приміткою до ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі, є прокурори.

Так, позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Офісу генерального прокурора щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року в частині поновлення його на роботі з 25 грудня 2019 року у справі № 640/26174/19 в розмірі 2 423 884, 80 грн.

Тобто, дана справа не стосується прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби службовою особою визначеною Законом України «Про запобігання корупції», оскільки стосується стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Крім того, представник відповідача у поданому клопотанні не просить про витребування чи забезпечення додаткових доказів, призначення у справі експертиз чи вжиття судом інших дій, для вчинення яких необхідним було б проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості повноцінно користуватися своїми процесуальними правами (подавати суду заяви, клопотання, докази) для захисту своїх прав та інтересів та мають право висловлювати свою позицію та спростовувати доводи опонентів письмово.

За таких обставин, зважаючи на те, що цей спір виник у справі незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі 640/26174/19 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії було задоволено повністю.

Судом вирішено, зокрема:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2157ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідування, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.

- поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідування, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.

Також судом було вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідування, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року вказане вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року залишено без змін, а апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року і постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2021 року у справі №640/26174/19 були змінені щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши, при цьому, резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року в справі № 640/26174/19, а саме абзац четвертий, в такій редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідування, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури».

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року в справі №640/26174/19 залишити без змін.

Фактичне поновлення ОСОБА_1 відбулось лише 08 січня 2025 року шляхом видання Офісом Генерального прокурора наказу № 18ц про поновлення позивача на роботі та посаді з 25 грудня 2019 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до частини 7 статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд звертає увагу, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

В свою чергу, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Так, у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 810/1313/13-а Верховний Суд вказав таке:

«Верховний Суд наголошує, що наявність вини відповідача в спірних правовідносинах встановлена нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, за якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватися державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження; а рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Водночас, невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді в установлені законодавством строки підтверджується зібраними судами попередніх інстанцій в справі належними, допустимими та достатніми доказами».

Суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від Києва від 12 жовтня 2020 року судом було допущено до негайного виконання, зокрема, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Вказане рішення суду було проголошено у відкритому судовому засіданні за участю уповноваженого представника Офісу Генерального прокурора Ніколайцева В.В.

Отже, Офіс Генерального прокурора дізнався про це рішення та допущення його до негайного виконання 12 жовтня 2020 року, тобто з моменту його проголошення судом.

Враховуючи вищевикладене, Офіс Генерального прокурора в цілях забезпечення виконання положень КАС України, КЗпП України, а також ч. 2 ст. 19 Конституції України, повинен був негайно, не пізніше наступного дня оголошення судового рішення його виконати та винести відповідний наказ.

Проте, як вже зазначалось, фактичне поновлення ОСОБА_1 відбулось лише 08 січня 2025 року шляхом видання Офісом Генерального прокурора наказу № 18ц про поновлення позивача на роботі та посаді з 25 грудня 2019 року.

Це доводить обставину істотної затримки виконання рішення суду.

Водночас, як вказано у наказі № 18ц від 08 січня 2025 року як підставу для його видання вказано, зокрема, постанову Верховного Суду від 12 травня 2022 року.

Між тим, суд зазначає, що суд касаційної інстанції не ухвалював будь-якого рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі (посаді).

Питання поновлення позивача на роботі вирішено виключно рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (від 12 жовтня 2020 року). І саме воно є підставою для свого виконання за наслідком розгляду спору у справі № 640/26174/19.

При вирішенні даної справи суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 120/14048/21-а встановлено таке:

« 46. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №802/4032/14-а ОСОБА_1 поновлено у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року. Це рішення у відповідній частині допущено до негайного виконання.

47. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, у тому числі в частині посади, на якій слід поновити позивача. Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року [посада, з якої позивача було звільнено].

48. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що оскільки саме постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року стала підставою для винесення наказу від 27 вересня 2021 року №1376ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді [з якої його було звільнено], то у діях Офісу Генерального прокурора відсутні ознаки неправомірності до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 10 червня 2021 року.

49. З цього приводу колегія суддів повторно наголошує, що існування судового рішення про поновлення працівника на роботі породжує у відповідача обов`язок щодо негайного поновлення позивача на указаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.

50. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

51. При цьому, незгода Офісу Генерального прокурора із рішенням суду першої інстанції у справі №802/4032/14-а та подальше його оскарження в апеляційному порядку чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів частини восьмої статті 235 КЗпП України і пункту 3 частини першої статті 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.

52. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21.

53. Оскарження судового рішення про поновлення працівника на посаді та, як наслідок, його подальше скасування або зміна може бути підставою для внесення змін або скасування наказу про поновлення на посаді, проте не змінює обов`язку роботодавця щодо негайного виконання такого судового рішення.

54. Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що рішення суду першої інстанції від 18 січня 2021 року у справі №802/4032/14-а фактично виконане відповідачем лише 27 вересня 2021 року шляхом видання наказу №1376ц.

55. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.

56. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

57. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

58. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

59. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 19 січня 2021 року [наступний день після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 26 вересня 2021 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

60. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.».

Більше того, у постанова від 11 грудня 2024 року у справі № 120/14048/21-а Верховний Суд вказав таке:

« 61. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.

62. Однак, зазначає, що позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання рішення про поновлення на посаді, а виконавчі документи щодо поновлення ОСОБА_1 до відповідача також не надходили.

63. З урахуванням викладеного вважає, що у діях Офісу Генерального прокурора відсутня протиправна бездіяльність в частині поновлення позивача на посаді за рішенням суду, та відсутні підстави для застосування наслідків такої бездіяльності.

64. Колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

65. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

66. З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21, 24, 29, 30, 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.».

Зазначене вказує на безпідставність доводів відповідача щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.

Обраховуючи суму затримки у поновленні позивача на посаді, суд враховує, що період з 12 жовтня 2020 року (день виникнення у відповідача обов`язку щодо такого поновлення) до дня фактичного поновлення на посаді - 08 січня 2025 року, становить 1 092 дні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою від 14.02.2020 № 21-284зп Офісу Генерального прокурора сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за займаною ним посадою перед звільненням складала 1893, 66 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за затримку виконання Офісом Генерального прокурора рішення суду у справі 640/26174/19 становить (1 092 х 1 893, 66) = 2 067 876, 72 грн.

Враховуючи помилковість наведеного позивачем у позовній заяві обрахунку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги, документ про її оплату які підтверджують сплату позивачем 30 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 15 140, 00 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 30 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 15 140, 00 грн (судовий збір), що сукупно становить 45 140, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. № 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року в частині поновлення його на роботі з 25 грудня 2019 року у справі № 640/26174/19 в розмірі 2 067 876, 72 грн (два мільйони шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень сімдесят дві копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. № 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останнім судові витрати за сплату судового збору у розмірі 15 140, 00 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. № 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останнім судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141427833 ?

Документ № 141427833 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141427833 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141427833 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141427833 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141427833, Київський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141427833, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141427833 відноситься до справи № 320/17280/25

Це рішення відноситься до справи № 320/17280/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141427831
Наступний документ : 141427835