Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року № 320/22730/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса місцезнаходження адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Представник позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішення, у якому просить суд:
-скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області податкове повідомлення рішення № 0005150708 від 09.01.2025 винесене на підставі акту перевірки № 57583/10/36/07/3003919299 від 05.12.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження.
09.05.2025 представником позивача через підсистему Електронний суд подано клопотання про долучення доказів у справі.
26.05.2025 протокольною ухвалою суду в судовому засіданні від представника позивача витребувано докази у справі.
29.05.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
26.05.2025 представником позивача через підсистему Електронний суд подано до суду відповідь на відзив, а також клопотання про визнання доказу недопустимим.
14.07.2025 представником відповідача через підсистему Електронний суд подано клопотання про виклик свідків.
17.07.2025 в судовому засіданні із занесенням в протокол судового засідання судом ухвалено задовольнити клопотання представника відповідача про виклик свідків.
17.07.2025 в судовому засіданні представником позивача надано докази на виконання ухвали суду.
02.09.2025 представником позивача через підсистему Електронний суд подано клопотання про долучення доказів у справі.
03.09.2025 в судовому засіданні допитано свідків, викликаних за клопотанням представника відповідача та ухвалено викликати для допиту свідка, оголошено перерву.
13.10.2025 представником позивача через підсистему Електронний суд подано клопотання про долучення доказів у справі.
14.10.2025 в судовому засіданні допитано свідка, викликаного за ініціативою суду, оголошено перерву.
30.10.2025 протокольною ухвалою суду постановлено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року у справі № 320/22730/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
27.10.2026 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 без змін.
04.11.2026 Шостий апеляційний адміністративний суд повернув адміністративну справу до Київського окружного адміністративного суду. Отримано судом 11.11.2026.
Суть заяви, що вирішується.
22.05.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 41 000,00 грн. В обґрунтуванні заяви зазначено, що при ухваленні рішення суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявник посилається на укладений договір про надання правничої допомоги, зазначає, що адвокатом надано правничу допомогу під час розгляду справи, а позивачем понесено витрати на її оплату у розмірі 41 000,00 грн, що підтверджується відповідними доказами. На думку заявника, зазначені витрати є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та підлягають відшкодуванню шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви визначено головуючого суддю Вісьтак М.Я.
26.05.2026 відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких він просив відмовити у її задоволенні. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема детального опису виконаних адвокатом робіт та доказів, які б підтверджували фактичний обсяг наданих послуг. Крім того, відповідач вказував, що заявлений до відшкодування розмір витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, оскільки позивач не довів відповідність заявленої суми складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і часу, витраченого на їх виконання. Також відповідач звернув увагу суду на необхідність врахування публічного інтересу, пов`язаного зі складною економічною ситуацією в державі в умовах воєнного стану та дефіциту Державного бюджету України.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.
При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов`язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 7 статті 139 КАС України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).
У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 4 статті 143 КАС України).
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина 1 статті 30 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі Закон № 5076-VI).
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина 2 статті 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 Закону № 5076-VI).
Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).
Суд бере до уваги, що позивач та його представник визначили вартість послуг з підготовки та подання позовної заяви у розмірі 15 000,00 грн, ведення справи в суді першої інстанції 15 000,00 грн, а також участі в судових засіданнях 4 000,00 грн за одне судове засідання, тобто розмір гонорару залежить від виду наданих правничих послуг та кількості судових засідань.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.
Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов`язковим.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).
Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.
Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №320/22730/25 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.
27.10.2026 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 без змін.
Представником позивача через підсистему Електронний суд подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000,00 грн. Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано всі необхідні документи, а саме: договір № 27/11-24 про надання правничої допомоги від 27 листопада 2024 року, укладений з адвокатом Бичковим Олександром Олександровичем, додаткову угоду № 1 від 29 квітня 2025 року до зазначеного договору, якою визначено вартість послуг зі складання та подання позовної заяви, ведення справи в суді першої інстанції та участі в судових засіданнях, банківські виписки за рахунками адвоката, які підтверджують перерахування позивачем коштів за надані правничі послуги, ордер на надання правничої допомоги серії АХ № 1325710 від 03 лютого 2026 року, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002658 від 15 травня 2024 року, рахунки на оплату та банківські документи.
Відповідач подав заперечення на заяву, в яких просив відмовити у її задоволенні. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач не надав належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема детального опису виконаних адвокатом робіт та підтвердження фактичного обсягу наданих послуг. Крім того, відповідач вказував, що заявлений до відшкодування розмір витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, не є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і часом, витраченим на їх виконання. Також відповідач звертав увагу на складну економічну ситуацію в державі в умовах воєнного стану, дефіцит Державного бюджету України та необхідність забезпечення публічних інтересів.
Верховний Суд у справі № 805/5029/18-а (постанова від 27.06.2024) вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копії договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди до нього, ордера адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунків на оплату правничої допомоги, а також банківських виписок, що підтверджують оплату відповідних послуг.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги, а також понесення ним витрат на її оплату.
Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд бере до уваги доводи відповідача про відсутність належного обґрунтування співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не наведено достатніх аргументів щодо відповідності заявленої суми складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, витраченого на їх виконання. Водночас сам по собі факт надання правничої допомоги та її оплати підтверджується матеріалами справи.
З огляду на характер і обсяг наданих адвокатом послуг, критерії розумності, пропорційності та співмірності судових витрат, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000,00 грн є дещо завищеною та не повною мірою відповідає критерію співмірності. Водночас матеріалами справи підтверджено факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат. За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, у сумі 35 000,00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).
Оскільки рішенням суду у справі № 320/22730/25 питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви представника позивача.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
1. Заяву уповноваженого представника фізичної особи - підприємця Шиш Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса місцезнаходження адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове судове рішення у справі № 320/22730/25, яким стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, ЄДРПОУ 44096797) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 35 000,00 грн (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Судове рішення № 141427797, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/22730/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: