Рішення № 141427580, 12.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
280/9407/26
Номер документу
141427580
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокуСправа № 280/9407/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод»

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасія Вячеславівна (далі прокурор) звернулась в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Управління містобудування архітектури ЗОДА, позивач) до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод» (далі ТОВ «ЗАЗ», відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача укласти з позивачем на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Особняк А.П. Леппа, який відповідає адмінбудівлі інв. № 056, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, та є частиною об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 541484623101.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «ЗАЗ» є власником Особняка А.П.Леппа, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, та є адмінбудівлею інв. №056. Вказує, що вказаний будинок з 2013 року має статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Разом з тим, всупереч імперативним нормам Закону України «Про охорону культурної спадщини» охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини з відповідним органом охорони культурної спадщини до теперішнього часу не укладено. Вважає, що договір є першочерговим документом, який встановлює гарантії збереження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, з урахуванням його особливостей, стану, цінності та встановлює конкретні обов`язки власника щодо його збереження.

Ухвалою судді від 14.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не направив.

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЗАЗ» (код ЄДРПОУ 254809177) зареєстровано юридичною особою 04.01.2003. Види діяльності відповідача: 29.10 Виробництво автотранспортних засобів (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 18.12 Друкування іншої продукції; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 85.32 Професійно-технічна освіта; 85.53 Діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 86.21 Загальна медична практика.

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі Управління) від 28.11.2013 № 49-О затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини архітектури та містобудування м. Запоріжжя (далі - Перелік), до якого пунктом № 56 включено Особняк А.П. Леппа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Запорізької обласної військової адміністрації від 15.05.2023 № 236, на підставі Положення про Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Управління) від 28.05.2021 № 370, наказу Управління від 28.11.2013 № 49-о, листа Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради від 11.04.2023 № 043/01-41 затверджено перелік об`єктів культурної спадщини Запорізької області (далі Перелік), до якого також включено Особняк А.П. Леппа, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 8а, (пункт 55 Переліку).

Таким чином, вказаний будинок з 2013 року має статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Історичні дані, які характеризують ОСОБА_1 . Леппа, який побудований в Менонітській колонії Шенвізе, зазначені в обліковій документації, складеній у листопаді 2007 року начальником архітектурно-будівельної групи ЗФ «НДІпроектреконструкція» ОСОБА_2 та провідним інженером архітектурно будівельної групи ЗФ «НДІпроектреконструкція» ОСОБА_3 .

У 1797 році сім`ями менонітів, які переселилися з Пруссії заснована колонія Шенвізе (переклад з німецького «Прекрасний луг»). Колонія розмістилася уздовж лівого берега річки Мокра Московка. Мешканці колонії Шенвізе одержали 1401 десятин родючої землі. Спочатку це було сільськогосподарське поселення з декількома млинами і ремісничими майстернями. Колонія будувалася по типу Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.09.2026 2 традиційних німецьких сіл: у центрі кірха, волосне правління, школа. Першою вулицею колонії стала вулиця Базарна (пізніше Дачна, потім Комсомольська, нині вул. Сергія Серікова), прокладена паралельно руслу річки Мокра Московка. Перпендикулярна їй вулиця одержала назву Шенвізська (пізніше Вокзальна, проспект Леніна, нині проспект Соборний).

У Комунарському районі південно-східної частини міста Запоріжжя співвласником промисловоторговельної компанії «Лепп і Вальман» Абрагамом Леппом побудований особняк, який з північного заходу межує з Особняком ОСОБА_4 , з півночі з територією ТОВ «ЗАЗ».

За функціональною типологією первісно житлова будівля змішаного типу, цегельна одноповерхова будівля на підвалах, в плані наближена до прямокутника з подовженим північним крилом складної конфігурації. Конструктивна схема подовжні і поперечні несущі стіни. Фундаменти стрічкові цегельні, несущі конструкції стіни з цегли. Перекриття дерев`яні балки. Дахові конструкції дерев`яні крокви. Дахове покриття- покрівне залізо. Архітектурна композиція фасадів продиктована вимогами заможного власника, що сприяло наявності численних декоративних елементів і акцентуючих об`ємів

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) від 19.08.2026 з`ясовано, що ТОВ «ЗАЗ» з 11.12.2020 є власником адмінбудівлі інв. № 056, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка входить до об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер якого 541484623101. Право власності ТОВ «ЗАЗ» зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу серії та номер 2799, виданого 11.12.2020 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петренко С.В.

Листом від 16.05.2025 №03-04/090 Управлінням містобудування архітектури ЗОДА повідомлено відповідача про необхідність укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини ОСОБА_1 , який відповідає адмінбудівлі інв. № 056, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, та є частиною об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 541484623101, до якого долучено повідомлення щодо взяття на державний облік нерухомого об`єкта культурної спадщини.

08 липня 2026 року позивачем на адресу ТОВ «ЗАЗ» повторно направлено лист від 07.07.2026 №03-08/127/02 про необхідність укладання охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Зважаючи на те, що всупереч статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини з відповідним органом охорони культурної спадщини відповідачем до теперішнього часу не укладено, прокурор звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 4, 5 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 1805-III:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною 2 статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Стаття 23 Закону № 1805-III передбачає, що всі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Тобто, охоронний договір укладається щодо всіх пам`яток культурної спадщини, незалежно від того до якої категорії вони відносяться (категорії національного значення чи місцевого значення). Порядком лише передбачено особливості укладення таких договорів, якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення (зокрема, пункти 3, 4 Порядку № 1768).

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 у справі № 806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Судом встановлено, що належна відповідачу будівля за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, та є частиною об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 541484623101, має статус пам`ятки архітектури місцевого значення, тому є об`єктом правового регулювання Закону № 1805-III у відповідному статусі.

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та підтриманий у постанові від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Таким чином, ТОВ «ЗАЗ» як власник щойно виявленого об`єкта культурної спадщини зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання письмового повідомлення органу охорони культурної спадщини звернутися до відповідного органу для укладення охоронного договору.

Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що ТОВ «ЗАЗ» з 28.05.2025 був належним чином повідомлений про спеціальний правовий режим зазначеного об`єкта нерухомого майна як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та про необхідність укладення охоронного договору проте станом на момент розгляду справи відповідач свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконав (докази зворотного матеріали справи не містять), заперечень щодо позову не надав. Така поведінка відповідача свідчить лише про відсутність у нього наміру добровільно виконати вимоги закону, що суперечить загальним засадам правової держави.

Конституція України у статті 54 проголошує, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Преамбула Закону № 1805-III визначає, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою, а охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У преамбулі Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи», визначено, що архітектурна спадщина найяскравіше віддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свідком нашого минулого і спільним надбанням всіх європейців. Частина друга статті 4 цієї Конвенції зобов`язує кожну Сторону запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 117-120 постанови від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 наголосила, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу: вони мають цінність не тільки як нерухоме майно, а набувають історико-культурної цінності, яка формується десятиліттями та століттями і яку суспільство може лише успадкувати від попередніх поколінь; тому руйнування такого об`єкта завдає шкоди не лише його власникові, а і суспільству в цілому, а самі об`єкти потребують особливої охорони.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3, 4 статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4 статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18, від 10.01.2024 у справі № 813/2405/18, від 29.01.2024 у справі № 380/6862/22.

У розглядуваних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень охоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ними охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури - ОСОБА_1 , з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідачів за порушення такого режиму. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

Також суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в тому, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що визнані неконституційними приписи втрачають чинність із 01 січня 2027 року та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності зазначених приписів і продовжують існувати після втрати ними чинності.

Прокурор звернувся до суду у цій справі у 2026 році, тому наведене Рішення Конституційного Суду України не поширюється на спірні правовідносини.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин суд визнає доведеним факт порушення відповідачами вимог статті 23 Закону №1805-III.

За таких обставин позов заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури ЗОДА до ТОВ «ЗАЗ» належить задовольнити у спосіб, обраний прокурором.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Фененко Анастасії Вячеславівни (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 118-А, код ЄДРПОУ 0290997328) в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 35258283) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод» (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, код ЄДРПОУ 25480917) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький автомобільний завод» укласти з Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини ОСОБА_1 , який відповідає адмінбудівлі інв. № 056, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, та є частиною об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 541484623101.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак

Часті запитання

Який тип судового документу № 141427580 ?

Документ № 141427580 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141427580 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141427580 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141427580 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141427580, Запорізький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141427580, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141427580 відноситься до справи № 280/9407/26

Це рішення відноситься до справи № 280/9407/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141427578
Наступний документ : 141427582