Рішення № 141427204, 12.11.2026, Арцизький районний суд Одеської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
492/1562/26
Номер документу
141427204
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

справа № 492/1562/26

провадження № 2/492/1306/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Варгаракі С.М.,

секретаря судового засідання - Богдан А.І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29130,17 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 22 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір № 103995564. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві кредит у сумі 2500 грн. Також, 30 листопада 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75155464. Згідно з умовами договору ТОВ «1 БАНК» надало відповідачеві кредит у сумі 2458 грн.

30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги до ОСОБА_1 , а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаному в реєстрі боржників.

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року право вимоги за кредитним договором № 103995564 від 22 серпня 2021 року відступило позивачу.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги до ОСОБА_1 , а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаному в реєстрі боржників.

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року право вимоги за кредитним договором № 75155464 від 30 листопада 2021 року відступило позивачу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаними договорами, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 09 вересня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) разом з копіями позовної з додатками сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу належним чином вручено копію ухвали про відкриття провадження у справі, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати відзив на позов.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

22 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 103995564, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 2500 грн строком на 30 днів, з 22 серпня 2021 року до 21 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.2. проценти за користування кредитом 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Договір про споживчий кредит, графік платежів за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Анкета-заява на кредит № 103995564 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «МІЛОАН».

Позивачем також долучено правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН».

Згідно з довідкою ТОВ «МІЛОАН» відповідач, з яким укладено договір про споживчий кредит № 103995564 від 22 серпня 2021 року ідентифікований ТОВ «МІЛОАН», акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z22595, який відправлений на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до квитанції № 1741621501 від 22 серпня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кредитні кошти у сумі 2500 грн на банківську картку НОМЕР_2 , призначення платежу: Кошти згідно договору 103995564.

30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 103995564 від 22 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 03 грудня 2021 року за Договором факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників, ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняло право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан» на умовах, передбачених Договором факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, розрахунками заборгованості, наданими позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 103995564 станом на 25 серпня 2026 року складає 20757,50 грн, з яких заборгованість: за тілом кредиту - 2500 грн, за процентами - 18 257,50 грн (а.с. 15-16, 20, 22).

19 серпня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75155464 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало відповідачу кредит у розмірі 2458 грн строком на 30 днів, тобто до 18 вересня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % в день (а.с. 17).

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Позивачем також долучено правила надання фінансових кредитів ТОВ «1 БАНК».

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_3 та видачі кредиту у сумі 2458 грн підтверджується листом АТ «Таксомбанк» та листом ТОВ «1 БАНК» № 21/05/25-55 від 21 травня 2025 року.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БАНК» відступило за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 75155464 від 19 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 .

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 січня 2022 року за Договором факторингу № 27/01/2022 від 27 січня 2022 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників, ТОВ «1 БАНК» відступило, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняло право вимоги до боржників ТОВ «1 БАНК» на умовах, передбачених Договором факторингу № 27/01/2022 від 27 січня 2022 року, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» за плату прийняло право грошової вимоги до боржників, визначених в Реєстрі боржників.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр боржників.

Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 75155464 станом на 25 серпня 2026 року складає 8372,67 грн, з яких заборгованість: за тілом кредиту - 2458 грн, за процентами - 5 869,70 грн, 3 % річних - 5,65 грн, 39,32 грн - інфляційні нарахування (а.с. 18-19, 21, 23).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Таким чином суд вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори, які були підписані за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, який відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитні договори.

Крім цього, підписавши договори відповідач ОСОБА_1 підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при їх укладенні, у виборі контрагента та умов договорів, а також те, що він умови договору цілком зрозумів та приймав їх.

У кредитних договорах зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, адресу проживання, номер банківського рахунку/картки для перерахування коштів, який належить відповідачу, що є підтвердженням здійснення відповідачем процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронних цифрових підписів. Після підписання кредитних договорів у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 БАНК» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договорами № 103995564 від 22 серпня 2021 року (первісний кредитор ТОВ «Мілоан»), № 75155464 від 19 серпня 2021 року (первісний кредитор ТОВ 1 БАНК» за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року.

Надання позивачем реєстрів боржників до договорів відступлення прав вимоги в сукупності з копіями таких договорів відступлення прав вимоги є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 .

Вищезазначені договори відступлення прав вимоги ні в цілому, а ні в будь-якій із їх частин, не оспорювалися та не визнані недійсним. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідача суду не надано.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки, позивач ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення прав вимоги набув право вимоги за кредитними договорами, укладеним між первісними кредитодавцями та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредитів та інших передбачених договорами платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості за відсотками за кредитним договором № 103995564 суд зазначає наступне.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі № 775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом!). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 на яку містить посилання в апеляційній скарзі).

Схожа правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30 січня 2025 року у справі № 341/416/20 (провадження № 61-13572св23).

Так, умовами кредитного договору чітко визначено строк кредитування 30 днів, з 22 серпня 2021 року по 21 вересня 2021 року, розмір процентів за користування кредитом 7,50 грн, виходячи зі ставки 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а також стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Аналогічний строк кредитування та розмір процентів визначені в анкеті-заяві та графіку платежів.

Згідно із відомостями про щоденні нарахування, ТОВ «Мілоан» нарахування відсотків за 30 днів до 21 вересня 2021 року включно проводилось згідно пунктом 1.5.2 Договору, тобто за ставкою 0,01 % в день, з 22 вересня 2021 року згідно пунктом 1.6., 2.3.1.2 Договору, тобто за ставкою 5 % в день, зважаючи на дії позичальника, спрямовані на пролонгацію строку кредитування (продовження користування кредитними коштами).

Пунктом 2.3. Договору передбачено можливість пролонгації строку кредитування.

Згідно п. 2.3.1.1. Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно з п. 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2.3.2 договорів розділу 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку № 1, і розміщується кредитодавцем в особовому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

У матеріалах справи міститься анкета-заява ОСОБА_1 на отримання кредиту № 103995564, у якій позичальником було обрано бажані для нього умови кредитування та зазначено намір отримати кредит у розмірі 2500 грн.

Умовами викладеними в анкеті-заяві на кредит № 103995564 від 20 серпня 2021 року, передбачено, що ОСОБА_1 отримує кредит в сумі 2500 грн, на строк 30 днів з 22 серпня 2021 року, дата повернення кредиту 21 вересня 2021 року, сума до повернення 2507,50 грн, з них проценти за користування кредитом 7,50 грн.

У цій же анкеті-заяві зазначено про прийняття кредитодавцем рішення за поданою заявою та погоджено умови кредитування, а саме суму кредиту 2500 грн, строк 30 днів, ставка процентів 0,01 % за кожен день користування.

Аналогічні умови зазначені у договорі про споживчий кредит та паспорті споживчого кредиту.

Аналіз змісту зазначених умов договору та погоджених умов кредитування по анкеті-заяві № 103995564, дає підстави для висновку, що вони викладені нечітко та допускають неоднозначне тлумачення щодо визначення розміру процентів. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №552/672/23 від 07 вересня 2026 року викладено наступні правові висновки: нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; тлумачення змісту умов договору дозволяє кредитом в розмірі 1 440 грн. Тому касаційний суд вважає, що з урахуванням меж зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування касаційного перегляду, постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню»

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 та застосовуючи правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить із того, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані за погодженою сторонами ставкою 0,01 % за кожний день користування кредитом протягом визначеного в анкеті-заяві строку кредитування 30 днів, та не підлягають нарахуванню за межами цього строку.

При цьому, згідно із умовами анкети-заяви на кредит, сторони погодили розмір процентів, що підлягають сплаті в межах цього строку кредитування, а саме у розмірі 7,50 грн.

Водночас інші положення цього ж договору передбачають можливість автоматичного щоденного продовження строку кредитування ще до 60 днів лише внаслідок подальшого користування неповернутими кредитними коштами після 21 вересня 2021 року із одночасним застосуванням іншої процентної ставки - 5 відсотків на день.

При цьому, застосування такого механізму призвело до збільшення визначеної при укладенні договору суми процентів із 7,50 грн до 18257,50 грн.

Суд також враховує, що пунктом 2.3.2 договору передбачено відображення в разі пролонгації нової дати платежу та актуальної суми заборгованості в оновленому Графіку платежів із розміщенням такого графіка в особистому кабінеті позичальника.

Проте матеріали справи не містять оновленого Графіка платежів та доказів його розміщення в особистому кабінеті ОСОБА_1 , які б підтверджували реалізацію передбаченого пунктом 2.3.2 договору порядку та давали можливість установити конкретну нову дату повернення кредиту і суму зобов`язання після зміни первісного строку кредитування.

За таких обставин, умови кредитного договору в сукупності з Анкетою-заявою, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів допускають різне тлумачення щодо погодженого сторонами строку правомірного користування кредитом та загального розміру процентів, які підлягають сплаті позичальником.

Тому відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначені положення підлягають тлумаченню на користь споживача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що таке тлумачення не є визнанням пункту 2.3.1.2 договору недійсним, зміною умов кредитного договору судом чи зменшенням погодженого сторонами розміру процентів із мотивів їх несправедливості, а є встановленням змісту договірних умов, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, у спірних правовідносинах строк кредитування слід визначати відповідно до індивідуальних умов кредитного договору, Анкети-заяви, Паспорта споживчого кредиту та Графіка платежів 30 днів з 22 серпня 2021 року до 21 вересня 2021 року, а розмір процентів за користування кредитом протягом цього строку 7,50 грн.

Позивач в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування процентів в розмірі 18257,50 грн., які були нараховані поза межами строку кредитування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки кредит було надано відповідачеві строком з 22 серпня 2021 року по 21 вересня 2021 року, сторони узгодили розмір нарахованих відсотків за цей період, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 7,50 грн.

Отже, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню за договором № 103995564 від 22 серпня 2022 року сума боргу у розмірі 2507,50 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за тілом кредиту; 7,50 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розміру заборгованості за договором позики № 75155464 суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується укладання 19 серпня 2021 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75155464 в електронній формі з використанням електронних підписів сторін, за яким відповідач отримав кредит та зобов`язувався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити проценти від суми позики у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов договору, сума позики становить 2458 грн, строк позики (договору) 30 днів, розмір фіксованої денної процентної ставки 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70 % на день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2465,37 %.

Згідно з копією додатку № 1 до договору позики № 75155464 днем видачі кредиту є 19 серпня 2021 року (а.с. 17 зворот).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З вищенаведеного випливає, що ТОВ «1 БАНК» має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти в порядку, передбаченому договором, оскільки таке нарахування можливе лише в межах погодженого строку.

Аналізуючи зміст договору позики, норми закону, які регулюють спірні правовідносини, а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду суд вважає, що установлені товариством відсотки у розмірі 2,7 % в день не є мірою відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому не підлягають нарахуванню поза межами строку договору позики.

Однак, позивач у позовній заяві не просив про стягнення з відповідача грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України, не навів такого розрахунку та не додав його до матеріалів справи.

Згідно з умовами договору позики № 75155464 від 19 серпня 2021 року, строк кредитування та строк дії договору становить 30 днів, а кінцевою датою повернення коштів визначено 18 вересня 2021 року.

В обґрунтування нарахування процентів за користування кредитом понад погоджений строк кредитування, позивач у позові наводить положення договору та Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БАНК».

Згідно з пунктом 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до пункту 6.5 Правил передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

При цьому, за подовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації (п. 7.1 правил).

Згідно з пунктом 7.7 наведених правил, позичальник погоджується, що при обранні виду пролонгації у особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім`я товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення пролонгації, в тому числі внесення позичальником грошових коштів на ім`я товариства, є діями, які виражають намір позичальника та здійснити подовження.

Водночас, доказів про сплату позичальником ОСОБА_1 ТОВ «1 БАНК» процентів для здійснення певного виду пролонгації, тобто виконання ним умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії договору позики, матеріали справи не містять.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що строк кредитування було продовжено або що він закінчився в іншу дату, ніж 18 вересня 2021 року.

За таких обставин визначальним для оцінки обґрунтованості заявлених вимог є саме закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Сплив цього строку не припиняє невиконаного зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту, однак позбавляє кредитодавця права продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом та передбаченої договором неустойки після закінчення строку кредитування. Тому нарахування процентів за період із 19 вересня 2021 року не можуть бути визнані правомірними лише з огляду на невиконання відповідачем зобов`язання у визначений договором строк.

З урахуванням пункту 2.3 договору, який визначає, що процентна ставка (базова) становить 1,99 % в день, нарахування процентів за користування кредитом за період з 19 серпня 2021 року по 18 вересня 2021 року становить 1 467,42 грн та розраховується наступним чином (2458 х 1,99 % х 30).

Щодо правомірності нарахування та стягнення відповідно 3 % річних та інфляційних нарахувань за договором № 75155464.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку індексації сума інфляційних витрат у розмірі 39,32 грн, розрахована за лютий 2022 року із загальної суми кредиту у розмірі 2458 грн (а.с. 21).

Суд, звертає увагу, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %.

За період зазначений позивачем величина індексу споживчих цін складала 101,6 %, що не перевищувала поріг індексації у розмірі 103 %, а тому сума боргу не підлягає індексації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат.

З розрахунку наданого позивачем 3 % річних за несвоєчасне виконання договору № 75155464, розрахована у розмірі 5,65 грн за період з 27 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року із заборгованості у розмірі 2458 грн.

Відповідачем зазначений розрахунок не спростований, а також не наданий свій розрахунок, тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України у розмірі 5,65 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором позики № 75155464 від 19 серпня 2021 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» становить 3931,07 грн, з яких 2458 грн - заборгованість за тілом позики, 1 467,42 грн - проценти за користування позикою в межах погодженого сторонами строку кредитування, 5,65 грн - 3 % річних.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.

Доказів на спростування отримання кредитів відповідачем ОСОБА_1 до суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором № 103995564 від 22 серпня 2022 року у розмірі 2507,50 грн, за кредитним договором № 75155464 від 19 серпня 2021 року у розмірі 3931,07 грн, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/925000/5000-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект Центр» надало: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 1259 від 04 липня 2026 року; витяг з акту № 24 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2026 року.

Відповідач не скористався правом на заперечення розміру визначених витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Коллект Центр», а тому немає підстав для їх зменшення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Коллект Центр» при розгляді цієї справи, суд оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, беручи до уваги, що позов задоволено частково, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2873,35 грн.

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру позовних у розмірі 588,46 грн.

На підставі статей 11, 207, 509, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс 306, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за кредитним договором № 103995564 від 22 серпня 2021 року у розмірі 2507 (дві тисячі п`ятсот сім) гривень 50 копійок, за кредитним договором № 75155464 від 19 серпня 2021 року у розмірі 3931 (три тисячі дев`ятсот тридцять одна) гривня 07 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс 306, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) витрати по сплаті судового збору в розмірі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 46 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 35 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141427204 ?

Документ № 141427204 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141427204 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141427204 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141427204 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141427204, Арцизький районний суд Одеської області

Судове рішення № 141427204, Арцизький районний суд Одеської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141427204 відноситься до справи № 492/1562/26

Це рішення відноситься до справи № 492/1562/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141422150
Наступний документ : 141427205