Рішення № 141426350, 12.11.2026, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
140/13701/26
Номер документу
141426350
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/13701/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач, ВДВС м. Луцька) про: визнання протиправною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон за №10242135 від 14.09.2010; зобов`язання Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон за №10242135 від 14.09.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна ОСОБА_1 існує тип обтяження: арешти нерухомого майна, реєстраційні номери обтяження №10242135 від 14.09.2010. Підстава обтяження зазначено постанова державного виконавця від 17.08.2010 у виконавчому провадженні яке не можна ідентифікувати. На даний час будь-які виконавчі провадження щодо позивача відсутні.

Позивач з посиланням на норми закону вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не знаття арештів на майно, позаяк будь-яких виконавчих проваджень відносно нього не існує та виконавчі дії не проводяться. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Розгляд справи призначено на 11:00 год. 10.11.2026. 10.11.2026 за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 14:00 год. 12.11.2026.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 26.10.2026 разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами отримав, проте відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 12.11.2026 представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника.

Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої частиною 7 статті 286 КАС України, суд вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 2 статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка від 20.10.2026 року №498800156), в ньому зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 за №10242135 від 14.09.2010. Підставою обтяження зазначено постанова державного виконавця від 17.08.2010 у виконавчому провадженні, яке не можна ідентифікувати (а.с.11).

ВДВС в м. Луцьку листом від 20.10.2026 №140741 (а.с.12) на звернення представника позивача повідомило про наявність даних обтяжень. На даний час неможливо ідентифікувати виконавче провадження в межах якого накладалось обтяження за №10242135 від 14.09.2010. Враховуючи вказане підстави для зняття арешту згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження відсутні.

На звернення представника позивача, листом від 11.11.2026 №148848 (а.с.26-27) відповідач повідомив, що станом на дану дату у ВДВС м. Луцька відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арештів на нерухоме майно позивача (обтяження вчинене у 2010 році) регламентувались Законом №606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Судом встановлено, що відносно обмеження накладеного у 2010 році, то на даний час неможливо ідентифікувати виконавче провадження в межах якого воно накладалось, та яким чином воно було завершено.

Отже, на момент вчинення цієї дії у державного виконавця були відсутні законодавчо визначені підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 .

Відсутність виконавчих проваджень свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон №1404-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

Позивач не оскаржує неправомірність постанови про накладення арешту на майно боржника. У той же час, матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача у жовтні 2026 року підстав для самостійного зняття виконавцем арешту нерухомого майна боржника, перелік яких наведено у частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII, з чим погодився представник позивача у судовому засіданні.

Поряд з тим, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відкриті виконавчі провадження, у яких позивач ОСОБА_3 був боржником, що підтвердив відповідач.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на наявність у позивача заборгованості зі сплати виконавчого збору, та існування підстав для його стягнення на цей час.

Відсутність належних та допустимих доказів про наявність невиконаних зобов`язань позивача та обґрунтованість існування арешту протягом тривалого часу безумовно порушує його майнові права як власника та є несправедливим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Зважаючи на відсутність будь яких матеріалів виконавчих проваджень, що стали підставою для накладення вказаних арештів суд дійшов висновку про необхідність знаття цих арештів.

Щодо бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті оскаржуваного арешту за запитом позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 1404, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відтак, оскаржуваний у справі арешт нерухомого майна та грошових коштів позивача повинен був бути знятий відповідною посадовою особою відповідача після виявлення відсутності матеріалів виконавчих проваджень, що стали підставою для накладення вказаного арешту, однак відповідачем всупереч наведених приписів Закону № 1404 такі дії вчинені не були, що свідчить про протиправний характер поведінки відповідача, яка полягає у не знятті арешту за запитом позивача.

Іншого відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено.

Враховуючи вказане позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією № 8026-9590-5936-1265 від 21.10.2026 (а.с.5).

Керуючись статтями 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного згідно постанови від 17.08.2010 у виконавчому провадженні б/н.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2010 у виконавчому провадженні б/н та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон за №10242135 від 14.09.2010.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а, код ЄДРПОУ 35041461).

Суддя Р.С. Денисюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 141426350 ?

Документ № 141426350 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141426350 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141426350 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141426350 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141426350, Волинський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141426350, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141426350 відноситься до справи № 140/13701/26

Це рішення відноситься до справи № 140/13701/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141426345
Наступний документ : 141426351