Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9545/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96 ВР, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум;
3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.02.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.02.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
5) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.03.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;
6) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію по II групі інвалідності, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно виплачує йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у зменшеному розмірі, тоді як відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР така пенсія повинна становити 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, позивач вважає протиправним обмеження індексаційного підвищення пенсії граничними розмірами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».
З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
Відповідач зазначає, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, нараховується та виплачується відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Стосовно індексації пенсії відповідач вказує, що перерахунок проведено відповідно до положень законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, якою передбачено обмеження розміру збільшення пенсії сумою 1500 грн.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності (захворювання, пов`язані з наслідками аварії на ЧАЕС).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проведення індексації за 2025 і 2026 роки без обмеження граничним розміром.
Відповідач листом від 01.07.2026 повідомив про відсутність підстав для задоволення таких вимог.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, а також соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі статтею 1 Закону №796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ґрунтується, зокрема, на принципах соціального захисту людей та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Щодо додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, суд зазначає наступне.
Питання нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які належать до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано статтею 50 Закону №796-XII.
Відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:
інвалідам I групи 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, серед іншого, внесено зміни до статті 50 Закону №796-XII та встановлено інші розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 відповідні зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону №796-XII викладено у редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210).
Пунктом 13 Порядку №1210 визначено фіксовані розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, які є істотно меншими за розміри, гарантовані статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 зазначив, що пенсія за інвалідністю, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особливою формою відшкодування завданої шкоди та не може бути скасована чи зменшена внаслідок такого законодавчого регулювання, яке порушує сутність гарантованого права на соціальний захист.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, врахувавши висновки Конституційного Суду України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, дійшла висновку, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, є додатковою соціальною гарантією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та невід`ємною складовою позитивного обов`язку держави забезпечити таким особам посилений соціальний захист.
При цьому Верховний Суд виходив із необхідності єдиного підходу до застосування статей 50 та 54 Закону №796-XII, оскільки обидві норми регулюють соціальні гарантії для однієї категорії громадян.
У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від раніше викладених висновків про необхідність нарахування та виплати додаткової пенсії виключно у розмірах, визначених Порядком №1210, та сформував такі правові висновки:
1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;
2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У цій справі суд встановив, що позивач належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
За таких обставин позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Посилання відповідача на положення статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII та пункт 13 Порядку №1210 не спростовують такого висновку, оскільки питання застосування відповідних норм уже вирішено Верховним Судом у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР є протиправною.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо обмеження індексації пенсії за 2025 рік, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади проведення індексації пенсій визначені, зокрема, Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Порядок проведення такого перерахунку визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі постанова №124).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі постанова №209) передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2025.
Пунктом 1 постанови №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Пунктом 3 постанови №209 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1 7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Разом із тим суд зауважує, що питання правомірності застосування зазначеного обмеження до пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, у постанові від 12.05.2026 у справі №600/1447/25-а Верховний Суд розглянув спір щодо правомірності обмеження індексаційного підвищення пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-XII, граничною сумою 1500 грн, установленою пунктом 3 постанови №209.
У пункті 42 зазначеної постанови Верховний Суд виходив із того, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон №796-XII не передбачав обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а тому висновки судів попередніх інстанцій про правомірність обмеження індексаційного підвищення були необґрунтованими.
У пункті 43 цієї постанови Верховний Суд зазначив:
«Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України, у тому числі, які мають право на пенсію за Законом №796-XII, постанови №209, якою передбачено обмеження розміру таких пенсій, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України».
За результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги щодо проведення перерахунку і виплати пенсії без обмеження розміру індексаційного підвищення сумою 1500 грн.
Суд вважає зазначену правову позицію застосовною до спірних правовідносин, оскільки позивач у цій справі також отримує пенсію відповідно до Закону №796-XII, а відповідач здійснив її індексацію за постановою №209 із застосуванням граничної суми підвищення 1500 грн.
При цьому застосування відповідачем такого обмеження підтверджується не лише відображенням відповідного показника у розрахунку пенсії, а й безпосередньо змістом відзиву на позовну заяву.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично застосував до пенсії позивача обмеження індексаційного підвищення відповідно до пункту 3 постанови №209.
Суд також враховує, що позивач не оспорює сам коефіцієнт індексації та не вимагає повторного проведення індексації на інших розрахункових підставах, а ставить питання про усунення обмеження вже визначеного відповідачем розміру підвищення пенсії.
Встановлення граничного розміру індексаційного підвищення підзаконним нормативно-правовим актом не може бути підставою для звуження обсягу соціальних гарантій, передбачених спеціальним Законом №796-XII, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача обмеження індексаційного підвищення з 01.02.2026 сумою 1500 грн є протиправними.
Відтак належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження розміру збільшення в результаті її індексації за 2025 рік граничною сумою 1500 грн, передбаченою пунктом 3 постанови №209, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо індексації пенсії за 2026 рік, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
25.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі постанова №236).
Пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 постанови №236 з 1 березня 2026 року:
1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови.
Пунктом 3 постанови №236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Так, статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) зокрема відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Однак, суд зауважує, що Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», є протиправним.
Отже, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
У постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Суд зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв`язку з чим, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.
Аналогічну правову позицію наводив Верховний Суд у постановах від 25.11.2025 у справі №560/5404/25, від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, від 08.04.2025 у справі №380/8998/24, від 24.02.2025 у справі №300/2424/24 та інших.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Як встановлено судом, відповідач фактично відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації відповідно до постанови №236, оскільки станом на березень 2026 року його пенсія перевищує максимальний розмір.
Суд наголошує, що незважаючи на наявність у постанові №236 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови №236 законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ саме з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01.02.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2026 році» без обмеження максимальним розміром пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №120/1081/25.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1, 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, виходячи із заявлених позовних вимог, суд вважає, що ці вимоги є обґрунтованими, правомірними та належать задоволенню.
Керуючись статтями 2, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96 ВР, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.02.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.02.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.03.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Ф.А. Волдінер
Судове рішення № 141426276, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 140/9545/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: