Рішення № 141425560, 09.11.2026, Господарський суд Чернігівської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/679/26Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засіядання Ткачової А.Ю., розглянувши заяву від 22.10.2026 Приватного підприємства Міжрайпаливо, у справі

за позовом: Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область,15300, код ЄДРПОУ 0291011422,

в особі позивача: Менської міської ради,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 04061777,

до відповідача: Приватного підприємства Міжрайпаливо,

вул. Комсомольська, 10, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34452661,

про стягнення 765 312,84 грн.

Представники сторін:

прокурор: не прибув,

відповідача: не прибув.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2026 провадження у справі №927/679/26 в частині стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн закрито, в решті позову - відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2026 - у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

В рішенні Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2026 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

23.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства Міжрайпаливо надійшла заява від 22.10.2026, в якій просить суд прийняти заяву до розгляду та долучити до матеріалів справи докази понесених Приватним підприємством Міжрайпаливо судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію акту наданих послуг №152 від 21.10.2026, та стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства Міжрайпаливо судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34 500,00 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду 02.11.2026, у перший день після виходу судді Фесюри М.В. з відпустки. Судове засідання з розгляду заяви призначено на 09.11.2026, 10:30 год.

06.11.2026 від представника заявника надійшла заява від 05.11.2026 про розгляд заяви без участі відповідача та його представника.

09.11.2026 від Корюківської окружної прокуратури надійшли заперечення від 06.11.2026, в яких зазначає про те, що відповідач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 14.07.2026, укладений між ПП «Міжрайпаливо» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП», за яким погоджено фіксований гонорар 34 500 грн, платіжну інструкцію від 15.07.2026 та акт надання послуг від 21.10.2026. Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження як малозначної справи, та справи незначної складності. Прокурор зазначає про те, що провадження закрито щодо вимог на 598 585,98 грн, а в решті вимог на 166 726,86 грн відмовлено. Витрати, пов`язані із закритою частиною, можуть бути покладені на позивача за частиною п`ятою статті 130 ГПК України лише за умови доведення, що вони виникли внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідач не навів таких дій і не пояснив, які саме послуги та в якій частині були спричинені ними. Щодо вимог, у задоволенні яких відмовлено, розподіл витрат належить вирішувати за статтею 129 ГПК України з урахуванням результату розгляду цієї частини спору; акт не розподіляє гонорар між цими двома частинами справи. З огляду на викладене, просить суд не стягувати витрати на правничу допомогу, пов`язані із закритою частиною вимог, за відсутності підстав, передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України, а заявлену суму 34 500 грн зменшити до співмірного розміру з урахуванням вартості кожної послуги, її фактичного обсягу, складності справи, тривалості засідань і результатів розгляду вимог.

Стаття 244 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

В судове засідання 09.11.2026 представники сторін не прибули.

В судовому засіданні 09.11.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України (далі в тексті ГПК України).

Розглянувши заяву відповідача, суд встановив.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідачем до закінчення судових дебатів заявлено, що докази у підтвердження понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідні докази у підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачу, подані до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення із дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідачем у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ним понесено у зв`язку із розглядом даної справи становить 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 14/07/26/2 від 14.07.2026 року.

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач заявив до стягнення з прокуратури судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34500,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною другою статті 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Верховний Суд виходить з того, що "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. (постанова Верховного Суду у справі №903/1079/23 від 25.04.2024).

У рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі №927/679/26 від 21.10.2026 суд дійшов висновку про неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду у справі №927/654/24, що набрало законної сили, а отже, необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн, за період (03.04.2021 - 02.04.2024), що було предметом розгляду у справі №927/654/24, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Щодо решти позовних вимог - суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, позов в частині позовних вимог в сумі в сумі 598 585,98 грн у цій справі залишено без розгляду на підставі пункту на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Положення статей 2, 4, 14, 130 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді надавалася відповідачу адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН №001035, ордер на надання правничої допомоги серія СВ №1179499 (адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю груп»).

Зокрема між адвокатським об`єднанням «Лігал Айк`ю груп» та Приватним підприємством «Міжрайпаливо» укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №14/07/26/2 від 14.07.2026 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу) з представництва інтересів Замовника у Господарському суді Чернігівської області у справі № 927/679/26 за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Менської міської ради до Приватного підприємства "Міжрайпаливо" про стягнення 765 312,84 гри, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об`єднання гарантує надання Послуг за цим Договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців в галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об`єднання.

Конкретні види, об`єм (кількість) послуг та їх вартість визначаються Сторонами та зазначаються в актах наданих послуг до цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг (фіксований гонорар) за даним Договором складає 34 500,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору здача-приймання наданих юридичних Послуг за цим Договором оформлюється Актами здачі-прийняття наданих послуг.

В Акті наданні послуг № 152 від 21.10.2026 до Договору №14/07/26/2 від 14.07.2026 сторони узгодили виконані виконавцем роботи:

1. Складання та подання до Господарського суду Чернігівської області відзиву на позовну заяву у справі №927/679/26 за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до Приватного підприємства «Міжрайпаливо» про стягнення 765 312,84 грн. - на суму 15000,00 грн,

2. Складання та подання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на суму 2500,00 грн,

3. Складання та подання заперечень на відповідь на відзив на суму 7000,00 грн,

4. Участь у судових засіданнях у Господарському суді Чернігівської області у справі №927/679/26 без обмеження по їх кількості та часу 10 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №257 від 15.07.2026 Приватне підприємство «Міжрайпаливо» сплатило на користь адвокатського об`єднання «Лігал Айк`ю груп» за надання правничої допомоги згідно з рахунком № 143 від 14.07.2026 за послуги в сумі 34500,00 грн.

Судом встановлено, що інтереси позивача в Господарському суді Чернігівської області у справі №927/679/26 представляла адвокат Матвійчук Анастасія Сергіївна, яка діє на підставі ордеру з посиланням на Договір про надання правничої допомоги №14/07/26/2 від 14.07.2026.

З наданих суду доказів вбачається, що адвокат надав правову допомогу відповідачу щодо розгляду справи на загальну суму 34 500,00 грн.

Проаналізувавши надані відповідачем докази у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд у контексті оцінки доказів, поданих в обґрунтування заяви, звертається до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, де Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідача у цій справі суд звертається до критеріїв визначених вище та зазначає, що для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір їх є розумний та виправданий. Суд має оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд виснує, що на момент звернення з позовом у цій справі до господарського суду, вже існувало рішення у справі №927/654/24, між тими ж сторонами, предмет і підстави позову, в якій є частково тотожними (щодо періоду заявленого до стягнення з 03.04.2021 - 02.04.2024), що зумовило закриття судом провадження у цій справі в частині позовних вимог в сумі в сумі 598 585,98 грн на підставі пункту на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор мав встановити наявність зазначеного рішення до звернення з позовом у цій справі. Однак, незважаючи на зазначене, прокурор звернувся з позовом до суду у цій справі, що зумовило необхідність понесення відповідачем витрат на професійну правову допомогу. Отже, закриття провадження у справі відбулося внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, а тому наявні підстави для покладення на прокурора судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Враховуючи наведене та оцінивши доводи відповідача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, доводи заперечень прокурора, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи №927/679/26, підлягають задоволенню в сумі 34500, 00 грн.

За таких обставин, заява Приватного підприємства Міжрайпаливо від 22.10.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №927/679/26 щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 128, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства Міжрайпаливо від 22.10.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №927/679/26 задовольнити.

2. Стягнути з Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область,15300, код ЄДРПОУ 0291011422) на користь Приватного підприємства Міжрайпаливо (вул. Комсомольська, 10, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34452661, рахунок НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Південний») витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34500 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк та в порядку, встановлені ст.256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 12.11.2026.

Суддя М.В. Фесюра

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua