Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Хмельницький
"04" листопада 2026 р. Справа № 924/1021/26
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" с. Сад Сумського району Сумської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський молочний завод" м. Кам`янець-Подільський
про стягнення 379517,20грн основного боргу, 22459,10грн пені
За участю:
від позивача: Солошенко Л.Є. згідно Ордера серія ВМ №1091451 від 14.09.2026 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з`явився
04.11.2026 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
15.09.2026 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" с. Сад Сумського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський молочний завод" м. Кам`янець-Подільський про стягнення 379517,20грн основного боргу, 22459,10грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №10/06-1 від 01.06.2023 щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 379517,20грн. Крім цього, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення 22459,10грн пені за період з 05.07.2026 по 14.09.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1021/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00год. 14.10.2026.
14.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/8539/26), в якій позовні вимоги підтримує, просить проводити підготовче засідання без її участі та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14.10.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00год. 04.11.2026.
23.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/8816/26), в якій просить суд стягнути з відповідача 4823,72грн судового збору, 1331,20грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та витрати на правничу допомогу у розмірі 35000грн. До заяви долучено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2026 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 04.11.2026 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвалу суду від 14.10.2026 було надіслано до його електронного кабінету, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 15.10.2026.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
01 червня 2023 року між Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський молочний завод" (Покупець) укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №10/06-1.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Договору, Продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров`яче), що відповідає вимогам ДСТУ 3662:2018, надалі товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.
Місцем передачі товару від Продавця Покупцеві для подальшого транспортування до місця знаходження виробничих потужностей (виробництва) Покупця визначається місце знаходження Продавця. Перехід права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцем знаходженням виробничих потужностей (виробництва) Покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки Покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.
Згідно з п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.5 Договору, оплата за товар проводиться Покупцем по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід`ємною частиною до даного Договору. Загальна ціна на товар, поставлений за даним Договором, складається по закінченню терміну дії Договору на підставі первинної бухгалтерської документації.
Покупець сплачує Постачальнику за товар протягом 10 (десяти) банківських днів шляхом безготівкового розрахунку.
Транспортування товару до місця знаходження виробничих потужностей (виробництва) Покупця здійснюється за рахунок покупця.
Відповідно до п.п.3.1.3 п.3.1 Договору, Продавець зобов`язується на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність Покупцю товар (молоко в перерахунку за базисним вмістом жиру), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у Протоколі погодження ціни, враховуючи наступні умови, які обумовлені Протоколом погодження ціни (Додаток №1), який є невід`ємною частиною даного Договору (молоко. номер ДСТУ 3662:2018, в 3 кварталі 12тон та в 4 кварталі 12тон).
Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором оплатити товар (п.п.3.2.1 п.3.2 Договору).
Згідно з п.3.2.3 п.3.2 Договору, Покупець зобов`язаний забезпечити вивезення та розвантаження продукції власним або залученим транспортом.
Згідно з п.4.1 Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного Договору, винна Сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України.
Відповідно до п.п.7.1, 7.2, 7.3 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Строк даного Договору починає свій перебіг у момент, визначений п.7.1 Договору та діє до 31.12.2024, але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати або змінити Договір за 30 календарних днів до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на той же термін, на тих же умовах.
Закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.
Додаткові угоди, додатки до даного Договору та Протоколи погодження ціни є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п.8.2 Договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки сторін.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання чи визнання недійсним Договору від 01.06.2023.
В матеріалах справи наявний протокол ціни від 01.10.2024, згідно якого, починаючи з 01.10.2024 сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1кг молока-сировини коров`ячого в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) та білку (3%) в співвідношенні відповідно 40/60 відповідно: Екстра, вищий, перший гатунок-16,80грн з ПДВ.
Протокол ціни підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки сторін.
Позивачем, на виконанням умов укладеного між сторонами договору, поставлено відповідачу товар - молоко на загальну суму 428696,54грн., зокрема згідно видаткових накладних №484 від 24.06.2026 на суму 52144,85грн з ПДВ; №497 від 28.06.2026 на суму 68372,84грн з ПДВ; №509 від 01.07.2026 на суму 55349,28грн з ПДВ; №510 від 05.07.2026 на суму 69556,55грн з ПДВ; №518 від 08.07.2026 на суму 47060,84грн з ПДВ; №537 від 12.07.2026 на суму 67668,38грн з ПДВ; №544 від 15.07.2026 на суму 68544,00грн з ПДВ.
Представник відповідача зазначений товар отримав без поправок та зауважень, про що засвідчив своїм підписом бухгалтер товариства та скріпив відтиском печатки товариства.
Отримання товару відповідачем підтверджується також товарно-транспортними накладними від 24.06.2026, 28.06.2026, 01.07.2026, 05.07.2026, 08.07.2026, а також довіреністю №2 від 01.01.2026, яка видана на ім`я бухгалтера Мартиненко Н.М.
В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 22.06.2026 по 31.07.2026 з відображенням дебету в сумі 97520,66грн. станом на 24.06.2026, поставок товарів, проведених оплат та заборгованості станом на 31.07.2026 в сумі 379517,20грн. Акт звірки підписано головним бухгалтером позивача, а з боку відповідача Акт звірки не підписаний.
Акт звірки надсилався відповідачу, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та поштове повідомлення від 31.08.2026.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 14.09.2026, місце реєстрації ТОВ "Сумський молочний завод": м. Кам`янець-Подільський, вул. Сагайдачного Петра, буд. 3 Хмельницької області.
Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлений Договором від 01.06.2023 строк не здійснив оплату поставленого позивачем товару, позивач просить суд стягнути 379517,20грн заборгованості в примусовому порядку.
Крім цього, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення 22459,10грн пені за період з 05.07.2026 по 14.09.2026.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані стороною докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що 01 червня 2023 року між Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський молочний завод" (Покупець) був укладений Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №10/06-1, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину молоко коров`яче), що відповідає вимогам ДСТУ 3662:2018, надалі товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 Договору).
Невід`ємною частиною Договору, є Додаткові угоди, додатки до даного Договору та Протоколи погодження ціни і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п.8.2 Договору).
Відповідно до протоколу ціни від 01.10.2024, починаючи з 01.10.2024 сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1кг молока-сировини коров`ячого в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) та білку (3%) в співвідношенні відповідно 40/60 відповідно: Екстра, вищий, перший гатунок-16,80грн з ПДВ.
Приписами статей 692, 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов Договору від 01.06.2023, на підставі видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 428696,54грн, який відповідач отримав, що підтвердив підписом бухгалтер товариства на видаткових накладних. Поставка товару також підтверджується наявними товарно-транспортними накладними.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.2.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику за товар протягом 10 (десяти) банківських днів шляхом безготівкового розрахунку.
Позивач підтвердив, а відповідач не спростував, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково, і станом на час прийняття рішення у справі заборгованість за поставлений товар складає 379517,20грн.
Матеріали справи також не містять доказів погодження сторонами зміни строків оплати товару, передбачених п.2.3 Договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 379517,20грн заборгованості за поставлений товар заявлені обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 22459,10грн пені за період з 05.07.2026 по 14.09.2026 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 та п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідачем допущено прострочення оплати поставленого товару на суму 379517,20грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Позивачем, відповідно до приписів ч.3 ст.549 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22459,10грн пені за період з 05.07.2026 по 14.09.2026 (72 дні прострочення).
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, дати поставки товару та суми вартості поставленого товару, строки оплати, визначені п.2.3 договору, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені загалом у сумі 19317,67грн за періоди: з 06.07.2026 по 14.07.2026 на суму боргу 32965,51грн у сумі 216,76грн; з 14.07.2026 по 14.09.226 на суму боргу 2965,51грн у сумі 154,86грн; з 08.07.2026 по 14.09.2026 на суму боргу 68372,64грн у сумі 3907,54грн; з 11.07.2026 по 14.09.2026 на суму боргу 55349,28грн у сумі 3026,77грн; з 15.07.2026 по 14.09.2026 на суму боргу 69556,55грн у сумі 3575,02грн; з 18.07.2026 по 14.09.2026 на суму 47060,84грн у сумі 2302,76грн; з 22.07.2026 по 14.09.2026 на суму боргу 67668,38грн у сумі 3088,64грн; з 25.07.2026 по 14.09.2026 на суму боргу 68544,00грн у сумі 2959,60грн, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. У решті заявленої суми пені 3141,43грн у позові належить відмовити через необгрунтованість її нарахування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 379517,20грн основного боргу та 19317,67грн пені. В решті 3141,43грн пені у позові необхідно відмовити.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 35000грн суд зазначає наступне.
В підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000грн представником позивача надано до суду копії Договору про надання правової допомоги від 28.08.2026, укладеного між адвокатом Солошенко Л.Є. (адвокат) та Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (клієнт), в особі директора Пахненка В.І.; Рахунку №1 від 28.08.2026; Платіжної інструкції №1481 від 11.09.2026 на суму 35000грн; Ордера серія ВМ №1091451 від 14.09.2026; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №601 від 24.11.2011; Акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.10.2026.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як стверджується з матеріалів справи, 28.08.2026 між адвокатом Солошенко Л.Є. (адвокат) та Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (клієнт), в особі директора Пахненка В.І. укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1 Договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів в цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справах з усіма правами, що визначені КПК, ЦПК, КАС, ГПК України, тощо.
Згідно з п.7 Договору, гонорар, винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Попередньо під час укладення цього Договору, розмір гонорару адвоката визначений для захисту інтересів підприємства на стадії вивчення матеріалів, необхідних для звернення до суду, їх збір, підготовка позовної заяви з додатками, прийняття участі в судовому розгляді справи, або прийняття іншого рішення в порядку передбаченому чинним законодавством становить 35000грн, що фіксується в Актах приймання-передачі виконаних робіт та включає написання процесуальних документів, надання консультацій, а також витрачений на них час. Оплата гонорару адвоката проводиться клієнтом в строк три дні з моменту підписання цього Договору на підставі наданого адвокатом рахунку.
Договір від 28.08.2026 підписаний адвокатом Солошенко Л.Є та від клієнта - директором Пахненко В.І., а також скріплений відтиском печаток сторін.
Згідно долученого до матеріалів справи Акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.10.2026 адвокатом Солошенко Л.Є. на виконання Договору про надання правої допомоги від 28.08.2026 вчинено наступні дії, надана правова допомога, а саме:
- надання консультацій правового характеру щодо можливості, порядку, переліку документів, на підставі яких має місце вирішення питання боржником в добровільному порядку, або звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу з ТОВ "Сумський молочний завод" згідно вимог ГПК України - 2 год.;
- отримання від клієнта пакету документів щодо господарських правовідносин, що виникли між клієнтом та ТОВ "Сумський молочний завод", вивчення пакету документів - 3 год.;
- надання усної консультації щодо складання Акту звіряння розрахунків та порядку його направлення боржнику, здійснення розрахунку судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, враховуючи розрахунок штрафних санкцій -2 год.;
- складання позову, виготовлення копій документів, безпосереднє подання позову з додатками до суду - 10 год.;
- складання та подання до суду заяви про забезпечення позову, отримання ухвали суду про забезпечення позову та направлення копії ухвали на виконання - 3 год.;
- надання усних консультацій клієнту щодо порядку, строків розгляду справи судом. порядок дій позивача після отримання судового рішення згідно вимог ГПК України - 1 год.;
- складання та направлення до суду заяв від 23.09.2026, від 28.09.2026 та від 14.10.2026 - 1 год.;
- складання акту приймання-передачі виконаних робіт за укладеним договором, складання та направлення суду і відповідачам заяви про стягнення судових витрат з додатками - 2 год.
Відповідно до зазначеного Акту, клієнт прийняв, а адвокат передав виконані роботи на суму 35000грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Надання Державному підприємству "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" адвокатських послуг у Господарському суді Хмельницької області при розгляді справи №924/1021/26 адвокатом Солошенко Л.Є. підтверджується Договором про надання правової допомоги від 28.08.2026; Рахунком №1 від 28.08.2026; Платіжною інструкцією №1481 від 11.09.2026 на суму 35000грн; Ордером серія ВМ №1091451 від 14.09.2026; Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №601 від 24.11.2011; Актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.10.2026.
Як стверджується матеріалами справи, представником позивача адвокатом Солошенко Л.Є. подано до суду через систему "Електронний суд" та підписано електронним цифровим підписом: позовну заяву від 15.09.2026; заяву про забезпечення позову від 15.09.2026; заяву про участь у справі в режимі відеоконференції від 23.09.2026; заяву про надсилання кореспонденції від 23.09.2026; заяву від 28.09.2026; заяву про проведення судового засідання без участі представника від 14.10.2026; заяву про стягнення судових витрат від 23.10.2026.
Крім цього, представник позивача адвокат Солошенко Л.Є. приймала участь в судовому засіданні 04.11.2026 (в режимі відеоконференції) в Господарському суді Хмельницької області.
Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правничої допомоги під час розгляду справи №924/1021/26 у Господарському суді Хмельницької області.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник позивача адвокат Солошенко Л.Є. у заяві про стягнення судових витрат на правничу допомогу просила суд стягнути з відповідача витрати понесені у зв`язку із розглядом справи у суді у сумі 35000грн.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. Правові позиції Верховного Суду щодо співмірності судових витрат із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності викладені у постановах №909/371/18 від 25.06.2019, №916/2102/17від 20.05.2019.
Судом також враховується, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п.135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2024 у справі № 922/1964/21, п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Вирішуючи питання про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, судом враховується, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в підтвердження понесених витрат, зважаючи на предмет, підставу позовних вимог, доказову базу наявну в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії справ із незначною складністю, судова практика щодо яких є сформованою та однозначною.
Враховуючи критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність їх розміру, співмірність та пропорційність, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000грн є неспівмірними, не відповідають критерію реальності таких витрат, дійсності та розумності їхнього розміру та не повинні становити надмірний тягар для іншої сторони, виходячи з обставин даної справи.
З урахуванням викладеного, на думку суду, витрати на правничу допомогу, надану Державному підприємству "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" відповідають критеріям реальності, дійсності та необхідності в сумі 10000грн.
Проте, враховуючи часткове задоволення позову (99,22% від заявленої суми 401976,30грн) витрати на правничу допомогу також підлягають частковому задоволенню у сумі 9922,00грн. В решті заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу належить відмовити.
Щодо розподілу витрат на оплату судового збору.
Як стверджується матеріалами справи, 15.09.2026 позивачем подано до суду через систему "Електронний суд" позовну заяву про стягнення з ТОВ "Сумський молочний завод" 379517,20грн основного боргу та 22459,10грн пені.
Разом із позовної заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№05-08/3390/26), згідно з якою останній просив суд вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову 443131,22грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству.
За подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачено 1331,20грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8% за подання до суду заяви через систему "Електронний суд") згідно платіжної інструкції №1485 від 14.09.2026.
Ухвалою суду від 17.09.2026 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти товариства в межах суми позовних вимог 401976,30грн. В решті заявлених вимог відмовлено.
Крім цього, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено 4823,72грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8% за подання до суду заяви через систему "Електронний суд") згідно платіжної інструкції №1484 від 14.09.2026.
Судом задоволено позовні вимоги у даній справі частково у сумі 398834,87грн, що складає 99,22% від заявлених позовних вимог - 401976,30грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову та позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський молочний завод" (32312, Хмельницька область, м.Кам`янець Подільський, вул.П.Сагайдачного, буд.3, код ЄДРПОУ 43673146) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул.Паркова, 3, код ЄДРПОУ 32367570, ІПН 323675718154, платник податку ІV групи, IBAN НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО) 379517,20грн (триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 20 копійок) основного боргу, 19317,67грн (дев`ятнадцять тисяч триста сімнадцять гривень 67 копійок) пені, 1320,82грн (одна тисяча триста двадцять гривень 82 копійки) витрат по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 9922,00грн (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 00 копійок) витрат на правничу допомогу, 4786,02грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 02 копійки) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 12.11.2026.
Суддя В.О. Кочергіна
Виготовлено 3 примірники:
1-до справи (в паперовому екз.),
2-позивачу (до електронного кабінету),
3-відповідачу (до електронного кабінету).
Судове рішення № 141425335, Господарський суд Хмельницької області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 924/1021/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: