Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. ХарківСправа №922/3735/25
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
розглянувши заяву Лозівської міськради про ухвалення додаткового рішення (вх. №27178/26 від 03.11.2026) у справі
за позовомСелянського (фермерського) господарства «ЛАН»доЛозівської міської ради Харківської областіпростягнення коштів
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
СФГ "ЛАН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Лозівської міськради, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1.570.026, 29 грн збитків, заподіяних з 22.01.2025 по 20.08.2025 витратами, які позивач здійснив на відновлення свого порушеного права.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2026 у справі №922/3735/25 в задоволенні позову СФГ "ЛАН" відмовлено повністю. При прийнятті вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правову допомогу за новий розгляд справи судом не здійснювався. При цьому, відповідачем згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України було зазначено про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
02.11.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Лозівської міськради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (зареєстровано канцелярією суду 03.11.2026 вх. №27178/26), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з СФГ "ЛАН" на користь Лозівської міськради витрати на правову допомогу в розмірі 22.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2026 у справі №922/3735/25 вищевказану заяву Лозівської міськради прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику учасників справи.
10.11.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від СФГ "ЛАН" надійшов відзив на заяву відповідача про стягнення судових витрат (вх. №27737/26), в якому зазначив, що представником відповідача під час розгляду справи не було заявлено ані усного клопотання, ані подано письмової заяви про наявність поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів. Також зазначив, що витрати на правничу допомогу, заявлені до розподілу, є необґрунтованими. Їх розмір є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою (витраченим часом). В наданих відповідачем договорах про надання юридичних послуг не визначений порядок обчислення та сплати гонорару. Представником відповідача не було ретельно деталізовано розмір гонорару із зазначенням витраченого адвокатом часу на кожну процесуальну дію. По даній справі правові позиції позивача та відповідача були сталими та не змінювались під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, тому у представника відповідача не було потреби у вивченні додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, документів та доводів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Представник відповідача приймав участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тому розмір заявлених витрат за участь у судових засіданнях у розмірі 20.000,00 грн є завищеним, необґрунтованим та непропорційним.
За приписами частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана позивачем 03.11.2026, останнім днем розгляду даної заяви є 13.11.2026.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву з врахуванням позиції Верховного Суду (вх. №17755/26 від 21.07.2026) відповідачем було зазначено про намір користуватися професійною правничою допомогою під час розгляду справи, а орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 30.000,00 грн, докази фактичного понесення яких будуть надані у визначеному законом порядку. Також, у судовому засіданні по суті 27.10.2026 до закінчення судових дебатів представником відповідача було зазначено про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані Лозівською міськрадою після ухвалення судового рішення в даній справі у визначений законом строк.
Після ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 27.10.2026, відповідач подав через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення з документами, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
За інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище заява з додатками надіслана до електронного кабінету позивача (до заяви додана квитанція від 02.11.2026 про доставку документів до електронного кабінету користувача ЄСІТС - СФГ "ЛАН").
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та у строк, які визначені чинним законодавством та дотримано вимоги, передбачені статтями 80, 124, 126, 129 ГПК України.
З огляду на це, є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи твердження позивача про те, що представником відповідача під час розгляду справи не було заявлено ані усного клопотання, ані подано письмової заяви про наявність поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 вказав, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.
У справі, що розглядається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач разом із заявою про ухвалення додаткового рішення подав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 21.10.2024 №5; рішення LXXVI сесії Лозівської міської ради Харківської області VIII скликання "Про затвердження Програми забезпечення правового супроводу діяльності Лозівської міськради Харківської області та її виконавчих органів на 2026-2028 роки"; договір про надання юридичних послуг від 19.01.2026 №14/ЮР; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2026 №3; договір про надання юридичних послуг від 31.08.2026 №113/ЮР; акти прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2026 №1 та від 02.11.2026 №4.
Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2026 №1 вбачається, що під час нового розгляду справи №922/3735/25 Адвокатським бюро "Наталі Третьякової" були надані наступні послуги: участь у судовому засіданні (Господарський суд Харківської області) 18.08.2026, 15.09.2026 справа №922/3735/25 - 8.000,00 грн; за Актом прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2026 №3 вбачається, що під час нового розгляду справи №922/3735/25: складання та подання до господарського суду Харківської області письмових пояснень - 2.000,00 грн; за Акто прийому-передачі наданих послуг від 02.11.2026 №4: участь у судових засіданнях 06.10.2026, 20.10.2026, 27.10.2026 у Господарському суді Харківської області по справі №922/3735/25 на суму 12.000,00грн.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
У частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України.
Критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
В даному випадку підлягають розподілу витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 22.000,00 грн та які стосуються участі його представника (адвоката Третьякової Н.Ю.) в судових засіданнях 18.08.2026, 15.09.2026, 06.10.2026, 20.10.2026, 27.10.2026, а також складання та подання письмових пояснень.
Суд зазначає, що дана справа не є складною та об`ємною, як результат не потребувала для адвоката, яка склала письмові пояснення при новому розгляді справи значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. При цьому правова позиція відповідача під час нового розгляду даної справи фактично не змінилася, тому у представника відповідача не було потреби у вивченні додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 виснувала, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, є виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю в судовому засіданні.
Участь адвоката Третьякової Н.Ю. у судових засіданнях 18.08.2026, 15.09.2026, 06.10.2026, 20.10.2026, 27.10.2026 у режимі відеоконференції підтверджується матеріалами справи; адвокат не потребувала зусиль та додаткового часу, щоб дістатися до суду для участі в судових засіданнях.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 ГПК України, за рахунок позивача мають бути відшкодовані витрати відповідача на професійну правничу допомогу в частині надання адвокатом таких послуг, як складання письмових пояснень та участь у судових засіданнях, на загальну суму 6.000,00 грн, які суд розцінює достатніми та обґрунтованими. В решті вимог відповідача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.
Щодо заперечень позивача про використання адвокатом одного й того ж ордеру у різних справах, суд зазначає, що за рішенням Ради адвокатів України "Про затвердження роз`яснення щодо використання бланків ордерів на надання правничої (правової) допомоги" №137 від 15-16.12.2023, один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер, є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики. Таким чином, обов`язок адвоката щоразу генерувати новий ордер на вчинення окремої процесуальної дії для представлення інтересів одного й того ж самого клієнта для виконання умов одного й того ж самого договору при наданні правової допомоги відсутній.
Отже, адвокат вправі згенерувати один ордер (з одним реєстраційним номером) на одного клієнта, який асоціюється з одним клієнтом, для надання правової допомоги на виконання одного договору, що має місце у даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява Лозівської міськради про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню із стягненням з СФГ "ЛАН" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн. В іншій частині заяви слід відмовити з огляду на встановлені вище обставини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву Лозівської міської ради Харківської області про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ЛАН" (Україна, 64632, Харківська обл., Лозівський р-н, сел. Чернігівське, вул. Господарська, буд. 1, код ЄДРПОУ 22668709) на користь Лозівської міської ради Харківської області (Україна, 64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, код ЄДРПОУ 06716633) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного додаткового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення підписано 12.11.2026.
СуддяН.С. Добреля
Судове рішення № 141425224, Господарський суд Харківської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 922/3735/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: