Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2984/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лексіон", м. УманьдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків", м. Харківпростягнення 64381,14 грн.за участю представників учасників справи:
позивача - Орловської В.А.,
відповідача - Братовченка М.А.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лексіон", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальний збиток за спричинені пошкодження автомобіля в розмірі 64381,14 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 31.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексіон" залишено без руху. Позивачу встановлений строк протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви із зазначенням правильної назви позивача та доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме відповіді ТОВ "Автодом Харків" про те, що відео з камер не збереглося та відповідно немає підтвердження пошкоджень автомобіля. Роз`яснено позивачу, що у разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
10.09.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що в письмовій формі укладено Договір-замовлення на ремонт та технічне обслуговування № ADZN084980 від 10.03.2026, а також оформлено відповідний Наряд-замовлення № ADZN084980. Обидва документи підписані уповноваженим представником Позивача. Таким чином, твердження Позивача про існування нібито «усного Договору про надання послуг з обслуговування автомобіля» не відповідає дійсності та спростовується наданими Відповідачем письмовими доказами, складеними та підписаними самим же Позивачем. Предмет фактично виконаних робіт не мав жодного відношення до лобового скла. Підставою звернення до СТО стала несправність, зафіксована як «горить чек» (сигналізатор несправності двигуна). Відповідно до офіційного акта по гарантійному зверненню Volkswagen AG / Audi AG(Gewahrleistungs- und Kulanz-Antrag) № ADZN084980 (додаток № 3), у межах гарантійного ремонту виконано виключно такі роботи: діагностичний пошук несправності; зняття та встановлення додаткового насоса охолодження; заміна помпи системи охолодження; зняття та встановлення шумоізоляційного кожуха; заряджання акумуляторної батареї. Жодних робіт, пов`язаних з лобовим склом, склоочисниками, кузовом чи іншими зовнішніми елементами автомобіля, договором не передбачалося і фактично не виконувалося. Позивач не наводить і не може навести жодного технологічного зв`язку між переліченими роботами та стверджуваним пошкодженням скла. Пошкодження лобового скла зафіксовано як наявне ще до передання автомобіля Відповідачу. При прийманні автомобіля на технічне обслуговування 10.03.2026 сторонами складено Акт приймання-передачі автотранспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, у якому (п. 5) зафіксовано наявність пошкодження лобового скла станом на момент передання автомобіля Відповідачу, тобто до початку виконання будь-яких робіт. Отже, пошкодження лобового скла існувало до передання автомобіля Відповідачу і не може перебувати в причинному зв`язку з діями працівників Відповідача під час гарантійного обслуговування. Роботи прийнято Позивачем без будь-яких зауважень. Роботи завершено 16.03.2026. При поверненні автомобіля Позивач підписав Акт приймання-передачі автотранспортного засобу після надання послуг, а також відповідну відмітку в наряді-замовленні: «Послуги виконані та оплачені в повному обсязі. Якість послуг відповідає вимогам договору. Ознайомлений та згідний. Замовник /„Лексіон ТОВ/» - без жодних зауважень, застережень чи заяв щодо технічного стану автомобіля, зокрема щодо стану лобового скла. Матеріал поліції не встановив ані факту завдання шкоди Відповідачем, ані вини, ані причинного зв`язку. Лише після повернення автомобіля Позивач звернувся до поліції із заявою щодо нібито пошкодження автомобіля на СТО. Згідно з довідкою Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області від 08.04.2026 за результатами розгляду матеріалу № 12585 (зареєстрованого 20.03.2026): свідків чи очевидців події не встановлено; заявник у встановлений строк не надав довідку про заподіяний матеріальний збиток; у зв`язку з викладеним прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалу до справи на підставі Закону України «Про звернення громадян», тобто без відкриття кримінального провадження, без встановлення винної особи та без встановлення причинно-наслідкового зв`язку. Це прямо спростовує твердження позовної заяви про те, що нібито «поліцією складено документи щодо спричинення пошкоджень автомобілю».
Також відповідач зазначає, що розмір заявленого збитку визначено стороннім, не залученим до справи суб`єктом. 11.06.2026 Позивач (через адвоката) також надіслав Відповідачу досудову вимогу про відшкодування 64381,14 грн на підставі рахунку № ЗADN031476 від 11.06.2026, виставленого третьою особою - ТОВ «Автомобільний дом «Соллі-Плюс»», яке не перебуває у жодних договірних чи інших правовідносинах з Відповідачем, не проводило огляду автомобіля за участю Відповідача та не залучене до участі у справі. Листом від 24.06.2026 № 63 Відповідач обґрунтовано відхилив цю вимогу.
06.11.2026 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Як зазначає у позовній заяві позивач, 10 березня 2026 року на підставі усного Договору про надання послуг з обслуговування автомобіля на СТО ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ», було прийнято на гарантійний ремонт автомобіль Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 та відповідно складено акт передання прийняття транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.
16.03.2026 автомобіль було повернуто в пошкодженому стані, в зв`язку з чим представником ТОВ «Лексіон» було повідомлено відповідальних осіб СТО ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» та викликано поліцію для фіксування випадку, що відбувся на СТО.
Так, поліцією складено документи щодо спричинення пошкоджень автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 , належний ТОВ «Лексіон», що підтверджується Договором Лізингу №00028748 від 20.11.2024. Також вказану подію підтверджуються відео з СТО, які частково були надані їхнім працівником.
Тому Позивач вважає, що факт пошкодження автомобіля підтверджується саме спричиненням шкоди автомобілю під час виконання гарантійного обслуговування автомобіля та відео з камер спостереження, з яких відразу було видалено, як приховування факту завдання шкоди саме на СТО, спричинення пошкоджень.
Розмір збитку, який завдано Позивачу підтверджується рахунком №ЗADN031476 від 11.06.2026 ТОВ «Автомобільний дом «СОЛЛІ ПЛЮС»» та складає 64381,14 грн.
В зв`язку з неналежним наданням послуг та пошкодженням автомобіля під час надання послуг ТОВ «Лексіон» було направлено досудову вимогу, щодо відшкодування вартості матеріального збитку спричиненого автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 на СТО ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» з розрахунком збитку, який є оптимальним для відновлення пошкоджень, які були спричиненні автомобілю. Також Позивач пропонував здійснити заміну пошкодженого лобового скла.
Проте 24.06.2026 року ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» було надано відповідь про те, що відео з камер не збереглося та відповідно немає підтвердження пошкоджень автомобіля.
Позивач не погоджується з даним твердженням, оскільки в наявному листуванні чітко видно, що при передачі автомобіля на СТО пошкодження скла відсутнє, а вже при отриманні автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 скло було пошкоджено.
На думку позивача, ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» має понести відповідальність за завдану шкоду внаслідок неналежного виконання зобов`язань або порушення прав іншої особи, оскільки шкода була підтверджена наявністю пошкоджень на склі автомобіля, що призвело до неможливості експлуатації автомобіля, необхідність дорогого відновлювального ремонту. Шкода матеріальна, виражена в конкретній грошовій сумі, яка вказана в рахунку. Протиправна поведінка на СТО, оскільки виконано ремонт з порушенням технологічних вимог виробника. Недотримання професійних стандартів та договірних зобов`язань про якісне надання послуг. Причинний зв`язок. Позивач постійно користується цим СТО, отже відповідно вказує на те, що існує усний договір про надання послуг. Так, позивачем неодноразово перераховано кошти за надані послуги. Оскільки завжди СТО надавало якісні послуги, у позивача не виникло питань щодо ремонту авто, саме на цьому СТО. Проте виїхавши останній раз з СТО, позивач відразу помітив пошкодження на склі автомобіля та відповідно відразу повернувся для влагодження ситуації, яка виникла та просив надати відео з камер відеоспостереження.
Позивач зазначає, що за цивільним законодавством у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини особи, яка завдала шкоди вона вважається винною, доки не доведе зворотне. СТО ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» не скористалося своїм правом довести відсутність вини або наявність інших причин поломки.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лексіон" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодом Харків" (Виконавець) укладено у письмовій формі Договір-замовлення на ремонт та технічне обслуговування № ADZN084980 від 10.03.2026.
Причиною звернення позивача на СТО стала несправність індикатора двигуна («горить чек»). Відповідно до офіційного звіту Volkswagen AG/Audi AG № ADZN084980 та карти виконання робіт, відповідачем у межах гарантійних зобов`язань було виконано: ведений пошук несправності (код 01500060), заміну помпи системи охолодження (деталь 4M0965567C), зняття/встановлення шумоізоляційного кожуха та заряджання АКБ. Матеріали, використані для виконання робіт - насос охолодження.
У пункті 5 Акта приймання-передачі автотранспортного засобу від 10.03.2026 року, підписаного уповноваженими представниками обох сторін, зафіксовано технічний стан автомобіля на момент його передачі відповідачу. Цим документом підтверджується наявність дефекту (пошкодження) лобового скла.
16.03.2026 року після завершення гарантійного обслуговування позивач без зауважень підписав Наряд-замовлення № ADZN084980 та Акт передання-прийняття автотранспортного засобу після надання послуг, відповідно до якого замовник підтвердив, що автотранспортний засіб (його складові), замінені запасні частини і невикористані матеріали, зазначені в акті, прийняв. Дефекти та інші явні недоліки не виявлені. Претензій не має.
Згідно з довідкою Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області від 08.04.2026 Чебан О. О. звернувся у зв`язку із конфліктом із працівниками автосервісу (СТО) «Фольксваген» у м. Харків (вул. Клочківська, 94-А) щодо пошкодження автомобіля Volkswagen Touareg 2024 року випуску (д.н.з. НОМЕР_2 ). В ході проведених заходів встановити свідків, очевидців не виявилось. Крім того, в ході подальшого розгляду матеріалу заявник довідку про заподіяного матеріального збитку в терміни розгляду матеріалу не надав, що ло прийняти об`єктивного рішення за даним фактом. Виходячи з вище викладеного було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалу до справи, згідно із Законом України «Про звернення громадян».
Згідно з рахунком-фактурою № 3ADZN031476 від 11 червня 2026 року, виданим ТОВ «Автомобільний дом «Соллі-Плюс» (код ЄДРПОУ 31285135) для ТОВ «Лексіон» щодо автомобіля Touareg NEW (д.н. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ), вартість відновлювального ремонту складає: виконані роботи (зняття та встановлення вітрового скла, регулювання камери допоміжних систем водія, ведений пошук несправностей, мийка) на суму 7140,96 грн з ПДВ; встановлені запчастини (плівка датчика дощу 8U0955609, спецрідина для скла, активатор клею, очисник універсальний, лобове скло 760845011BBNVB, клей 1-ком, аплікатор D 00950025) на суму 57 240,18 грн з ПДВ; загальна вартість послуг та матеріалів разом становить 64381,14 грн, у тому числі ПДВ 10730,19 грн.
Згідно з відповіддю від ТОВ «Автодом Харків» (вих. № 64 від 14.06.2026) на запит адвоката Орловської В. А. (в інтересах ТОВ «Лексіон»): Відеоспостереження: Компанія дійсно веде відеоспостереження навколо автоцентру задля безпеки майна, відвідувачів і працівників. Термін зберігання записів: Файли з камер зберігаються на серверах протягом 14 днів, після чого автоматично видаляються. Результат розгляду: Оскільки запит надійшов 11.06.2026, компанія не має технічної можливості надати відеозаписи за період із 10.03.2026 по 16.03.2026, бо вони вже були видалені за спливом терміну зберігання.
ТОВ «Лексіон» було направлено досудову вимогу, щодо відшкодування вартості матеріального збитку спричиненого автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 на СТО ТОВ «Автодом Харків» з розрахунок збитку, який є оптимальним для відновлення пошкоджень, які були спричиненні автомобілю. Також Позивач пропонував здійснити заміну пошкодженого лобового скла.
Відповідно до відповіді від 24.06.2026 ТОВ «Автодом Харків» не має у своєму розпорядженні достатніх та належних доказів завдання його співробітниками шкоди автомобілю Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 під час надання послуг з технічного обслуговування. ТОВ «Автодом Харків» не бачить підстав для задоволення досудової вимоги № 1 від 11.06.2026 р. Всі документи, на які було зроблено посилання під час підготовки відповіді на досудову вимогу № 1 від 11.06.2026 р., були виготовлені у двох екземплярах, підписані з боку обох сторін і один екземпляр передано представнику ТОВ «Лексіон».
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Пред`являючи позов, ТОВ "Лексіон" одночасно посилалось на норми про порушення договірного зобов`язання (ст. 509, 599, 610, 611 ЦК України) і на норми про позадоговірну (деліктну) відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187, 1192 ЦК України).
Водночас позивач стверджує, що лобове скло було пошкоджено саме під час та внаслідок виконання гарантійного обслуговування працівниками СТО. Тобто стверджуване порушення прямо пов`язане з процесом виконання договірних обов`язків відповідачем.
За наявності договірних правовідносин між сторонами застосовується договірна відповідальність, а не деліктна. Стягнення недоговірної шкоди можливе лише за відсутності договірних відносин. Відносини із відшкодування шкоди й відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність. (Постанова Верховного Суду у справі № 308/6023/15-ц від 06.03.2019).
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Між сторонами укладений договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, який за своєю правовою природою є змішаним договором. Отже, правовідносини сторін є договірними та регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України (послуги) та главою 61 Цивільного кодексу України (підряд, ст. 837864), а відповідальність за неналежне виконання договірного зобов`язання, у разі його доведення, визначається за правилами ст. 610, 611, 614, 623 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 74 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Водночас саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
Суд зазначає, що для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.
Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Суд зазначає, що відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Під час розгляду цієї справи, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що лобове скло автомобіля було неушкодженим станом на 10.03.2026 та що його пошкодження сталося саме внаслідок дій працівників відповідача.
16.03.2026 року після завершення гарантійного обслуговування позивач без зауважень підписав Наряд-замовлення № ADZN084980 та Акт передання-прийняття автотранспортного засобу після надання послуг.
Твердження позивача повністю спростовуються дослідженим судом Актом приймання-передачі від 10.03.2026, де дефект скла було зафіксовано до початку робіт. Будь-яких заяв про підробку чи недостовірність вказаного акта позивачем суду не заявлено, клопотань про призначення експертизи не надходило.
Оцінюючи надані позивачем скріншоти та відеоматеріали з камер спостереження, на яких зафіксовано момент заїзду автомобіля Volkswagen TOUAREG на територію сервісу, суд встановив, що вони не містять чітких, деталізованих та безперечних ознак пошкодження чи сколу лобового скла на момент передачі авто відповідачу.
Наданий позивачем рахунок-фактура від ТОВ «Автомобільний дом «Соллі-Плюс» № ЗADN031476 від 11.06.2026 не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України. Огляд автомобіля за участю відповідача цим суб`єктом не проводився, судова товарознавча або автотехнічна експертиза в межах справи не призначалася. Відтак, розмір реальних збитків є документально недоведеним.
Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
У контексті цієї справи суд доходить висновку, що письмові докази, зокрема договір-замовлення, наряд-замовлення, акт приймання-передачі із фіксацією наявного пошкодження до початку робіт, акт приймання після виконання робіт (підписаний позивачем без зауважень) у своїй сукупності є більш вірогідними та переконливими, ніж документально непідтверджені доводи позивача, викладені у позовній заяві.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 526, 610, 611, 614, 623, 837, 849, 858, 901907 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "11" листопада 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко
Судове рішення № 141425175, Господарський суд Харківської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 922/2984/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: