Рішення № 141425137, 11.11.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
474/445/26
Номер документу
141425137
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 474/445/26

Провадження № 2/474/459/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

11.11.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 56199-02/2025 від 25.02.2025 у розмірі 26 800 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.02.2025р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 56199-02/2025, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора та його введення у відповідне поле на сайті товариства. За умовами договору товариство надає клієнту кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. у безготівковій формі на реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути його та сплатити проценти, комісію за видачу кредиту. Строк кредиту - 120 днів., процентна ставка - 0,90% в день на залишок заборгованості, одноразова комісія за надання кредиту - 1 000 грн.

19.06.2025р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 19062025 на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором 56199-02/2025.

Позичальник не виконав зобов`язання за кредитним перед первісним кредитором, та його заборгованість на момент відступлення права вимоги становила: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 350 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; 1 000 грн. - заборгованість за комісією, 5 000 грн. - заборгованість за штрафами.

Нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування, що зі сторони позивача як нового кредитора є правомірним, так як згідно з ст. 514 ЦК України, він набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків.

Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість за кредитним договором становить 26 800 грн. 00 коп.: 10 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 10 800 грн. 00 коп. - проценти, 1 000 грн. - комісія та 5 000 грн. - штрафи.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказувало, що наділене правом вимоги до відповідача за кредитним договором 56199-02/2025, а тому просило позов задовольнити у заявленому до стягненні розмірі.

Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» виключено п. 6.1 Розд ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким було встановлено мораторій на нарахування неустойки.

Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн. 00 коп.

Представник позивача Усенко М.І. в судові засідання призначені на 17.07.2026р., 06.10.2026р., 11.11.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у позовній заяві та у заяві від 30.09.2026р., просив розглядати позовну заяву за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, дав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судові засідання призначені на 17.07.2026р., 06.10.2026р., 11.11.2026р. не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду, шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідачка про причини неявки суд не повідомила, а також не подала до суду відзив на позовну заяву, заяви про розгляд справи у її відсутність чи відкладення розгляду справи.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.

11.11.2026р. судом в порядку, визначеному ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

25.02.2025р. ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Стар файненс груп» з Заявою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту, у якій просила надати їй кредит на споживчі цілі, та в ній же зазначила свої персональні дані, номер ЕПЗ як НОМЕР_1 . Заява-анкета підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором W988.

Вказаної ж дати ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W988 підписала Паспорт споживчого кредиту (стандартизована форма).

Після ознайомлення з умовами кредиту, 25.02.2025р. о 12:06:55 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 56199-02/2025, який підписаний клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y585 (далі - кредитний договір № 56199-02/2025), за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 кредитного договору № 56199-02/2025).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 56199-02/2025 встановлені наступні умови: тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту - на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту - 25.02.2025р.; наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування відповідно до графіку платежів; дата погашення кредиту - 24.06.2025р.

Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та кінцевого строку виплати кредиту на підставі поданого до товариства звернення в паперовій чи електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п. 1.3 договору № 56199-02/2025).

Згідно п.п. 1.4-1.5 кредитного договору № 56199-02/2025, за користування кредитом товариством нараховуються проценти у розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісію за видачу кредиту - 1 000 грн. Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова (нараховуються при видачі кредиту у день його видачі). Денна процентна ставка - 0,98% в день та застосовується у межах строку кредитування вказаного у п. 1.2 договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення договору складає 2572,74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення договору складає 21 800 грн. та загальні витрати по кредиту складають 11 800 грн. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.6 кредитного договору № 56199-02/2025 визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п.п. 2.3-2.18, 7.6 кредитного договору № 56199-02/2025, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику у т.ч. на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). За результатами ознайомлення з наведеною інформацією Клієнт обирає суму кредиту, строк платежу, після чого переходить до створення Особистого Кабінету. Після входу до Особистого кабінету Клієнт для отримання кредиту, заповнює Заявку-Анкету. Після отримання попереднього рішення про видачу кредиту Клієнт на сайті Товариства проходить ідентифікацію та верифікацію. У випадку успішного проходження ідентифікації та верифікації Клієнту підтверджується можливість оформлення кредиту та Товариство Клієнту в Особистому кабінеті надсилає пропозицію укласти електронний договір (оферту). У випадку готовності Клієнта прийняти пропозицію (оферту), Клієнт натискає кнопку «Підписати», після чого Клієнту надсилається код в повідомленні з одноразовим ідентифікатором або він отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор. Укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти товариства, що є укладенням договору, товариство накладає на договір КЕП, та він завантажуються в особистий кабінет позичальника.

Повернення кредиту і сплата процентів, комісії за видачу кредиту здійснюватиметься згідно з графіком платежів. Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного у п. 1.2 договору починаючи з дня надання кредиту клієнту. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного дня. Комісія за видачу кредиту нараховуються у процентному відношенні від суми кредиту та підлягає сплаті у перший платіжний період (п.п. 3.1 та 3.3 кредитного договору № 56199-02/2025).

Згідно з п. 4.1.4 кредитного договору № 56199-02/2025, товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 5 кредитного договору № 56199-02/2025, зокрема: у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів встановлених у Графіку платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати встановленого у графіку платежів до дати погашення заборгованості. У випадку коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку коли сума кредиту перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати неустойка не може перевищувати розмір половини суми кредиту.

Договір вважається укладеним з моменту підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного у п.1.2 договору (п. 7.1. кредитного договору № 56199-02/2025).

У додатку № 1 до кредитного договору № 56199-02/2025 - Графіку платежів, який підписаний клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y585 у визначено дату видачі кредиту/платежів з 25.02.2025р. до 24.06.2025р. (120 днів), суму кредиту як 10 000 грн., проценти за користування кредитом як 10 800 грн., комісія за видачу кредиту 1 000 грн. В ньому ж зазначено, що суму тіла кредиту відповідач має сплатити в останній платіж 24.06.2025р.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Стар Файненс Груп» акцепт договору № 56199-02/2025 позичальником (підписанням ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) вчинено: одноразовий ідентифікатор Y585, час відправки 25.02.2025р. 12:06:12, номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3426-260217121508 від 17.02.2026р. останнє повідомило ТОВ «Стар Файненс Груп», про те, що ним, на підставі укладеного договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022р. успішно перераховано 25.02.2025р. кошти у сумі 10 000 грн на платіжну карту клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Обставини перерахування коштів за договором № 56199-02/2025 у сумі 10 000 грн. на картку відповідачки ОСОБА_1 емітовану їй у АТ КБ «ПриватБанк» з № НОМЕР_1 підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260625/134309-БТ від 15.06.2026р., що надана на ухвалу суду.

З розрахунку заборгованості за договором № 56199-02/2025 виготовленого ТОВ «Стар Файненс Груп» станом на 19.06.2025р., вбачається, що заборгованість відповідачки на кінець періоду становить: 10 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 10 350 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією та 5 000 грн. - штрафи. Проценти нараховані з 25.02.2025р до 19.06.2025р. (115 днів) на суму боргу, за процентною ставкою 0,90% в день. Штраф нарахований 27.03.2025р. та 26.04.2025р., у розмірах погоджених сторонами у розділі 5 договору (п. 5.3, 5.3.1 - у випадку коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати неустойка не може перевищувати розмір половини суми кредиту). Платежі на погашення боргу відповідачкою не вчинялися.

19.06.2025р. між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) та ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) укладено договір факторингу № 19062025, у відповідності до умов якого та гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Право вимоги переходить до фактору з моменту набрання чинності даним договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими працівниками сторін і діє до 31.12.2026р. Право вимоги - це право грошової вимоги клієнта до боржників строк платежу за якою настав (наявна вимога) чи право грошової вимоги яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості яка виникла та виникне на підставі укладених з боржниками кредитних договорів.

Як вбачається з акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 19062025 від 19.06.2025р. клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, внаслідок чого від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості до боржників.

19.06.2025р. між сторонами договору факторингу № 19062025 проведено фінансування, про що надано платіжну інструкцію № 11887.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 19.06.2025р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер в реєстрі 3444) за договором № 56199-02/2025 на суму 26 350 грн., яка складається з тіла кредиту 10 000 грн., процентів 10 350 грн., комісія 1 000 грн. та штрафи 5 000 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 56199-02/2025 за підписом гендиректора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивачем донараховано відповідачці проценти за користування кредитом з 20.06.2025р. (після відступлення права вимоги 19.06.2025р.) до 24.06.2025р. (дата закінчення строку кредитування) за відсотковою ставкою 0,90% в день від непогашеної суми кредиту 10 000 грн., всього 450 грн. В зв`язку з цим сума заборгованості на кінець періоду: 26 800 грн. 00 коп.: 10 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 10 800 грн. 00 коп. - проценти, 1 000 грн. - комісія та 5 000 грн. - штрафи.

01.07.2025р. між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., та позивачем укладено договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги відповідно до якого (розд. 1 та 2) адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту, представляти його інтереси в судах загальної юрисдикції, надавати від його імені заяви, та інше. Порядок розрахунків визначаються додатком № 1 до договору. Детальна інформація про справу, обсяг послуг та їх ціна вказуються у Акті наданих послуг. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу - 8 000 грн., без ПДВ.

У Акті № 235 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 11.05.2026р. сторонами підтверджено факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору № 0107 від 01.07.2025р: боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 56199-02/2025. Сума наданих послуг 8 000 грн.

В Акті № 571 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 11.05.2026р. сторонами підтверджено факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору № 0107 від 01.07.2025р: боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 46309-10/2024. Сума наданих послуг 8 000 грн.

Відповідно до Детального опису наданих послуг від 11.05.2026р. до договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги та Акту № 235 виконавцем надано клієнту наступні послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 56199-02/2025: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції - 30 хв., складання позовної заяви - 3 год. 30 хв., подання позовної заяви до суду - 1 шт. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.

Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ від 03.09.2015р. (далі - Закон № 675-VІІІ).

У п.п. 5, 6, 7, 12 ст. 3 Закону № 675-VІІІ зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону № 675-VІІІ, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VІІІ, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону № 675-VІІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - на відповідача.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини, враховуючи те, що договір № 56199-02/2025, що укладений між його сторонами, встановлював обов`язок відповідачки повернути позику та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за договором, в тому числі і щодо сплати процентів за ставками та в порядку визначеному у ньому, одноразової комісії за надання кредиту, доведеність обставин видачі кредитних коштів відповідачці за ними, обставини невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, доведеність переходу прав вимоги за вказаним кредитним договором до позивача, суд приходить до наступного висновку.

Зокрема, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З розрахунку заборгованості за договором № 56199-02/2025 виготовленого ТОВ «Стар Файненс Груп» станом на 19.06.2025р., вбачається, що заборгованість відповідачки на кінець періоду становить: 10 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 10 350 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією та 5 000 грн. - штрафи. Проценти нараховані з 25.02.2025р до 19.06.2025р. (115 днів) на суму боргу, за процентною ставкою 0,90% в день. Штраф нарахований 27.03.2025р. та 26.04.2025р., у розмірах погоджених сторонами у розділі 5 договору (п. 5.3, 5.3.1 - у випадку коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати неустойка не може перевищувати розмір половини суми кредиту). Платежі на погашення боргу відповідачкою не вчинялися.

За такого не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом за договором № 56199-02/2025 у розмірі 5 000 грн. 00 коп., що нараховані за кредитними договорами укладеним з нею у лютому 2025р. (під час дії воєнного стану).

А тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VІ), договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц розглядалося питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони. У ній ВС зазначив, зокрема наступне: "У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з 15 000 грн. до 3 000 грн. Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 14 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19, та на те, що заявником ОСОБА_1 не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони".

Аналогічні висновки містяться і у постанові ВС у справі № 522/10526/22 від 05.08.2026р., при розгляді касаційної скарги ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", у якій останнє просило скасувати додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн., з наступних підстав касаційного оскарження судового рішення заявником - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд вважає послуги адвоката наведені у Детальному описі наданих послуг від 11.05.2026р. за своєю суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви до суду, а тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, тому визначена вартість у розмірі 8 000 грн. (загальна вартість наведених вище робіт), є завищеною та підлягає зменшенню до 4 500 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в Детальному описі робіт та Акті № 235, обставини проведення розгляду справи у відсутність представника позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, ціни позову, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову на 81,34%, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідачки судових витрат на професійну правничу допомогу надану в сумі 3 660 грн. 30 коп.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 165 грн. 60 коп. (81,34%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258- 268, 273, 279-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 56199-02/2025 від 25.02.2025р., станом на 24.06.2025р., в сумі 21 800 (двадцять одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., з них: 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. - комісія за надання кредиту.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованості за кредитним договором № 56199-02/2025 від 25.02.2025р., станом на 24.06.2025р., в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за штрафом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати: витрати зі сплати судового збору в сумі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 30 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев`ять) грн. 70 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал".

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний "12" листопада 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол

Часті запитання

Який тип судового документу № 141425137 ?

Документ № 141425137 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141425137 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141425137 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141425137 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141425137, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Судове рішення № 141425137, Врадіївський районний суд Миколаївської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141425137 відноситься до справи № 474/445/26

Це рішення відноситься до справи № 474/445/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141419958
Наступний документ : 141425138