Рішення № 141424805, 12.11.2026, Господарський суд Полтавської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
917/1588/26
Номер документу
141424805
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026 Справа № 917/1588/26

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетлайн», 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, оф. 401, код ЄДРПОУ 44058568,

до Фермерського господарства «Фортуна 2018», 39150, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Бреусівка, вул. Перемоги, 70, код ЄДРПОУ 42655550,

про стягнення 603 539,02 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю Джетлайн (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 603 539,02 грн, з яких 521 400,00 грн основної заборгованості, 39 597,83 грн пені, 36 797,98 грн - 28 % річних, 5 743,21 інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № ДЖ-169 від 25.09.2026р.

Ухвалою Господарського суду від 18.08.2026р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копії ухвали направлено сторонам: позивачу - до зареєстрованого електронного кабінету в системі Електронний суд, відповідачу поштою (отримано 29.08.2026р.)

У встановлений судом строк відзив на позов відповідач не надав.

09.09.2026р. позивач повідомив суд про сплату основної заборгованості відповідачем, просив закрити провадження у справі в цій частині, повернути частину сплаченого судового збору.

26.10.2026р. відповідач повідомив суд про сплату основного боргу, заперечив правильність розрахунків позивача в частині пені, річних, інфляційних; просить зменшити розмір пені на 90%, а процентів річних з 28% до 3 % річних.

27.10.2026р. від позивача до суду надійшла зава уточнення позовних вимог, у якій позивач, зокрема, наполягає на правильності визначення у позовній заяві початку періоду прострочення; просить відхилити клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та річних. В іншій частині заява розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог та залишена без розгляду у зв`язку з відмовою задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання, про що судом постановлено ухвалу від 05.11.2026р.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, судом встановлено, що 25.09.2025р. між сторонами по справі було укладено Договір поставки нафтопродуктів №ДЖ-169 (далі Договір), за яким постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензини марки А-80, А-92, А-95, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору та Додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору товар поставляється окремими партіями на підставі відповідних Додаткових угод до договору, в яких сторонами узгоджується асортимент, ціна, кількість, умови поставки, строки відвантаження товару, умови і строки оплати та інші необхідні умови поставки відповідної партії товару. Додаткові угоди до цього договору є його невід`ємними частинами, кожна наступна додаткова угода до цього договору не припиняє та не призупиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в будь-якій частині, за умови, якщо це прямо не обумовлено у відповідній додатковій угоді.

Згідно з п. 6.4 Договору наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових та/або товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі товару свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами без претензій щодо предмету поставки, асортименту, кількості, якості, ціни товару.

Відповідно до п. 7.1 Договору ціна на товар, що буде постачатися окремими партіями на підставі цього договору, є договірною та буде визначатися сторонами на підставі відповідних Додаткових угод до цього договору для кожної партії окремо.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, визначеній відповідною Додатковою угодою, на поточний рахунок постачальника до моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури постачальника, якщо інше не зазначено у відповідній Додатковій угоді до цього договору.

Постачальник має право відвантажити покупцю товар без передоплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, визначеної п.5.4 Договору, якщо інше не зазначено у відповідній Додатковій угоді (п. 7.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 121 378,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №1900 від 30.04.2026р., № 2217 від 09.05.2026р., а також відповідними товарно-транспортними накладними.

Відповідачем зобов`язання по оплаті були виконані частково, на дату подання позову заборгованість становила 521 400 грн. Так, згідно даних позивача,30.04.2026р. було сплачено 599 978,40 грн. Неоплаченою залишалася одна поставка, здійснена 09.05.2026р на суму 521 400 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було виконано грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість, а також нараховані суми пені, річних та інфляційних.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем було погашено основну заборгованість у розмірі 521 400 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями обох сторін, викладених у клопотаннях про закриття провадження у справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем в квітні - травні 2026 року товару за Договором загальною вартістю 1 121 378,40 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні.

Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Факт своєчасної поставки товару також визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений пунктом 7.2 Договору порядок розрахунків, остаточний розрахунок за поставлений товар згідно видаткової накладної, яка залишалася неоплаченою та датована 09.05.2026р., мав бути здійснений відповідачем до 12.05.2026р. включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вказана заборгованість була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 521 400,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, річних, інфляційних:

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.4 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо прострочення оплати буде більшим ніж 10 (десять) календарних днів, покупець, окрім пені визначеної в цьому пункті договору, зобов`язаний сплатити постачальнику інфляційні втрати та проценти у розмірі 28% річних від суми заборгованості за весь період такого прострочення відповідно до норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Оплата неустойки (штрафних санкцій) не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на підставі п. 8.4 Договору, визнаються судом обґрунтованими.

Однак суд не погоджується з методикою нарахування, яка наведена позивачем. Так, позивач починає обрахунок пені з 12.05.2026р., не враховуючи при цьому приписи ст.253 ЦК України, які регламентують правила початку перебігу строку: перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, враховуючи отримання товару 09.05.2026р., відповідач повинен був оплатити його протягом 3 днів, і цей строк починається 10.05.2026р. (а не 09.05.2026р., як вважає позивач), і спливає 12.05.2026р., отже, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і нарахування пені починається з 13.05.2026р. При цьому суд враховує, що поняття «банківський день» наразі фактично нівельовано, адже з 1 квітня 2023 року Національний банк України скасував поняття «банківський день» у зв`язку із запровадженням нової версії Системи електронних платежів (СЕП-4) на базі міжнародного стандарту ISO 20022.

Те ж саме стосується і нарахувань річних та інфляційних, про які йтиметься нижче. При цьому суд відхиляє контррозрахунок відповідача, оскільки відповідач необґрунтовано вважає, що початок прострочення виконання грошового зобов`язання настав 14.05.2026р. Судом здійснено власний розрахунок розміру пені з використанням калькулятора ІПС Ліга.Закон. За розрахунками суду, обґрунтованим є розмір пені 39 169,28 грн, за період з 13.05.2026р. по 11.08.2026р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначено вище, у договорі сторони погодили сплату процентів річних у розмірі 28% за весь період прострочення (у разі, якщо прострочення оплати буде більшим ніж 10 календарних днів).

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та річних за період з 13.05.2026р. по 11.08.2026р.; за результатами розрахунку, обґрунтованим є розмір 5 743,21 грн інфляційних та 36 398,01 грн річних.

Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 28% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас вказана норма законодавства не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 та від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Суд також враховує, що в постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

При цьому, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Водночас, суд враховує, що заявлені позивачем до стягнення пеня та відсотки річних не є надмірними порівняно з розміром основної заборгованості. Окрім того, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що погашення основного боргу відбулося тільки після звернення до суду з даним позовом; позивач є імпортером пального, його прибутки залежать від цін на пальне на міжнародній біржі та коливання курсу валют в Україні, в той час як ціна на пальне для відповідача була зафіксована у гривнях, і не може бути економічно вигідною для позивача через кілька місяців від дати поставки. Позивач, розуміючи всі ризики здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану та нестабільного курсу валют та намагаючись їх мінімізувати, пропонує контрагентам прийнятні для нього умови постачання пального - на умовах попередньої оплати або оплати максимум протягом 3 днів; за прострочення передбачена пеня та окремо-річні у розмірі відсотків за фінансування банківського кредиту, тобто, прямих втрат, які несе постачальник у разі прострочення покупця. Суд зауважує, що, укладаючи договір, відповідач був ознайомлений з його умовами та добровільно прийняв їх, в тому числі й умови, що стосуються оплати товару та відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними доказами об`єктивної неможливості оплати товару за Договором в обумовлений строк, а також не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки та відсотків річних наслідкам порушення зобов`язання, тому, враховуючи усі обставини справи у сукупності, інтереси обох сторін, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 39 169,28 грн пені,. 5 743,21 грн інфляційних та 36 398,01 грн річних.

В іншій частині в задоволенні позову про стягнення пені та річних слід відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

У зв`язку із необхідністю закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, сплачена сума судового збору в розмірі 6 256,80 грн підлягає поверненню позивачеві в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 231,233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 521 400,00 грн основного боргу.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Фортуна 2018» (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с.Бреусівка, вул.Перемоги, 70, код ЄДРПОУ 42655550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джетлайн» (Україна, 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, оф. 401; ідентифікаційний код: 44058568) 39 169,28 грн пені, 5 743,21 грн інфляційних та 36 398,01 грн річних, 973,75 грн судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Джетлайн (Україна, 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, оф. 401; ідентифікаційний код: 44058568) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 256,80 грн., сплачений при поданні позовної заяви платіжною інструкією №1948 від 12.08.2026р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 12.11.2026р.

Суддя О.С.Мацко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141424805 ?

Документ № 141424805 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141424805 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141424805 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141424805 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141424805, Господарський суд Полтавської області

Судове рішення № 141424805, Господарський суд Полтавської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141424805 відноситься до справи № 917/1588/26

Це рішення відноситься до справи № 917/1588/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141424801
Наступний документ : 141424808