Рішення № 141423884, 05.11.2026, Господарський суд Луганської області

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
913/57/26
Номер документу
141423884
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м.Харків Справа № 913/57/26

Провадження № 14/913/57/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сіверськодонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі:

позивача-1 Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

позивача-2 Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд», м.Черкаси Черкаської області

відповідача-2 Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн

за участі секретаря судового засідання Шептовицької А.А.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор Ковальова І.І., службове посвідчення № 072865 від 01.03.2023;

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: Костенко В.В., довіреність № 476 від 26.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001169 від 01.07.2019;

від відповідача-2: Коряк І.Ю., довіреність від 12.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 920 від 19.02.2009.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури 06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.08.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29.11.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області кошти в сумі 85568,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2020 Відділом освіти Білокуракинської селищної ради на вебпорталі «Prozorro» було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-01-007956-c про закупівлю товару ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.

За результатами проведення торгів 04.01.2021 між Відділом освіти Білокуракинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021.

В подальшому між споживачем та постачальником укладено 2 додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021: № 1 від 31.08.2021, № 2 від 29.11.2021, внаслідок укладання яких ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,52 грн з ПДВ до 3,396 грн з ПДВ за 1 кВт*год (34% від первинної ціни).

Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1, 2 укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме необґрунтовано збільшено ціну товару за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними.

Крім того, внаслідок укладання вказаних додаткових угод Відділом освіти Білокуракинської селищної ради надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 85568,80 грн.

З огляду на вказані обставини, прокурор просить додаткові угоди № 1 від 30.08.2021, № 2 від 29.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 визнати недійсними та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області грошові кошти в сумі 85568,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.05.2026 підтверджено підстави представництва заступника керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/57/26. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 02 червня 2026 року об 11 год. 00 хв.

19.05.2026 від ТОВ «Енерджигазтрейд» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.05.2026, в якому відповідач-1 проти позову заперечує.

Відповідач-1 зазначає, що вважає позовну заяву заступника керівника Луганської обласної прокуратури необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач-1 посилається на те, що Другий сенат Конституційного Суду України 03.12.2025 року на пленарному засіданні ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» (далі Товариство).

Товариство звернулося до Суду з клопотанням перевірити на відповідність статті 1311 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами (далі Закон).

Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Констатувавши неконституційність норми, Конституційний Суд України водночас відстрочив втрату її чинності до 01 січня 2027 року.

На думку відповідача-1, встановлена Конституційним Судом України відстрочка чинності норми стосується виключно повноважень та обов`язків Верховної Ради, але вона не скасовує і не може зупиняти дію ч. 6 ст. 11 ГПК України, яка зобов`язує суддю відмовитися від застосування дефектного закону та застосувати Конституцію як акт прямої дії.

Навіть за умови відстрочки втрати чинності норми до 01.01.2027, частина шоста статті 11 ГПК України зобов`язує суд не застосовувати закон, який суперечить Конституції України, і застосовувати норми Конституції як норми прямої дії.

Рішення Конституційного Суду вже встановило неконституційність відповідних положень ст. 23 Закону «Про прокуратуру», тому суд не вправі ігнорувати цей факт.

Крім того, відповідач-1 вважає, що прокуратура протиправно перейняла на себе повноваження контролюючого органу.

Відповідач-1 зазначає, що законодавством України встановлено, що державним органом, який уповноважений порушувати у суді питання про визнання недійсними договорів, укладених за результатами закупівель та додаткових угод до них, є Державна аудиторська служба.

Тому у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовом про визнання недійсними спірної додаткової угоди до договору на постачання природного газу та стягнення бюджетних коштів по цій угоді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічну правову позицію визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 24.04.2019 у справі № 925/682/18.

Відповідач-1 зазначає, що прокурором у своїй позовній заяві не наведено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належному суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така позиція відповідає позиції, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

Також відповідач-1 посилається на те, що контролюючий орган був позбавлений самостійної можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, прокуратурою не надано доказів того, що Держаудитслужбі було відомо про порушення інтересів держави та не вживались будь-які заходи спрямовані на захист таких інтересів.

Враховуючи викладене, на думку відповідача-1, прокурор у своїй позовній заяві не обґрунтував та не довів підстав представництва інтересів держави в суді від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері державних закупівель, тому у прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

Щодо предмету спору відповідач-1 зазначив, що положення укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 в частині зміни ціни за одиницю товару відповідає положенням Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. А порядок застосування вказаних положень Закону не суперечив умовам та положенням Закону, а лише роз`яснював механізм застосування для сторін.

Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Позивач також зазначає, що аукціон закупівлі завершено 17 грудня 2020 року о 13 год. 34 хв. Постачання товару згідно Заяви-приєднання до договору сторонами визначено з 01 січня 2021 року (за умови відсутності оскаржень рішень замовника в порядку статті 18 Закону та укладання договору про закупівлю до кінця грудня 2020 року). Таким чином, постачальник сформував свою тендерну ціну (2,52 грн/ кВт*год з ПДВ) більш ніж за 15 днів до початку фактичного постачання у період з 01.12.2020 по 17.12.2020 року.

Поставка електричної енергії у січні-серпні 2021 року (тобто шість місяців постачання) відбулася без будь-якої зміни ціни, зафіксованою в тендерній пропозиції постачальника ще 17 грудня 2020 року (2,52 грн за 1 кВт*год з ПДВ), тобто за початковою ціною, хоча ринок вже демонстрував зростання (+5,91% уже в лютому 2021 року). Це означає, що протягом півроку 2021 року споживач (бюджетна установа) отримував електроенергію за цінами грудня 2020 року, тобто за рівнем, який існував більш ніж за місяць до початку фактичного постачання. Це спростовує тезу прокуратури про «недобросовісне завищення» та підтверджує добросовісність і готовність нести ринкові ризики на користь бюджетної установи.

Щодо підстав укладення додаткової угоди № 01 від 31.08.2021 відповідач-1 зазначив наступне.

Зміна ціни за додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 була здійснена не лише на підставі формальних біржових котирувань, а й у зв`язку з реальним збільшенням витрат постачальника на придбання електроенергії на організованому ринку. Саме тому сторони правомірно застосували п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та механізм зміни ціни, прямо передбачений пунктом 13 додатка № 2 до договору.

Це підтверджує, що підвищення ціни за додатковою угодою № 1 було економічно обґрунтованим, документально підтвердженим і повністю відповідало як нормам Закону, так і умовам самого договору.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що споживачем було отримано від постачальника, ТОВ «Енерджигазтрейд», повідомлення щодо внесення зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01 вересня 2021 р., та ініціативний лист, щодо підвищення ціни за одиницю товару за договором про постачання електричної енергії споживачу з 01.09.2021 р. разом з доданими документами, які підтверджували зміни біржових котирувань.

Враховуючи зазначене, замовником укладено додаткову угоду № 01 від 31.08.2021 на підставі п.7 ч. 5 ст. 41 Закону з наступними положеннями: «У зв`язку з різкою зміною біржових котирувань ціни електричної енергії за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.09.2021 р., у бік збільшення на 27,69% від попередньої ціни до здорожчання такого товару, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), у зв`язку з чим внести відповідні зміни до договору. Таким чином, ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,12 грн з урахуванням ПДВ. Кількість товару 324 380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт*год).».

Таким чином, порушень порядку укладання додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу про збільшення ціни електричної енергії, умов вказаного договору та приписів Закону України «Про публічні закупівлі» не вбачається.

Крім того, відповідач-1 у відзиві не погоджується з доводами прокуратури, що документи, які підтверджують факт коливання ціни на ринку повинні містити відомості щодо аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату або певний період часу у порівнянні з попередніми періодами є хибними.

Зазначає, що у своїй постанові від 29.03.2019 р. у справі № 826/6926/17 Верховний Суд зазначив, що довідки Торгово-промислової палати, яка є повноважними органами, що має право, зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні товари на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах, укладених між позивачем та відповідачем, можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Аналогічна правова позиція закріплена постановами Верховного Суду у справах №920/223/17, №910/1891/14.

Також вказані додаткові угоди, якими переглядалась ціна за одиницю товару перевірялась органами Державної казначейської служби України при їх реєстрації для майбутніх оплат за товар згідно актів приймання-передачі товару на підставі наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» від 02.03.2012 року № 309. При цьому орган Казначейства не заперечував проти правомірності укладання спірних додаткових угод, не формував відмову замовнику (споживачу) за договором в частині прийняття відповідних додаткових угод, а також не встановлював їх недійсність.

Також, відповідач-1 зазначає, що висновки щодо коливання ціни, які засвідчені експертизою Торгово-промислової палати України, довідки якої додані до кожної додаткової угоди не оскаржені органом контролю, а отже є чинними та такими, що свідчать про наявність юридичних фактів для їх використання при укладанні спірних додаткових угод.

Таким чином, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 укладена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідного порядку, прямо передбаченого пунктом 13 додатка № 2 до договору (зміна біржових котирувань BASE на РДН ОЕС України).

Зміна ціни відбулася у зв`язку зі стійким зростанням біржових котирувань, що підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП № 1915/21 від 19.08.2021 та даними ДП «Оператор ринку». Сторони діяли за взаємною згодою, без збільшення загальної суми договору (за рахунок зменшення обсягу закупівлі).

Порядок повідомлення споживача про зміну ціни повністю відповідає вимогам пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Закон не містить заборони на укладення такої додаткової угоди за умови, що порядок зміни ціни був передбачений у договорі.

Отже, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 є законною, укладеною з дотриманням істотних умов договору та норм п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, тому відсутні підстави для визнання її недійсною.

Щодо підстав укладення додаткової угоди № 02 від 29.11.2021 відповідач-1 повідомив наступне.

Порядок зміни саме ціни електричної енергії встановлений пунктом 13 додатку № 2 Комерційної пропозиції, та пунктами 5.5-5.8. договору. Вказані умови договору не суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Як зазначає відповідач-1, Відділ освіти Білокуракинської селищної ради було отримано від ТОВ «Енерджигазтрейд» повідомлення щодо можливого внесення змін умов договору про постачання електричної енергії споживачу у листопаді 2021 р., та ініціативний лист щодо підвищення ціни за одиницю товару за договором про постачання електричної енергії споживачу у зв`язку із коливанням ціни на ринку електричної енергії разом з доданими документами, які підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку

Враховуючи те, що постачальником було дотримано порядок зміни ціни передбачений умовами договору та додатку до нього, а зміна ціни не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, тому у сторін були відсутні підстави для не укладання додаткової угоди № 02 від 29.11.2021.

За змістом додаткової угоди № 02 від 29.11.2021: «У зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, що підтверджується даними ДП «Оператор ринку» та експертним висновком №О-1101 від 01.11.2021 року Черкаської торгово-промислової палати, сторони дійшли згоди, щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.11.2021 року у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), в межах 10 відсотків за одиницю товару».

Відповідач-1 звертає увагу на те, що оскільки максимальним допустимим лімітом стосовно разового підняття ціни за одиницю товару встановлений показник 10% від останньої діючої ціни на товар, що зафіксована в договорі (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), постачальником було запропоновано споживачу кожного разу перед укладанням спірних угод в разі невідповідності вказаної пропозиції постачальника розпочати процедуру розірвання договору. Не отримавши заперечень щодо такої ініціативи постачальника сторонами укладено спірні угоди.

Сторони діяли добросовісно, в межах договірних відносин та у відповідь на об`єктивне документально підтверджене коливання ціни електричної енергії на ринку, що підтверджується експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-1101 від 01.11.2021. Зазначений документ є офіційним підтвердженням зміни середньозважених цін на ринку електричної енергії у період вересеньжовтень 2021 року, що безпосередньо передував даті укладення спірної угоди.

Посилання прокуратури на відсутність аналізу цін з моменту укладення договору (з січня 2021 року) є формальним, оскільки Закон не вимагає фіксувати динаміку ринку від початку дії договору. Для застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону достатньо документально підтвердити факт актуального коливання ціни на момент укладання змін. Саме такі дані містить висновок ТПП - коливання ринкової ціни у жовтні 2021 року порівняно із попереднім місяцем становило понад 25%, що об`єктивно обґрунтовувало необхідність коригування ціни постачання.

Водночас, підвищення ціни за одиницю товару за додатковою угодою № 2 не перевищило допустимий ліміт у 10%, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, якщо обрахунок вести від останньої діючої ціни, зафіксованої в попередній додатковій угоді № 2, а не від первинної ціни договору.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22), де зазначено, що Закон не забороняє поетапне внесення змін до ціни в межах до 10% кожного разу, якщо є підтвердження відповідного коливання ринку і не збільшується загальна сума договору.

Разом із тим, для товарів, серед яких електрична енергія обмеження щодо строків (один раз на 90 днів) не застосовується.

З огляду на наведене, укладення додаткової угоди № 2 можна визнати таким, що відповідає вимогам Закону та умовам договору, оскільки: була поважна підстава - зростання ринкової ціни електроенергії; зміна ціни була обґрунтована та документально підтверджена; не змінено загальну суму договору; враховано виключення щодо товару (електричної енергії) з обмеження «один раз на 90 днів»; споживач проінформований і не заперечував.

Також відповідач-1 зазначає, що керуючись положеннями статей 6 та 627 ЦК України, в укладеному сторонами договорі постачання електричної енергії споживачу сторони самостійно, на власний розсуд та ризик, визначили перелік належних доказів, якими може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку та бути підставою для внесення відповідних змін до умов договору, а також джерело (ресурс) інформації, на підставі якого має встановлюватися коливання ціни товару.

Підсумовуючи відповідач-1 зазначає наступне.

Кожна додаткова угода ініціювалась постачальником листом з обґрунтуванням. Надані висновки/довідки торгово-промислової палати містили дані про середньозважені ціни на РДН ОЕС України та їх коливання і зміну у бік збільшення.

Сторони (в тому числі замовник бюджетна установа) добровільно погодили зміни, що свідчить про відсутність порушення принципу економії бюджетних коштів (Замовник сам визнав необхідність змін). Зменшення загального обсягу закупівлі за додатковою угодою №3 від 30.12.2021 також свідчить про те, що сторони діяли добросовісно та в інтересах ефективного використання коштів.

Держава в особі Відділу освіти Білокуракинської селищної ради отримала реальне постачання електричної енергії в повному обсязі для бюджетних установ (школи, садочки тощо). Ціна, за якою здійснювалося постачання після змін, відповідала ринковій ситуації на момент споживання.

Позов прокурора, поданий через п`ять років після виконання договору, не відновлює жодних порушених інтересів держави, а лише створює необґрунтоване збагачення за рахунок постачальника.

20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Енерджигазтрейд» адвоката Костенко Володимира Васильовича надійшло клопотання б/н від 19.05.2026, в якому він просить забезпечити його участь в судовому засіданні, яке призначено на 02 червня 2026 року об 11 год. 00 хв. та подальших засіданнях у справі № 913/57/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.05.2026 у справі № 913/57/26 Господарський суд Луганської області задовольнив вказане клопотання представника ТОВ «Енерджигазтрейд».

22.05.2026 від відповідача-2 - Відділу освіти Білокуракинської селищної ради через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

Відповідач-2 зазначає, що позовні доводи позивача ґрунтуються виключно на інформації, отриманої з веб-порталу «Prozorro», а також на припущеннях щодо змісту додаткових угод та документів, які не подані суду в оригіналі та навіть не містяться у відкритому доступі. Такий підхід суперечить базовим принципам доказування, стандартам допустимості доказів та практиці Верховного Суду і ЄСПЛ.

Відповідач-2 зауважує, що позивач прямо зазначає, що довідки торгово-промислової палати «відсутні у загальному доступі»; посилання робляться на дані ДП «Оператор ринку» без подання належних первинних документів; додаткові угоди аналізуються виключно через інформацію з «Prozorro»; жодного оригіналу договору, додаткових угод, комерційної пропозиції, довідок ТПП, документів біржового підтвердження чи належним чином засвідчених копій до суду не подано. Тобто фактично позов побудований не на первинних доказах, а на вторинному інформаційному відображенні певних відомостей у мережі Інтернет.

Верховний Суд у справах щодо публічних закупівель неодноразово підкреслював, що для встановлення незаконності зміни істотних умов договору суд повинен дослідити самі додаткові угоди; документи, які стали підставою для зміни ціни; первинні підтверджуючі документи; економічне обґрунтування зміни ціни; реальні ринкові коливання; дотримання сторонами процедури внесення змін.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 зазначено, що сам по собі факт зміни ціни не свідчить про порушення Закону України «Про публічні закупівлі», а суд повинен дослідити всі документи, які були підставою внесення змін до договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Позивач прямо визнає відсутність у відкритому доступі документів, на які посилається. Проте відсутність документів у системі «Prozorro» не означає недійсності таких документів; незаконності укладення додаткових угод; автоматичного порушення Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» не встановлює презумпції незаконності правочину лише через неповне відображення інформації у системі «Prozorro».

Також відповідач-2 повідомив, що внаслідок повномасштабної агресії з боку Російської Федерації та тимчасову окупацію, усі адміністративні будівлі та приміщення як відповідача-2, так і позивача і органу місцевого самоврядування - Білокуракинської селищної ради, разом із усім технічним обладнанням та засобами, а також усією поточною та іншою документацією з її діяльності, у тому числі з питань адміністративного, кадрового, бухгалтерського обліку, що знаходилась у віданні та зберіганні за місцем їх розташування, є недоступними і залишились на непідконтрольній уряду території Білокуракинської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, що була захоплена збройними військовими формуваннями й окупаційною владою держави агресора та є всі підстави вважати їх втраченими.

Позивач не надає до суду жодного оригіналу документу, який підтверджує обставини, зазначені у позовній заяві. Крім того, відділ освіти Білокуракинської селищної ради станом на теперішній час не має в наявності жодних підтверджуючих документів (оригіналів чи копій) щодо правовідносин, які є предметом даної справи, позивачі також не мають достатніх доказів.

Відповідач-2 просить врахувати те, що до повної деокупації території Білокуракинської громади, відновлення роботи на її території органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а разом з цим й до відновлення діяльності на деокупованій території самого відділу освіти та усіх первинних документів з її діяльності, враховуючи відсутність підтверджуючих документів та ігнорування позивача вимог досудового врегулювання, розгляд даного позову є передчасним.

Також відповідач-2 повідомив, що з метою отримання оригіналів документів, які підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги Відділ освіти Білокуракинської селищної громади 30.04.2026 звернувся із письмовою заявою за вих. № 200 до ТОВ «Енерджигазтрейд», в якій просив надати належним чином завірені копії наступних документів: 1. Документи щодо укладення договору комерційна пропозиція (додатки до договору); матеріали, що передували укладенню договору (за наявності). 2. Документи щодо зміни умов договору: додаткові угоди № 1 від 31.08.2021 та № 2 від 29.11.2021; документи, що стали підставою для їх укладення (розрахунки, довідки, аналітичні матеріали, у тому числі щодо зміни ціни на ринку електричної енергії); листування сторін щодо внесення змін. 3. Документи щодо виконання договору: акти приймання-передачі електричної енергії; рахунки, платіжні документи; акти звірки розрахунків; податкові накладні. 4. Інші документи: будь-які документи, що підтверджують обсяг постачання та розрахунки між сторонами; інші матеріали, які можуть бути використані для відновлення повного обсягу первинної документації.

Проте, до теперішнього часу ТОВ «Енерджигазтрейд» жодного письмового документу не надало, повідомивши в телефонної розмови про те, що оригінали документів, які є предметом розгляду даної справи та поданого позову зберігалися у м. Маріуполь Донецької області, яке на сьогоднішній день є окупованою територією.

Таким чином, відсутність у відповідачів можливості надати оригінали первинних документів зумовлена не недобросовісною поведінкою сторін, не ухиленням від доказування та не зловживанням процесуальними правами, а форс-мажорними обставинами воєнного характеру.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що з офіційного сайту Конституційного Суду України вбачається, що Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Підставою для відкриття конституційного провадження стала конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх. №16/178 від 06.04.2026), подана директором товариства Денисовичем В.В., у якій порушується питання щодо перевірки на відповідність статті 6, частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 19, частинам першій та четвертій статті 41, частині першій, першому реченню частини третьої статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оскільки вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, відповідач-2 просить зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Луганської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1 від 22.05.2026 №24-701вих-26, в якій прокуратура не погоджується з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві. Вважає, що вони не спростовують доводів викладених у позовній заяві.

Крім того, заперечує проти тверджень відповідача-1 стосовно відсутності у прокуратури підстав та повноважень для представництва інтересів держави в суді.

Прокурор посилається на те, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), на яке посилається представник відповідача-1, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі приписи абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з цим, Конституційним Судом України ухвалено, що окремі приписи абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).

Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, в період дії воєнного стану в Україні, вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Прокурор зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) правочинів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Крім того, з відповіді на відзив вбачається, що прокуратура не погоджується з твердженнями відповідача-1 стосовно необґрунтованості підстав для представництва інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, прокуратура посилається на те, що відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Північно-східний офіс Державної аудиторської служби є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Луганської області. Водночас, Держаудитслужбою як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з часу укладення договору не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень та не подано до суду позовну заяву, а також не ініційовано питання про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладених із порушенням законодавства, не вжито заходів щодо стягнення незаконно витрачених за рахунок державного бюджету коштів, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень ст. 1311 Конституції України покладено на органи прокуратури.

Виявивши порушення Закону України «Про публічні закупівлі», Луганською обласною прокуратурою 31.03.2026 скеровано листа № 24-272вих-26 до Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо належного реагування Офісом на виявлені порушення.

Відповіддю від 14.04.2026 № 202031-17/2046-2026 Північно - східний офіс Держаудитслужби повідомив, що станом на 14.04.2026 заходи державного фінансового контролю не проводились, підстави для звернення до суду з позовною заявою відсутні. Північно-східним офісом Держаудитслужби не вживались заходи щодо усунення порушення та стягнення збитків.

Отже, будучи поінформованим про порушення в сфері державних закупівель Північно-східний офіс Держаудитслужби в розумні строки не здійснив належний захист інтересів держави, не використав надані їм повноваження, що підриває його авторитет як органу державної влади, а отже і авторитет держави в цілому.

Крім того, прокурор не погоджується з твердженнями відповідача-1 стосовно законності укладення додаткових угод до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021.

Зазначає, що відповідно до тендерної пропозиції ТОВ «Енерджигазтрейд» підтверджує, що ними визначено ціну на товари, які вони пропонують поставити за договором з урахуванням усіх податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені. Окрім того, ТОВ «Енерджигазтрейд» зобов`язується виконати всі умови, передбачені договором та підтверджує повну, безумовну і беззаперечну згоду з усіма умовами визначеними у тендерній документації.

У той же час, ТОВ «Енерджигазтрейд» не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписали договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти Білокуракинської селищної ради до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

На думку прокурора, подання ТОВ «Енерджигазтрейд» при проведенні торгів цінової пропозиції та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення відділом освіти Білокуракинської селищної ради додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Прокурор звертає увагу на те, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримав замовник за результатами аукціону та під час підписання договору.

Подання ТОВ «Енерджигазтрейд» при проведенні торгів цінової пропозиції та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення відділом освіти Білокуракинської селищної ради додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Сторонами, всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що додаткові угоди № 1, № 2 до договору не відповідають вимогам Закону та порушують встановлені даним Законом принципи.

Прокурор також зазначає, що представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву посилається на висновки торгово-промислових палат України, які були ним надані з метою спонукання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради на укладання додаткових угод.

Разом з цим, вказані висновки торгово-промислових палат відсутні на публічно доступному порталі публічних закупівель Prozorro та не були надані представником відповідача-1 для ознайомлення сторонам та суду.

Крім того, прокурор зазначає, що представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву зазначає про розгляд Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України скарги у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII та зазначає про об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом прокурора в інтересах держави № 913/57/26. Разом з цим, представник відповідача-1 не обґрунтував у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

Зауважує, що повний текст конституційної скарги ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на офіційному веб-сайті наразі не оприлюднено, що перешкоджає підтвердженню або ж спростуванню наявності у даному випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи за вищевказаною скаргою.

Також прокурор зазначає, що Луганська обласна прокуратура, Північно-східний офіс Держаудитслужби, Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області, ТОВ «Енерджигазтрейд» та Відділ освіти Білокуракинської селищної ради мають зареєстровані Електронні кабінети ЄСІТС, у зв`язку з чим відсутні жодні порушення вимог чинного законодавства при надсиланні документів саме через підсистему ЄСІТС.

На підставі викладеного, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.05.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача-2 від 26.05.2026 № 24-710вих-26, в якій прокуратура зазначила, що на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема щодо укладення договору, внесення змін до договору, фактів проведення оплат за договором, Луганською обласною прокуратурою надано роздруківки електронних доказів із офіційних державних вебпорталів, а саме з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) та системи електронних закупівель Prozorro (prozorro.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, вебсайти (сторінки). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, або у вигляді паперової копії, засвідченої в порядку, передбаченому законом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 визначено, що паперова роздруківка електронного доказу (сторінки вебсайту) є належним способом подання доказу до суду. Поняття електронного доказу є ширшим за електронний документ, і інформація з мережі Інтернет, засвідчена підписом представника, підлягає обов`язковому дослідженню судом.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 сформовано правовий висновок, згідно з яким достовірність електронних даних, отриманих з офіційних чи відкритих джерел, презюмується.

З огляду на те, що портали Prozorro та Spending є офіційними державними інформаційними ресурсами, дані до них вносяться виключно з використанням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) відповідальних осіб.

Усі докази, які підтверджують обставини укладення додаткових угод та здійснення розрахунків (зокрема, матеріали з вебпорталів prozorro.gov.ua та spending.gov.ua), сформовані та подані Луганською обласною прокуратурою до суду, а також надіслані сторонам у справі в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Подання документів через підсистему «Електронний суд» передбачає їх обов`язкове підписання КЕП особи, яка їх подає. Накладення КЕП на електронний документ (або пакет документів з додатками) є належним процесуальним завіренням копій цих документів у розумінні процесуального закону. Додаткове ручне завірення чи створення паперових копій у такому разі не вимагається. Документи, подані через систему «Електронний суд», вважаються підписаними та завіреними належним чином, оскільки сама платформа верифікує особу підписувача та автоматично засвідчує цілісність усього пакета додатків.

Таким чином, надані Луганською обласною прокуратурою документи повністю відповідають вимогам ст. ст. 76, 77, 78, 96 ГПК України.

Крім того, у відповіді на відзив прокурор заперечує проти клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 та оприлюднення повного тексту, оскільки вважає його необґрунтованим. Прокурор просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання відповідача-2, а також просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.05.2026 відповідач-2 надіслав через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач-2 вважає, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив відповідача-2, щодо належності та допустимості поданих ним «роздруківок електронних доказів» не можуть бути прийняті судом.

Зазначає, що позивач фактично надав не електронні докази у розумінні ст. 96 ГПК України, а лише паперові роздруківки певних вебсторінок, які не містять жодних технічних параметрів електронного доказу (метаданих, hashідентифікаторів, електронного журналу формування, електронного контейнера, протоколу накладення КЕП саме на первинний файл тощо). Сама по собі роздруківка вебсторінки не є тотожною оригіналу електронного доказу.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3027/21 від 21.06.2023, на яку посилається представник позивача, не встановлює абсолютного правила про безумовну допустимість будь-якої роздруківки вебсторінки. Навпаки, Велика Палата зазначала про необхідність оцінки таких доказів у сукупності з іншими доказами та з урахуванням заперечень іншої сторони.

Тобто зазначена постанова не звільняє суд від обов`язку перевірки достовірності джерела; повноти інформації; можливості редагування даних; відповідності роздруківки реальному змісту електронного ресурсу; належності інформації саме до предмета доказування.

Крім того, позивач свідомо ототожнює факт існування певної інформації на вебпорталі та факт достовірності й юридичної безспірності цієї інформації. Однак це різні правові категорії. Ні Закон України «Про публічні закупівлі», ні ГПК України не встановлюють презумпції абсолютної достовірності будь-яких відомостей, відображених у системі Prozorro або на порталі Єдиний вебпортал використання публічних коштів.

Самі системи мають інформаційно-обліковий характер та функціонують на підставі даних, внесених користувачами. Внесення інформації до системи не є тотожним встановленню судом юридичного факту чи підтвердженню законності відповідної господарської операції.

Позивач не надав оригіналів електронних файлів; технічних носіїв інформації; електронних контейнерів із КЕП; протоколів створення та підписання документів; підтвердження незмінності електронних даних; сертифікатів перевірки КЕП; первинних бухгалтерських документів; банківських документів; оригіналів додаткових угод.

Накладення КЕП на процесуальний пакет документів у системі «Електронний суд» не посвідчує достовірність змісту кожного окремого додатку та не перетворює автоматично будь-яку роздруківку на беззаперечний доказ. КЕП підтверджує лише особу подавача; факт подання файлу; цілісність пакета після підписання. Однак КЕП не підтверджує правдивість викладених даних; законність господарських операцій; автентичність першоджерела; відсутність попереднього редагування; відповідність копії оригіналу.

Отже, суд має дослідити саме оригінал електронного доказу або належним чином засвідчену електронну копію, а не довільну паперову візуалізацію інформації, сформовану стороною спору.

Роздруківки вебсторінок без дослідження оригінальних електронних файлів та первинних документів не можуть вважатися беззаперечними, належними та достатніми доказами у справі.

Позивач фактично намагається підмінити первинні документи роздруківками з вебпорталів Prozorro та Єдиний вебпортал використання публічних коштів, однак така заміна не може вважатися повноцінним та достатнім доказуванням у розумінні господарського процесуального законодавства.

Оригінали договору, додаткових угод, службових документів, супровідної переписки, первинних бухгалтерських документів, реєстраційних та внутрішніх матеріалів Відділу освіти фактично залишилися на тимчасово окупованій території України, а тому не можуть бути досліджені судом; не можуть бути перевірені на автентичність; не можуть бути співставлені із електронними даними; не можуть підтвердити або спростувати обсяг повноважень посадових осіб; не можуть підтвердити фактичні обставини укладення та виконання спірних правочинів.

Сама лише наявність певної інформації у системі Prozorro не дає відповіді на питання ким саме внесено інформацію; у який спосіб здійснювався доступ до системи; чи зберігався контроль над КЕП; чи не були скомпрометовані ключі до того часу, як Відділ освіти релокувався на територію підконтрольну Україні; чи відповідали електронні відомості реальним первинним документам.

Також відповідач-2 зазначив, що заперечення представника позивача на клопотання про зупинення провадження є необґрунтованими, такими, що суперечать положенням процесуального закону, фактичним обставинам справи та правовій природі конституційного провадження, а тому не підлягають задоволенню.

Зауважує, що у разі визнання неконституційним п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» суд у даній справі буде позбавлений правової можливості застосовувати норму, яка наразі є основною підставою позовних вимог позивачів, у зв`язку з чим просить суд зупинити провадження у справі № 913/57/26 до розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

27.05.2026 представник відповідача-2 - Відділу освіти Білокуракинської селищної ради адвокат Коряк Ігор Юрійович через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву б/н від 27.05.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить надати йому можливість участі у судових засіданнях по справі № 913/57/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.05.2026 у справі № 913/57/26 Господарський суд Луганської області задовольнив вказану заяву представника Відділу освіти Білокуракинської селищної ради.

29.05.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив відповідача-2 від 29.05.2026 № 24-726вих-26.

Щодо тверджень представника відповідача-2 стосовно подання документів, які обґрунтовують позовну заяву в копіях, враховуючи відсутність оригіналів матеріалів (які втрачені у зв`язку із окупацією території Луганської області) прокурор зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», що забезпечує проведення закупівель, створення, розміщення, оприлюднення, обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

Статтею 12 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам. Обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням цілісності даних про учасників і їхніх тендерних пропозицій/пропозицій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій/пропозицій.

Крім того, під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій/пропозицій та їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна система закупівель забезпечує збереження та належний захист усіє інформації щодо закупівель відповідно до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», можливість взаємодії з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави, та можливість доступу до цієї інформації замовникам, учасникам, органам, уповноваженим здійснювати контроль у сфері закупівель, органу оскарження, Уповноваженому органу та іншим особам відповідно до цього Закону.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07.04.2020 № 648 «Про веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель», визначено інформаційно-телекомунікаційну систему «PROZORRO» (за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua) веб-порталом Уповноваженого органу з питань закупівель. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі у сфері публічних закупівель, за посиланням https://prozorro.gov.ua/information-security, електронна система закупівель Prozorro є відкритим веб-порталом у сфері публічних закупівель, яка забезпечує захист інформації щодо публічних закупівель та захист конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу. Захист забезпечується неможливістю витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації. Крім того, система знаходиться в хмарному ЦОДі «ДЕ НОВО», який створений для державних закладів та підприємств, і має Атестат відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), виданий Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (ДССЗЗІ).

Крім того, Spending це офіційний державний вебпортал з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів. Вебпортал входить до складу платформи відкритих даних у сфері публічних фінансів Є-data.

Вебпортал надає доступ громадськості до інформації про використання публічних коштів розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів, суб`єктами господарювання державної і комунальної форм власності, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На вебпорталі в табличному та графічному вигляді доступні інформація про платіжні трансакції на єдиному казначейському рахунку - оприлюднюються платежі державних і комунальних установ, Пенсійного фонду України та фондів загальнодержавного соціального страхування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2015 року № 676 «Про затвердження Порядку оприлюднення на єдиному веб-порталі використання публічних коштів інформації про платіжні трансакції на єдиному казначейському рахунку».

Також, на вебпорталі доступна інформація про договори та стан їх виконання - подається та оприлюднюється розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2018 № 575 «Про затвердження Порядку реєстрації суб`єктів надання інформації про використання публічних коштів, форм та форматів даних для оприлюднення такої інформації на єдиному веб-порталі використання публічних коштів».

Вебпортал Spending належить Міністерству фінансів України. Адміністратором вебпорталу є Державна установа «Відкриті публічні фінанси».

Враховуючи вищевикладене, відомості, отримані з офіційного вебпорталу публічних закупівель Prozorro та Єдиного вебпорталу використання публічних коштів, можуть бути використані як джерело доказової інформації на підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки зазначені ресурси містять офіційно оприлюднену інформацію про проведення закупівель, укладення та виконання договорів, рух бюджетних коштів, здійснення платежів та інших фінансових операцій розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Враховуючи публічний характер таких відомостей, їх формування та оприлюднення відповідно до вимог законодавства України, наведена інформація є належним джерелом відомостей про фактичні обставини справи та підлягає дослідженню і оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 73, 76, 77, 86 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача-2 про зупинення провадження прокурор зазначив, що Луганська обласна прокуратура під час подання позовної заяви надала докази для підтвердження позовних вимог.

Крім того, на думку прокуратури, розгляд Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин. А відтак, відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі № 913/57/26.

Разом з тим, зважаючи на те, що правовідносини з виконання спірного договору були завершені на момент звернення прокурора з позовом до суду, рішення Конституційного суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) не поширюватиметься на спір у справі № 913/57/26.

Враховуючи викладене, прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 та оприлюднення повного тексту та просить задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

01.06.2026 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В поданому клопотанні ТОВ «Енерджигазтрейд» просить зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та оприлюднення повного тексту рішення.

ТОВ «Енерджигазтрейд» вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки предметом конституційного провадження є перевірка конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню під час вирішення даного спору щодо правомірності збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку з урахуванням встановленого законом 10-відсоткового обмеження.

01.06.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі від 01.06.2026 № 24-728вих-26.

Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі. Посилається на те, що під час подання позовної заяви прокуратура надала докази для підтвердження позовних вимог. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду. Розгляд Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин. А відтак, відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі № 913/57/26. Крім того, посилаючись на ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», прокурор зазначає, що рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

01.06.2026 відповідач-2 надіслав через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення від 01.06.2026 на пояснення на заперечення на відповідь на відзив, які надані Луганською обласною прокуратурою.

Зокрема, в своїх додаткових поясненнях відповідач-2 зазначає, що результат конституційного провадження у справі № 3-78/2026(178/26) прямо впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин; на існування складу порушення; на законність заявлених позовних вимог; на можливість застосування реституції та стягнення коштів.

Зауважує, що клопотання про зупинення провадження відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а доводи представника позивачів про відсутність підстав для зупинення є передчасними, неповними та такими, що не враховують конституційно-правову природу спірних правовідносин.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що відомості з Prozorro та Spending не мають наперед встановленої доказової сили, не створюють презумпції достовірності фактичних обставин та не звільняють сторону від обов`язку подання первинних документів, якщо саме ними відповідно до закону повинні підтверджуватися спірні обставини. Тому такі відомості можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, але не можуть самостійно підтверджувати факт належного виконання договору, обсяг поставки товару, законність господарських операцій або правомірність здійснених платежів.

Відповідач-2 просить врахувати доводи, викладені у додаткових поясненнях та зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

02.06.2026 від позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення щодо позову від 01.06.2026, в яких останній повідомив, що до Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшов лист Луганської обласної прокуратури від 31.03.2026 № 24-271ВИХ-26 (вх. від 31.03.2026 № 202019-17-1949-26). У зазначеному листі прокуратура звернулась із проханням надати інформацію чи вживались Північно-східним офісом Держаудитслужби та чи плануються найближчим часом заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом стосовно закупівлі електричної енергії Відділом освіти Білокуракинської селищної ради (ID: UA-2020-12-01-007956-c).

Північно-східний офіс Держаудитслужби відповідь Луганській обласній прокуратурі надіслав листом від 14.04.2026 № 202031-17/2046-2026, в якому повідомив, що замовником оприлюднено в електронній системі закупівель звіт про виконання договору про закупівлю. Отже, підстави для початку проведення моніторингу з питань зазначених у листі по зазначеній процедурі закупівлі у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні. Також, Офісом не проводилися перевірка закупівлі № UA-2020-12-01-007956-c.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що Північно-східний офіс Держаудитслужби в межах своїх повноважень моніторинг процедури закупівлі № UA2020-12-01-007956-c не проводив і висновку про результати цього моніторингу не складав з питань які є предметом позову.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що Північно-східний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-XII та Законом № 922, щодо закупівлі № UA-2020-12-01-007956-c щодо предмета спору, Північно-східний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задоволено; клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задоволено; зупинено провадження у справі № 913/57/26 за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 913/57/26 апеляційну скаргу Керівника Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 задоволено. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 скасовано. Справу № 913/57/26 передано на розгляд Господарського суду Луганської області.

06.08.2026 матеріали справи № 913/57/26 надійшли до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2026 провадження у справі № 913/57/26 поновлено; підготовче засідання призначено на 25 серпня 2026 року о 12 год. 30 хв.

Під час перебування матеріалів справи в апеляційній інстанції, 03.06.2026 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь Луганської обласної прокуратури на відзив, в яких він зауважує, що сама констатація Конституційним Судом України факту, що ст. 23 Закону «Про прокуратуру» є неконституційною (незалежно від факту відстрочення втрати чинності норми), є беззаперечним юридичним фактом, який свідчить, що вказана норма не відповідає критерію «якості закону». При цьому саме по собі відстрочення втрати чинності норми не усуває її дефектності у перехідний період. Відповідно, прокурор не може обґрунтовувати свої повноваження та наявність виключного випадку для представництва нормою, яка не визнається та не є «законом» у розумінні ЄСПЛ. Застосування такого неякісного закону до постачальників становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва, посилається виключно на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка не підлягає застосуванню судом через її невідповідність Конституції та критерію «якості закону», він фактично не доводить наявність виключного випадку для захисту інтересів держави.

Згідно з усталеною практикою, недоведення прокурором підстав для представництва є безумовною підставою для застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Щодо перебування заявника та позивачів на тимчасово окупованій території та пов`язаних з цим процесуальних порушень відповідач-2 зазначив наступне.

Території, на яких зареєстровані ключові учасники справи з боку позивача, є тимчасово окупованими Російською Федерацією. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 (зі змінами) та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025 м. Сєвєродонецьк Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією з 25.06.2022 року; територія Сватівського району Луганської області, зокрема селище Білокуракине, під окупацією з 2022 року.

Відповідно до матеріалів справи та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб: Луганська обласна прокуратура зареєстрована у м. Сєвєродонецьк; Білокуракинська селищна військова адміністрація та Відділ освіти Білокуракинської селищної ради зареєстровані у с. Білокуракине Сватівського району. На тимчасово окупованій території фактично відсутнє функціонування органів державної влади України, державних установ та поштового зв`язку (відділення АТ «Укрпошта» не працюють). Доставка кореспонденції на зазначені адреси є неможливою. Формальне направлення документів на окуповані адреси або навіть реєстрація в системі «Електронний суд» не може вважатися належним повідомленням учасників справи в умовах, коли реальний контроль за електронними кабінетами та отримання процесуальних документів об`єктивно ускладнені або неможливі. Така ситуація грубо порушує фундаментальні принципи господарського процесуального права: змагальність, рівність сторін, право на справедливий суд та можливість реальної реалізації процесуальних прав (ст.ст. 2, 13, 31, 172 ГПК України).

Суд зобов`язаний перевірити питання належного повідомлення усіх учасників справи, особливо з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

За наявних обставин розгляд справи по суті без підтвердження реального отримання позовних матеріалів та можливості реалізації права на захист позивачами, зареєстрованими на окупованій території, є передчасним і може призвести до скасування судового рішення в майбутньому.

Щодо заперечень прокурора стосовно додаткової угоди № 01 від 31.08.2021 відповідач-1 зазначив наступне.

Прокурор у відповіді на відзив стверджує, що додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 року нібито безпідставно збільшено ціну за одиницю електричної енергії, чим порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон), оскільки загальне (кумулятивне) підвищення ціни перевищує 10% від початкової договірної ціни, а також що зміни не були належним чином обґрунтовані та документально підтверджені безпосередньо в тексті самої додаткової угоди.

З такими твердженнями ТОВ «Енерджигазтрейд» не погоджується.

По-перше, додаткову угоду № 1 від 31.08.2021 укладено з дотриманням умов, прямо передбачених як ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції, чинній на момент укладення), так і самим договором № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 та тендерною документацією (зокрема, Додатком 4 «Проєкт договору»). Зміна ціни ініційована постачальником листом-пропозицією, до якого додано належні підтверджуючі документи, зокрема висновок Торгово-промислової палати України, який зафіксував об`єктивне коливання (зростання) ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України. Середньозважена ціна на РДН станом на відповідний період 2021 року зросла порівняно з ціною, закладеною в тендерній пропозиції та Договорі (2,52 грн/кВт*год з ПДВ), на значний відсоток.

Збільшення ціни за цією угодою було пропорційним до зростання ринкової ціни, не призвело до збільшення загальної суми договору понад обсяг фактичного споживання та здійснювалося в межах, дозволених для електричної енергії (без обмеження щодо 90-денного строку).

По-друге, тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, на якому наполягає прокурор (кумулятивний 10-відсотковий ліміт), не є єдино можливим і не враховує законодавчі зміни 20192021 років. На користь позиції відповідача свідчить Окрема думка суддів М. В. Мазура, О. А. Губської, О. В. Кривенди, К. М. Пількова, Н. В. Шевцової до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Судді Великої Палати прямо вказали, що норма дозволяє неодноразове (кожні 90 днів або частіше для електроенергії) підвищення ціни за одиницю товару до 10% за одну зміну, за умови пропорційності ринковому зростанню.

Відповідач-1 зазначає, що сторони діяли добросовісно, керуючись буквальним змістом норми, роз`ясненнями Мінекономіки (лист № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020) та власними умовами договору.

По-третє, відсутність у тексті самої додаткової угоди детального викладення підстав зміни не є порушенням. Закон не містить такої імперативної вимоги. Підстави були належним чином обґрунтовані в листах-пропозиціях постачальника та підтверджені документально (висновки ТПП, дані ДП «Оператор ринку»). Замовник (бюджетна установа) добровільно погодився на зміну, оскільки альтернативний варіант (нова закупівля на ринку з вищими цінами) був би для нього економічно гіршим. Таким чином, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 є законною, укладеною з дотриманням вимог ст. 41 Закону, умов договору та принципів добросовісності (ст. 3 ЦК України, ст. 193 ГК України)

Щодо заперечень прокурора стосовно додаткової угоди № 02 від 29.11.2021 відповідач-1 зазначив наступне.

З додатковою угодою № 2 від 29.11.2021 склалася аналогічна ситуація. Прокурор знову посилається на загальне перевищення 10% ліміту та нібито відсутність обґрунтування. Заперечення ТОВ «Енерджигазтрейд» ґрунтуються на тих самих правових підставах, що викладені вище щодо додаткової угоди № 1, з урахуванням таких особливостей: На момент укладення додаткової угоди № 2 ринкова ситуація продовжувала погіршуватися. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України у листопадігрудні 2021 року демонструвала подальше суттєве зростання порівняно з початковою договірною ціною та ціною після першої додаткової угоди (детальні порівняльні дані наведено у відзиві, розділ ІІ). Зміна знову була ініційована постачальником з наданням відповідних висновків ТПП та інших підтверджуючих документів. Збільшення ціни було пропорційним ринковому коливанню, а замовник добровільно прийняв пропозицію, оскільки це залишалося економічно вигідним варіантом порівняно з проведенням нової процедури закупівлі за значно вищими ринковими цінами. Умови договору та тендерної документації прямо передбачали можливість таких змін, у тому числі з посиланням на п. 2 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону (зміна регульованих тарифів, нормативів та ринкових котирувань).

Крім того, відповідач-1 зауважив, що усі додаткові угоди укладено за взаємною згодою замовника (бюджетної установи). Постачання відбулося в повному обсязі, претензій щодо якості та обсягу не було. Позов подано більше ніж через 4 роки після виконання договору жодних порушених інтересів держави не відновлюється, а лише створюється необґрунтоване збагачення за рахунок відповідача. Це запізніле втручання прокуратури у вже завершені та повністю виконані господарські відносини грубо порушує принцип невтручання держави в приватну власність, гарантований ст. 41 Конституції України.

Відповідач-1 також зазначає, що визнання в цій справі недійсними більшості додаткових угод про збільшення ціни електроенергії з посиланням на те, що було перевищено загальний 10-відсотковий ліміт зростання ціни не було достатньо передбачуваним для сторін угоди, а стягнення з відповідача 85 568,80 грн за цих обставин становитиме для останнього надмірний тягар.

Разом з тим, відповідач-1 звертає увагу на те, що Відділ освіти Білокуракинської селищної ради, який є споживачем електричної енергії за спірним договором, у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях зазначає, що внаслідок тимчасової окупації території Білокуракинської територіальної громади, захоплення будівель, приміщень, техніки, обладнання та втрати всіх активів установи повністю втрачено первинну документацію, систему обліку розрахунків та доступ до банківської системи казначейського обслуговування.

Саме на ці втрачені документи (додаткові угоди, комерційну пропозицію, довідки Торгово-промислової палати, акти приймання-передачі, платіжні документи, листування сторін тощо) посилається прокуратура у своїй позовній заяві. При цьому прокуратура не володіє оригіналами чи належним чином засвідченими копіями цих документів, оскільки вони фізично втрачені на окупованій території.

30.05.2026 Відділ освіти офіційно звернувся до ТОВ «Енерджигазтрейд» із запитом (вих. № 200) про надання завірених копій договору, додаткових угод, комерційної пропозиції, актів приймання-передачі, рахунків, платіжних документів та іншого первинного документального супроводу саме через те, що вся документація замовника втрачена внаслідок окупації. Таким чином, орган, в інтересах якого подано позов, сам визнає відсутність у нього доказової бази для розгляду справи по суті та вказує на передчасність позову прокурора.

Представник споживача не лише не вбачає порушення своїх прав, а й прямо підкреслює неможливість підтвердити або спростувати обставини справи без відновлення первинної документації. Фактично, прокуратура намагається довести позовні вимоги, посилаючись на документи, яких фізично не існує у матеріалах справи та яких вона не може надати суду. Така позиція безпосереднього споживача є самостійним і вагомим доказом відсутності порушення інтересів держави. Прокурор, діючи нібито «в інтересах держави», ігнорує волю та реальну позицію бюджетного розпорядника, який є стороною договору і не підтримує позов.

Прокурор зобов`язаний довести обставини, на які він посилається. Посилання на документи, яких фізично немає в матеріалах справи, є недопустимим

Повне виконання договору №55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 (постачання електроенергії в повному обсязі, підписання актів приймання-передачі, реєстрація бюджетних зобов`язань у Казначействі, оплата замовником) відбулося ще у 2021 році. З того часу минуло понад 4 роки. За цей час постачальник виконав усі свої зобов`язання, а замовник (бюджетна установа) отримав товар у повному обсязі та використав його для забезпечення потреб бюджетних установ (школи, садочки тощо). При цьому кошти, сплачені за договором, були освоєні та використані за цільовим призначенням. Позов прокуратури, поданий через чотири роки після виконання, не відновлює жодних порушених інтересів держави, оскільки жодного порушення (збитків, неякісного товару, невиконання) не існує. Натомість він спрямований виключно на примусове стягнення коштів з постачальника, тобто на протиправне позбавлення його права власності на вже зароблені та отримані кошти. Таке запізніле державне втручання є непропорційним, необґрунтованим і суперечить принципу невтручання держави в цивільні (господарські) відносини, принципу стабільності договірних відносин та принципу правової визначеності. Воно створює ситуацію необґрунтованого збагачення держави за рахунок приватного суб`єкта господарювання (ТОВ «Енерджигазтрейд») без будь-яких законних підстав, що прямо заборонено ст. 41 Конституції України та принципами верховенства права.

Відповідач-1 вважає, що всі доводи прокурора, викладені у відповіді на відзив, є формальними, необґрунтованими та спростованими нормами Закону України «Про публічні закупівлі», умовами договору, тендерною документацією та численною судовою практикою, включаючи рішення у справах №925/247/24, №916/13/24 та постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №914/619/24.

Прокуратура в даній справі не захищає інтереси держави, а навпаки свідомо використовує надані їй державою процесуальні інструменти для завдання економічного збитку ТОВ «Енерджигазтрейд». Жодних збитків державі чи територіальній громаді не завдано. Натомість задоволення позову призведе до безпідставного стягнення 85 568,80 грн з відповідача, тобто до прямого позбавлення його права власності.

18.08.2026 від ТОВ «Енерджигазтрейд» через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 17.08.2026 № 640, в яких відповідач-1 зауважив, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Прокурор звернувся до суду вже після ухвалення цього рішення, а тому повинен був здійснювати оцінку наявності підстав для представництва інтересів держави з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, а не виходячи з положень законодавства та правозастосовної практики, що існували до 03.12.2025.

Відтак сам факт наявності порушення, на яке посилається прокурор, або наявність у держави майнового інтересу не є достатніми для підтвердження права прокурора на звернення до суду. Вирішальним є встановлення передбачених законом підстав для представництва інтересів держави саме на момент звернення прокурора до суду. Оскільки таким моментом у цій справі є 06.05.2026, відповідність дій прокурора вимогам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» має оцінюватися з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025 та правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у справі № 910/16365/25.

На думку відповідача-1, сама констатація Конституційним Судом України факту, що ст. 23 Закону «Про прокуратуру» є неконституційною (незалежно від факту відстрочення втрати чинності норми), є беззаперечним юридичним фактом, який свідчить, що вказана норма не відповідає критерію «якості закону». При цьому саме по собі відстрочення втрати чинності норми не усуває її дефектності у перехідний період.

Відповідно, прокурор не може обґрунтовувати свої повноваження та наявність виключного випадку для представництва нормою, яка не визнається та не є «законом» у розумінні ЄСПЛ.

Застосування такого неякісного закону до постачальників становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва, посилається виключно на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка не підлягає застосуванню судом через її невідповідність Конституції та критерію «якості закону», він фактично не доводить наявність виключного випадку для захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно з усталеною практикою, недоведення прокурором підстав для представництва є безумовною підставою для застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Крім того, відповідач-1 в додаткових поясненнях посилається на те, що 24.06.2026 набрав чинності Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026.

Відповідач-1 зазначає, що з пункту 7 підпункту 13 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вбачається, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

У той же час, в новій редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Однак у позові прокурор посилається на норму закону, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, в той час як правове регулювання змінилося.

Тобто, наведеними вище змінами до законодавства чітко врегульовано питання збільшення ціни за одиницю товарів, як істотної умови договорів про закупівлю. Вказані зміни скасовують обмеження щодо можливості внесення змін не більше ніж на 10 відсотків в сукупності, а передбачає можливість збільшувати ціну товару на 10 відсотків у кожному окремому випадку.

Наведений припис є імперативним, не містить винятків та не залишає суду дискреції щодо його застосування. Спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом № 922-VIII, отже охоплюються дією пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX у повному обсязі.

Відповідач-1 також зазначає, що додаткову угоду № 01 від 31.08.2021 було укладено на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, що зазначено в її преамбулі та в пункті 1 додатку 2 до договору, що повністю узгоджується із підставою п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», де можлива зміна ціни також у зв`язку зі зміною біржових котирувань, в нашому випадку формульного ціноутворення. Пункт 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не містить відсоткового обмеження зміни ціни. Обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» встановлене виключно п. 2 ч. 5 зазначеної статті і за своїм змістом стосується підстави, передбаченої саме цим пунктом, - збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Перелік підстав зміни істотних умов договору про закупівлю, наведений у ч. 5 ст. 41 Закону, є вичерпним, а кожна з підстав є самостійною та застосовується за власних умов.

Відповідач-1 також зауважив, що укладенням додаткової угоди № 1 сторони не змінювали порядок зміни ціни. Додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 викладено у новій редакції пункт 1 додатку (Ціна (тариф) електричної енергії), яким визначено, що: «Фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті купівлі-продажу електроенергії розраховуються (визначаються) постачальником за наведеною формулою…», тобто йдеться про доповнення наявного порядку, а не про його запровадження.

Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено до 324380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт/год), у зв`язку з чим загальна сума поставки не перевищує суму, визначену умовами договору.

Крім того, відповідач-1 зауважив, що прокурор у позовній заяві не навів обґрунтування застосування до двох додаткових угод саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в чинній редакції Закону і не спростував застосовності до додаткової угоди № 1 п. 7 ч. 5 зазначеної статті, який був підставою її вчинення. Прокурором не наведено жодного доводу щодо невідповідності додаткової угоди № 1 п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

За таких обставин відсутні підстави вважати додаткову угоду № 1 від 31.08.2021 такою, що суперечить закону, а отже відсутні підстави для визнання її недійсною.

Щодо додаткової угоди № 2 від 29.11.2021 відповідач-1 зазначив, що обмеження щодо строків зміни ціни (не частіше ніж один раз на 90 днів) до спірних правовідносин не застосовується: п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII прямо встановлено, що це обмеження не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії. При цьому між додатковими угодами № 1 (від 31.08.2021) і № 2 (від 29.11.2021) минуло рівно 90 днів. Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено з 324 380,1923 до 314 199,410 кВт*год, вартість поставки не перевищує суму, визначену умовами договору.

Чинна редакція Закону «Про публічні закупівлі» не передбачає оцінки правомірності зміни ціни за показником сукупного відхилення кінцевої ціни від первісної. Показник, наведений прокурором (сукупне збільшення ціни порівняно з початковою ціною договору), є результатом послідовного застосування двох самостійних змін, одна з яких (додаткова угода № 1 від 31.08.2021) вчинена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, а друга (додаткова угода № 2 від 29.11.2021) на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Складання двох різних за підставою змін до єдиного сукупного відсотка та його зіставлення з десятивідсотковим обмеженням, встановленим виключно п. 2, суперечить закону.

Сукупний (кумулятивний) підхід до обчислення десятивідсоткового обмеження, за яким усі зміни ціни за п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підсумовувалися і в сукупності не могли перевищувати 10 відсотків від ціни договору, ґрунтувався на попередній редакції цієї норми.

Закон № 4888-IX прямо встановив, що обмеження у 10 відсотків застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості таких змін). Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цю редакцію поширено на правовідносини, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII.

У справі, що розглядається, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 укладена на підставі п. 7, а додаткова угода № 2 від 29.11.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Застосування до них кумулятивного підрахунку суперечить як чинній (ретроспективній) редакції Закону, так і первісному змісту норми.

ТОВ «Енерджигазтрейд» наголошує, що додаткова угода № 2 від 29.11.2021 відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, а додаткова угода № 1 від 31.08.2021 п. 7 ч. 5 зазначеної статті. Жодна з додаткових угод не збільшила загальну вартість договору.

Також відповідач-1 зауважив, що прокуратурою ігнорується наявність додаткової угоди № 3, якою зменшено обсяги закупівлі та суми договору на 100 376,96 грн. Така зміна прямо свідчить про економію бюджетних коштів, а не про їх перевитрати чи завдання збитків державі.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що у зв`язку зі зміною правового регулювання та наданням закону зворотної сили, первісні фактичні підстави позову втратили матеріально-правове підґрунтя. Проте прокурор не скористався своїм правом на зміну підстав позову.

Зміна матеріального закону, якій законодавець надав ретроспективну дію, повністю нівелювала юридичне значення кумулятивного (сукупного) підрахунку відсоткового збільшення ціни товару як підстави для визнання угод недійсними.

Оскільки позовні вимоги прокурора базувалися виключно на критерії сукупного перевищення ліміту, а правові підстави для оцінки кожної додаткової угоди окремо не були заявлені позивачем як предмет розгляду, ТОВ «Енерджигазтрейд» вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову у заявлених межах.

Позовна вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання додаткових угод недійсними. З огляду на відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними відсутні й підстави для стягнення коштів.

20.08.2026 Луганська обласна прокуратура надіслала через підсистему «Електронний суд» заперечення № 24-1040ВИХ-26 від 20.08.2026 на додаткові пояснення відповідача-1, в яких не погоджується з доводами відповідача-1 стосовно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, з огляду наступне.

Відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), на яке посилається представник відповідача-1, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з цим, Конституційним Судом України ухвалено, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).

Відповідач свідомо не зазначає, що Конституційний Суд не визнав неконституційним саме право прокурора представляти інтереси держави. Навпаки, Конституційний Суд підтвердив, що пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України безпосередньо передбачає здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді у виключних випадках, визначених законом.

Отже, конституційна функція прокуратури щодо представництва інтересів держави збережена, а рішення стосується виключно окремих законодавчих підстав реалізації цієї функції.

Навіть за правовими висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні № 6-р(ІІ)/2025, дана справа повністю відповідає критеріям виключного випадку.

Згідно висновків Верховного Суду у справі № 926/1111/15 від 26.07.2018 прокурор, вважаючи, що оспорюваним договором порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Таким чином, прокурор звернувся до суду не на захист приватного інтересу окремого підприємства чи органу місцевого самоврядування, а саме на захист публічного майнового інтересу держави, який полягає у поверненні бюджетних коштів та усуненні наслідків порушення законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) правочинів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Крім того, в своїх запереченнях прокуратура зазначає, що не погоджується з позицією відповідача-1 про ретроспективну дію Закону № 4888-IX та вважає її необґрунтованою.

Так, проаналізувавши положення Закону № 4888-IX, прокуратура дійшла висновку, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Зауважив, що пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-ІХ щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII, застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, під час розгляду справи № 913/57/26 необхідно застосовувати до правовідносин ст. 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2022 року висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 924/11/26, від 02.07.2026 у справі № 918/23/26.

Щодо «правомірності», на думку відповідача-1, укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2021 до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» прокуратура зазначила наступне.

Пунктом 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну умову, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, зміна ціни на підставі даних ДП «Оператор ринку» може здійснюватися на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (коливання ціни на ринку), порядок якого визначено п. 5.8 договору, а не на підставі п. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зміна біржових котирувань на ринку в даному випадку не могла бути підставою для зміни істотних умов договору, оскільки такі котирування взагалі не застосовувалися в договорі про закупівлю у структурі визначення ціни на електроенергію при його укладанні.

Отже, сторони в договорі всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вказали інші підстави для внесення змін, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону. На думку прокуратури, це було зроблено сторонами для того, щоб ухилитися від 10% обмеження (бар`єру) підвищення ціни, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Разом із цим, ТОВ «Енерджгазтрейд», спонукаючи замовника до укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2021, мало на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, а не на реальний відсоток коливання.

При цьому продавець зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Однак, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору та здійснення правовідносин) та положень укладеного договору, укладено додаткову угоду, згідно якої зменшено обсяги електричної енергії, що планується закупити, та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною біржових котирувань було встановлено 31.08.2021 при укладанні додаткової угоди № 1 до договору шляхом внесення змін до пп. 5.5.7 п. 5.5 договору.

Так, відповідно до пп. 5.5.7 п. 5.5 договору зміна істотних умов договору на підставі п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань. У цьому випадку зміна ціни електричної енергії відбувається шляхом множення діючої ціни електричної енергії (без урахування тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії) на відсоток, що не перевищує відсоток зміни біржових показників: цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку».

На підтвердження факту зміни біржових котирувань з метою укладання додаткової угоди № 1 на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ТОВ «Енерджигазтрейд» надано один експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021. Проте, вказаний експертний висновок має суто довідковий характер.

З додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 також вбачається, що останню укладено керуючись, зокрема, одним експертним висновком Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021, яким «підтверджується збільшення біржових показників: індексів BASE на РДН в ОЕС України за І декаду серпня 2021 р. відносно грудня 2020 року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня 2021 р. (в цілому) в торговій зоні ОЕС України згідно інформації ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН».

Однак, додаткову угоду № 1 від 31.08.2021, якою, зокрема, збільшено на 27,69% ціну на 1 кВт електричної енергії за договором № 55-ЕГТ-21/Е, укладено із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, оскільки відомості ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН не є інформацією про зміну біржових котирувань.

Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021, на підставі якого укладено додаткову угоду № 1 не містить відомостей про зміну біржових котирувань, що не відповідає п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, прокуратура в своїх запереченнях посилається на те, що ДП «Оператор ринку» та ТОВ «Українська енергетична біржа» створені з метою організації та проведення біржових торгів електроресурсами за двосторонніми договорами, в тому числі і електроенергією. Публікуючи «Місячний індекс базового навантаження» в торговій зоні «ОЕС Україна», ДП «Оператор ринку» та ТОВ «Українська енергетична біржа» доводять біржові котирування, що є базовою ринковою ціною, що в подальшому формує основу для операцій учасників ринку.

Біржове котирування - це фіксація фактичних контактних цін та виведення типової або середньої ціни за біржовими угодами певного періоду, яка відображає вартість одиниці товару (лота) при типових обсягах та умовах торгів.

Аукціони з продажу електричної енергії проводяться тільки за двосторонніми договорами між учасниками електричного ринку - продавцем і покупцем електричної енергії.

У зв`язку з цим, для того, щоб у постачальника були правові підстави застосовувати п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при внесенні змін до договору в частині підвищення ціни на одиницю товару, апелянт мав бути учасником аукціону електронних торгів, приєднавшись до публічної пропозиції (оферти) організатора аукціону та стати переможцем електронного аукціону з купівлі-продажу електричної енергії, уклавши двосторонній договір з виробником електричної енергії. Разом з тим, при ініціюванні укладення додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 вказані докази не надано.

Таким чином, укладена сторонами додаткова угода № 1 від 01.09.2021 до договору за відсутності будь-якої інформації про наявність коливання ціни на ринку товару в бік збільшення, порушує у тому числі п. 13.4 розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» договору щодо повідомлення про зміну умов договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування та перевищує поріг в 10%, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Вищезазначене, підтверджується висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 917/70/24.

Враховуючи викладене, прокуратура просить врахувати надані нею заперечення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

21.08.2026 від відповідача-1 - ТОВ «Енерджигазтрейд» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від 20.08.2026 № 647 про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказане клопотання обґрунтовано аналогічними за змістом доводами, викладеними відповідачем-1 у додаткових поясненнях від 17.08.2026 № 640.

Дане клопотання суд відхилив, оскільки ухвалою від 11.05.2026 у справі № 913/57/26 Господарським судом Луганської області були підтверджені підстави представництва заступника керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби за заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.08.2026 у справі № 913/57/26 відкладено підготовче засідання на 10 вересня 2026 року о 12 год. 30 хв.

03.09.2026 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 02.09.2026 про відкладення розгляду справи, в якому ТОВ «Енерджигазтрейд» просить відкласти підготовче судове засідання у справі № 913/57/26, призначене на 10 вересня 2026 року о 12 год. 30 хв. Клопотання обґрунтовано неможливістю участі представника відповідача-1- адвоката Костенка В.В. у вказаному судовому засіданні через необхідність у цей день здійснювати представництво інтересів ТОВ «Енерджигазтрейд» у Північному апеляційному господарському суді у справі № 925/731/25.

Суд задовольнив дане клопотання відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2026 у справі № 913/57/26 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.10.2026; відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2026 року о 12 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2026 року о 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 13.10.2026 оголошено перерву в розгляді справи по суті до 05 листопада 2026 року о 12 год. 30 хв.

У судове засідання 05.11.2026 прибув прокурор, який підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів прийняли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні своїх повноважних представників не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відділом освіти Білокуракинської селищної ради було проведено процедуру закупівлі товару ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.

Оголошення про проведення відкритих торгів розміщено замовником на вебпорталі «Prozorro» 01.12.2020 за № UA-2020-12-01-007956-c. Основним критерієм вибору переможця визначено: ціна (100%).

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «Енерджигазтрейд» з остаточною пропозицією 903243,60 грн.

04.01.2021 між відділом освіти Білокуракинської селищної ради (далі - споживач) та ТОВ «Енерджигазтрейд» (далі - постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умова цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору найменування товару: Електрична енергія (код ДК 021:2015 09310000-5. Електрична енергія).

За умовами п. 2.4. договору кількість товару: 358430 кВТ*год (358,430 МВт*год).

Згідно з п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,52 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,10 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,42 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 903 243,60 грн, з урахуванням ПДВ 150 540,60 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть відрізнятися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу випадків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, АRGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на послуги з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У п. 5.7. договору сторони домовились, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https:/www.огее.соm.uа) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Цей договір набуває чинності з дати підписання, у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2021 року, та діє по 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного завершення (п. 13.1. договору).

Згідно з п. 13.2. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію цього договору, якщо споживач не приймає нові умови.

31.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій, у зв`язку з різкою зміною біржових котирувань ціни електричної енергії за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.09.2021 р. у бік збільшення на 27,69% від попередньої ціни до здорожчання такого товару, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год).

Документальним підтвердженням слугувала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 19.08.2021 № 1915/21, якою підтверджено збільшення біржових показників: індексів BASE на РДН в ОЕС України за І декаду серпня 2021 р. відносно грудня 2020 р. та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня 2021 р. (в цілому), у зв`язку з чим вирішено внести відповідні зміни до договору, а саме: п.п.5.5.7. п.5.5., п.п.7 п.13 додатку № 2 до договору доповнити новим абзацом наступного змісту: «Зміна істотних умов договору на підставі п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань. У цьому випадку зміна ціни електричної енергії відбувається шляхом множення діючої ціни електричної енергії (без урахування тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії) на відсоток, що не перевищує відсоток зміни біржових показників: цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку». При цьому сторони вважають, що належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням або доказом зміни біржових котирувань є факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), що підтверджується ціновою довідкою/експертним висновком та ін. Торгово-промислової палати».

Крім того, додатковою угодою № 1 сторони виклали пп. 2.4., п. 5.1 договору в наступній редакції: « 2.4. Найменування товару: ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія). Кількість товару 324380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт*год)»;

« 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,12 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,60 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,52 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію».

29.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої у зв`язку з коливання ціни електричної енергії на ринку, що підтверджується даними ДП «Оператор ринку» та експертним висновком № О-1101 від 01.11.2021 року Черкаської торгово-промислової палати, сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.11.2021 р. у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), в межах 10 відсотків за одиницю товару, у зв`язку з чим внести відповідні зміни до договору, а саме:

Викласти п. 2.3., п.5.1. договору в новій редакції:

« 2.3. Найменування товару: код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія). Кількість товару становить 314199,410 кВт*год (314,199410 МВт*год)»;

« 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,396 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,83 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,566 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію».

Зі змісту додаткової угоди № 2 вбачається, що її укладено на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VII, а також згідно інформації сайту ДП «Оператор ринку», яким підтверджується коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку по результатам торгів на РДН.

30.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3 від 30.12.2021, в якій сторони домовилися зменшити суму договору на 100 376,96 грн, з урахуванням фактичних обсягів споживання електричної енергії, та внести відповідні зміни до договору, а саме: кількість товару 284 642,00 кВт*год (284,642 МВт*год), загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 802 866,64 грн, з урахуванням ПДВ 133 811,11 грн.

Виконання договору та здійснення оплат за договором на суму 802 866,64 грн підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-01-007956-c, дата формування звіту: 05 січня 2022 року, а також роздруківками інформації з вебпорталу використання публічних коштів «Spending».

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладання додаткових угод ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,52 грн з ПДВ до 3,396 грн з ПДВ за 1 кВт*год (34% від первинної ціни). Зміни до договору внесені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», однак конкретного посилання на фактичні обставини, норми закону, на підставі яких вносяться зміни до договору в додаткових угодах не зазначено. Укладення додаткових угод № 1 та № 2 до первісного договору з підвищенням ціни на предмет закупівлі є безпідставним та необґрунтованим і суперечить ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки згідно статті зміна істотних умов договору (ціна за одиницю товару на 10%) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку. Додаткові угоди № 1 та № 2 укладені з порушенням чинного законодавства та повинні бути визнані недійсними.

Як зазначає прокурор, відповідно до договору ТОВ «Енерджигазтрейд» повинно було поставити електричну енергію у кількості 358430 кВт*год загальною вартістю 903243,60 грн з ПДВ. Проте, внаслідок укладення додаткових угод обсяг товару, який зобов`язався поставити постачальник, зменшився. За підрахунками прокурора на підставі оспорюваних додаткових угод відділом освіти Білокуракинської селищної ради надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 85568,80 грн.

Прокурор також зазначає, що органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Луганської області є Північно-східний офіс Державної аудиторської служби. Проте, вказаним органом з часу укладення договору не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень та не подано до суду позовну заяву, не ініційовано питання про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладених із порушенням законодавства, не вжито заходів щодо стягнення незаконно витрачених за рахунок державного бюджету коштів, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень ст. 1311 Конституції України покладено на органи прокуратури.

Виявивши порушення Закону України «Про публічні закупівлі», Луганською обласною прокуратурою 31.03.2026 скеровано листа № 24-272вих-26 до Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо належного реагування Офісом на виявлені порушення.

Відповіддю від 14.04.2026 № 202031-17/2046-2026 Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що станом на 14.04.2026 заходи державного фінансового контролю не проводились, підстави для звернення до суду з позовною заявою відсутні.

Прокурор зазначає, що з 05.03.2022 і по теперішній час територія Білокуракинської селищної територіальної громади відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» віднесено до територій тимчасово окупованих Російською Федерацією. На даний час Білокуракинська селищна рада не здійснює покладені на неї повноваження. На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 23.09.2022 № 665/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» утворено Білокуракинську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області. Таким чином, на час звернення прокурора до суду з цією позовною заявою саме Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області є уповноваженим органом у спірних відносинах, яка і залучається прокурором до участі у справі у якості позивача-1.

В позові зазначено, що прокурор інформував Північно-східний офіс Держаудислужби та Білокуракинську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області про наявні порушення економічних інтересів держави та необхідність вжиття ефективних заходів щодо їх захисту (листи від 31.03.2026 № 24-271вих-26 та від 31.03.2026 № 24-273вих-26).

У відповідь Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області та Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомили про відсутність підстав для звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області та Північно-східний офіс Держаудитслужби, які у межах наданої компетенції повинні були і могли захистити інтерес держави, упродовж тривалого часу не вжили належних і дієвих заходів за забезпеченням ефективного і раціонального використання бюджетних коштів, що свідчить про їх бездіяльність. Навіть після отримання листів від Луганської обласної прокуратури, усвідомлюючи про порушення своїх інтересів та вимог чинного законодавства, не вживають заходів щодо захисту економічних та суспільних інтересів держави, порушених внаслідок укладання додаткових угод до договору.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі «Судова влада України», ані Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, ані Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області до відповідачів з позовними вимогами, що містяться у даній позовній заяві, до суду не зверталися. Відсутність позовної роботи з відповідачами у справі вказує на не здійснення захисту законних інтересів уповноваженими органами.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом, в якому він просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 30.08.2021 та № 2 від 29.11.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021, а також стягнути з ТОВ «Енерджигазтрейд» на користь держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 85568,80 грн.

Відповідачі проти позову заперечують. Зазначають, що спірні додаткові угоди були укладені у відповідності до приписів Закону України «Про публічні закупівлі», кожна додаткова угода ініціювалась постачальником листом з обґрунтуванням. Проте, надати всі необхідні оригінали документів, які є предметом розгляду даної справи, відповідачі не можуть, оскільки вся документація залишилась на тимчасово окупованій території України.

Відповідачі також звертають увагу на те, що прокурор у позовній заяві посилається на норму Закону України «Про публічні закупівлі», що існувала на час виникнення спірних правовідносин, в той час як правове регулювання змінилося.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, судом враховується наступне.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі Закон № 922-VIII, тут і далі за текстом у редакції, чинній станом на час укладення договору та додаткових угод до нього).

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII (у редакції, чинній станом на час укладення договору та додаткових угод до нього) було передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Разом з тим, судом враховується, що 23.06.2026 в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» № 122 - було оприлюднено новий Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026 (далі Закон № 4888-IX).

Згідно з пунктами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.

До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

В той же час, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX встановлено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього положення надано рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У ньому Конституційний Суд України виснував, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Водночас, у тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив: «Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.».

Отже, Конституційний Суд України прямо визначив механізм, за яким нормативно-правовому акту може бути надано зворотної дії щодо юридичних осіб, - пряма вказівка про це в законі.

Пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX є саме такою прямою вказівкою, сформульованою з вичерпною визначеністю: із зазначенням конкретної норми, конкретного закону та конкретної початкової межі ретроспективної дії - дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Наведений припис є імперативним, не містить винятків та не залишає суду дискреції щодо його застосування. Спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом № 922-VIII, а отже, охоплюються дією пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX у повному обсязі, а тому у даній справі суд керується презумпцією конституційності закону (ч.1 ст. 6, ст. 19 Конституції України) і оскільки пункт 7 розділу Х Закону № 4888-IX є чинним, не визнавався неконституційним у встановленому порядку та містить пряму вказівку на зворотну дію в часі, він є обов`язковим до застосування судом при оцінці спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Зєлінські та Прадаль і Гонсалес та інші проти Франції» [ВП] (заяви № 24846/94 та № 34165/96 34173/96, від 28.10.1999, пункт 57) Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавча влада в принципі не позбавлена можливості регулювати в цивільній сфері новими положеннями зі зворотною дією права, що випливають із чинних законів; водночас принцип верховенства права та поняття справедливого судового розгляду, закріплені у статті 6 Конвенції, не допускають - окрім як за наявності переконливих підстав загального інтересу - втручання законодавчої влади у здійснення правосуддя з метою вплинути на судове вирішення спору.

Отже, ретроспективне регулювання цивільних правовідносин само по собі не суперечить Конвенції. Застереження, встановлене в наведених рішеннях, спрямоване на захист приватної особи від законодавчого втручання, вчиненого державою на власну користь у спорі, стороною якого вона є. У цій справі ситуація є протилежною: законодавче втручання здійснено не на користь держави, а на користь приватних осіб та всупереч фіскальному інтересу держави.

Крім того, ухвалення Закону № 4888-IX зумовлене підставами загального інтересу. Розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованої Законом України від 16.09.2014, містить зобов`язання щодо поступового наближення закупівельного законодавства України до права Європейського Союзу. Регламент (ЄС) 2024/792 щодо Ukraine Facility пов`язує виплату траншів фінансової допомоги з приведенням закупівельного законодавства у відповідність до Директив 2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС. Ухвалення Закону № 4888-IX є також однією з умов доступу України до фінансування в межах інструменту Світового банку «Операція з підтримки політики розвитку». Норма пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX має загальний характер, поширюється на невизначене коло правовідносин і не спрямована на вплив на результат конкретного спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про те, що до правовідносин необхідно застосовувати ст. 41 Закону № 922-VIII в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод, є необґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 4888-IX істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Проте, у позові прокурор посилається на норму закону, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, в той час як правове регулювання змінилося.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,52 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,10 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,42 грн.

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть відрізнятися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу випадків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили., затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, АRGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення переміщених тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на послуги з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У п. 5.7. договору сторони погодили, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https:/www.огее.соm.uа) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Як вже було зазначено, 31.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.09.2021 р. у бік збільшення на 27,69% від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год). Ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,12 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,60 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,52 грн. Кількість товару 324380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт*год).

29.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.11.2021 р. у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), в межах 10 відсотків за одиницю товару. Кількість товару становить 314199,410 кВт*год (314,199410 МВт*год)». Ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,396 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 2,83 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,566 грн.

Додаткова угода № 1 укладена між сторонами на підставі п. 7 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VII, про що зазначено в її преамбулі та повторено в пункті 1.1. («Зміна істотних умов договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань»).

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Тобто п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у разі зміни біржових котирувань, що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не містить відсоткового обмеження зміни ціни. Обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» встановлене виключно пунктом 2 частини п`ятої зазначеної статті і за своїм змістом стосується підстави, передбаченої саме цим пунктом, - збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку. Перелік підстав зміни істотних умов договору про закупівлю, наведений у частині п`ятій статті 41 Закону, є вичерпним, а кожна з підстав є самостійною та застосовується за власних умов.

Укладенням додаткової угоди № 1 сторони не змінювали порядок зміни ціни. Пунктом 1.1 пп. 5.5.7. п. 5.5 та пп. 7 п. 13 додатку № 2 до договору було доповнено новим абзацом. Використане сторонами формулювання «можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань» підтверджує, що йдеться про доповнення наявного порядку, а не про його запровадження.

Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено з 358430 кВт*год до 324380,1923 кВт*год.

Отже, додаткова угода № 1 відповідає нормі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, оскільки порядок зміни ціни встановлено договором при його укладенні, відсоткового обмеження ця норма не містить, загальну вартість договору не збільшено.

Доводи прокурора щодо невідповідності додаткової угоди № 1 десятивідсотковому обмеженню ґрунтуються на застосуванні до неї п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, тоді як цю угоду укладено на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону.

Зі змісту додаткової угоди № 2 вбачається, що вона укладена на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VII, про що зазначено в її преамбулі.

За додатковою угодою № 2 фактична вартість електричної енергії зросла до 3,396 грн з урахуванням ПДВ, тобто в межах до 10%.

Отже, сторонами договору дотримано вимоги закону щодо збільшення ціни у межах 10%.

Відповідно до принципу jura novit curia суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує норми права незалежно від посилань сторін. Оцінивши додаткову угоду № 1 за п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, який був підставою її вчинення, суд встановив, що вона відповідає цій нормі: порядок зміни ціни встановлено договором при його укладенні, відсоткового обмеження ця норма не містить, загальну вартість договору не збільшено. Прокурором не наведено жодного доводу щодо невідповідності додаткової угоди № 1 п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. За таких обставин відсутні підстави вважати додаткову угоду № 1 такою, що суперечить закону, а отже відсутні підстави для визнання її недійсною.

Чинна редакція Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачає оцінки правомірності зміни ціни за показником сукупного відхилення кінцевої ціни від первісної. Показник, наведений прокурором (збільшення на 34% від первинної ціни), є результатом послідовного застосування двох самостійних змін, одна з яких (додаткова угода № 1) вчинена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, а друга (додаткова угода № 2) - на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Складання двох різних за підставою змін до єдиного сукупного відсотка та його зіставлення з десятивідсотковим обмеженням, встановленим виключно п. 2 суперечить Закону. Сукупний (кумулятивний) підхід до обчислення десятивідсоткового обмеження, за яким усі зміни ціни за п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підсумовувалися і в сукупності не могли перевищувати 10 відсотків від ціни договору, ґрунтувався на попередній редакції цієї норми. Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, якому надано зворотної дії, встановлено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Отже, кумулятивний підрахунок, покладений прокурором в основу позову не відповідає чинній редакції норми закону.

Як вже було зазначено, додаткова угода № 1 вчинена не на підставі п. 2, а на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, до якого відсоткове обмеження не застосовується. Тому включення зміни ціни за додатковою угодою № 1 до сукупного підрахунку відхилення від первісної ціни та її зіставлення з десятивідсотковим обмеженням п. 2 є необґрунтованим: як у зв`язку з незастосовністю кумулятивного підрахунку за чинною редакцією п. 2, так і через те, що зміну ціни за додатковою угодою № 1 вчинено за іншою правовою підставою, до якої десятивідсоткове обмеження не застосовується.

Слід також зазначити, що в рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, від 14.10.2010, пункти 56 57) Європейський суд з прав людини сформулював концепцію «якості закону», за якою закон має бути доступним, чітким та передбачуваним у застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». Суд також зазначив, що у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Аналогічний висновок викладено в рішенні у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, від 07.07.2011, пункти 40, 43).

Про неоднозначність пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у попередній редакції свідчить сам факт ухвалення законодавцем пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX. Надання нормі ретроспективної дії на всю глибину її застосування є актом автентичного тлумачення: законодавець визначив, який зміст він вкладав у норму від самого початку. Норма, зміст якої був однозначним, не потребувала б ретроспективного уточнення. Застосовуючи пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, суд не надає нормі нового змісту, а застосовує той її зміст, який визначив законодавець і який у будь-якому разі підлягав би застосуванню як найбільш сприятливий для особи.

Суд встановив, що додаткова угода № 1 від 31.08.2021 відповідає вимогам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, а додаткова угода № 2 від 29.11.2021 відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VII у редакції Закону № 4888-IX.

Здійснений судом аналіз кожної угоди окремо підтвердив їх індивідуальну правомірність. Водночас виключає можливість задоволення позову сама суть вимог прокурора яка зводилася до сукупного обрахунку відсотків, який прямо спростований законом.

В свою чергу аналіз судом кожної додаткової угоди в ізоляції мав на меті виконання процесуального обов`язку щодо всебічного дослідження доказів та перевірки наявності реального порушення інтересів держави. Втім встановивши індивідуальну правомірність кожного окремого правочину, суд наголошує, що оцінка їх законності крізь призму будь-яких інших матеріальних підстав (ніж заявлений прокурором кумулятивний обрахунок) є виключно підтвердженням стабільності спірних правовідносин, оскільки за принципом диспозитивності суд процесуально обмежений тільки тими підставами позову, які були фактично сформульовані позивачем.

Прокурор визначив підставою позову кумулятивне (сукупне) перевищення цінового ліміту. Суд позбавлений процесуального права самостійно, з власної ініціативи, змінювати визначені підстави позову. Суд, виконав обов`язок дослідження доказів (дослідив спірні додаткові угоди), але водночас зазначає, що в межах процесуальної стадії дослідження доказів не може збирати докази або здійснювати розрахунки щодо обставин, які не є підставою позову не входять до предмету доказування за даним позовом і не охоплюються предметом спору, сформованим прокурором. Водночас, оскільки кожна додаткова угода є самостійним правочином, судом надано правову оцінку кожній з них крізь призму чинного (ретроспективного) законодавства.

Господарський процес розглядає позов як єдність трьох елементів: суб`єктний склад, предмет і підстава. Зміна матеріального закону під час розгляду справи створює ситуацію матеріально-правової трансформації предмета доказування.

В даному випадку правова підстава позову це норми права, на яку посилається позивач (тобто стара редакція Закону «Про публічні закупівлі»), а фактична підстава позову це юридичні факти, які зумовлюють застосування норми (факт укладення трьох угод та факт того, що сукупний відсоток більший 10%). Згаданий вище принцип jura novit curia дозволяє суду самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати норму права, яка діє на момент вирішення спору, зокрема й ту, якій законодавець надав ретроспективну дію. Водночас, межі судового розгляду визначаються не лише нормативним регулюванням, а й фактичним базисом позову - сукупністю юридичних фактів, які визначено позивачем. Суд не може самостійно розширювати предмет доказування та здійснювати пошук у матеріалах справи ознаки інших правопорушень, які не були покладені в основу позовних вимог, оскільки це призведе до підміни процесуальної функції позивача судом.

Також суд зазначає, що змагальність судового процесу передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У зв`язку зі зміною правового регулювання та наданням закону зворотної сили, первісні фактичні підстави позову втратили матеріально-правове підґрунтя. Прокурор, маючи процесуальну можливість, не скористався своїм правом на зміну підстав позову, залишивши вимоги в незмінному вигляді. За таких умов, самостійне виокремлення судом нових підстав позову становитиме вихід за межі позовних вимог та пряме порушення принципів диспозитивності й рівності сторін.

Крім того, зміна матеріального закону, якій законодавець надав ретроспективну дію, повністю нівелювала юридичне значення кумулятивного (сукупного) підрахунку відсоткового збільшення ціни товару як підстави для визнання угод недійсними. Оскільки позовні вимоги прокурора базувалися виключно на критерії сукупного перевищення ліміту, а правові підстави для оцінки кожної додаткової угоди в окремості не були заявлені позивачем як предмет розгляду, суд, діючи в межах процесуальних принципів диспозитивності, змагальності та рівності, доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у заявлених межах.

Позовна вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання додаткових угод недійсними. З огляду на відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними відсутні й підстави для стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7987,20 грн покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12.11.2026.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141423884 ?

Документ № 141423884 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141423884 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141423884 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141423884 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141423884, Господарський суд Луганської області

Судове рішення № 141423884, Господарський суд Луганської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141423884 відноситься до справи № 913/57/26

Це рішення відноситься до справи № 913/57/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141423883
Наступний документ : 141458785