Ухвала суду № 141423739, 12.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

12.11.2026Справа № 910/11959/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" від 30 жовтня 2026 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/11959/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕС Кир`яківка" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про стягнення 8 289 491,24 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕС Кир`яківка" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 15 756 237,27 грн, з яких: 11 882 174,63 грн - основний борг, 345 501,07 грн - три проценти річних, 3 528 561,57 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом від 9 жовтня 2019 року № 798/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/11959/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

1 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 8 289 491,24 грн, з яких: 7 624 433,35 грн - основний борг, 189 057,86 грн - три проценти річних, 476 000,03 грн - інфляційні втрати.

У підготовчому засіданні 4 грудня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви Товариства про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2026 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2026 року, позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача 7 624 433,35 грн основного боргу, 188 030,03 грн трьох процентів річних, 475 902,15 грн інфляційних втрат та 99 460,38 грн судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 5 травня 2026 року замінено відповідача в справі № 910/11959/25 - Підприємство (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454), на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) (далі - Компанія).

14 вересня 2026 року на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

2 листопада 2026 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від 30 жовтня 2026 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2026 року в даній справі на один рік з моменту його ухвалення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2026 року вказану заяву Компанії призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 листопада 2026 року.

4 листопада 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від цієї ж дати на вищевказану заяву Компанії, у яких позивач зазначив, що наведені відповідачем обставини не є винятковими й такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять таке виконання неможливим у розумінні приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, Товариство посилалося на часткове виконання рішення суду в межах відкритого виконавчого провадження, а також на те, що відстрочення виконання рішення порушить баланс інтересів сторін, оскільки позивач також здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану та має статус критично важливого підприємства паливно-енергетичного комплексу. У цих же запереченнях позивач просив проводити розгляд вказаної заяви Компанії без участі представника Товариства.

9 листопада 2026 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду без участі її представника. У вказаній заяві відповідач підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Сторони про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Розглянувши заяву Компанії про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В обґрунтування своєї заяви Компанія посилалася на сукупність таких обставин, як: часткова оплата відповідачем спірної заборгованості; відсутність у Положенні про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 (далі - Положення про ПСО), джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів; фінансування діяльності відповідача лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан відповідача; залучення Компанії до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") своїх зобов`язань щодо оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; наявність значної заборгованості Компанії перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, а також негативний вплив збройної агресії російської федерації на діяльність учасників ринку електричної енергії.

Тобто покладені в основу даної заяви твердження Компанії в переважній більшості зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, проте приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії, у питаннях виконання судових рішень, у зв`язку з чим посилання заявника на його залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду відхиляються.

За твердженням заявника, станом на 31 грудня 2025 року заборгованість НЕК "Укренерго" перед відповідачем за надані послуги становила 15 667 152 593,70 грн, а заборгованість відповідача перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом на вказану дату становила 21 843 347 455,69 грн.

Проте наведені відомості про стан взаєморозрахунків Компанії з іншими учасниками ринку електричної енергії не підтверджують відсутності у відповідача грошових коштів та іншого майна, за рахунок яких може бути виконано рішення суду в даній справі. Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин, на які Компанія посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі.

При цьому, частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, факт ненадходження коштів від НЕК "Укренерго" сам по собі не може бути достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, Компанією не надано доказів того, що протягом строку, на який заявник просить відстрочити виконання рішення, останній отримає від НЕК "Укренерго" або інших учасників ринку електричної енергії грошові кошти в обсязі, достатньому для повного виконання судового рішення в даній справі.

Так само посилання Компанії на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з її вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентами боржника не є підставою для звільнення його від виконання власних договірних зобов`язань.

Наявність у заявника значної заборгованості перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом також не є самостійною підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, за відсутності доказів реальної можливості погашення такої заборгованості свідчить про недоведеність того, що відстрочення, про яке просить Компанія, забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі в майбутньому, зокрема надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання спірного зобов`язання.

Судом також враховано, що постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2026 року відкрито виконавче провадження № 82280868 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2026 року в даній справі.

З наданих Товариством доказів вбачається, що в межах зазначеного виконавчого провадження на користь позивача вже було перераховано 5 852 083,21 грн, з яких: 5 752 622,83 грн - у рахунок погашення основного боргу та 99 460,38 грн - судового збору. Отже, на час розгляду даної заяви рішення Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2026 року вже частково виконано, а залишок непогашеної заборгованості за наведеним Товариством розрахунком становить 2 535 742,60 грн.

Вказані обставини свідчать про здійснення фактичного виконання прийнятого в даній справі рішення та спростовують доводи Компанії про об`єктивну неможливість погашення спірної заборгованості з підстав відсутності відповідного фінансування.

Відповідачем також не було подано суду жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. Заявником не надано актуальних доказів (на момент подачі та час розгляду судом зазначеної заяви), що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Компанії внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, і, як наслідок, неможливості виконання рішення суду.

Судом також враховано, що не тільки Компанія продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України.

Товариство є виробником електричної енергії з альтернативних джерел та здійснює діяльність з використання сонячної електростанції, розташованої на території Миколаївської області, яка також зазнає негативного впливу від бойових дій та ворожих обстрілів.

З наданого позивачем витягу з наказу Міністерства енергетики України від 23 липня 2026 року № 354 вбачається, що Товариство визначено підприємством паливно-енергетичного комплексу, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Отже, Товариство також бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану та потребує відповідного фінансування для забезпечення безперервності своєї господарської діяльності, відновлення пошкодженого обладнання, виконання зобов`язань перед працівниками та бюджетом.

За таких обставин, надання Компанії відстрочення виконання рішення суду фактично покладатиме негативні наслідки неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань на позивача, який також здійснює господарську діяльність у складних умовах воєнного стану та має законний інтерес в отриманні присуджених йому грошових коштів.

Відтак, вказані аргументи відповідача жодним чином не підтверджують винятковість обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість відстрочення виконання рішення суду в даній справі, а навпаки вказують на ймовірне порушення балансу інтересів сторін у разі задоволення такої заяви.

Посилання Компанії на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду: від 16 січня 2020 року в справі № 910/1820/19, від 27 квітня 2018 року в справі № 910/313/17, від 24 жовтня 2018 року в справі № 914/32/18 та від 6 лютого 2025 року в справі № 904/1060/24, - також не свідчать про наявність підстав для задоволення поданої заяви, оскільки питання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених фактичних обставин справи, наданих сторонами доказів та необхідності дотримання балансу їх інтересів.

Посилання заявника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2026 року в справі № 910/11470/24 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2025 року в справі № 910/11212/24 не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки прийняття судових рішень про відстрочення виконання рішень в інших справах не свідчить про безумовну наявність аналогічних підстав у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Компанією заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної заяви, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні вказаної заяви Компанії.

Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Гарантований покупець" від 30 жовтня 2026 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2026 року в справі № 910/11959/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 12 листопада 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко