Ухвала суду № 141423719, 04.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

м. Київ

04.11.2026Справа № 910/1046/25Господарський суд міста Києва у складі судді М.О. Лиськова,

при секретарі судового засідання Самошиній І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІВІ" на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича у справі №910/1046/25

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТ МЕГАПОЛІС", м.Київ

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі", м.Київ

про стягнення 287 760,44 доларів США,

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "СТ МЕГАПОЛІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" про стягнення 287760,44 доларів США, з яких заборгованість за договором б/н від 01.11.2021 в сумі 264279,40 доларів США та 3% річних в сумі 23 481,04 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 (суддя Князьков В.В.) позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "СТ МЕГАПОЛІС" до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" про стягнення 287760,44 доларів США, з яких заборгованість за договором б/н від 01.11.2021 в сумі 264279,40 доларів США та 3% річних в сумі 23 481,04 доларів США задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, бул.37, офіс 516, ЄДРПОУ 41262601) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТ МЕГАПОЛІС" (01042, м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд.1/22, приміщення 8, ЄДРПОУ 34348559) заборгованість за договором б/н від 01.11.2021 в сумі 264 279,40 доларів США, 3% річних в сумі 23 481,04 доларів США та судовий збір в сумі 144 086,14 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва № 910/1046/25 від 16.07.2025 залишено без змін.

20.04.2026 на виконання вищезазначеного рішення, яке залишено без змін видано наказ.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2026 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/1046/25 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 у справі №910/1046/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 (суддя Лиськов М.О.) повернуто без розгляду заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №910/1046/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 (суддя Марченко О.В.) відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №910/1046/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДМ Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ківі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2026.

18.09.2026 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІВІ" надійшла скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича у справі №910/1046/25, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними (протиправними) дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича у виконавчому провадженні №80836895 щодо примусового виконання наказу №910/1046/25, виданого 20.04.2026 року Господарським судом міста Києва, щодо визначення вартості нерухомого майна, яка здійснена на підставі Звіту про оцінку майна, складеного 07.08.2026 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКСПЕРТНА ГРУПА "ЮСТИЦІЯ ТЕУ" щодо нерухомого майна боржника, а саме: нежитлова будівля літ. Б, нежитлова будівля літ. В, нежитлова будівля літ. Г, тенісні корти (№ 1-9), загальною площею: 7593,10 м?, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 63, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:331:0008;

- визнати недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлова будівля літ. Б, нежитлова будівля літ. В, нежитлова будівля літ. Г, тенісні корти (№ 1-9), загальною площею: 7593,10 м?, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 63, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:331:0008, проведену 07.08.2026 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКСПЕРТНА ГРУПА "ЮСТИЦІЯ ТЕУ", та оформлену Звітом від 07.08.2026 року в межах виконавчого провадження № 80836895.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 30.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 у зв`язку із триваючою повітряною тривогою розгляд скарги відкладено на 04.11.2026

У судове засідання 24.09.2025 з`явилися представник скаржника та приватний виконавець, надали пояснення по суті скарги.

Інші учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про наступне.

Господарський суд міста Києва рішенням від 16.07.2025 року у справі № 910/1046/25, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «СТ «Мегаполіс» (далі - ТДВ «СТ Мегаполіс») до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ківі» (далі - АТ «Ківі») задовольнив повністю. Суд стягнув з АТ «Ківі» на користь ТОВ «СТ Мегаполіс» заборгованість за договором б/н від 01.11.2021 в сумі 264 279,40 доларів США, 3% річних в сумі 23 481,04 доларів США та судовий збір в сумі 144 086,14 грн.

Північний апеляційний господарський суд залишив без рішення суду першої інстанції без змін постановою від 09.03.2026.

20.04.2026 року Господарським судом міста Києва видано наказ з виконання судового рішення про стягнення з з АТ «Ківі» на користь ТДВ «СТ Мегаполіс» заборгованість за договором б/н від 01.11.2021 в сумі 264 279,40 доларів США, 3% річних в сумі 23 481,04 доларів США та судовий збір в сумі 144 086,14 грн.

22.04.2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бердар М.М., розглянувши заяву стягувача про примусове виконання наказу №910/1046/25 від 20.04.2026 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80836895.

У межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на кошти та майно боржника, зроблені відповідні запити до державних установ та банків про наявні рахунки у боржника, виставлено відповідні платіжні інструкції на примусове стягнення з рахунку боржника коштів на рахунок приватного виконавця.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що 07.09.2026 йому стало відомо про отримання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром М.М. 18.08.2026 звіту про оцінку майна, описаного в межах виконавчого провадження № 80836895, а саме: нежитлових будівель літ. Б, літ. В, літ. Г та тенісних кортів (№ 1- 9), загальною площею 7 593,10 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 63, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:331:0008.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 07.08.2026, доданого до супровідного листа на двох аркушах, вартість зазначеного нерухомого майна визначена у розмірі 830 000,00 грн. При цьому метою проведення оцінки визначено встановлення ринкової вартості нерухомого майна для задоволення вимог іпотекодержателя.

На переконання скаржника, оцінку належного йому майна в межах виконавчого провадження № 80836895 проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки звіт про оцінку складено лише на двох аркушах, без відповідних додатків, фотографічних та аналітичних матеріалів, необхідних для належного визначення ринкової вартості майна.

Крім того, скаржник звертає увагу, що у звіті безпосередньо зазначено про непроведення оцінювачем особистого огляду об`єкта оцінки у зв`язку з ненаданням доступу до відповідних приміщень, що, на думку скаржника, ставить під сумнів об`єктивність та достовірність визначеної вартості нерухомого майна.

Скаржник вважає, що оцінку майна, оформлену звітом ТОВ «ЕКСПЕРТНА ГРУПА «ЮСТИЦІЯ ТЕУ» від 07.08.2026, проведено з порушенням встановленого порядку та вимог чинного законодавства, що, на його переконання, є підставою для визнання такої оцінки недійсною.

Водночас, заперечуючи проти доводів скарги, приватний виконавець зазначає, що твердження АТ «Ківі» про відсутність у звіті відповідних розрахунків, додатків та інших необхідних матеріалів є припущеннями, оскільки сам скаржник визнає, що не мав у своєму розпорядженні повного тексту звіту.

При цьому, виконавець вказує, що повний звіт про оцінку майна міститься в матеріалах виконавчого провадження, з якими ні боржник, ні його представник до подання скарги у встановленому законом порядку не ознайомилися.

Таким чином, на переконання приватного виконавця, скаржник безпідставно ототожнює відсутність повного звіту у своєму розпорядженні з його фактичною відсутністю або невідповідністю вимогам законодавства. Відтак наведені скаржником доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджують порушення вимог до змісту та оформлення звіту про оцінку майна та не можуть бути підставою для задоволення скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Тобто, при зверненні до господарського суду зі позовною заявою або скаргою у позовній заяві(скарзі) повинно бути обов`язково вказано підстави такого звернення та, зокрема, яким чином порушено права позивача та яким чином судове рішення повинно відновити або захистити права та законні інтереси заявника.

Тлумачення процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що завданнями цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі-Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець приймає постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться у постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша-третя статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

За положеннями статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ об`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. Оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

У пункті 51 Національного стандарту № 1 передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У статті 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною другою цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

У статті 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною другою цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Подібні за змістом висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16 (провадження № 61-21793св18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23), від 10 вересня 2024 року у справі № 754/10703/22 (провадження № 61-9923св24).

У постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 643/19696/19 (провадження № 61-17805ск23) міститься висновок про те, що відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправними дій виконавця щодо оцінки майна боржника. При цьому ініціювання судового контролю за виконанням судових рішень не з метою захисту порушених прав та інтересів є недопустимим. За відсутності належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна та впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результати такої оцінки немає підстав для висновку про порушення прав боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги на дії виконавця.

Таким чином, за висновками суду, скаржником не наведено конкретних характеристик майна, які не були враховані оцінювачем у зв`язку з непроведенням його особистого огляду, не надано альтернативної оцінки майна та належних і допустимих доказів того, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з його ринковою вартістю. Наведені скаржником доводи ґрунтуються виключно на припущеннях щодо ймовірної невідповідності результатів оцінки описаного та арештованого майна його дійсній ринковій вартості, без належного доказового підтвердження таких обставин. Відтак подання означеної скарги фактично спрямоване на переоцінку вартості майна за відсутності доведених порушень порядку проведення оцінки, які б вплинули на її результати, та доказів порушення прав скаржника внаслідок оскаржуваних дій приватного виконавця.

Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із нормами статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Беднара Миколи Миколайовича.В той же час, скаржником не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення приватним виконавцем будь-яких прав та законних інтересів скаржника.

Приписами частини1 та 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження та враховуючи безпідставність тверджень про незаконну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Беднара Миколи Миколайовича, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаної скарги.

Керуючись статтями 232-235, 339-340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КІВІ" на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича у справі №910/1046/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2026

Суддя М.О. Лиськов