Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.11.2026Справа № 910/7127/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б Констракшн" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б Констракшн"
про стягнення 4 571 085,68 грн
Представники сторін: не викликалися
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СС-Сервіс" (далі - ТОВ "СС-Сервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б Констракшн" (далі - ТОВ "Б2Б Констракшн") 4 571 085,68 грн, з яких: 4 524 242,40 грн - безпідставно набуті кошти, 46 843,28 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2026 закрито провадження у справі в частині стягнення 933 035,99 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.
26.06.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Б2Б Констракшн" подало заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ "СС-Сервіс" 400 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що відзиві та у судовому засіданні 20.10.2026 у судових дебатах представником Відповідача було зроблено усуну заяву про подання доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки заяви про ухвалення додаткового рішення були подані 26.10.2026, тому, враховуючи положення частини 4 статті 116 ГПК України, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.
У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з Позивача витрат на правову допомогу у сумі 200000,00 грн Відповідачем було додано копії, зокрема:
1) Договору про надання правничої допомоги №64-02/26АО від 24.02.2026, Додаткової угоди №1 від 23.07.2026 до вказаного правочину, рахунку-фактури №09-08/26 від 07.08.2026, Акту виконаних робіт №9 від 20.10.2026, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №2277763 від 07.08.2026, виданого Адвокатським бюро Ганни Шмиги на ім`я адвоката Шмиги Ганни Сергіївни;
2) Договору про надання правничої допомоги №2026/1Б2Б від 17.06.2026, Додаткової угоди №1 від 17.06.2026 до вказаного правочину, рахунку-фактури №1Б2Б від 23.10.2026, Акту виконаних робіт №1 від 23.10.2026, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №2277198 від 07.08.2026, виданого Адвокатським бюро "Кочкарьов і партнери" на ім`я адвоката Кочкарьова Сергія Валерійовича.
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
1. 24.02.2026 між ТОВ "Б2Б Констракшн" (за текстом договору - Замовник) та Адвокатським бюро "Ганни Шмиги" (за текстом договору - Виконавець) було укладено Договір про надання правничої допомоги №64-02/26АО, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні послуги, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги та оплатити їх.
Вартість наданих юридичних послуг Виконавець визначає самостійно після одержання від Замовника замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє Замовнику відповідний рахунок (пункт 3.1. Договору).
За пунктом 3.3. вказаного правочину за результатами надання юридичної допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті виконаних робіт вказується обсяг наданої Виконавцем юридичної допомоги. Акт надсилається Замовнику факсимільним зв`язком або поштою.
Відповідно до пункту 3.4. Договору у випадку, якщо Замовник не підпише Акт виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дати його отримання або протягом цього ж часу не надасть в письмовій формі обгрунтовані заперечення, послуги вважаються наданими повністю та відповідно до умов Договору на дату підписання Виконавцем Акту виконаних робіт.
23.07.2026 між ТОВ "Б2Б Констракшн" (за текстом договору - Замовник) та Адвокатським бюро "Ганни Шмиги" (за текстом договору - Виконавець) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №64-02/26АО від 23.07.2026.
Зазначеною додатковою угодою (пункт 1) Сторони погодили, що гонорар успіху Виконавця в суді першої інстанції у справі № 910/7127/26 Господарського суду м. Києва складає 200 000,00 грн, виходячи із погодженого між Замовником та Виконавцем фіксованого гонорару успіху за надання послуг правничої допомоги.
Також між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт виконаних робіт №9 від 20.10.2026 на загальну суму 200 000,00 грн, в якому сторони визначили перелік наданих послуг: правовий аналіз позовної заяви з додатками, формування правової позиції та підготовка відзиву на позовну заяву.
Підписавши та скріпивши вказаний акт ТОВ "Б2Б Констракшн" та Адвокатське бюро "Ганни Шмиги" засвідчили відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.
2. 17.06.2026 між ТОВ "Б2Б Констракшн" (за текстом договору - Клієнт) та Адвокатським бюро "Кочкарьов та партнери" (за текстом договору - Адвокат) було укладено Договір про надання правничої допомоги №2026/1Б2Б, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнту та захист прав в усіх судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, представництво інтересів перед будь якими фізичним та юридичними особами, з правом підпису усіх необхідних документів для здійснення повноважень (пункт 1.1.).
Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. цього правочину Клієнт зобов`язаний оплатити правничу допомогу на підставі рахунку Адвокату у порядку, розмірах та в строки, визначених цим Договором, додатковою угодою.
У відповідності до пункту 3.2. Договору суми належні до оплати, складаються з гонорарів Адвоката, який визначається за домовленістю сторін додатковим договором та сплачується Клієнтом на підставі рахунку Адвоката у розумний строк, але не пізніше ЗО (тридцять) календарних днів, після отримання рахунку.
17.06.2026 між ТОВ "Б2Б Констракшн" та Адвокатським бюро "Кочкарьов та партнери" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №2026/1Б2Б від 17.06.2026.
Зазначеною додатковою угодою (пункт 1) Сторони погодили, що гонорар успіху Виконавця в суді першої інстанції складає 200 000,00 грн, виходячи із погодженого між Замовником та Виконавцем фіксованого гонорару успіху за надання послуг правничої допомоги у справі №910/7127/26.
Також між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт виконаних робіт №1 від 23.10.2026 на загальну суму 200 000,00 грн, в якому сторони визначили перелік наданих послуг: правовий аналіз позовної заяви з додатками, формування правової позиції та доказової бази, підготовлення процесуальних документів та участь у судових засіданнях.
Підписавши та скріпивши вказаний акт ТОВ "Б2Б Констракшн" та Адвокатським бюро "Кочкарьов та партнери" засвідчили відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським бюро "Кочкарьов та партнери" та Адвокатським бюро "Ганни Шмиги" послуг з професійної правничої допомоги ТОВ "Б2Б Констракшн" у погодженому між ними розмірі по 200 000,00 грн, загалои - 400 000,00 грн.
У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.
Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №910/1964/21.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
З огляду на вищезазначені критерії, якими також керується ЄСПЛ, враховуючи розмір пред`явлених позовних вимог, складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг Адвокатським бюро "Кочкарьов та партнери" та Адвокатським бюро "Ганни Шмиги", на переконання суду, обґрунтований розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі складає 80 000,00 грн (по 40 000,00 грн).
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
За змістом частини 4 статті 231 ГПК України закриваючи провадження у справі, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 5 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина 6 статті 130 ГПК України).
На переконання суду, необґрунтовані дії позивача полягають у тому, що звертаючись до суду із позовом ТОВ "СС-Сервіс" стверджувало, що ТОВ "Б2Б Констракшн" не було виконано жодних обумовлених договором робіт. Однак, як було вказано самим Позивачем у заяві від 19.10.2026 про відмову від частини позовних вимог, після проведення додаткового обстеження будівництва об`єкта, вже під час розгляду справи по суті, встановлено, що Відповідачем фактично було виконано частину обумовлених робіт на суму 933 035,99 грн.
Таким чином, пред`явлення позову про стягнення коштів на вартість робіт, які були фактично виконані, свідчить про необґрунтовані дії Позивача, тому Відповідач має право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із частковим закриттям провадження у справі (у розмірі фактично виконаних робіт), шляхом їх покладення на Позивача.
Отже, за результатами вирішення справи, обґрунтованій розмір витрат ТОВ "Б2Б Констракшн" на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 80 000,00 грн покладається на ТОВ "СС-Сервіс".
Керуючись статтями 123-129, 130, 221, 244 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б Констракшн" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-СЕРВІС" (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 27, квартира 15; ідентифікаційний код: 38274753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б2Б Констракшн" (04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, будинок 10 літ. Ф; ідентифікаційний код: 44407196) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ
Судове рішення № 141423685, Господарський суд м. Києва було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/7127/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: