Рішення № 141423461, 11.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
910/11481/26
Номер документу
141423461
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026Справа № 910/11481/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

про стягнення 624 846,31 грн

Суддя Цюкало Ю.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 624 846,31 грн, що складається з 506 516,11 грн інфляційної складової боргу та 118 330,20 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 №9186061, заборгованість за яким у розмірі 602 312,74 грн стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23, у зв`язку з чим у відповідача виникло прострочення за період з 01.06.2018 по 22.01.2025, що стало підставою звернення до суду з даним позовом про стягнення інфляційної складової боргу у сумі 506 516,11 грн та 3% річних у сумі 118 330,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі та просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за період, що передував трьом рокам до подання позову, з тих підстав, що Законом України від 14.05.2025 №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, а з 04.09.2025 перебіг позовної давності відновився. Також відповідач заперечував правильність розрахунку позивача та надав власний контррозрахунок на суму 98 708,72 грн.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Так, у справі №910/20018/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про стягнення 602 312,74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» заборгованість у розмірі 602 312,74 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23 залишено без змін.

Суд зазначає, що обставини, які встановлено у зазначеному судовому рішенні, є преюдицією та повторного доведення не потребують.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23 було встановлено, що 01.01.2008 між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (споживач) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) укладено договір №9186061 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати і оплатити її відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку №2 до Договору.

Пунктом 10 додатку №2 до Договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 Договору).

Також у рішенні суду від 25.04.2024 у справі №910/20018/23 встановлено, що відповідач спожив теплову енергію за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, вартість якої у розмірі 602 312,74 грн не сплатив.

25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги.

Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та пунктом 82 додатку №1 до нього АТ «К.Енерго» передано, а покупцем прийнято право вимоги на дебіторську заборгованість відповідача за Договором у розмірі 695 145,28 грн.

У рішенні суду від 25.04.2024 у справі №910/20018/23, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, встановлено, що за результатами аукціону ТОВ «Київенерго-Борг» набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за Договором, а отже права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - ТОВ «Київенерго-Борг».

При цьому доводи відповідача про відсутність у позивача права вимоги з посиланням на п. 4.6 Договору (відсутність письмової згоди на передачу прав) були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і були відхилені.

Суд зазначає, що наявність у відповідача обов`язку з оплати спожитої теплової енергії за Договором, перехід права вимоги до позивача та розмір заборгованості встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23, яке набрало законної сили та виконане відповідачем, а тому не можуть бути предметом повторного дослідження при розгляді даної справи, предметом якої є акцесорні вимоги, похідні від встановленого судом грошового зобов`язання.

Як вказує позивач у позовній заяві, заборгованість у розмірі 602 312,74 грн, стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23, погашена відповідачем частинами в період з 15.11.2024 по 22.01.2025. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначену обставину не заперечує та також вказує на погашення основного боргу частинами у листопаді 2024 року - січні 2025 року.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої обов`язки щодо оплати теплової енергії за Договором у розмірі 602 312,74 грн, яка була стягнута в судовому порядку у справі №910/20018/23, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 506 516,11 грн та 3% річних у розмірі 118 330,20 грн за період прострочення з 01.06.2018 по 22.01.2025.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Наразі, суд зауважує, що наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем та факт його прострочення встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/20018/23.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми відповідальності за порушення грошового зобов`язання в розмірі 624 846,31 грн, що складається з 506 516,11 грн інфляційної складової боргу та 118 330,20 грн 3% річних.

Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц). Відтак погашення відповідачем основного боргу не позбавляє позивача права на стягнення зазначених сум за період прострочення до дня погашення.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25), відповідно до яких в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний Закон не містить положень про зворотну дію в часі і не скасовує наслідків продовження та зупинення перебігу позовної давності, що настали до 04.09.2025 (частина 1 статті 58 Конституції України, частина 1 статті 5 Цивільного кодексу України). Отже, з 04.09.2025 перебіг позовної давності продовжився на строк, що залишився.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих з 01.06.2018.

Станом на 02.04.2020 трирічна позовна давність щодо вимог за цей та всі наступні періоди не спливла, а залишок трирічного строку щодо найранішого періоду, обчислений з 04.09.2025, не міг сплинути раніше листопада 2026 року.

Таким чином, позов, поданий 09.09.2026, пред`явлено в межах позовної давності за всіма заявленими вимогами, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються.

Таким чином, у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання відповідачем, позивачем здійснено нарахування в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 506 516,11 грн інфляційної складової боргу та 118 330,20 грн 3% річних за період прострочення з 01.06.2018 по 22.01.2025.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що часткові оплати боргу враховано позивачем відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з яким, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - з урахуванням цього місяця.

Так, інфляційні втрати на суму, сплачену 14.11.2024, нараховано по жовтень 2024 року включно, а індекс інфляції за грудень 2024 року позивачем не застосовувався. Нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 506 516,11 грн не перевищує розміру, визначеного відповідно до вимог законодавства, а тому доводи відповідача про невідповідність розрахунку позивача зазначеній методиці є безпідставними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем до періоду прострочення помилково включено дні здійснення відповідачем часткових оплат.

За розрахунком суду обґрунтованим є розмір 3% річних у сумі 118 280,79 грн, у стягненні решти 49,41 грн слід відмовити.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 506 516,11 грн інфляційних втрат та 118 280,79 грн 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 371,95 грн.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 124-128; ідентифікаційний код 30573192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 32826328) інфляційні втрати у розмірі 506 516 (п`ятсот шість тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 11 коп., 3% річних у сумі 118 280 (сто вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 79 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 371 (дев`ять тисяч триста сімдесят одна) грн 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2026.

Суддя Ю.В. Цюкало

Часті запитання

Який тип судового документу № 141423461 ?

Документ № 141423461 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141423461 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141423461 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141423461 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141423461, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141423461, Господарський суд м. Києва було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141423461 відноситься до справи № 910/11481/26

Це рішення відноситься до справи № 910/11481/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141423460
Наступний документ : 141423462