Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1038/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, секретаря судового засідання Л. Я. Андріїв, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка", вул.Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, буд.192, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 2029908,44 грн, з яких: 1880831,54 грн - сума боргу, 128313,38 грн - пеня, 12609,76 грн - 3% річних, 8153,76 грн - інфляційні втрати,
за участі:
від позивача: Хващевська Людмила Володимирівна (в режимі вкз);
від відповідача: не з`явилися,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення заборгованості в сумі 1986490,69 грн, з яких 1880831,54 грн - сума боргу, 90445,81 грн - пені, 8946,68 грн - 3% річних, 6266,66 грн - інфляційних втрат.
14.09.2026, через підсистему "Електронний суд" до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" надійшла заява (вх. № 8338/26) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути заборгованість в сумі 2029908,44 грн, з яких: 1880831,54 грн - сума боргу, 128313,38 грн - пеня, 12609,76 грн - 3% річних, 8153,76 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 22.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вх.№8338/26 від 14.09.2026) про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, постановлено подальший розгляд справи №909/1038/26 здійснювати з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" про збільшення позовних вимог.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано порушення відповідачем умов договору на виготовлення та поставку продукції № 20230329-99 від 29 березня 2023 року в частині не здійснення відповідачем оплати вартості товару в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг в сумі 1880831,54 грн. За прострочення строків оплати вартості поставленого товару за договором, позивачем нараховано відповідачу 128313,38 грн пені, 12609,76 грн 3% річних, 8153,76 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.№8338/26 від 14.09.2026).
Позиція відповідача.
У відзиві на позов позовні вимоги заперечує, зазначає про те, що розрахунок наданий позивачем підлягає перевірці, оскільки здійснений ним не обґрунтовано, всупереч договірним зобов`язанням та нормам чинного законодавства, а тому він не може бути визнаний відповідачем.
Відповідач просить суд у разі встановлення підстав для стягнення пені застосувати частину третю статті 551 ЦК України та з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, зменшити пеню на 90 %.
Зазначає, що за період виконання договору з 01.01.2026 відповідачем було сплачено за отриманий товар 2778268,62 грн., а неоплаченою залишилась лише частина вартості поставленого товару. Тобто порушення зобов`язання не мало характеру повної відмови від його виконання, а було пов`язане виключно з несвоєчасністю проведення остаточних розрахунків.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофрокомбінат «Торгтехніка» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос» (як замовником) 29.03.2023 укладено договір на виготовлення та поставку продукції № 20230329-99, за умовами якого позивач зобов`язався виготовити на замовлення та поставити відповідачу гофропродукцію (гофро-тару), а відповідач зобов`язався прийняти її та своєчасно оплатити в порядку та на умовах, визначених договором.
При укладенні вказаного договору сторони 29.03.2023 уклали Протокол розбіжностей, які виникли при його укладенні і були врегульовані сторонами.
Відповідно до п.1.2. договору найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 2.2. договору виготовлення та поставка продукції здійснюється згідно заявок (замовлень) замовника. Замовник подає письмову заявку електронною поштою на адресу постачальника: Строк погодження заявки сторонами складає 3 (три) робочих дні.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що базисною умовою поставки товару за цим договором є CPT (фрахт/перевезення до): м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 1 у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Строк поставки 14 (чотирнадцять) робочих днів з дати погодження заявки.
Пунктом 5.1. договору регламентовано, що ціни на продукцію, що поставляється за цим договором, є вільними відпускними і вказуються у додатках до договору, що є його невід`ємною частиною (специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних).
Згідно п. 5.2. договору, сума договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за цим договором протягом усього строку його дії.
Відповідно до п. 5.4. договору оплата товару здійснюється на умовах відтермінування платежу на строк 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки. Датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця є дата зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару) або дата підписання видаткової накладної та інших супровідних документів уповноваженим представником покупця (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених цим договором.
Пунктом 5.5 договору внормовано, що замовник не має права відмовитись від оплати фактично виготовленої за його замовленням продукції з інших, ніж передбачено цим договором, підстав. У разі прострочення грошового зобов`язання замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.
Згідно із п. 10.1. договору, даний укладено на строк до 31 грудня 2023 року. При цьому, закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язальних відносин сторін, яке мале місце під час його дії і не звільняє сторони від відповідальності за невиконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.
Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору не повідомить про свій намір його розірвання, строк дії останнього буде автоматично пролонговано на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Кількість подовжень строку дії цього договору не обмежена.
В порушення своїх зобов`язань, передбачених договором, відповідач порушив строки оплати поставленого товару, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на день подання даного позову складає 1880831,54 грн.
За період з 27.02.2026 по 27.05.2026 позивачем виготовлено і поставлено, а відповідачем прийнято гофропродукції на суму 1976139,10 грн. Відвантажений товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується видатковими накладними, які сторони підписали і скріпили печатками:
- №1389 від 27.02.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 157645,44 грн. (здійснено частково оплату у розмірі 95307, 56 грн, заборгованість 62337,88 грн.);
- №1586 від 06.03.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 249 621,00 грн;
- №1910 від 19.03.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 294 173,56 грн;
- №2793 від 20.04.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 286 216,56 грн;
- №3068 від 29.04.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 159 064,16 грн;
- №3407 від 13.05.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 302 379,84 грн;
- №3767 від 27.05.2026 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 527 038,54 грн.
Проте, відповідач не здійснив оплати товару в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг в сумі 1880831,54 грн.
За прострочення строків оплати вартості поставленого товару за договором, позивачем нараховано відповідачу 128313,38 грн пені на підставі п.7.1. договору та 12609,76 грн 3% річних, 8153,76 грн інфляційних втрат на підставі ст .625 ЦК України (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.№8338/26 від 14.09.2026).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи зміст та правову природу укладеного сторонами договору, суд дійшов до висновку, що даний договір є змішаним договором, що містить елементи договору підряду та поставки.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату за товар в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг в сумі 1880831,54 грн.
Відповідач доказів належного виконання умов договору не надав, заявлені позовні вимоги щодо наявності боргу не спростував.
За наведеного, позовні вимоги про стягнення 1880831,54 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.1. договору за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) замовник за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.
За розрахунком позивача розмір пені за порушення грошового зобов`язання за період прострочення становить 128313,38 грн.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено його відповідність вимогам законодавства, отже позовні вимоги про стягнення 128313,38 грн грн пені є обґрунтованими.
Щодо заявленого відповідачем зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки надання послуг.
Однак, заявляючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування та не обґрунтовано наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, причин неналежного виконання, майнового стану відповідача, винятковості даного випадку.
Доводи відповідача про те, що порушення зобов`язання не мало характеру повної відмови від його виконання, а було пов`язане виключно з несвоєчасністю проведення остаточних розрахунків, не є підставою для зменшення пені.
Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів до виконання зобов`язання, усунення порушення, тощо.
За наведеного, відповідачем не доведено наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штртафних санкцій. Отже, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру пені.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично та методологічно правильним, відтак 12609,76 грн 3% річних та 8153,76 грн інфляційних втрат підлягають стягненню.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За наведених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення 2029908,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, буд.192, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 20547427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка", вул.Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032 (ідентифікаційний код 44552193) (за реквізитами: IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335, ІПН 445521902288, код ЄДРПОУ 44552193) 1880831 (один мільйон вісімсот вісімдесят тисяч вісімсот тридцять одну) грн 54 коп. боргу, 128313 (сто двадцять вісім тисяч триста тринадцять) грн 38 коп. пені, 12609 (дванадцять тисяч шістсот дев`ять) грн 76 коп. 3% річних, 8153 (вісім тисяч сто п`ятдесят три) грн 76 коп. інфляційних втрат, 24358 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят вісім) грн 90 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписане 12.11.2026
Суддя Неверовська Л.М.
Судове рішення № 141423422, Господарський суд Івано-Франківської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 909/1038/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: