Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
11 листопада 2026 рокуСправа № 903/949/26Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/949/26
за позовом Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради, м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", м.Луцьк
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 144 361,50 грн,
за участю представників:
від позивача: Яринюк Р. М. діє в порядку самопредставництва,
від відповідача: Мірчук В. В. діє в порядку самопредставництва,
в с т а н о в и в:
02.10.2026 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання недійсними додаткових угод №5 від 25.08.2023 та №10 від 15.01.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-23/286 від 30.12.2022 та стягнення 144 361,50 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-23/286 від 30.12.2022 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому просить визнати їх недійсними на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім цього, враховуючи те, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного збереження відповідачем коштів у сумі 144 361,50 грн, вважає, що останній зобов`язаний повернути їх Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради.
Ухвалою суду від 02.10.2026 позовну заяву Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради було залишено без руху, встановлено Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання ухвали доказів доплати судового збору у розмірі 5 324 грн 80 коп.
08.10.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої приєднав докази доплати судового збору у розмірі 5 324 грн 80 коп., на підтвердження приєднавши платіжну інструкцію №1712 від 05.10.2026.
Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.11.2026; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив.
29.10.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволені позову відмовити, при цьому вказує, що на момент укладання договору та додаткової угоди № 5 від 25.08.2023 діяли приписи Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі. Тому вважає, що сторонами договору були дотримані вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей при укладенні спірної додаткової угоди № 5, якими сторони збільшили ціну за електричну енергію. Щодо спірної додаткової угоди № 10 від 15.01.2024 зазначає, що цією угодою не змінювалась ціна електричної енергії як товару, а виключно було змінено регульований тариф на передачу електричної енергії, встановлений постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2322. Ця складова є не комерційною частиною ціни, а регулюється уповноваженим державним органом відповідно до чинного законодавства. Такі зміни здійснені виключно на підставі п.п.7 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, які прямо передбачають можливість внесення змін до договору у разі зміни регульованих тарифів. Відповідач стверджує, що застосування п.п.2 п.19 Особливостей, який стосується зміни ціни на товар, є юридично некоректним, а тому додаткова угода №10 є самостійною угодою, обґрунтованою відповідними нормативно-правовими актами та положеннями укладеного договору, та не є похідною від додаткової угоди №5. Відтак, її дійсність не залежить від юридичної долі інших додаткових угод.
03.11.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій просить врахувати наведені у відповіді на відзив заперечення та аргументи, задовольнити позов у повному обсязі відповідно до позовних вимог, зазначених у позовній заяві.
09.11.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, які просить прийняти та врахувати при ухваленні рішення.
09.11.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про зупинення провадження у справі № 903/949/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду. На обґрунтування клопотання посилається на те, що у справі №916/2486/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду за результатами розгляду касаційної скарги сформує висновок щодо правильності застосування судами норм статті 53 ГПК України, 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.41, ст.44 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.22 Бюджетного кодексу України, ст.651, 652, 653, 1212 Цивільного кодексу України. У справі № 903/949/26 та у справі № 916/2486/23 (що прийнята до розгляду об`єднаною палатою) правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів. В обох справах в якості підстав визнання недійсними додаткових угод позивач посилається на перевищення 10 % ліміту підняття ціни, що є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідача вважає, що сторони спору, предмет спору, підстави позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у справах № 903/949/26 і № 916/2486/23 є подібними.
10.11.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому посилається на те, що правовідносини між сторонами спору у справі № 916/2486/23 мають відмінності як у правовому регулюванні, так і в предметі доказування. Звертає увагу суду на те, що відповідно до ухвали колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.02.2026, підставою для передачі справи № 916/2486/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є необхідність відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, щодо повноважень прокурора звернутися з позовом на захист інтересів держави. Однак, у справі № 903/949/26 позов подано не прокурором, а самостійно виконавчим органом органу місцевого самоврядування, яким є позивач. А тому, на думку позивача, сформовані об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висновки щодо повноважень прокурора до справи Господарського суду Волинської області не застосовуватимуться.
У судовому засіданні 11.11.2026 представник відповідача просив задовольнити клопотання та зупинити провадження у справі, представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі.
Щодо клопотання ТзОВ «Волиньелектрозбут» про зупинення провадження у справі.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
За змістом пункту п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено два види зупинення провадження у справі:
- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 Господарського процесуального кодексу України;
- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 зазначено, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин.
У постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 04.06.2024 у справі №902/924/23, зазначалося, що з аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.
При цьому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15 щодо застосування норми пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд сформував таку практику, з якої вбачається, що провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.
Водночас саме по собі перебування іншої справи на розгляді Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Необхідною передумовою застосування пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України є встановлення того, що в іншій справі дійсно переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, а висновок Верховного Суду за результатами такого перегляду має істотне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.
Частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язок суду враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в його постановах. Водночас пункт 7 частини першої статті 228 цього Кодексу надає суду право зупинити провадження лише у випадку перегляду судового рішення саме у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. За таких умов зупинення провадження не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливий вплив майбутнього висновку Верховного Суду на вирішення справи.
Правовідносини у справі №903/949/26 та у справі №916/2486/23 не є подібними у тому обсязі, який має визначальне значення для вирішення питання про можливість зупинення провадження та є різними за суб`єктним складом.
Позов прокурора у справі №916/2486/23 заявлений в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201279,85 грн.
Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2026 аргументована необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України та положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №916/2714/23 про те, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства.
У справі №903/949/26 позивачем є орган місцевого самоврядування, який обґрунтовує звернення до суду тим, що спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-23/286 від 30.12.2022 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі та з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому просить визнати їх недійсними на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім цього, враховуючи те, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного збереження відповідачем коштів у сумі 144 361,50 грн, вважає, що останній зобов`язаний повернути їх Департаменту молоді та спорту Луцької міської ради.
Отже, правова оцінка у справі №903/949/26 має бути надана насамперед діям сторін щодо збільшення ціни електричної енергії після проведення закупівлі, фактичного нівелювання результатів конкурентної процедури, порушення принципів максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Ці питання вже врегульовані законом та охоплені сформованими правовими висновками Верховного Суду щодо меж зміни істотних умов договору про закупівлю, а тому не залежать від результатів розгляду справи № 916/2486/23.
Сама по собі наявність спільних норм законодавства, які підлягають застосуванню, не свідчить про подібність правовідносин у розумінні пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України. Для вирішення питання про зупинення провадження необхідно встановити не лише формальну схожість правових норм, а й тотожність або істотну подібність правовідносин за їх суб`єктним складом, об`єктом, змістом прав та обов`язків і, що має визначальне значення у цій справі, за фактичними обставинами, від яких залежить застосування відповідної норми права.
За змістом пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження є процесуальним правом суду, а не його безумовним обов`язком. Водночас реалізація такого права має відповідати завданню господарського судочинства та принципу розумного строку розгляду справи. Зупинення провадження є виправданим лише тоді, коли очікування результату розгляду іншої справи є об`єктивно необхідним для правильного вирішення спору, а не тоді, коли можливий майбутній висновок Верховного Суду лише потенційно може вплинути на правову оцінку окремого питання.
За таких обставин будь-яке рішення Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/2486/23 не вплине на можливість вирішення справи №903/949/26, не змінить предмет доказування, не визначатиме правомірність або неправомірність спірної додаткових угод, не позбавляє суд можливості самостійно надати оцінку доказам, які вже містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для зупинення провадження у справі №903/949/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №903/949/26 до задоволення не підлягає.
У судовому засіданні 11.11.2026 представник позивач та представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки суд на стадії підготовчого провадження вчинив необхідні процесуальні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а сторони скористалися своїми процесуальними правами слід закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.
Керуючись ст.ст. 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
постановив:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про зупинення провадження у справі.
2. Закрити підготовче провадження.
3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 02 грудня 2026 року на 11:40 год.
4. Звернути увагу учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Відповідно до ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
5. Учасники справи можуть подавати документи засобами поштового зв`язку, електронною поштою або через підсистему Електронний суд.
6. Рекомендувати учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв`язку.
Згідно із ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.
Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Суддя І. О. Якушева
Судове рішення № 141423042, Господарський суд Волинської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 903/949/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: