Єдиний державний реєстр судових рішень
Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1284/26
Провадження № 2/499/935/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 листопада 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ КБ «Приватбанк», про визнання права власності на спадкове майно
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на спадкове майно, а саме житловий будинок, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2 , після смерті якої він прийняв спадщину. Від імені ОСОБА_2 заповіти не посвідчувались. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний вище будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, оскільки померла ОСОБА_2 за життя не встигла оформити спадщину після смерті матері належним чином.
На підставі чого позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Позивач у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав, про причини неявки не повідомив, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Вивчивши матеріали справи, обґрунтування та доводи учасників судового процесу, суд зазначає таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, позивач та померла ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) 27.05.1989 року уклали шлюб.
Відповідно до копії свідоцтва про народження матір`ю ОСОБА_2 була ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2 , заповіт чинний та не скасований, що підтверджується його копією.
ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняла у встановленому законом порядку, що підтверджується копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа №7/2019.
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , рік побудови до 1991 року, належав ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з погосподарської книги №6 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , сторінка 31.
Технічним паспортом на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 підтверджується наявність вказаного житлового будинку, рік побудови - 1961 рік.
Згідно довідки про склад сім`ї, на момент смерті разом з ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані чоловік ОСОБА_1 , донька ОСОБА_5 та онуки.
З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що спадщину після її смерті прийняв у встановлено законом порядку її чоловік ОСОБА_1 , тобто позивач, доньки померлої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері.
В матеріалах спадкової справи наявна також претензія кредитора АТ КБ «ПриватБанк», якого було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, жодних заяв чи клопотань від третьої сторони до суду на час розгляду справи не надходило.
Приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області Оленою Березовською було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на вищевказаний житловий будинок через відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
За приписами постанови Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 №5-24/26 Про Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах запис у погосподарських книгах визнавався в якості актів органів влади, що підтверджував право приватної власності.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
Вищезазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Отже, суд дійшов висновку, що право власності у ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 виникло з моменту його побудови у 1961 році відповідно до вимог діючого на той час законодавства.
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена (підпункт 4.11 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України. (Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22)
Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Право на спадкове майно, яке виникло внаслідок прийняття спадщини спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. Цивільний кодекс України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.
Зазначені висновки викладені у Постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року по справі №346/2744/21, провадження № 61-10543сво23.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , однак не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину або оформити спадкове майно іншим чином. З огляду на те, що право на спадкове майно виникає у спадкоємця з моменту прийняття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на це майно (ч. 3 ст. 1296 ЦК України), ця обставина не вплинула на набуття нею прав на вказаний будинок, внаслідок чого після її смерті він увійшов до складу її спадщини, але позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_2 , до якої також входить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на який остання успадкувала після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізоване лише в судовому порядку.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю визнавши за ним право власності на спадкове майно.
Керуючись статтями 12, 76-81, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Іванівської селищної ради Березівської району Одеської області (Одеська область, Березівський район смт. Іванівка, вул. Центральна 93, код ЄДРПОУ 04378379), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ КБ «Приватбанк» (вул. Грушевського 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином оскільки судове засідання було призначено на 03.11.2026 року, а повний текст рішення складено 11.11.2026 року, то датою складання повного тексту судового рішення є 11.11.2026 року.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ
Судове рішення № 141422189, Іванівський районний суд Одеської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 499/1284/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: