Рішення № 141420835, 12.11.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/7870/26

Номер провадження 2/333/5689/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю:головуючого судді секретаря судового засідання позивача представника позивача представника відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» представника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Валової А.А. Трачук Н.І. Іванченко В.С. Копач Я.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, у залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року від позивача надійшла позовна заява про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту, в якій просить суд: скасувати арешт з нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 11283140 зареєстрований 14.06.2011 року державним реєстратором Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ, підстава обтяження Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 26642900 у межах суми стягнення 44553грн 12 коп об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, заявник Комунарський ВДВС; стягнути з відповідача на мою користь понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2010 року по справі № 2-3170/10 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було задоволено, стягнуто 44 553 грн 13 коп боргу, 447 грн 96 коп судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно квитанції від 29.07.2011 року ОСОБА_1 за рахунком виконавця перерахувала на рахунок відповідача 49038 грн 60 коп (з урахуванням всіх витрат виконавчого провадження), сума боргу перед КБ «Приватбанк» склала 44553 грн 12 коп, що видно із зазначеної суми та довідки банку від 22.06.2026 року про відсутність боргу.

Саме через протиправні дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не було скасовано запис про арешт при закінченні виконавчого провадження.

23.02.2026 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву про скасування арешту, але листом від 07.04.2026 року їй було відмовлено у скасуванні арешту з мотивуванням, що нею не сплачено виконавчий збір по справі, що не відповідає дійсності і спростовується квитанцією та рішенням суду. При цьому, оплата цих витрат не визнається відповідачем.

Таким чином на теперішній час у державному реєстрі речових прав наявний один запис про арешт: арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 11283140 зареєстрований 14.06.2011 року державним реєстратором Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ, підстава обтяження Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 26642900 у межах суми стягнення 44553грн 12 коп об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно у межах суми стягнення 44553 грн 12 коп. заявник Комунарський ВДВС.

Наявність такої заборони на відчуження майна порушує права позивача, як власника, оскільки остання не може повністю розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2026 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яким представник відповідача просив залишити позов без задоволення, обґрунтувавши свою позиції таким.

На думку представника відповідача позивачем, вказуючи в якості відповідача Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому представник відповідача посилався на правову позицію, викладену в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту», та в Постановах Верховного Суду від 14.08.2019 № 519/77/18, від 15.04.2020 року № 474/106/18.

Також, представник Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у своєму відзиві на позов зауважив, що 23.03.2026 Валова Анжела Анатоліївна звернулася до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відділ) з заявою про зняття арешту з майна.

Пошук виконавчих документів здійснюється в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП), а також в розділі АСВП «Спецрозділ». Критеріями пошуку є відомості про боржника (ПІБ), відомості про стягувача (ПІБ) чи номер та дата видачі документа.

Так, при перевірці АСВП встановлено, що на виконанні у відділі відносно боржника ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження (ВП):

-№ 26643647 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3170 від 04.04.2011 виданий Комунарський районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 567,96 грн., за яким 31.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) в редакції на той час неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.

-№ 42545298 з примусового виконання постанови 41/02 від 24.12.2013 виданий РА ЗМР по Ком. р-ну АК про стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 1700,00 грн., за яким 15.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.5 ст.47 Закону в редакції на той час неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.

За вказаними вище виконавчими провадженнями ОСОБА_1 було отримано реквізити для погашення заборгованостей. У зв`язку з чим, 07.04.2026 за виконавчими провадженнями 26643647 та 42545298 державним виконавцем винесено постанови про закінчення за п.9 статті 39 Закону України повне фактичне виконання рішення суду.

Також, згідно перевірки АСВП стосовно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відділі перебувало виконавче провадження № 26642900 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3170 від 04.04.2011 виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» суми заборгованості у розмірі 44553,12 грн. Згідно інформації з «ВП-спецрозділ» виконавче провадження завершено, боржником погашено заборгованість стягувачу в повному обсязі. Проте, не сплаченими боржником залишились виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

На даний час вищезазначене виконавче провадження, строки зберігання якого закінчились, знищено відповідно до п. 9.9-9.13 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 та до ч. 2 р. XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, через закінчення строків ix зберігання.

Вся надана інформація надана виключно на основі даних, взятих з АСВП у зв`язку із знищенням архіву.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Валова ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 виявлені наступні обтяження: - реєстраційний номер обтяження 11283140, зареєстрований 14.06.2011, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 26642900, виданий 14.06.2011, Комунарський ВДВС ЗМУЮ, власник, Валова Анжела Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Станом на 03.09.2026 виконавчий збір та витрати боржником не сплачено. Підстави для зняття арешту, передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відсутні.

14 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким представник відповідача просив залишити позов без задоволення, обґрунтувавши свою позиції таким.

Так, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що Банк не є належним Відповідачем по справі, оскільки, як на момент подачі позову так і на теперішній час, обставин які би свідчили про порушення прав Позивача з боку АТ КБ ПриватБанк судом не встановлені. Позивачем до матеріалів справи не додано належних і допустимих доказів порушення його прав АТ КБ ПриватБанком а позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту саме до банку є такими, що не відповідають способу і захисту прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦКУ. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19), вважає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, просить суд звернути увагу, що право Позивача на майно, яке вона просить звільнити з-під арешту, банком не оспорюється, про що свідчить довідка про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 22.06.2026року.

Зняття арешту в даних правовідносинах є прерогативою державного виконавця, а у випадку бездіяльності державного виконавця сторони не позбавлені права звернутись із скаргою на дії та/або бездіяльність державного виконавця в порядку розділу X Закону України Про виконавче провадження та розділу VІІ ЦПК України, або з відповідним позовом до суду.

Порушення прав позивача не було наслідком дій АТ КБ ПриватБанк, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави визнавати дії/бездіяльність АТ КБ ПриватБанк неправомірною, а відтак відсутні підстави для стягнення з АТ КБ ПриватБанк витрат по сплаті судового збору, правничої допомоги.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України » в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2010 року по справі № 2-3170/10 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було задоволено, стягнуто 44 553 грн 13 коп боргу, 447 грн 96 коп судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В порядку виконання вказаного рішення, в Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стосовно ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження № 26642900 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3170 від 04.04.2011 року.

Згідно квитанції від 29.07.2011 року ОСОБА_1 на рахунок Комунарського ВДВС перерахувала 49038 грн 60 коп., призначення платежу «сплата обтяження нерухомого майна за виконавчим документом №2-3170 від 04.04.2011 року, 2740703383, Валова Анжела Анатоліївна». Як зазначає позивач, у вказану суму було включено сума боргу перед ПАТ КБ «Приватбанк» 44553 грн 12 коп. та всі витрати виконавчого провадження.

Згідно повідомлення Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.06.2026 року № 51538/3, щодо суб`єкта ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виявлено реєстраційний номер обтяження 11283140, зареєстрований 14.06.2011, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 26642900, виданий 14.06.2011, Комунарський ВДВС ЗМУЮ, власник, Валова Анжела Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 22.06.2026 року, Валова А.А., РНОКПП НОМЕР_1 , не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 22.06.2026року.

Згідно повідомлення Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.06.2026 року № 51549/3, в межах виконавчого провадження № 26642900 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було перераховано грошові кошти у розмірі 44553,12 грн. Відомості про перерахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на користь держави відсутні. Наразі виконавче провадження завершено та, у зв`язку зі спливом строків зберігання, знищене.

Щодо встановлених обставин слід зазначити таке.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі вищевказаних виконавчих листів, пред`явлення їх до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом №606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ст. 57 Закону № 606 -XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуваннямвиконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону №1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону №606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цьогоЗакону.

У Законі №1404-VIII (чинний на цей час) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Згідно ст. 49 Закону №606-XIV (в ред. від 04.06.2011 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідаціїюридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи визначені у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII.

Отже, закінчення виконавчого провадження законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Суд зазначає, що як закінчення виконавчого провадження є формою завершення виконавчого провадження, проте воно має різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ст. 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. Тобто, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина 1 статті 40 Закону № 1404-VIII).

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені частиною першою статті 50 Закону № 606-XIV. Так, уразі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 50 цього Закону, (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, на даний час відсутня, що підтверджується відповідною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» і підкреслюється у відзиві його представника.

Відомості про перебування будь-яких виконавчих документів на виконанні у відділі державної виконавчої служби відсутні, а матеріали відповідного виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

Отже, станом на час розгляду справи відсутні будь-які правові підстави для подальшого існування арешту на нерухоме майно. Накладення арешту на майно фактично позбавляє позивачку можливості повноцінно користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Збереження протягом тривалого часу нескасованого арешту за відсутності виконавчого провадження є безпідставним та таким, що порушує право позивачки на мирне володіння майном, гарантоване статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями глави 23 розділу І Цивільного кодексу України.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року (справа №№2-356/12), зокрема, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15,16 ЦК України) Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( справа №161/14034/20 від 03.11.2021, справа №645/6694/15 від 22.12.2021, справа №463/5896/14-ц від 10.04.2019).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19), від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц (провадження №61-2829св21), від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21), від 09.01.2023 у справі №2-3600/09 (провадження №61-12406св21), від 28.08.2024 у справі №947/36027/21 (провадження № 61-12849св23), наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність правових підстав для подальшого збереження арешту майна, статус виконавчого провадження, яке було завершено у зв`язку з погашенням заборгованості, а також, оскільки не було встановлені підстави для скасування арешту, визначені ч.4 ст. 59 Закону № 1404-VIII, суд, керуючись частиною 5 статті 59 Закону № 1404-VIII, з метою недопущення порушення майнових прав позивачки, вважає за необхідне скасувати арешт та заборони відчуження майна позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Однак, позивачем було заявлено про залишення судових витрат за нею.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом скасування арешту задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 11283140, зареєстрований 14.06.2011 державним реєстратором Запорізької філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 26642900 у межах суми стягнення 44 553 грн 12 коп, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, заявник Комунарський ВДВС.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов