Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 681/1316/26
Провадження 2/681/1272/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
11 листопада 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У вересні 2026 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулась з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 101104,84 грн за кредитним договором №546564-КС-001 від 09.07.2025 (далі - Договір) та судових витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Бізнес Позика» та відповідач 09.07.2025 уклали Договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору товариство надає позичальнику грошові кошти у сумі 27000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування.
04.08.2025 сторони уклали Додаткову угоду № 1, згідно з якою суму кредиту було збільшено на 13000,00 грн, а загальний розмір отриманого кредиту склав 39730,00 грн. 03.09.2025 та 09.12.2025 сторонами укладено Додаткові угоди № 2 та № 3, якими строк дії договору було продовжено до 13.05.2026 та 07.07.2026 відповідно.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів. Товариство свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений його умовами.
Своєю чергою відповідач належним чином не виконала умов Договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 06.08.2026 становить 101104,84 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 36614,02 грн, заборгованості за відсотками в сумі 56543,14 грн та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 7947,68 грн. Відповідачем на виконання умов договору було здійснено часткові оплати на загальну суму 63079,68 грн.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, позовна заява з додатками та пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 10.09.2026 за її зареєстрованим місцем проживання, які отрмиані нею 16.09.2026. Відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
07.09.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 60).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 09.07.2025 ТОВ «Бізнес Позика» та відповідач уклали Договір, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-4675 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с .18-27). Надалі сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 04.08.2025 (а.с. 28-29), яку підписано одноразовим ідентифікатором UA-6435, Додаткову угоду № 2 від 03.09.2025 (а.с. 30-32), яку підписано одноразовим ідентифікатором UA-3124, та Додаткову угоду № 3 від 09.12.2025 (а.с. 33-35), яку підписано одноразовим ідентифікатором UA-6663.
Договір та додаткові угоди укладені через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальними формами послідовності дій щодо укладення електронного договору та додаткових угод, а також паспортом споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови.
Позивач долучив візуальну форму послідовності дій відповідача щодо укладення Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (а.с. 36-40), згідно з якою відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувалася в ІТС та здійснила вхід в особистий кабінет. Під час реєстрації та вході в особистий кабінет відповідач використала вказаний фінансовий номер телефону та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Договір був підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.tpozyka.com. Також нею вказано номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_4.
Згідно з умовами Договору № 546564-КС-001 від 09.07.2025 року загальний розмір наданого кредиту становив 27000,00 грн, строк кредитування було визначено у 24 тижні, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1 процент за кожен день користування та комісією за надання кредиту в розмірі 5400,00 грн. 04.08.2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої суму кредиту було збільшено на 13000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір отриманого та неповернутого позичальником кредиту склав 39730,00 грн, а комісія за надання додаткової суми кредиту становила 2600,00 грн. Надалі 03.09.2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 2, якою проведено реструктуризацію заборгованості, встановлено процентну ставку на рівні 0,70 процента в день на залишок суми кредиту та продовжено строк дії договору до 13.05.2026 року. 09.12.2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 щодо чергової реструктуризації зобов`язань, згідно з якою строк дії договору остаточно встановлено до 07.07.2026 року, а процентну ставку за користування кредитом змінено та зафіксовано на рівні 0,30 процента в день на залишок суми кредиту за кожен день користування.
Кошти було перераховано відповідачу згідно з Договором на платіжну карту № НОМЕР_2 . Факт належності вказаної карти відповідачу, а також рух коштів за нею підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» (відповідь від 16.09.2026 №20.1.0.0.0/7-260911/80882-БТ) (а.с. 65-92).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості судом установлено, що за цим кредитним Договором станом на 06.08.2026 заборгованість становить 101104,84 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 36614,02 грн, заборгованості за відсотками в сумі 56543,14 грн та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 7947,68 грн. У розрахунку зазначено про часткові оплати за цим договором на загальну суму 63079,68 грн (а.с. 43-45).
4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язування має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, зазначає наступне.
Аналізуючи нарахування, здійснені позивачем, судом встановлено наступне. Загальна сума виданого кредиту за Договором з урахуванням Додаткової угоди № 1 становить 40000,00 гривень (первісна сума 27000,00 гривень та додаткова сума 13000,00 гривень). За період користування кредитними коштами відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 63079,68 гривень. Відповідно до розрахунку позивача, ці кошти були розподілені на погашення комісії (8000,00 гривень), погашення тіла кредиту (3385,98 гривень), погашення відсотків за користування кредитом (39641,38 гривень) та погашення відсотків за статтею 625 Цивільного кодексу України (12052,32 гривень).
Щодо правильності нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, суд зазначає, що загальна сума виданих позичальнику коштів становить 40000,00 гривень. З урахуванням часткового погашення тіла кредиту в сумі 3385,98 гривень, залишок непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 36614,02 гривень (40000,00 гривень - 3385,98 гривень), що є арифметично правильним та відповідає умовам договору. Щодо відсотків за користування кредитом, загальна сума нарахованих відсотків за весь період дії договору з урахуванням змін процентних ставок згідно з додатковими угодами (1%, 0,70% та 0,30% на день) становить 96184,52 гривень. Наданий позивачем розрахунок є детальним і відповідає умовам кредитування.
Водночас, розв`язуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 7947,68 грн та аналізуючи правомірність здійснених позивачем нарахувань і розподілу оплат, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачем суми 7947,68 грн на підставі ст. 625 ЦК України здійснювалось у період з 09.07.2025 по 06.08.2026, тобто під час дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. За умовами Договору (пункт 4.3 Додаткової угоди №3) встановлено, що у разі прострочення грошового зобов`язання позичальник сплачує суму заборгованості з урахуванням 700000 (сімсот тисяч) процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Суд критично оцінює такі умови договору та зазначає, що встановлення настільки надмірного розміру процентів річних (700000 процентів) за своєю правовою природою має ознаки прихованої штрафної санкції (неустойки) за порушення умов зобов`язання, а не компенсації інфляційних втрат кредитора, що є суттю статті 625 ЦК України.
Однак, незалежно від правової природи вказаних нарахувань (відсотки річних чи неустойка), пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є імперативною нормою прямої дії, яка безальтернативно звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у разі прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану. Ця норма не може бути змінена або скасована умовами договору за домовленістю сторін.
При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №161/11703/22, у якому суд чітко наголосив, що вказана норма закону прямо звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Зважаючи на імперативну заборону, встановлену законодавцем, нарахування та стягнення будь-яких сум на підставі статті 625 ЦК України в період воєнного стану є незаконним.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7947,68 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Оскільки судом встановлено незаконність нарахування та стягнення будь-яких сум за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, суми коштів, які позивач раніше безпідставно зарахував на погашення таких нарахувань у розмірі 12052,32 гривень, підлягають перерозподілу. Вказані кошти підлягають обов`язковому зарахуванню на погашення правомірної заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Враховуючи зазначений перерозподіл, загальна сума оплат, що правомірно зараховується на погашення відсотків за користування кредитом, становить 51693,70 гривень (39641,38 гривень раніше зарахованих відсотків за користування + 12052,32 гривень перерозподілених коштів). Таким чином, сума залишку заборгованості за відсотками за користування кредитом визначається як різниця між загальною сумою нарахованих відсотків (96184,52 гривень) та сумою фактично зарахованих оплат з урахуванням перерозподілу (51693,70 гривень), що становить 44490,82 гривень.
Підсумовуючи результати проведеного аналізу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 36614,02 гривень та заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 44490,82 гривень. Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за Договором, становить 81104,84 гривень.
5. Розподіл судових витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 (а.с. 51-53), рахунок-фактуру № 05-546564-КС-001 від 15.05.2026 (а.с. 54), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Глуховецького О.С. серії ТР № 000217 від 31.08.2017(а.с. 55).
При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач заперечень щодо співмірності витрат не надав, однак суд враховує положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума заявлених позивачем вимог становила 101104,84 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 81104,84 грн, що становить 80,22 відсотка від заявлених вимог. З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 8022,00 грн (10000,00 грн х 80,22 відсотка).
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2135,78 грн (2662,40 грн х 80,22 відсотка).
Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 546564-КС-001 від 09.07.2025 в сумі 81104 (вісімдесят одна тисяча сто чотири) грн 84 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 36614 грн 02 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 44490 грн 82 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2135 (дві тисячі сто тридцять п`ять) грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору та 8022 (вісім тисяч двадцять дві) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лесі Українки, 26, офіс 411, 01133;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 11.11.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК
Судове рішення № 141419201, Полонський районний суд Хмельницької області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 681/1316/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: