Єдиний державний реєстр судових рішень 1Справа № 335/7622/26 3/335/1508/2026ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м.Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
-за ч.1 ст.130 КупАП,
ВСТАНОВИВ:
20.06.2026 року о 13-36 годині в м.Запоріжжя вул. Сталеварів водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Chevrolet Lacetti д.н. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? ? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного? ? сп`яніння у встановленому? ? законодавством порядку відмовилася , чим? ? порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування відсторонена.
У судовому засіданні ОСОБА_1 після роз`яснення їй прав вини не визнала. Зазначила, що підстав для зупинки керованого нею транспортного засобу у поліцейських не було, як і не було підстав вважати, що вона перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Жодних ознак цього сп`яніння у неї не було. Дійсно, вона відмовилася від проходження огляду, хоча спочатку погодилася, однак після цього нервувала і відмовилася. Через нервування у неї також тремтіли пальці. Вважає, що була провокація з боку поліцейських і необ`єктивне ставлення до неї. Також вказала, що відносно неї також було складено постанову про порушення ПДР, штраф вона сплатила.
Адвокатом Кузьміновим Д.В. надано клопотання про закриття провадження у справі. В клопотанні зазначає, що? ?в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 130 КУпАП. Зазначив, що відео з нагрудних камер поліцейських, які підійшли (не зупиняли) до ОСОБА_1 , яка у цей час перебувала у салоні свого автомобіля, вбачається, що підставою їхнього звернення до ОСОБА_1 є ніби-то порушення нею правила перестроювання, а саме не включення покажчика повороту. При цьому, з яких міркувань поліцейські вважали, що керування автомобілем в той момент здійснювала ОСОБА_1 не відомо, бо таких доказів матеріали справи не містять. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський Пігур Микита Іванович повідомив, що йому не подобаються зіниці очей ОСОБА_1 у зв`язку з чим пропонував заплющити очі і потім подивитись на світло увімкненого ліхтарика, що ОСОБА_1 вчиняти відмовилась, посилаючись на поганий зір. Після цього, поліцейський одразу зробив припущення про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. Фактично цей висновок поліцейським зроблено лише на підставі особливостей обличчя ОСОБА_1 . Вказівка на поведінку, що не відповідає обстановці також є надуманою, бо з відеозапису боді-камер чітко вбачається адекватна поведінка особи, яка лише виказувала своє незгоду з незаконними діями поліції. З цих підстав зауважуємо, що на відео з боді-камер чітко видно про нормальну реакцію зіниць очей на світло, що прямо суперечить по факту надуманим підозрам поліції та спростовує їх. Що стосується тремтіння рук, то слід зазначити, що невелике їх тремтіння у будь-якій емоційній або нервовій ситуації є нормальною (природньою) реакцією організму людини, а тому, з урахуванням явно провокаційної ситуації, яка була штучно створена поліцією, тремтіння рук ОСОБА_1 (якщо таке було) не було переконливим аргументом вважати особу такою, що перебуває у стані сп`яніння. Також тверезий стан водія чітко вбачається на відео. Таким чином, усі вказані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджується наданими доказами, що свідчить про необгрунтовану підозру. 2 Крім того, як вбачається з відеозапису, о 13-44 при спілкуванні з ОСОБА_1 їй повідомлено про підозру у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння, і цим же часом датоване направлення, яке ОСОБА_1 не вручалось та навіть не зазначалось про його складення, а тому воно було складено тільки після відмови ОСОБА_1 , тобто без мети направлення її на освідування у медичних заклад. Таким чином, можна констатувати, що у цій справі поліцейські завідомо мали намір направити ОСОБА_1 на освідування до медичного закладу, навіть не здійснивши її огляд, що в подальшому виразилося у безпідставній підозрі ОСОБА_1 у перебуванні у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом, з якого чітко вбачається відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Відтак, у зв`язку з порушенням поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП та положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року в частині виявлення ознак сп`яніння, то направлення водія до медичного закладу є недійсним, а тому протокол про порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності відсутні.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху .
Так, процедура направлення водіїв для проведення огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.
Згідно із п. 3 зазначеного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п. 7 Порядку Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно із п.8 Порядку разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 4 розділу І вказаної Інструкції № 1452/735 зазначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Враховуючи вимоги Інструкції, огляд водіїв для виявлення ознак наркотичного сп`яніння проводиться лише лікарем закладу охорони здоров`я.
Згідно із п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі і долучений до матеріалів справи лазерний диск із відеозаписом з відео реєстраторів поліцейських, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення повністю доведена та знайшла своє підтвердження доказами, дослідженими під час судового розгляду даної справи, а саме:
Відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№698154 від 20.06.2026 року, згідно якого 20.06.2026 року о 13-36 годині в м.Запоріжжя вул. Сталеварів водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Chevrolet Lacetti д.н. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? ? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного?сп`яніння у встановленому? ?законодавством порядку відмовилася, чим? ? порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Даний протокол відповідає вимогам ст.ст.254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Окрім того, згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 20.06.2026 о 13:44 год. поліцейським у ОСОБА_1 .? виявлено ознаки сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? ? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло у зв`язку із чим її направлено на огляд до медичної установи. Огляд не проводився через відмову водія.
При цьому, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 мала явні ознаки сп`яніння (що вбачалося з її поведінки), сварилася, відверталася, голосила. Так, з долученого до матеріалів відеозапису видно, що працівники поліції рухаються за автомобілем, який у подальшому зупиняється на паркувальному місці, до нього підходять працівники поліції і у цей же час у автомобілі за кермом перебуває ОСОБА_1 . Під час спілкування з нею поліцейським у неї виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, які оголошені поліцейським, це -поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? ? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло у зв`язку, та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 одразу погодилася і навіть вийшла з автомобіля, але через декілька хвилин, вона зазначила, що категорично відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння в медичній установі і повернулася за кермо автомобіля, неодноразово повідомляючи, що нікуди вона не поїде. Отже ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду, останній були роз`яснені її процесуальні права, зафіксована процедура виявлення працівниками поліції ознак сп`яніння, а також відмова водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 не заперечувала і в судовому засіданні.
Вказаний відеозапис містить фіксацію невиконання вимог поліцейського про фіксацію відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і є беззаперечним доказом відмови останньої від проходження огляду на стан сп`яніння.
Факт керування автомобілем не спростовується і так само підтверджений відеозаписом, який додано до протоколу.
Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння, підтверджується не тільки направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а й відеозаписом.
Таким чином, оцінюючи дані докази в сукупності суддя приходить до висновку, що вони є послідовними, доповнюють один одного з достатнім взаємним зв`язком між собою.? ?
Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію». Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 .? у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано. Також з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 в будь-який спосіб не оскаржувались дії працівників поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення в порядку КАС або до керівництва патрульної поліції з метою проведення службової перевірки. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи слідує, що дії працівників поліції відповідали приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння.
При цьому всупереч протилежним аргументам суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві та його захиснику права оспорювати таку вимогу поліцейського. З відеозапису зловживання поліцейського в цій частині не вбачається.
При цьому суд зауважує, що поліцейський не зобов`язаний проводити медичні тести (на кшталт реакції зіниць на світло чи «пальце-носової проби») на місці зупинки, оскільки його обов`язок - виявити зовнішні ознаки сп`яніння, передбачені Інструкцією, та ініціювати огляд. Оцінка координації рухів здійснюється поліцейським шляхом безпосереднього спостереження за поведінкою особи, а не виключно шляхом спеціальних тестів. Таким чином, виявлення ознак сп`яніння здійснюється шляхом безпосереднього спостереження за поведінкою особи, її мовленням та рухами. Поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? ? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло є достатніми зовнішніми проявами, які поліцейський вправі фіксувати, що і було відображено у направленні на огляд на стан сп`яніння, протоколі: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння? пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Зазначені в протоколі ознаки у вигляді порушення координації рухів та мови відповідають переліку, визначеному Інструкцією МВС №1452/735, і є достатніми підставами для висновку про наявність зовнішніх ознак сп`яніння та ініціювання огляду у встановленому законом порядку, а тому ці доводи захисту судом відхиляються.
Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції МВС №1452/735, особа, щодо якої виявлено ознаки сп`яніння, зобов`язана негайно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у порядку, визначеному законом. Закон не передбачає можливості відкладення чи не проходження огляду з підстав нервування або незгоди з діями поліцейського.Нервування водія не звільняє його від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського та пройти огляд у встановленому порядку. Відмова - це не лише пряме слово «відмовляюсь», що мало місце у даному випадку, а й ухилення, зволікання або висування умов, не передбачених законом. Отже, дії ОСОБА_1 які полягали у непроходженні медичного огляду після законної вимоги поліцейських (п.2.5 ПДР України) обґрунтовано кваліфіковані як відмова від проходження огляду, незалежно від формальних пояснень щодо причин такої поведінки.
Незважаючи на зайняту позицію захисником вчинення інкримінованого правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім`я ОСОБА_1 .? відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події.
Отже, на переконання суду, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію».
Інші доводи представника зазначені у письмовому клопотанні не спростовують доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом.
Суддя ставиться критично до невизнання вини у вчиненні зазначеного правопорушення і позицію сторони захисту стосовно недопустимості доказів у справі, за відсутності відповідних підтверджуючих даних, розцінює як спосіб захисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності. Версія про те, що ОСОБА_1 не мала ознак сп`яніння,а тому не повинна була проходити огляд на стан сп`яніння є непереконливою, нелогічною і суперечить дослідженим доказам і не виключає наявності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, що керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
При обранні адміністративного стягнення суд дотримується також приписів ст.23 КУпАП України, якою передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.
? ? Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд у відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року, враховує характер вчиненого правопорушення, рівень небезпеки, дані про особу правопорушника. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
? ? Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
За вказаних обставин, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, а саме: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.33, 130, 251, 252, 279, 280, 283-285 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300 Код отримувача: 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300 )з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави понесені судові витрати у сумі 665 гривень 60 копійок. (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106)
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження в разі, якщо скарга не була подана.
Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір 34000,00 грн. штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?Ю. В. Апаллонова
Судове рішення № 141418907, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 335/7622/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: