Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 317/1845/26
Провадження №2/317/1261/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області в складі:
головуючої судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у заочному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»), в особі представника - директора Товариства Сердійчука Я., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 користь Товариства заборгованості за договором № Z06.21203.005218959 від 04.05.2019 в загальному розмірі 109 018,72 грн. та понесених судових витрат зі сплати судового бору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, про те, що 04.05.2019 між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (далі - Банк/Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № Z06.21203.005218959 (далі - Договір). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі за текстом - Договір) у редакції, чинній на момент його укладення. Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d49a8-8071-b978c5ec881b. Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі, визначеній чинним законодавством України. Умови Кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідачу було надано кредит у розмірі 49999,00 грн. під 21.99 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.
Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів. Станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом. Зазначене свідчить про невиконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань та є порушенням умов Кредитного договору, що стало підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК " відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z06.21203.005218959.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № Z06.21203.005218959.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Z06.21203.005218959 від 04.05.2019 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 109 018.72 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 41709.68 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29450.12 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 37858.92 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явились.
Представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.120).
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.119,126). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.
Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Так, судом встановлено, що 04.05.2019 між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (далі - Банк/Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір кредиту та страхування №Z06.21203.005218959 (далі - Договір) (а.с.7).
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Згідно з умовами Кредитного договору Відповідачу було надано кредит у розмірі 49999,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21,99 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.
Відповідно до п.1.5. Договору під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО) за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1, які інші послуги Банку - Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, сплачується згідно тарифів Банку. Тарифи Банк є невід`ємною частиною Договору та розміщена сайті банку: www.ideabank.ua.
Датою повернення кредиту є 04.05.2022 р. (п. 1.6. Договору).
Згідно п 1.7. Договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 49999,00 грн. на рахунок позичальника: № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Ідея Банк».
Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі за текстом - Договір) у редакції, чинній на момент його укладення. Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d49a8-8071-b978c5ec881b. Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі, визначеній чинним законодавством України. Умови Кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами.
Крім підписання Договору відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені складові загальної вартості Кредиту та реальної відсоткової ставки, а також порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (а.с.8).
Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів, зокрема меморіальним ордером № 1632616 від 06.05.2019 р. на видачу кредиту (а.с.43). В ту чергу як відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснила повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатила у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі, але не виключно, проценти за користування кредитом.
У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань та порушенням умов Кредитного договору, у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Z06.21203.005218959 від 04.05.2019 р., в розмірі 109 018.72 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 41709.68 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29450.12 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 37858.92 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком станом на 11.12.2025 та випискою по рахунку відповідача, наданими первісним кредитором, копії яких знаходиться в матеріалах справи (а.с.44-46,47).
11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК " відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z06.21203.005218959, що підтверджується реєстром боржників №2(Лот №15) від 11.12.2025 (а.с.18-28,29).
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № Z06.21203.005218959.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на підставі правочину. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України.
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідачем ОСОБА_1 04.05.2019 р. було укладено Договір кредиту та страхування Z06.21203.0052218959, за невиконання зобов`язань за яким у останньої виникла заборгованість в загальному розмірі 109018,72 грн.
Правомірність укладеного 04.05.2019 р. між сторонами Договору кредиту та страхування Z06.21203.0052218959, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковими для виконання.
Первинним кредитором надано відповідачу кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідач зобов`язання за кредитний договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З виписки про рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 , кредит № Z06.21203.0052218959 від 04.05.2019, за період з 01.01.2000 по 11.12.2025, прослідковується, що що відповідач користувалась кредитними коштами, нею було проведено поповнення рахунку (а.с.44-46), що свідчить про те, що відповідач усвідомлювала, що винна Банку кошти, які використала з кредитного рахунку, а отже повною мірою розуміла наслідки та була ознайомлена з умовами використання наданих їй коштів.
Так, у Довідці-розрахунку заборгованості зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за укладеним нею кредитним договором становить 109 018,72 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 41709,68 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 29450,12; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 37858,92 грн.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 37858, 92 грн, суд зазначає наступне.
Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення «Цивільного кодексу України пунктом 18. Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом № 2120-IX доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 61.
Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості за комісією, що становить 37858,92 грн. не підлягає задоволенню.
Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 71 159,80 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом - 41709,68 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 29450,12 грн., в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1274,38 грн.
Щодо заявлених позивачем понесених судових витрат на правову допомогу, суд зауважує на наступному.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу за витрат на правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними. Проте розмір таких витрат є завищеним.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, вказана представником позивача сума на відшкодування витрат на правову допомогу є не співрозмірною ні з реальним обсягом наданих адвокатом послуг, ні зі складністю справи чи її впив на репутацію сторони або публічного інтересу до справи.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, провадження по якій здійснювалось у спрощеному позовному провадженні і відповідно рішення суду ухвалено в заочному провадженні з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи, що розгляд справи здійснювався без участі сторін, тому суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на прав правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в сумі 5000,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих юридичних послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 513, 525, 526, 527, 530, 546-552, 598, 599, 610-612, 617, 625, 628, 629, 631, 1048-1050, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z06.21203.0052218959 від 04.05.2019 р. в розмірі 71 159 (сімдесят одну тисячу сто п`ятдесят дев`ять) гривень 80 копійок, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1737 (однієї тисячі сімсот тридцять сім) гривень 83 копійки та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складання та підписання.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його складання та підписання.
Суддя: Д.О. Каряка
Судове рішення № 141418856, Запорізький районний суд Запорізької області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 317/1845/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: