Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 465/6646/26
Провадження 2/465/5103/26
РІШЕННЯ
Іменем України
10.11.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л., представника відповідача Гук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2021 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 97965672000, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 250 400 гривень.
АТ «УКРСИББАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, однак відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.
26 квітня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №240, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 97965672000 від 05.08.2021 в розмірі 321 561,18гривень.
У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 321 561,18грн., з яких 229413,98грн. заборгованість по тілу кредиту, 92147,2грн. заборгованість по комісії за управління кредитом.
Ухвалою судді Франківського районного суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, за клопотанням представника відповідача.
Від представника позивача адвоката Усенка М.І. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, у якому зазначено, що представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
09 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гук Ольги Олегівни надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів виконання АТ «Укрсиббанк» умов кредитного договору в частині надання кредиту у заявленому розмірі, положення кредитного договору щодо стягнення комісії є нікчемним, відтак, просить у задоволені позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Гук О.О. заперечила позовні вимоги з підстав відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання кредиту, а також з посиланням на норми Закону України "Про споживче кредитування" зазначила про нікчемність умов договору в частині встановлення комісії за управління кредитом. Разом з цим, не заперечила факт підписання кредитного договору, отримання кредитних коштів в сумі 250000грн. та часткової оплати кредиту.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 05 серпня 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 97965672000, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 250 400 гривень.
Відповідно до пунктів 3.5-3.7 договору, повернення кредиту та сплата передбачених договором платежів здійснюються щомісячними ануїтетними платежами згідно з графіком платежів, який є Додатком № 1 до договору, при цьому кредит у будь-якому випадку мав бути повернутий не пізніше 05.08.2026 року. Розмір ануїтетного платежу становить 9933 гривень.
Відповідно до п.3.8 договору, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних.
Відповідно до пункту 3.11 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та Додатку № 1 до нього, який є його невід`ємною частиною.
Згідно з Паспортом споживчого кредиту сума кредиту становить 250 400 грн, строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 0,00001 % річних. Повернення кредиту здійснюється щомісячними платежами відповідно до встановленого графіка, кінцевий строк повернення кредиту 05.08.2026 року.
З виписки АТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором № 97965672000 за період з 05.08.2021 року по 26.04.2023 року вбачається надання відповідачці кредиту в розмірі 250 400грн. та здійснення нею у подальшому платежів на виконання умов кредитного договору.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
При цьому, згідно з п. 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Відтак, твердження представника відповідача, що виписка по рахунку ОСОБА_1 не є належним доказом отримання кредиту вважається судом безпідставним, оскільки така виписка за кредитним договором № 97965672000 підшита та підписана начальником Центру дистанційногоита аутсорсингового врегулювання заборгованості Департаменту клієнтських рішень АТ "УКРСИББАНК" Маленок В.О., скріплена печаткою АТ "УКРСИББАНК".
26 квітня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №240, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 97965672000 від 05.08.2021.
Передача прав вимоги за договором факторингу № 240 підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги від 26.04.2023 року, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» передало, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло права вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників від 26.04.2023.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 240 від 26.04.2023 року до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97965672000 у загальному розмірі 321 561,18 грн, у тому числі 229 413,98 грн за основною сумою кредиту та 92 147,20 грн за комісіями.
Виконання ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» зобов`язань за договором факторингу щодо оплати відступлених прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 71141 від 26 квітня 2023 року, згідно з якою ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало АТ «УКРСИББАНК» плату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 240 від 26.04.2023.
Позивачем надано досудову вимогу № 22676210 від 07 липня 2026 року, адресовану ОСОБА_1 , у якій ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» повідомило про набуття права вимоги за договором факторингу № 240 від 26 квітня 2023 року та вимагало погасити заборгованість за кредитним договором № 97965672000 у загальному розмірі 321 561,18 гривень.
Позивачем також надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 07 липня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 визначена у загальному розмірі 321561,18 грн, у тому числі 229413,98 грн за тілом кредиту та 92147,2 грн за комісією.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а за змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт переходу до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97965672000.
З огляду на положення статті 514 ЦК України, новий кредитор набув права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу, а тому заміна кредитора сама по собі не змінила погоджених сторонами строків виконання кредитного зобов`язання.
Як встановлено судом, умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до погодженого сторонами графіка, а кінцевий строк його повернення визначено 05.08. 2026 року.
Оскільки спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, до них підлягають застосуванню також спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування».
За змістом частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
У разі якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
На підтвердження реалізації права на дострокове повернення кредиту позивач надав досудову вимогу № 22676210 від 07 липня 2026 року, адресовану ОСОБА_1 , у якій вимагав погасити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 321 561,18 грн.
Надана банком виписка за кредитним договором за період з 05.08.2021 року по 26.04.2023 року підтверджує надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 250 400грн, формування заборгованості відповідно до умов кредитного договору та здійснення платежів на її погашення.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 240 від 26 квітня 2023 року станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки за основною сумою кредиту становила 229 413,98 грн. Відомості Реєстру боржників узгоджуються з банківською випискою, яка підтверджує надання кредиту та здійснення відповідачкою платежів на його погашення до моменту відступлення права вимоги.
У наданому позивачем розрахунку заборгованості станом на 07 липня 2026 року непогашений залишок основної суми кредиту визначено у розмірі 229 413,98 грн, що відповідає розміру заборгованості за основним боргом, право вимоги якої перейшло до позивача відповідно до Реєстру боржників від 26.04.2023 року. Відповідачка розміру заявленої заборгованості за основною сумою кредиту не спростувала та доказів здійснення платежів у рахунок її погашення після переходу права вимоги до позивача не надала.
Оцінюючи зазначені докази у сукупності та взаємному зв`язку, зокрема кредитний договір, графік платежів, банківську виписку, Реєстр боржників та наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеною наявність непогашеного залишку основної суми кредиту в розмірі 229 413,98 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки 92 147,2 грн заборгованості за комісією.
Суд ураховує, що процентна ставка за користування кредитом становить 0,00001 % річних, тоді як умовами додатку №1 до кредитного договору передбачено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 2,3 % від суми кредиту.
Для вирішення питання про стягнення комісії істотне значення має встановлення змісту послуг, за які вона передбачена, та факту їх надання відповідачці.
Положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачають можливість установлення платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, водночас статтею 11 цього Закону визначено інформацію щодо кредитної заборгованості та її погашення, яка у передбачених законом випадках надається споживачу безоплатно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, водночас умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до закону, є нікчемною.
У цій справі з наданих позивачем доказів неможливо встановити зміст послуг, за надання яких умовами кредитування передбачено сплату комісії за управління кредитом, а також факт надання таких послуг відповідачці.
Крім того, заявлена до стягнення сума комісії у розмірі 92 147,2грн належним розрахунком не підтверджена. Наданий позивачем розрахунок містить лише її загальний розмір без зазначення періодів нарахування, розміру комісії за кожний відповідний період, бази її нарахування та здійснених відповідачкою платежів у рахунок її погашення.
Отже, з наданих позивачем доказів неможливо встановити ані зміст послуг, за які передбачено сплату комісії за управління кредитом, ані факт їх надання відповідачці, ані перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми такої комісії. За таких обставин позивач не довів наявності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідачки 92147,2грн. комісії.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 229 413,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» був укладений договір про надання правничої допомоги № 0107, згідно з п. 2.3 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.
Згідно з актом наданих послуг правничої допомоги № 2216 від 08.06.2026 року та детальним описом наданих послуг до цього акта, вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8 000,00 грн.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17).
Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).
Так, у питанні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Представник відповідачки в судовому засіданні клопотала про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а не у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору, оскільки дана справа незначної складності, з ціною позову 321 561,18 грн, судова практика щодо вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням кредитної заборгованості, є сталою і передбачуваною. Такі послуги, як усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та узгодження правової позиції, мають підготовчий та аналітичний характер, є похідними від складання процесуальних документів та не потребують значних витрат часу.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до 3 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає розподілу між стронами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 97965672000 від 05 серпня 2021 року за основною сумою кредиту в розмірі 229 413 (двісті двадцять дев`ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 98 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2 739,97грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Дата складення повного судового рішення 10.11.2026.
Суддя Б.Б. Кушнір
Судове рішення № 141417527, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 465/6646/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: