Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/97/25
1-кс/308/6674/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження №42023070000000252 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.368 КК України (справа 308/97/25), -
за участю осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні:
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №42023070000000252 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.368 КК України (справа 308/97/25). Головуючим суддею з розгляду вказаної справи є ОСОБА_5 .
29.10.2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження №42023070000000252 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.368 КК України (справа 308/97/25).
Заяву обґрунтовує тим, що адвокатка ОСОБА_4 як захисниця обвинуваченого ОСОБА_3 вважає, що у ході судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023070000000252 від 24.10.2023, є підстави для обґрунтованого відводу судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (далі суддя ОСОБА_5 ). за причиною наявності обставин, які викликають сумнів в його неупередженості, що відповідно до пунктів 4 частини 1 статті 75 КПК виключають його участь у кримінальному провадженні.
Захисник зазначає, що як показує поведінка судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023, з його боку мали місце дії, які змушують сторону захисту сумніватися у його неупередженості, а саме: позбавлення сторони захисту права на доступ відповідно до статті 376 КПК до повного тексту ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 у справі № 308/97/25, якою було відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, до повного тексту ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 у справі № 308/97/25, якою було відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення прокурору обвинувального акту, яке, як вважає захисник, є наслідком не дотримання судом належної правової процедури до обвинуваченого ОСОБА_3 , що порушує як його право на захист, так і тягне за собою порушення гарантованого кожному статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Захисник вважає, що такі дії судді ОСОБА_5 свідчать про те, що судом порушені розумні строки кримінального провадження та що суддя своїми діями обмежив право обвинуваченого та захисника на одержання копії процесуальних документів.
Крім того, заявник вказує, що 30 червня 2025 року у ході розгляду клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №42023070000000252 від 24.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частин 1 та 3 статті 368 КК України, на підставі пункту 10 статті 284 КПК, суддя ОСОБА_5 демонстративно, шляхом постановлення навідних питань, допомагав прокурору ОСОБА_6 у формулюванні заперечень на клопотання сторони захисту, до розгляду якого сторона обвинувачення взагалі не була готова. Захисник вважає, що такі дії судді ОСОБА_5 свідчили про його зацікавленість у прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання сторони захисту на користь сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №42023070000000252 від 24.10.2023 року та суддею ОСОБА_5 , не було забезпечено дотримання принципу змагальності сторін. Суддею ОСОБА_5 не були виконані вимоги статті 336 КПК щодо розгляду клопотання адвокатки ОСОБА_7 про участь 10 листопада 2025 року у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з його боку має місто порушення належної правової процедури, забезпечення застосування якої до кожного учасника провадження є завданням кримінального провадження (ст.2 КПК).
Також захисник вказує, що суддя ОСОБА_5 в судовому провадженні не приховує своєї неврівноваженості, емоційності, невитриманості, нетерплячості при вирішенні будь-яких питань, які пов`язані з правовою позицією сторони захисту, що створює атмосферу психологічного напруження в учасників процесу. Він продемонстрував учасникам кримінального провадження свою схильність до обману щодо факту несвоєчасного складення судових рішень, та обрав шлях образливого, необґрунтованого обвинувачення адвокатки ОСОБА_7 у недостовірності її тверджень щодо обставин не доступу сторони захисту до судових рішень у присутності інших учасників судового провадження. Суддя ОСОБА_5 проявляє неповагу до сторони захисту, тобто прояв зневажливого ставлення до обвинуваченого та його захисниці адвокатки ОСОБА_7 .
На переконання сторони захисту, вищевикладене дає обґрунтовані підстави констатувати, що суддею ОСОБА_5 були фактично проігноровані всі передбачені національним та міжнародним законодавством гарантії та принципи адвокатської діяльності в Україні, у результаті чого ОСОБА_3 був та протиправно позбавлений можливості реалізувати конституційне право на захист, а його захисниці здійснювати свої професійні обов`язки.
За причиною наявності зазначених обставин, які були підтверджені доказами щодо неупередженості судді ОСОБА_5 , захисником відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК 16 листопада 2025 року був заявлений відвід, який по суті взагалі не був розглянутий суддею ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 у порядку статті 81 КПК, яка немотивованим рішенням відмовила у його задоволенні.
Разом з тим, у ході розгляду судової справи № 308/97/25 у сторони захисту виникли додаткові та вагомі підстави вважати, що суддя ОСОБА_5 не об`єктивно здійснює правосуддя у справі оскільки захиснику стали відомі нові обставини, які змушують сумніватися у його неупередженості. Так, відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023, які були надані стороні захисту у порядку статті 290 КПК, постановою прокурора від 18 жовтня 2024 року з даного кримінального провадження були виділені матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, відомості по яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2024 за №12024070000000494.
ОСОБА_9 є фігурантом надання ОСОБА_3 неправомірної вигоди, факт якої був встановлений під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023.
26 червня 2025 року ухвалою судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у справі № 308/2030/25 (номер провадження 1 кп/308/346/25) було задоволено клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 369 КК у кримінальному провадженні № 12024070000000494 від 18.10.2024, на підставі статті 44 та частини 5 статті 354 КК, а кримінальне провадження закрито.
Разом з тим, сторона захисту вважає, що дане рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості, які передбачені статтею 370 КПК, оскільки не ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Захисник вказує, що як свідчать обставини кримінального провадження № 42023070000000252, на підтвердження яких стороною обвинувачення у судовій справі № 308/97/25 надані суду, прямо вказують на те, що орган, службова особа якого згідно із законом наділена правом повідомляти про підозру, отримав інформацію про злочин, який передбачений частиною 3 статті 369 КК та інкримінується ОСОБА_9 , у результаті саме здійснення оперативним органом за дорученням прокурора негласних слідчих (розшукових) дій 29 листопада 2023 року, тобто за 5 місяців до того як вказана особа 05 квітня 2024 року звернулася до старшого оперуповноваженого в ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про те, що ОСОБА_3 вимагав та отримав від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США за сприяння у позитивній здачі магістерської роботи його дружиною. Таким чином, сторона захисту взагалі не розуміла на основі яких матеріалів та наданих стороною обвинувачення доказів суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у справі № 308/2030/25 (номер провадження 1-кп/308/346/25) було прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9
ОСОБА_9 був включений у список свідків сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023, які підлягають виклику для допиту, тільки на стадії судового розгляду 09 січня 2026 року на етапі визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, тобто після набрання законної сили рішенням судді ОСОБА_5 про його звільнення від кримінальної відповідальності від 26.06.2025. Сторона захисту припускає, що прийняття прокурором ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 рішення про включення ОСОБА_9 у список свідків сторони обвинувачення безпосередньо пов`язано з набранням законної сили рішенням судді ОСОБА_5 про його звільнення від кримінальної відповідальності від 26.06.2025, тобто з гарантією не застосування до нього у майбутньому кримінально-караних санкцій за вчинення злочину. По суті своїм необґрунтованим та немотивованим рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 суддя ОСОБА_5 відкрито продемонстрував свою заінтересованість у формуванні прокурорами ІНФОРМАЦІЯ_4 бази свідків обвинувачення ОСОБА_3 за рахунок осіб, яким вони гарантували не притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 369 КК з надуманих підстав.
Таке рішення сторона захисту розцінювала як вчинення, з урахуванням змісту заяви про відвід судді ОСОБА_5 від 16 листопада 2025 року, у черговий раз цим суддею дій на користь сторони обвинувачення та вважала, що ознайомлення з матеріалами судової справи № 308/2030/25 щодо ОСОБА_9 , який є свідком сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023, має принципово важливе значення для встановлення обставин, які дозволяють підтвердити або спростувати, що суддя ОСОБА_5 об`єктивно та справедливо здійснює правосуддя від імені України у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
З урахуванням цього, у сторони захисту під час судового розгляду кримінального провадження № 42023070000000252 від 24.10.2023 виникла необхідність доступу до судової справи № 308/2030/25 (номер провадження 1 кп/308/346/25) для її вивчення та вирішення питання на основі яких матеріалів та наданих стороною обвинувачення доказів суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 було прийнято рішення про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 .
Ухвалами судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від 01 травня 2026 року та 04 червня 2026 року у задоволенні клопотань захисниці про тимчасовий доступ до вищевказаної справи було немотивовано відмовлено, хоча у повторному клопотанні стороною захисту були наведені належні і достатні мотиви та підстави його задоволення судом з позиції необхідності забезпечення неупередженого судового розгляду. Суддя ОСОБА_5 мотивував відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів судової справи №308/2030/25, яке було обґрунтовано новими зазначеними вище аргументами, без їх урахування та відповідно без належної оцінки, хоча по суті вони мали характер контраргументів, які були приведені стороною захисту для спростування думки судді щодо відсутності підстав для задоволення першого клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий доступ до матеріалів судової справи № 308/2030/25. При цьому, суддя ОСОБА_5 , ігноруючи системний аналіз норм КПК, який був проведений стороною захисту у першому клопотанні адвокатки щодо права сторони захисту збирати докази, які дозволяють підтвердити або спростувати, що суддя ОСОБА_5 об`єктивно та справедливо здійснює правосуддя від імені України у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 . Сторона захисту вважала, що суддя ОСОБА_5 , перешкоджаючи стороні захисту у реалізації нею права щодо збирати таки докази, прагне таким чином приховати факт незаконності підстав звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 та його зацікавленість у результатах розгляду справи щодо ОСОБА_3 на користь сторони обвинувачення. Згодом суддя ОСОБА_5 своїми діями фактично обмежив можливості сторони захисту реалізувати таке процесуальне право шляхом отримання копії ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі № 308/97/25 від 04.06.2026 зі скороченим текстом, яке передбачене кримінальним процесуальним законом.
На підставі наведеного захисником 15 червня 2026 року був знову заявлений йому відвід, який був розглянутий суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 у порядку статті 81 КПК, який відмовив у його задоволенні без урахування ключової аргументації заявника.
23 липня 2026 року захисником відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК був знову заявлений відвід судді ОСОБА_5 за причиною того, що він, будучи неуповноваженим суддею у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023, у порушення закону, провів судове засідання 22.06.2026 через 18 днів після заявлення йому відводу 04 червня 2026 року у судовому засіданні та через 7 днів після надходження 15 червня 2026 року до суду письмової заяви про відвід.
Заявлений 23 липня 2026 року відвід судді ОСОБА_5 був розглянутий суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 у порядку статті 81 КПК, яка відмовила у його задоволенні без урахування аргументів заявника.
Також захисник у заяві про відвід зазначає, що урахуванням характеру дій судді ОСОБА_5 у судовому провадженні сторона захисту припустила, що його поведінка обумовлена його особистою зацікавленістю у притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , оскільки у вересні 2026 року обвинувачений повідомив захисницю про те його конфлікт з родичами головуючого у судовому засіданні, який мав місце до відкриття кримінального провадження № 42023070000000252 від 24.10.2023. Обвинувачений повідомив захисницю, що в період навчання в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 1985 по 1990 року проживав в одному гуртожитку вузу з ОСОБА_14 , який є двоюрідним братом судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , і в силу цих обставини досить часто спілкувався з ним з різних побутових питань. У цей період у них склалися відношення на рівні «добрий знайомий», які вони підтримували після закінчення вузу, у тому числі й коли ОСОБА_3 працював на викладацькій роботі в УжНУ, а ОСОБА_14 в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Такі відношення визначали їх періодичні зустрічі, у тому числі і за місцем проживання ОСОБА_14 із сім`єю.
Однак, у період навчання ОСОБА_15 (рік вступу до УжНУ 2015), яка є донькою ОСОБА_14 , у останнього виник конфлікт з ОСОБА_3 , який на той момент був деканом факультету іноземної філології УжНУ, за причиною нібито неприйняття заходів реагування на його скарги на викладачів. Зокрема, ОСОБА_14 звернувся з усною скаргою до ОСОБА_3 , що у його доньки студентки першого курсу відділення «німецька мова і література» факультету іноземної філології виникли проблеми із старшим викладачем кафедри англійської філології ОСОБА_16 , яка нібито ставиться до неї упереджено, занижуючи рівень знань та навиків. На пропозицію ОСОБА_3 подати письмову скаргу ОСОБА_14 відмовився, що зумовило організацію зустрічі батьків студентки з професорсько-викладацьким складом факультету.
У ході зустрічі ОСОБА_14 та його дружини ОСОБА_17 із завідувачем кафедри англійської філології доцентом ОСОБА_18 та старшим викладачем ОСОБА_16 в приміщенні деканату батьки студентки розповіли про проблему їх доньки. Однак, будь-яких фактів на підтвердження неупередженого ставлення до їх доньки з боку вказаного викладача наведено не було. На запитання ОСОБА_3 та ОСОБА_18 , чи були якісь конкретні порушення з боку викладача, якихось конкретних фактів (образливих слів тощо) батьками студентки також наведено не було. Таким чином, усна скарга ОСОБА_14 та його дружини ОСОБА_17 не знайшли підтвердження.
Під час навчання ОСОБА_15 на другому курсі до ОСОБА_3 кілька разів у деканат приходила мама студентки ОСОБА_19 , яка на той момент була доцентом кафедри педагогіки УжНУ, зі скаргами, що у її доньки знову конфлікт з викладачкою, на цей раз з доцентом кафедри німецької філології ОСОБА_20 . Причини конфлікту нагадували минулорічний конфлікт з викладачем ОСОБА_16 . Однак, знову ж таки якихось конкретних фактів некоректної поведінки з боку викладача наведено не було. Обвинувачений ОСОБА_3 намагався згладити цю проблему, поспілкувавшись з доцентом ОСОБА_20 , але конкретних фактів якоїсь некоректності з боку викладача, як і у вказаному вище випадку, наведено не було (ні вчинків, ні висловів).
Надалі ОСОБА_14 взагалі перестав з ОСОБА_3 спілкуватися, хоча вони були давніми знайомими, що наочно свідчить про те, що він образився на обвинуваченого за неприйняття заходів реагування на проблему, котра виникала між студенткою ОСОБА_21 і названими вище викладачами.
Таке припущення знайшло своє підтвердження, коли ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_3 у коридорі суду на третьому поверсі, де знаходиться службовий кабінет судді ОСОБА_5 після закінчення судового засідання у справі № 308/97/25 у травні 2025 року та демонстративно проігнорував факт їхнього знайомства.
Захисник вказує, що подала клопотання про тимчасовий доступ для отримання підтвердження вищевказаних обставин, проте Ухвалою судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від 15 жовтня 2026 року у задоволенні вказаного клопотання захисниці було немотивовано відмовлено.
Заявник вважає, що зазначені вище обставини самі по собі та в сукупності з іншими обставинами, які були зазначені у трьох її попередніх заявах про відвід судді ОСОБА_5 , свідчать про те, що у кримінальному провадженні № 42023070000000252 від 24.10.2023 є додаткові обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. З позиції викладеного, сторона захисту вважає, що суддею ОСОБА_5 послідовно здійснюється судове провадження з порушенням законності у кримінальному провадженні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2026 року вказана заява про відвід судді передана на розгляд судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 09.11.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримала подану заяву про відвід судді ОСОБА_5 , підстави навела аналогічні викладеним у поданій заяві, та просила її заяву задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав усе викладене його захисником.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення не подавали.
За наведеного, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, вимоги КПК України, суд визнає можливим проводити розгляд заяви за відсутності судді, якому заявлено відвід, та прокурора, який приймає участь у розгляді справи.
Заслухавши думку учасників, розглянувши заявлений відвід, дослідивши матеріали справи №308/97/25, в частині що стосуються його вирішення, враховуючи доводи та обґрунтування заявленого відводу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129 Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтями 75, 76 КПК України визначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Згідно ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя, або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Окрім того, у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою, та не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні (ч. 2 ст.75, ст.76 КПК України).
Згідно положень ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Отже, враховуючи зміст викладених норм, особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів у неупередженості судді, який розглядає справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
З матеріалів справи вбачається, що на розгляді у судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №42023070000000252 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.368 КК України (справа 308/97/25).
Зі змісту заяви про відвід слідує, що доводи такої зводяться до незгоди захисника з процесуальними діями та рішеннями судді ОСОБА_5 під час розгляду справи 308/97/25, зокрема щодо відмов у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, закриття кримінального провадження, тимчасового доступу до речей і документів, не надання вчасно повних текстів ухвал, незгоди з рішеннями суду прийнятих за результатами розгляду заяв про відвід судді ОСОБА_5 , які подавалися стороною захисту та порядку їх авторозподілу, а також конфліктом між обвинуваченим та родичем судді ОСОБА_5 - ОСОБА_14 .
При цьому, слід зазначити, що ключовим аспектом відводу, як цілісного інституту кримінального провадження, є упередженість судді при розгляді справи, яка перебуває у його провадженні. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швецарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.
На переконання суду, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді у вирішенні справи, оскільки наведені заявником обставини, не свідчать про упередженість, яка визначена п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, а є лише його припущеннями. Крім того, до заяви та додано жодного доказу, що він будь-яким чином своєю поведінкою виразив прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Зазначені захисником обставини щодо порушення суддею вимог КПК України фактично зводяться до незгоди з прийнятими процесуальними судовими рішеннями судді.
Разом із тим, суд зазначає, що процесуальні рішення, ухвалені суддею під час здійснення судового провадження, у тому числі ті, з якими сторона захисту не погоджується, не можуть самі по собі свідчити про наявність обставин, які виключають участь судді у розгляді кримінального провадження. Незгода сторони з процесуальними діями та рішеннями судді сама по собі не може бути підставою для відводу, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №910/3480/20 та від 19.02.2025 у справі №320/21040/23, де зазначено, що підставою для відводу є доведені факти, а не припущення чи суб`єктивна оцінка стороною правомірності дій судді.
Постановлені ухвали суддею ОСОБА_5 за результатами розгляду клопотань сторони захисту, набрали законної сили та є чинними. Незгода сторони захисту з мотивами, покладеними в основу зазначених судових рішень, сама по собі не свідчить про упередженість судді та не може розцінюватися як обставина, що виключає його участь у розгляді кримінального провадження.
Обґрунтованість та вмотивованість процесуальних рішень судді підлягають перевірці виключно у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, шляхом їх оскарження до суду вищої інстанції у випадках та порядку, передбачених КПК України. Інститут відводу судді не може використовуватися як спосіб перегляду чи оскарження судових рішень.
Окрім того, слід зазначити, що при розгляді заяви про відвід суд не здійснює перевірку законності та обгрунтованості раніше постановлених ухвал про відмову в задоволенні заяв про відвід, оскільки такі не є предметом даного розгляду.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Водночас, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності та неупередженості судді не можуть вважатися належними сумніви, які випливають із несприятливої позиції суду з питань права. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах.
Оцінюючи зазначені доводи з точки зору наявності підстав для відводу судді ОСОБА_5 від розгляду зазначеного кримінального провадження, які зазначені захисником ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне зазначити, що, такі доводи фактично зводяться до незгоди з організацією ведення судового процесу, та наведені підстави, зводяться до непогодження з низкою судових рішень головуючого судді, будуються виключно на власних суб`єктивних міркуваннях про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Тому такі доводи не можуть свідчити про заінтересованість та/або упередженість судді ОСОБА_5 у результатах кримінального провадження та не є підставою для відводу, а той факт, що заявник внаслідок суб`єктивних міркувань сумнівається в неупередженості судді, не свідчить про його реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від участі у судовій справі.
У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Цей інститут не є інструментом перегляду судових рішень (процесуальних дій) чи додаткового роз`яснення мотивів їх ухвалення (здійснення). Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору судді, адже це буде суперечити засаді доступу до правосуддя.
Отже, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням чи процесуальною дією не є самостійною підставою для відводу судді в розумінні ст. 75 КПК України, а відтак не містить ознак упередженості, на наявності якої наполягає заявник.
Щодо наведених захисником обставин конфлікту у обвинуваченого ОСОБА_3 з родичем судді ОСОБА_5 - ОСОБА_14 , то на переконання суду такі не підтверджені жодними доказами, окрім того, заявником не надано будь-яких фактичних даних, які об`єктивно та обґрунтовано можуть вказувати на те, що суддя особисто, його родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Заявлений відвід не містить фактів прояву суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у розгляді справи, в межах якої подано заяву про відвід. Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки захисником не наведено підстав, визначених ст. ст.75, 76 КПК України для відводу судді та не надано доказів упередженості або особистої заінтересованості судді, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 21, 75, 76, 80, 107, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження №42023070000000252 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.368 КК України (справа №308/97/25), - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1
Судове рішення № 141417183, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 308/97/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: