Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 478/938/24 Провадження № 2/478/8/2026Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року. с-ще. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Іщенко Х.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Крюкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду с-ща Казанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Леся» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Володимирівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, про припинення речового права на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок, -
В С Т А Н О В И В:
Фермерське господарство «Леся» звернулось до суду із позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Володимирівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ «Леся» є користувачем земельної ділянки загальною площею 50 га, з яких: 44 га були надані ОСОБА_2 у постійне користування для ведення фермерського господарства та площею 6 га, які були надані ОСОБА_2 у приватну власність для ведення фермерського господарства.
10 липня 2005 року до складу членів ФГ «Леся» увійшов ОСОБА_3 , якому за рахунок земельної ділянки, площею 44 га в процесі розпаювання була виділена у власність для фермерського господарства земельна ділянка, площею 9,66 га.
Таким чином, за вирахуванням земельних ділянок, переданих у власність членам ФГ «Леся», у постійному користуванні фермерського господарства залишилось 34,3409 га, якими воно з 18.02.1993 року безперервно використовувало за цільовим призначенням.
Після смерті засновника ФГ «Леся» - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області право користування фермерського господарства земельною ділянкою було припинено, що потягло до утворення нових земельних ділянок, які в подальшому були передані громадянам, площею по 2 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20 спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, яким було припинено право користування земельною ділянко, площею 34,3409 га, визнано недійсним та визнано право користування ФГ «Леся» земельною ділянкою, площею 34,3409 га.
Проте, оскільки після припинення права ФГ «Леся» користування земельною ділянкою, площею 34,3409 га, її було передано у приватну власність громадянам, які в подальшому за договорами купівлі-продажи було продані та в результаті право власності на які набув ОСОБА_1 , то ФГ «Леся» не може реалізувати своє право користування землею, тому посилаючись на наведене, просило суд: витребувати у ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Леся» земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0131, 4823680300:01:000:0134, 4823680300:01:000:0137, 4823680300:01:000:0139, 4823680300:01:000:0141, 4823680300:01:000:0143, 4823680300:01:000:0144, 4823680300:01:000:0145, 4823680300:01:000:0146, 4823680300:01:000:0148, 4823680300:01:000:0149, які розташовані на території Володимирівської (Олександрівської) сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.01.2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Козленок С.І.
В подальшому, згідно поданої до суду 16.09.2024 року уточненої позовної заяви, ФГ «Леся» просило суд: витребувати у ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Леся» земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217, які розташовані на території Володимирівської (Олександрівської) сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.01.2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Козленок С.І.
Ухвалою суду від 06.08.2024 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 18.09.2024 року прийнято уточнену позовну заяву ФГ «Леся» до розгляду.
25 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що право власності на спірні земельні ділянки було набуте матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу. В подальшому, ОСОБА_1 успадкував вказані земельні ділянки та набув право власності на них в порядку спадкування. А тому, він є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок та у випадку витребування від нього цих земельних ділянок, буде допущено непропорційне втручання у його майнові права та покладено на нього надмірний тягар. Також відповідач вказує на недоведеність тих обставин, що земельні ділянки, які перебувають у його власності сформовані за рахунок земельної ділянки, яка належала на праві користування позивачу.
26 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач не оспорює того факту, що відповідач є добросовісним набувачем земельних ділянок, але вказує, що вони були сформовані за рахунок земельної ділянки, незаконно відібраної у позивача, а тому допускається відібрання спірних земельних ділянок у добросовісного набувача.
Ухвалою суду від 02.10.2024 року було задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі.
27 листопада 2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, де відповідач вказав на те, що у зв`язку із передачею у приватну власність земельної ділянки площею 9,66 га із земель постійного користування, площею 44 га, фактичний розмір земельної ділянки, конфігурація та межі, які були зазначені у відповідному державному акту на право користування землею втратили свою актуальність, а земельна ділянка припинила своє існування, як об`єкт земельних відносин. Таким чином, позивачу необхідно було отримати новий державний акт на земельну ділянку, що залишилась після передання її частини у приватну власність на площу 34 га.
24 лютого 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про призначення експертизи, згідно якого позивач просив суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо накладення земельної ділянки, яка належить на праві користування позивачу та земельних ділянок, які належать на праві власності відповідача.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання: чи є накладення земельних ділянок з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215 та 4823680300:01:000:0217 та/або їх меж, на земельну ділянку, площею 34,3409 га, яка утворилась внаслідок виділу із земельної ділянки загальної площі 50,0 га, після виділення з неї земельної ділянки, площею 6,0 га у власність засновнику ОСОБА_2 (Державний акт на право приватної власності на землю, серії МК № 1624 від 12.03.1998 року, кадастрові номери: 4823680300:01:000:0171 5,0449 га; 4823680300:01:000:0170 0,9551 га) та ОСОБА_3 , площею 9,66 га (Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 9,66 га, серії МК № 099970 від 03.04.2005 року, кадастровий номер: 4823680300:04:000:0152) зі складу земель, площею 44 га, що належали за Державним актом на право постійного користування землею, серії МК № 013622 від 12.03.1998 року ОСОБА_2 .?
Вказаною ухвалою суду також було зупинено провадження на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року провадження у справі було відновлено, призначено судове засідання.
02 грудня 2025 року на адресу суду надійшли уточнення та доповнення позовних вимог від позивача, де позивач остаточно просив суд:
- припинити речове право на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215 та 4823680300:01:000:0217, які розташовані на території Володимирівської (Олександрівської) сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області і належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.01.2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Козленок С.І. та скасувати їх державну реєстрацію в Реєстрі прав на нерухоме майно;
- витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217, які розташовані на території Володимирівської (Олександрівської) сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.01.2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Козленок С.І. на користь Фермерського господарства «Леся» у координатах, в межах та конфігурації, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622, зареєстрованого 12.03.1998 року за № 61.
Ухвалою суду від 25.02.2026 року було прийнято уточнену позовну заяву до розгляду.
03 березня 2026 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву (уточнену), згідно яких третя особа не погодилась із позовними вимогами позивача. Так, представник третьої особи зауважує, що вимоги щодо припинення речового права не є належним способом судового захисту, оскільки в разі задоволення віндикаційного позову рішення про витребування нерухомого майна вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
03 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, згідно якого заперечив проти позову посилаючись на добросовісність набуття у власність земельних ділянок та в непропорційності втручання у свої майнові права.
16 березня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач посилаючись на висновки постанови Південно-Західного апеляційного господарського судуу справі № 915/1407/20 та висновок судової земельно-технічної експертизи вказав на встановлений факт право користування земельними ділянками, які належать відповідачу.
Ухвалою суду від 15.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
23 червня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що Верховним Судом було відкрито провадження за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення у справі № 478/194/25, в якій ОСОБА_1 оскаржує право ФГ «Леся» на спірну земельну ділянку, а тому, висновки Верховного Суду становлять предмет доказування у даній справі.
Ухвалою суду від 21.07.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Казанківського районного суду Миколаївської області №19 від 21 вересня 2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2026 року матеріали цивільної справи передано 24 вересня 2026 року на розгляд судді Іщенко Х.В. у зв`язку з відрахуванням судді Томашевського О.О. зі штату Казанківського районного суду Миколаївської області 23 вересня 2026 року з підстав призначення його на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.
Ухвалою суду від 07.10.2026 року справу прийнято до свого провадження і призначено до розгляду по суті в приміщенні Казанківського районного суду Миколаївської області з викликом сторін по справі.
Представники позивача в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб, повідомлені про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Згідно поданої заяви від 24.09.2024 року № 02-15/886/2024 представник Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області просив проводити судовий розгляд справи без його участі.
Суд дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_2 отримав у користування земельну ділянку, площею 44 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що вбачається з державного акту на право користування землею, серії МК № 013622 від 12.03.1998 року (а.с. 17, Т.1).
Також, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії МЕ № 1624 від 12.03.1998 року громадянин ОСОБА_2 та з огляду на Технічну документацію (а.с. 92-107, Т.1) отримав у право власності 6, га земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 18, Т.1).
Право власності ОСОБА_2 на вказану площу земельної ділянки підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.04.2020 року № НВ-4809381202020 (а.с. 22-24, Т.1) та від 09.04.2020 року № НВ-4809381302020 (а.с. 25-27, Т.1).
План земельної ділянки, площею 44 га наведено у дослідженого судом викопіювання (а.с. 19-20, 40, Т.1, 115-116, Т.2), плану кадастрової зйомки (а.с. 21, Т.1) та Технічних звітах (а.с. 168-178, Т.1, а.с. 127-137, Т.2).
З матеріалів справи також вбачається, що громадянин ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку, площею 9,66 га, що вбачається з розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 20.09.2005 року № 463-р (а.с. 122, Т.2), державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК № 9889970 від 03.10.2005 року (а.с.28, Т.1), Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.03.2020 року (а.с. 29, Т.1) та Проекту землеустрою (а.с. 41-45, Т.1).
З доданої до позовної заяви копії постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20 (а.с. 30-39, Т.1) вбачається, що 22.02.1993 року громадянином ОСОБА_2 було зареєстроване Фермерське господарство «Леся», після проведення державної реєстрації якого, фермерське господарство набуло право користування земельної ділянки ОСОБА_2 надану у постійне користування, загальною площею 50 га.
В подальшому громадянином ОСОБА_2 було отримано у приватну власність 6 газемельної ділянки та у користуванні ФГ «Леся» залишилося 43,2 га ріллі та 2,8 га пасовища із земель ФГ «Леся».
Після смерті ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою, площею 44 га було припинено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.12.2019 року № 11067/0/14-19-СГ.
Як також вбачається з постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року, за результатами розгляду справи № 915/1407/20 було вирішено визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.12.2019 року № 11067/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та визнано за ФГ «Леся» право постійного користування земельною ділянкою, площею 34,3409 га для ведення селянського (фермерського) господарства.
Позивач вказує, що після винесення спірного наказу про припинення права постійного користування ФГ «Леся» земельною ділянкою, площею 44 га, було утворено окремі земельні ділянки, які в подальшому, площею по 2 га були передані у приватну власність громадянам для особистого селянського господарства та в подальшому отримані у власність відповідача, що підтверджується відомостями про земельні ділянки та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0131 (а.с. 46-48, 64 Т.1), 4823680300:01:000:0134 (а.с. 49-50,65, 110, Т.1), 4823680300:01:000:0137 (а.с. 66,111-113, Т.1), 4823680300:01:000:0139 (а.с. 67, 114-116, Т.1), 4823680300:01:000:0141 (а.с. 51, 68, 117-118, Т.1), 4823680300:01:000:0143 (а.с. 52-54, 69 Т.1), 4823680300:01:000:0144 (а.с. 70, 119-121, Т.1), 4823680300:01:000:0145 (а.с.71, 122-124, Т.1), 4823680300:01:000:0146 (а.с. 55-57, 72, Т.1), 4823680300:01:000:0148 (а.с. 58-60, 73, Т.1), 4823680300:01:000:0149 (а.с. 61-63, 74, Т.1).
Вказані доводи позивача знаходять свого підтвердження з дослідженої судом копії наказу ГУ Держегеокадастру у Миколаївській області від 30.01.2020 року № 2212/0/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» (а.с. 142, Т.1), за яким було надано у власність громадян земельні ділянки.
Також з матеріалів справи вбачається, що листом від 10.10.2023 року № 14829/65-2023 (а.с.75, Т.1) Відділення поліції № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області було повідомлено громадянина ОСОБА_5 , що в події користування третіми особами земельними ділянками, які належать на праві користування ФГ «Леся» вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
Крім цього, судом було досліджено надані позивачем показники податкового обліку, що підтверджують належність спірної земельної ділянки ФГ «Леся», а саме: лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 15.11.2023 року № 1995/АП/14-29-13-15 (а.с. 76, Т.1), лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.11.2023 року № 24751/6/14-29-1-02-03 (а.с. 77, Т.1), податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік (а.с. 78-80, Т.1), податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік (а.с. 81-83, Т.1), податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік (а.с. 84-89, Т.1).
Як вбачається з наданих Відомостей про земельну ділянку, відповідачем було зареєстровано право власності 18.07.2024 року на земельні ділянки:4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 (а.с.179-181, Т.1), які утворилися внаслідок об`єднання земельних ділянок за кадастровими номерами наведеними вище, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 395782635 від 20.09.2024 року (а.с. 217, Т.1), № 395782834 від 20.09.2024 року (а.с. 218, Т.1), № 395782956 від 20.09.2024 року (а.с. 219, Т.1), № 395783091 від 20.09.2024 року (а.с. 220, Т.1), № 395783181 від 20.09.2024 року (а.с. 221, Т.1), № 395783282 від 20.09.2024 року (а.с. 222, Т.1), № 395783471 від 20.09.2024 року (а.с. 223, Т.1), № 395783589 від 20.09.2020 року (а.с. 224, Т.1), № 395783707 від 20.09.2024 року (а.с. 225, Т.1), № 395783376 від 20.09.2024 року (а.с. 226, Т.1) та Технічними документаціями (а.с. 29-105, Т.2) та відомостями «Опендатабот» від 28.11.2025 року № 2974154748236 (а.с. 232, Т.3), від 28.11.2025 року № 2974178448236 (а.с. 233, Т.3), від 28.11.2025 року № 2974145248236 (а.с. 234, Т.3).
З досліджених матеріалів, що були надані відповідачем, судом встановлено, що ОСОБА_4 отримала у власність земельні ділянки, з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0131, 4823680300:01:000:0134, 4823680300:01:000:0137, 4823680300:01:000:0139, 4823680300:01:000:0141, 4823680300:01:000:0143, 4823680300:01:000:0144, 4823680300:01:000:0145, 4823680300:01:000:0146, 4823680300:01:000:0148, 4823680300:01:000:0149 на підставі договорів купівлі - продажу від 04.11.2020 року (а.с. 227-228, Т.1), від 27.03.2020 року (а.с. 229-230, Т.1), від 28.11.2020 року (а.с. 231-232, Т.1), від 04.11.2020 року (а.с. 233-234, Т.1), 28.11.2020 року (а.с. 235-236, Т.1), від 20.02.2021 року (а.с. 237-238, Т.1), від 14.03.2020 року (а.с. 239-240, Т.1), від 14.03.2020 року (а.с. 241-242, Т.1), від 24.03.2020 року (а.с. 243-244, Т.1), від 03.11.2020 року (а.с. 245-246, Т.1)
Згідно висновку експерта від 30.10.2025 року № 840-25 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи (а.с.193-214, Т.3):
- земельна ділянка, кадастровий номер: 4823680300:01:000:0214 частково накладається на земельну ділянку, надану ОСОБА_2 в постійне користування. площею 44 га, згідно державного акту на право постійного користування землею, серія МК № 013622, державна реєстрація від 12.08.1998 року № 61;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 4823680300:01:000:0215 частково накладається на земельну ділянку, надану ОСОБА_2 в постійне користування. площею 44 га, згідно державного акту на право постійного користування землею, серія МК № 013622, державна реєстрація від 12.08.1998 року № 61;
- земельна ділянка, кадастровий номер: 4823680300:01:000:0217 частково накладається на земельну ділянку, надану ОСОБА_2 в постійне користування. площею 44 га, згідно державного акту на право постійного користування землею, серія МК № 013622, державна реєстрація від 12.08.1998 року № 61.
Встановивши наведені обставини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Щодо позовних вимог про припинення речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215 та 4823680300:01:000:0217, які розташовані на території Володимирівської (Олександрівської) сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області і належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.01.2022 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Козленок С.І. та скасування їх державної реєстрації в Реєстрі прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що
відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Саме такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження№ 12-140гс19, пункт 98).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власникз дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Такі висновки сформульовані, зокрема,у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 рокуу справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження№ 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захистує віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру.
Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 рокуу справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 рокуу справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 рокуу справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ФГ «Леся» про припинення речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215 та 4823680300:01:000:0217 та скасування їх державної реєстрації в Реєстрі прав на нерухоме майно, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому у задоволенні зазначених вимог слід відмовити з цих підстав.
Щодо позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 на користь Фермерського господарства «Леся» у координатах, в межах та конфігурації, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622, зареєстрованого 12.03.1998 року за № 61.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі іншим шляхом. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Оскільки вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав».
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що спірні земельні ділянки сформовані із земельної ділянки площею 34,3409 га, яка на праві постійного користування належить ФГ «Леся» на підставі державного акта на право користування землею, серії МК № 013622 від 12.03.1998 року. Факт часткового накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку надану ОСОБА_2 в постійне користування, площею 44 га, підтверджується висновком експертизи. Спірні земельні ділянки були передані у власність громадянам, які в подальшому отримав у власність відповідач без попереднього вилучення землі з його постійного користування фермерського господарства. Факт незаконності припинення ФГ «Леся» права користування земельною ділянкою підтверджується постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20, якою наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про припинення права користування позивача земельною ділянкою, площею 34,3409 га, визнано недійсним та визнано право користування ФГ «Леся» земельною ділянкою, площею 34,3409 га.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене суд, оцінивши відповідно до статті 89 ЦПК України надані сторонами докази, приходить до висновку про доведеність факту формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217, власником яких є ОСОБА_1 , із земельної ділянки, площею 34,3409 га, яка на праві постійного користування належить ФГ «Леся» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МК № 013622 від 12.03.1998 року, тому спірні земельні ділянки вибули з користування її законного володільця поза волею ФГ «Леся» та надані ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у власність іншим особам з порушенням норм законодавства.
Враховуючи викладене, суд вбачає законні підстави для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 на користь позивача з незаконного володіння відповідача.
Також, суд враховує, що у своїй постанові від 22.01.2025 року у справі у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким надано у власність відповідача земельну ділянку, в цілому (а не в частині ділянки, яка накладається), призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
Отже, з огляду на це, належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається. При цьому, позивач має довести, яка саме земельна ділянка та в яких межах накладається на ділянку позивача. Така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.
Тому належним (правомірним) способом захисту права позивача може бути віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, відносно якої існує спір (накладення).
Позивач просить звернувся до суду про витребування у ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 на користь Фермерського господарства «Леся» у координатах, в межах та конфігурації, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622, зареєстрованого 12.03.1998 року за № 61, що на думку суду, в цілому, відповідає правовій позиції Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про непропорційність застосованих заходів та покладання надмірного тягаря на відповідача.
Проаналізувавши наведені доводи позивача, суд зауважує, що таке втручання у право власності відповідача є виправданим, оскільки, враховуючи право користування позивача земельною ділянкою, порушення чітко визначеного законодавством порядку вилучення у фермерського господарства та подальше надання земельних ділянок третім особам, порушує законне право позивача на користування та володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.
При цьому, суд враховує правові виновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) де вказано, що під час розгляду справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові. Навіть у разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку саму вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.
Враховуючи викладене, відповідач не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавців земельних ділянок.
Щодо позиції відповідача про припинення земельної ділянки як об`єкту цивільних відносин, після виділення із 44 га наданих у користування ФГ «Леся» земельної ділянки, площею 6 га у приватну члену фермерського господарства.
Суд не може погодитись з наведеними доводами відповідача та вважає їх неспроможними з огляду на ст. 141 ЗК України якою передбачено виключні підставі для припинення права користування земельною ділянкою, серед яких наведені відповідачем обставини відсутні.
Окрім цього, право користування земельною ділянкою визнано за ФГ «Леся» постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20, яке набрало законної сили.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та витребування з відповідача на користь позивача земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 у координатах, в межах та конфігурації, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622, зареєстрованого 12.03.1998 року за № 61.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на
позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі складаються зі сплати позивачем судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру. Враховуючи наведене та беручи до увагу часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Інші судові витрати сторонами не заявлялись.
Керуючись ст. ст. 10-13, 96, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Фермерського господарства «Леся» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Володимирівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, про припинення речового права на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок - задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215, 4823680300:01:000:0217 на користь Фермерського господарства «Леся» , юридична адреса : 56062, Миколаївська область, Баштанський район, с. Олександрівка, вул. Набережна, 4, ЄДРПОУ 20897357, у координатах, в межах та конфігурації, відповідно до державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622, зареєстрованого 12.03.1998 року за № 61.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Леся» судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.
Суддя: Х.В. Іщенко
Судове рішення № 141416470, Казанківський районний суд Миколаївської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 478/938/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: