Ухвала суду № 141410214, 11.11.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/24843/26

Провадження № 1-кс/643/8656/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, в м. Харкові клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні №22023220000001516 від 14.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

09.11.2026 заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222050000014 від 15.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025222050000014 від 15.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюють прокурори відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи та працівники АТ «СТОМА» (код ЄДРПОУ 00481318) у період з початку збройної агресії російської федерації проти України, використовуючи підконтрольних суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Україні та на території держави-агресора, здійснюють постачання продукції на користь держави-агресора. Продукція АТ «СТОМА» експортується заводом та афілійованим з ним ТОВ «ТАТАНІР» (код ЄДРПОУ 38774768) на адресу підприємств Республіки Польща «REXE SP. Z O.O.» та «EVERALL7 SP. Z O.O.», а також литовської компанії «CELESTINA», які надалі реекспортують її суб`єктам господарювання російської федерації, зокрема ООО «ТЕТРАБАЛТ», ООО «ЭНИГМА ДЕНТАЛ» та ООО «АЛЬПЕН ФАРМА». Логістичний і митний супровід цих операцій забезпечує ТОВ «ВМКА» (код ЄДРПОУ 39964581), а збут продукції на території держави-агресора здійснюється через ООО «ФОРСТОМА» (ИНН 3123439675), кінцевим бенефіціаром якого є директор офіційного представника заводу в Україні ПП «ДЕНТАЛЮКС» (код ЄДРПОУ 31439056). На думку сторони обвинувачення, сплата податкових платежів до бюджету держави-агресора від цієї діяльності сприяє фінансуванню її оборонного комплексу.

За твердженням прокурора, до розслідуваного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є директором і кінцевим бенефіціаром ПП «ДЕНТАЛЮКС», офіційного торгового представника АТ «СТОМА» в Україні, а також кінцевим бенефіціаром ООО «ФОРСТОМА» (м. Бєлгород, російська федерація), яке до лютого 2022 року було офіційним партнером АТ «СТОМА» в російській федерації, використовувалося для збуту її продукції на території держави-агресора і продовжує господарську діяльність.

На підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 30.10.2026 у справі № 643/24139/26 (провадження № 1-кс/643/8445/26) 05.11.2026 проведено обшук житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено два мобільні телефони та грошові кошти в доларах США, євро і гривнях.

Прокурор просить накласти арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування ним. В обґрунтування зазначає, що засоби мобільного зв`язку можуть містити відомості про способи протиправної діяльності та інших причетних осіб і необхідні для проведення досліджень із залученням спеціаліста, а грошові кошти могли бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та використовуватися для досягнення злочинного завдання. Власником мобільного телефону iPhone прокурор зазначає ОСОБА_4 , власником решти майна його брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 подав письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні клопотання щодо обох мобільних телефонів і грошових коштів та в разі відмови зобов`язати уповноважену особу невідкладно повернути тимчасово вилучене майно особам, у яких його вилучено, або встановленим власникам. Зазначив, що наведений у клопотанні перелік майна сам по собі не доводить правових підстав, необхідності та співмірності арешту кожного предмета; факт виявлення речей у будинку не встановлює їх належності конкретній особі, походження чи зв`язку з предметом доказування; грошові кошти належать матері ОСОБА_4 ОСОБА_7 та його сину ОСОБА_8 і перебували у ОСОБА_4 на зберіганні; опис коштів як паперових виробів, зовні схожих на грошові кошти, фіксує лише їх зовнішній вигляд; клопотання не містить відомостей про конкретне доказове значення кожного телефону, вид інформації, яка може на ньому міститися, та причини, з яких її неможливо зберегти шляхом копіювання; за відсутності доказів того, що власники майна є підозрюваними або що майно підлягає спеціальній конфіскації, арешт буде непропорційним втручанням у право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просив розглянути заперечення без його участі, а також без участі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлявся. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

В зв`язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.

Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Клопотання подано прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 171 КПК України), за формою та змістом відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, до нього долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи. Клопотання надійшло до суду 09.11.2026, тобто в межах сорока восьми годин після вилучення майна під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України). Постановою слідчого від 05.11.2026 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України). Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям його вчинення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.10.2026 у справі № 359/3506/19 (провадження № 51-376км25), аналізуючи положення ст. 98, ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, зазначив, що «за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову».

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи та що може бути виконане завдання, для виконання якого подано клопотання (ч. 3 ст. 132 КПК України). Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу отримати речі і документи, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України). Ухвала слідчого судді про застосування заходу забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії (абз. 1 ч. 4 ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ч. 1 ст. 173 КПК України). Вирішуючи питання про арешт, слідчий суддя враховує правову підставу для арешту, можливість використання майна як доказу, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України) та застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи чи інших наслідків, що суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 173 КПК України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини, оцінюючи утримання державою речових доказів, вимагає дотримання справедливої рівноваги між загальним інтересом і захистом основоположних прав особи (рішення у справі «Смирнов проти росії» (Smirnov v. Russia), заява № 71362/01, від 07.06.2007, § 57) та враховує тривалість утримання майна, його необхідність з огляду на хід розслідування, наслідки для власника, а також можливість отримати потрібні відомості шляхом копіювання інформації без тривалого утримання її носія (рішення у справі «Пендов проти Болгарії» (Pendov v. Bulgaria), заява № 44229/11, від 26.03.2020).

Долучені до клопотання матеріали, зокрема рапорт прокурора, лист і довідки оперативного підрозділу Управління СБ України в Харківській області, протоколи огляду інтернет-ресурсів, копії митних декларацій та аналітичні відомості щодо зовнішньоекономічних операцій АТ «СТОМА», ТОВ «ТАТАНІР» і господарської діяльності ООО «ФОРСТОМА», на цьому етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що подія, яка розслідується, могла мати місце. Зазначений висновок не є оцінкою доказів щодо винуватості будь-якої особи, яка на стадії вирішення питання про арешт майна не здійснюється. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, є особливо тяжким злочином (ч. 6 ст. 12 КК України), тобто таким, що за ступенем тяжкості може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до протоколу обшуку від 05.11.2026 перед початком обшуку ОСОБА_4 добровільно надав власний мобільний телефон iPhone з абонентським номером НОМЕР_1 , повідомивши код доступу до нього; цей номер у матеріалах клопотання зазначено як номер, яким користується ОСОБА_4 . Мобільний телефон Samsung з абонентським номером НОМЕР_2 виявлено в іншій кімнаті другого поверху будинку; за поясненнями ОСОБА_4 , цей телефон належить його брату ОСОБА_5 , який виїхав за кордон і залишив речі йому на зберігання. Під час огляду цієї техніки встановлено, що на ній міститься інформація, яка може мати значення для кримінального провадження, однак оглянути повний вміст інформації під час обшуку не виявилося за можливе. Водночас планшет ОСОБА_4 та мобільний телефон і планшет іншої присутньої особи, на яких за результатами огляду таких відомостей не виявлено, не вилучалися.

Наведене дає достатні підстави вважати, що вилучені мобільні телефони містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні, зокрема щодо господарських зв`язків з контрагентами, зазначеними в клопотанні, а отже, відповідають критеріям ст. 98 КПК України. Незастосування арешту створює реальний ризик знищення або зміни інформації, яка легко піддається видаленню (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Доводи представника про те, що телефони належать особам, не причетним до кримінального провадження, а власникам не повідомлено про підозру, не виключають арешту з метою збереження речових доказів, оскільки такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної особи (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України) і не пов`язаний з процесуальним статусом власника. До того ж мобільний телефон iPhone, за поясненнями самого ОСОБА_4 , є його власним, а ОСОБА_4 є особою, яку сторона обвинувачення вважає причетною до події, що розслідується.

Разом з тим слідчий суддя погоджується з доводами представника в тій частині, що збереження потрібної інформації може бути забезпечене її копіюванням. Прокурор не навів обставин, які свідчили б про необхідність дослідження фізичних властивостей телефонів або про призначення судових експертиз, для проведення яких потрібне надання самих пристроїв, а КПК України передбачає можливість виготовлення копій інформації за допомогою технічних засобів із залученням спеціаліста (абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України). Тривале позбавлення власників можливості користуватися засобами зв`язку за таких обставин не відповідатиме вимогам співмірності (п. 5, 6 ч. 2, ч. 4 ст. 173 КПК України).

Тому найменш обтяжливим способом арешту, який водночас забезпечує досягнення його мети, є накладення арешту на строк, необхідний для огляду зазначених пристроїв і копіювання інформації, що має значення для кримінального провадження. Можливість визначення строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження прямо передбачена абз. 1 ч. 4 ст. 132 КПК України. Телефони вже попередньо оглянуто під час обшуку, а код доступу до телефону iPhone відомий органу досудового розслідування. Слідчий суддя вважає достатнім строк чотирнадцять днів з дня постановлення цієї ухвали, тобто до 25 листопада 2026 року включно. Після спливу цього строку арешт припиняє свою дію, а майно підлягає поверненню особам, у яких його було вилучено.

Щодо грошових коштів у доларах США, євро і гривнях, виявлених у сумці в кімнаті на другому поверсі будинку, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту.

Гроші можуть бути арештовані з метою збереження речових доказів лише за наявності достатніх підстав вважати, що саме ці кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, містять відомості, які можуть бути використані як доказ, були об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом (ч. 1 ст. 98, абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).

У клопотанні прокурор обмежився твердженнями про те, що вилучені кошти «могли бути отримані в ході здійснення протиправної діяльності» та «могли використовуватися для досягнення злочинного завдання», а перевірити законність їх походження можливо «лише слідчим шляхом». Конкретних обставин, які пов`язували б ці кошти з діянням, що розслідується, клопотання не містить. Долучені до нього матеріали стосуються зовнішньоекономічних операцій АТ «СТОМА» і ТОВ «ТАТАНІР», діяльності ООО «ФОРСТОМА» та зв`язків між цими суб`єктами, однак не містять відомостей про походження, призначення чи використання готівкових коштів, вилучених під час обшуку.

Самі по собі розмір коштів і факт їх зберігання за місцем проживання особи, згаданої в клопотанні, не свідчать про кримінально протиправне походження цих коштів чи про їх зв`язок з подією, що розслідується. З цих підстав слідчий суддя погоджується з доводами представника про те, що виявлення коштів у будинку та їх опис у протоколі обшуку не встановлюють їх походження та зв`язку з предметом доказування.

Посилання прокурора на необхідність перевірити законність походження коштів під час досудового розслідування фактично перекладає на власника обов`язок доводити правомірність набуття майна, тоді як закон покладає обов`язок доведення підстав і необхідності арешту на сторону, що звернулася з клопотанням (ч. 3 ст. 132, ч. 1 ст. 173 КПК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Крім того, номінал і кількість купюр, а також місце їх виявлення зафіксовано в протоколі обшуку, проведеного із застосуванням відеозапису. Прокурор не навів, які відомості, що можуть мати доказове значення, неможливо отримати без фізичного утримання самих банкнот, а отже, потреби досудового розслідування не виправдовують такого ступеня втручання у право власності (п. 2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України).

Згадка в клопотанні про забезпечення можливої конфіскації цього висновку не змінює. Прокурор просив накласти арешт виключно з метою збереження речових доказів і не обґрунтовував інших цілей, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України. Арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання допускається лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого (ч. 5 ст. 170 КПК України), а відомостей про повідомлення будь-якій особі про підозру в цьому кримінальному провадженні матеріали клопотання не містять. Обставин, передбачених ст. 96-2 КК України, за яких кошти могли б підлягати спеціальній конфіскації (ч. 4 ст. 170 КПК України), у клопотанні також не наведено.

Отже, прокурор не довів наявності достатніх підстав вважати, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та необхідності їх арешту, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання в цій частині. Відмова у задоволенні клопотання тягне за собою негайне повернення відповідного тимчасово вилученого майна особі, у якої його було вилучено (ч. 3 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України).

Розбіжність між поясненнями ОСОБА_4 під час обшуку про належність коштів його брату ОСОБА_5 , зазначенням ОСОБА_5 власником коштів у клопотанні та доводами представника про належність коштів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на висновок слідчого судді не впливає, оскільки підставою для відмови є недоведеність відповідності коштів критеріям речового доказу, а питання належності майна конкретній особі під час розгляду цього клопотання не вирішується.

Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 167173, 175, 309, 372, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт з метою збереження речових доказів на тимчасово вилучене 05.11.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

1) майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : мобільний телефон марки iPhone, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з номером мобільного терміналу НОМЕР_1 ;

2) майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : мобільний телефон марки Samsung, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з номером мобільного терміналу НОМЕР_2 ,

шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном строком до 25 листопада 2026 року включно.

Визначити органу досудового розслідування строк до 25 листопада 2026 року включно для огляду зазначеного майна та копіювання із залученням спеціаліста інформації, що на ньому міститься і має значення для кримінального провадження. Після спливу цього строку арешт припиняє свою дію, а зазначене майно підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.

Відмовити в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти: 1) 104 купюри номіналом 100 доларів США та 1 купюру номіналом 50 доларів США, загальною сумою 10 450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) доларів США; 2) 13 купюр номіналом 100 євро, 122 купюри номіналом 50 євро, 4 купюри номіналом 10 євро та 20 купюр номіналом 20 євро, загальною сумою 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) євро; 3) 45 купюр номіналом 1000 гривень, 25 купюр номіналом 500 гривень та 7 купюр номіналом 200 гривень, загальною сумою 58 900 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень.

Зазначені грошові кошти негайно повернути особі, у якої їх було вилучено.

Слідчому, прокурору негайно вжити заходів щодо виконання цієї ухвали в частині повернення майна та повідомити слідчого суддю про її виконання (ч. 3 ст. 169 КПК України).

Ухвала в частині накладення арешту на майно виконується негайно слідчим, прокурором (ст. 175 КПК України).

Копію ухвали негайно після постановлення вручити прокурору, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представнику ОСОБА_4 адвокату ОСОБА_6 , які не були присутні під час її оголошення, надіслати не пізніше наступного робочого дня після її постановлення (ч. 7 ст. 173 КПК України).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яку не було викликано в судове засідання, протягом п`яти днів з дня отримання нею копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо її не скасовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1