Ухвала суду № 14140765, 09.03.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2з-8/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про забезпечення позову

09 березня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дегтярчук М.О.,

при секретарі Заводяній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватної агрофірми „Обрії” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Лозівському районі Харківської області про визнання договору частково недійсним, переведення прав та обовязків покупця, визнання недійсним Державного акту, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

16.02.2011 позивач Приватна агрофірма „Обрії” (код ЄДРПОУ 23907122) в особі Генерального директора Гладуна Юрія Вікторовича звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Лозівському районі Харківської області про визнання договору частково недійсним, переведення прав та обовязків покупця, визнання недійсним Державного акту, визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 8, 16, 203, 215, 217, 236, 316, 317, 319, 321, 328, 362, 392, 655 ЦК України, ст.ст. 126, 152 ЗК України, ППВСУ № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, Узагальнення судової практики від 24.11.2008 ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу від 23.12.2005 (р. № 7358), земельної ділянки загальною площею 4,9383 га, яка розташована на території Орільскої селищної ради Лоізвського району Харківської області, укладений між ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 частково недійсний, в частині зазначення ним покупця ОСОБА_2, зазначивши покупцем ПА „Обрії”. Вимога обґрунтована наявністю у позивача як орендаря за договором оренди від 01.02.2005 між ПА „Обрії” (Орендар) і ОСОБА_4 (Орендодавець) переважного права купівлі земельної ділянки, що кореспондується зі ст. 9 ЗУ „Про оренду землі”, ст.ст. 8, 203, 215, 217, 362 ЦК України та відповідає способам захисту відповідно до п. в) ч. 3 ст. 152 ЗК України та п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Позивач вважає перевести права та обовязки покупця по спірному договору купівлі-продажу від 23.12.2005 (р. № 7358) з ОСОБА_2 на ПА „Обрії”. Вимога обґрунтована ст. 362 ЦК України із посиланням на правову позицію ППВСУ від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та Узагальненні судової практики від 24.11.2008 ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та узгоджується зі способом захисту, встановленого п. д) ч. 3 ст. 152 ЗК України та п. 6 та аб. 11 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Правовими наслідками зазначених вище позовних вимог позивач просить суд також визнати недійсним Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯД № 025215 від 16.04.2008 (р. № 010867700019), виданий ОСОБА_2, а також визнати за позивачем право власності на зазначену земельну ділянку. Вимога обґрунтована застосуванням правових наслідків попередніх позовних вимог із посиланням на недійсність Державного акту через можливу відсутність права власності у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у звязку із наявним спором та вірогідністю ухвалення рішення суду на користь позивача, що відповідає положенням ст.ст. 203, 215, 236 ЦК України. Необхідність визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку зумовлюється правами, якими наділений власник в силу ст. 316, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України. Через невизнання ОСОБА_2 права власності за позивачем, виниклий спір, ПА „Обрії” просить в силу ст. 392 ЦК України визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач вважає, що обрані ним способи захисту відповідають положенням статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України і є необхідними та достатніми для захисту та поновлення його прав та інтересів.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки, а саме до вирішення справи по суті заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та будь-яким іншим третім особам будь-яким способом користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, у тому числі шляхом відчуження, використовувати її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, змінювати цільове призначення, ландшафту, зовнішнього виду майна, передавати в найм (оренду), погіршувати будь-яким чином стан майна, а також зобовязати дотримуватися умов природоохоронних вимог, правил, стандартів та виконання комплексу необхідних заходів по збереженню її у придатному стані відповідно до її цільового призначення.

У випадку задоволення заяви, просив направити копію ухвали для виконання направити до Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Лозівському районі Харківської області, Лозівського районного відділу Харківської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України, Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, до відома відповідачам.

В обґрунтування заяви позивач посилається на ст.ст. 151, 152 ЦПК України, ст. 111 ЗК України. Зазначає, що предметом даного спору виступає спірна земельна ділянка та права на неї, в тому числі право власності, яке має складові частини прав володіння, користування та розпорядження, ОСОБА_2, будучи власником майна, маючи оригінали правовстановлюючих документів, має реальну можливість відчужити спірне майно, використовувати його не за призначенням, здавати в оренду, псувати його, погіршуючи його стан, змінювати цільове призначення, використовувати небезпечні хімічні речовини та вчиняти інші дії, що зроблять неможливим або значно ускладнять виконання рішення суду. Так як на теперішній час права на спірну земельну ділянку, в тому числі і право власності оскаржується в судовому порядку, просив до вирішення справи по суті забезпечити його позов.

Дослідивши подані позивачем разом із позовною заявою та заявою про забезпечення позову матеріалів, враховуючи підтвердженні ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами ст.ст. 151-153 ЦПК України, а також ППВСУ № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.02.2011 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду.

Предметом розгляду дійсної справи є позовні вимоги ПА „Обрії” про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переведення прав та обовязків покупця, визнання недійсним Державного акту, визнання права власності, що є спором, який позивач передав для здійснення правосуддя та вирішення справи в суді.

Предмет спору земельна ділянка загальною площею 4,9383 га, яка розташована на території Орільскої селищної ради Лоізвського району Харківської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на даний час належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 025215 від 16.04.2008 (реєстровий № 010867700019). Право власності на зазначене майно оспорюється в судовому порядку.

В контексті ч. 1 ст. 181 ЦК України, ст. 79 ЗК України, земельна ділянка, що є нерухомим майном - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а право власності на неї розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Фактичним правовим наслідком, на яких наполягає позивач, виходячи зі змісту позовних вимог є зміна власника (покупця) у договорі та перехід права власності на спірне майно від ОСОБА_2 до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Тобто даний спір має бути розглянутий до 16.04.2011.

Позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, частковою недійсністю правочину та Державного акту. Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, у випадку задоволення позову, оскаржуємий договір купівлі-продажу та Державний акт є недійсними з моменту їх вчинення, а саме з 23.12.2005 та з 16.04.2008 відповідно. Правовими наслідками може стати також те, що позивач стане власником спірної земельної ділянки з моменту вчинення договору купівлі-продажу з 23.12.2005, а отже наділений всіма складовими права власності (володіння, користування та розпорядження).

За час розгляду справи в суді, ОСОБА_2 має реальну можливість зробити комплекс заходів, направлених на відчуження спірного майна, використовування його не за призначенням, здавання в найм (оренду), зіпсувати його, погіршити його стан, змінити цільове призначення, використовувати небезпечні хімічні речовини та вчиняти інші дії, які призведуть до неможливості або значно ускладнять виконання рішення суду.

Неможливість виконання рішення суду може полягати у наслідках діянь ОСОБА_2 чи інших третіх осіб, внаслідок чого рішення суду неможливо виконати, зокрема, у неможливості використовувати земельну ділянку внаслідок раніш вчинених діянь (дій чи бездіяльності) ОСОБА_2, наприклад, відчуження (неможливість реєстрації рішення в установленому законом порядку), псування, не відновлювальне погіршення майна тощо.

Тобто, діяння (дія чи бездіяльність), яке може бути вчинено ОСОБА_2 без вжиття судом заходів забезпечення позову, знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому звязку із наслідками, які можуть призвести до неможливості або значного ускладнення виконання рішення суду та в значній мірі можуть порушити права та інтереси позивача.

Дослідивши види обтяжень права на земельну ділянку, що встановлено ч. 1 ст. 111 ЗК України, суд приходить до висновку про відповідність заяви про забезпечення нормам матеріального та процесуального права .

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача. Захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття заходів забезпечення, що зазначені позивачем у клопотанні, а саме до вирішення справи по суті заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та будь-яким іншим третім особам будь-яким способом користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, у тому числі шляхом відчуження, використовувати її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, змінювати цільове призначення, ландшафту, зовнішнього виду майна, передавати в найм (оренду), погіршувати будь-яким чином стан майна, а також зобовязати дотримуватися умов природоохоронних вимог, правил, стандартів та виконання комплексу необхідних заходів по збереженню її у придатному стані відповідно до її цільового призначення.

До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, наявності співмірності, еквівалентності, оскільки такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову. Вжиття саме таких заходів забезпечення позову не суперечить вимогам закону, та їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Додатково до викладеного, суд зазначає, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа. Даних про використання ОСОБА_2, як фізичною особою, спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського (фермерського) господарства, займанням професійної діяльності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до цільового призначення (використання) не вбачається. Використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва потребує спеціальних знань, навичок та вмінь, щоб підтримувати та використовувати землю, забезпечуючи її родючість, відновлюваність.

Як вбачається з установчих документів позивача, зокрема зі Статуту, вид діяльності ПА „Обрії” вирощування зернових та технічних культур. Тобто, займання таким видом діяльності є професійне та безпосередньо повязане із землею сільськогосподарського призначення, з метою якою і був укладений договір оренди землі з ОСОБА_4 з переважним правом купівлі.

Таким чином, у випадку задоволення позову, позивач у майбутньому буде використовувати спірну земельну ділянку для здійснення ним професійної діяльності вирощування зернових та технічних культур. Можливі вчинення дії ОСОБА_2 щодо псування, пошкодження, зміни призначення чи інші зроблять неможливим її використання за призначенням.

Враховуючи викладене, а також інші обставини суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про забезпечення і необхідністю задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, враховуючи ППВСУ № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”,

У Х В А Л И В:

Заяву позивача Приватної агрофірми „Обрії” (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Петропілля, Лозівський район Харківської області, код ЄДРПОУ 23907122) задовольнити повністю.

До вирішення справи по суті вжити заходи по забезпеченню позову, а саме заборонити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та будь-яким іншим третім особам будь-яким способом користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою загальною площею 4,9383 га, яка розташована на території Орільскої селищної ради Лоізвського району Харківської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 025215 від 16.04.2008 (реєстровий № 010867700019), у тому числі шляхом відчуження, використовувати її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, змінювати цільове призначення, ландшафту, зовнішнього виду майна, передавати в найм (оренду), погіршувати будь-яким чином стан майна, а також зобовязати дотримуватися умов природоохоронних вимог, правил, стандартів та виконання комплексу необхідних заходів по збереженню її у придатному стані відповідно до її цільового призначення.

Копію ухвали для виконання направити до Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Лозівському районі Харківської області, Лозівського районного відділу Харківської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України, Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, до відома заявнику та іншим учасникам процесу.

Строк предявлення ухвали до виконання три роки до 16.02.2014.

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень та є виконавчим документом відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується судом, що розглядає справу, крім того, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Суддя:М. О. Дегтярчук