Рішення № 141406784, 10.11.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
466/7568/26
Номер документу
141406784
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 466/7568/26

Провадження № 2/466/4546/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

19 серпня 2026 року, ТОВ «Фінансова Компанія Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором №7984145 від 30.12.2025 року, у розмірі 22 470 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 30 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7984145, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти в розмірі 7 000 грн. Договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору позичальниця зобов`язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, сплатити проценти за користування позикою та комісію, передбачену договором.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачці грошові кошти на банківську платіжну картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення позики.

Однак відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого виникла заборгованість.

22 травня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22052026, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Згідно з витягом із Реєстру боржників № 1 від 22 травня 2026 року до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7984145.

Позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідачки становить 22 470 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за основною сумою позики; 20 грн 30 коп. - заборгованість за процентами; 1 449 грн 70 коп. - заборгованість за комісією; 14 000 грн - заборгованість за пенею. Позивач також зазначає, що після набуття права грошової вимоги додаткових штрафних санкцій не нараховував, а відповідачка заборгованості не погасила.

Позивач просить врахувати, що після набуття права вимоги додаткових штрафних санкцій не нараховував, а відповідачка заборгованості не погасила. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.09.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву не подала.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7984145.

Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальниці у власність грошові кошти на погоджений сторонами строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальниця зобов`язалася повернути отримані кошти у визначений договором строк та сплатити передбачені договором платежі.

Відповідно до пункту 2.1 договору сума позики становить 7 000 грн. Згідно з пунктом 2.2 договору строк користування позикою становить 30 днів. Пунктом 2.3 договору передбачено процентну ставку в розмірі 0,01 відсотка на день, а пунктом 2.4 договору встановлено комісію за надання позики в розмірі 1 449 грн 70 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що до договору позики оформлено додаток № 1 - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Зміст зазначених документів підтверджує погодження сторонами суми позики, строку користування грошовими коштами, процентної ставки, розміру комісії та порядку здійснення платежів.

Судом встановлено, що договір позики укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Таким чином, електронна форма укладення договору відповідає вимогам законодавства.

Факт надання відповідачці грошових коштів підтверджується квитанцією платіжного сервісу Platon від 30 грудня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на платіжну картку, зазначену під час оформлення позики, 7 000 грн. Отже, первісний кредитор виконав зобов`язання щодо надання грошових коштів.

Судом також встановлено, що 22 травня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22052026.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід права вимоги до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Матеріалами справи підтверджено оформлення відступлення права вимоги за зазначеним договором факторингу та включення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 7984145 до Реєстру боржників № 1 від 22 травня 2026 року.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

При цьому відступлення права вимоги не змінює змісту кредитного зобов`язання та не звільняє нового кредитора від обов`язку довести правомірність і розмір заявленої заборгованості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання, у якому встановлено строк його виконання, підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Судом встановлено, що відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 7 000 грн. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та витягом із Реєстру боржників залишок основної суми позики, заявлений до стягнення, становить 7 000 грн.

Суд враховує, що обов`язок повернення фактично отриманих грошових коштів є основним обов`язком позичальника за договором позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України отримані грошові кошти підлягають поверненню у строки та порядку, визначені договором.

Відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення основної суми позики в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а їх розмір та порядок сплати встановлюються договором.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили платний характер користування грошовими коштами.

Відповідно до умов договору позики та додатка № 1 проценти нараховуються за користування грошовими коштами протягом визначеного договором строку.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості позивач заявив до стягнення 20 грн 30 коп. процентів.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитодавця охороняються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Тобто договір позики укладено на загальний строк 30 днів, а заявлені проценти визначені первісним кредитором у межах обліку кредитного зобов`язання.

З урахуванням умов договору та наданих документів суд приходить до висновку про стягнення процентів у заявленому розмірі 20 грн 30 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки 1 449 грн 70 коп. комісії за надання позики.

Судом встановлено, що пунктом 2.4 договору позики № 7984145 від 30 грудня 2025 року передбачено комісію за надання позики в розмірі 20,71 відсотка від суми позики, що становить 1 449 грн 70 коп.

Зазначена комісія визначена договором як платіж, пов`язаний із наданням позики, а не як плата за обслуговування кредитної заборгованості протягом строку користування грошовими коштами.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір комісії визначений безпосередньо в договорі позики, а також відображений у додатку № 1 до договору - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

Таким чином, при укладенні договору відповідачка була повідомлена про розмір комісії та її включення до загальної вартості позики.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас суд враховує, що принцип свободи договору не є абсолютним, а умови договору про споживчий кредит повинні відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, законодавство передбачає можливість включення до загальної вартості споживчого кредиту комісій, пов`язаних із його наданням, за умови відповідності таких платежів вимогам закону.

При цьому саме по собі встановлення комісії за надання позики не свідчить про її нікчемність.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності встановлення одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту, звернув увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення відповідних комісій до загальних витрат за споживчим кредитом.

Верховний Суд зазначив, що висновок про нікчемність умови договору щодо комісії повинен бути належним чином мотивований із зазначенням конкретної норми закону, якій суперечить відповідна договірна умова.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінки умов договору з погляду добросовісності, справедливості та наявності істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.

При цьому Верховний Суд виходив із необхідності врахування сукупної вартості користування кредитом, яка складається, зокрема, із процентів та комісії, а також розміру наданого кредиту.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що договір позики № 7984145 укладено 30 грудня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Сторонами договору погоджено суму позики в розмірі 7 000 грн, процентну ставку в розмірі 0,01 відсотка на день та комісію за надання позики в розмірі 1 449 грн 70 коп.

Відповідна комісія визначена в договорі у конкретному грошовому розмірі та відображена у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Таким чином, зазначений платіж не є прихованим, а його розмір був визначений сторонами під час укладення договору.

Суд також враховує, що відповідно до умов договору комісія за надання позики не пов`язана з порушенням позичальницею строків виконання зобов`язання, а тому не є неустойкою, штрафом чи пенею.

Отже, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання не поширюються на комісію, встановлену за надання позики.

Суд бере до уваги, що правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними, а відповідачка, уклавши договір позики в електронній формі, погодила визначені ним умови щодо суми позики, строку її повернення, процентної ставки та комісії.

При цьому факт надання позики підтверджується належними доказами, а саме квитанцією платіжного сервісу про перерахування відповідачці 7 000 грн.

Зазначені обставини свідчать про визначеність умов договору щодо відповідного платежу та можливість позичальниці ознайомитися з його розміром до укладення договору.

Судом також встановлено, що згідно з витягом із Реєстру боржників № 1 від 22 травня 2026 року право вимоги щодо сплати комісії в розмірі 1 449 грн 70 коп. перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 22052026.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості зазначена сума комісії залишилася несплаченою.

Враховуючи наведене, умови договору позики, положення статей 627, 628, 629 ЦК України, статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення комісії за надання позики в розмірі 1 449 грн 70 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачки 1 449 грн 70 коп. комісії за надання позики підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідачки 14 000 грн неустойки (пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором або договором позики.

Крім того, зазначеною нормою передбачено списання неустойки та інших платежів, нарахованих із 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних кредитних зобов`язань.

Судом встановлено, що договір позики № 7984145 укладено 30 грудня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Заявлена до стягнення неустойка в розмірі 14 000 грн пов`язана з порушенням відповідачкою строків виконання зобов`язання за договором позики.

Вказані правовідносини безпосередньо підпадають під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому відступлення права вимоги за договором факторингу не змінює правової природи відповідного платежу та не надає новому кредитору більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачки 14 000 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики № 7984145 від 30 грудня 2025 року в загальному розмірі 8 470 грн, з яких 7 000 грн - заборгованість за основною сумою позики, 20 грн 30 коп. - заборгованість за процентами та 1 449 грн 70 коп. - заборгованість за комісією за надання позики. У задоволенні вимог про стягнення 14 000 грн неустойки (пені) слід відмовити.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 273, 280282 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 7984145 від 30 грудня 2025 року в загальному розмірі 8 470 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят гривень) з яких: 7 000 грн.- заборгованість за основною сумою позики; 20 грн 30 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою; 1 449 грн 70 коп. - заборгованість за комісією за надання позики.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ:35625014.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима

Часті запитання

Який тип судового документу № 141406784 ?

Документ № 141406784 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141406784 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141406784 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141406784 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141406784, Шевченківський районний суд м. Львова

Судове рішення № 141406784, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141406784 відноситься до справи № 466/7568/26

Це рішення відноситься до справи № 466/7568/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141406777
Наступний документ : 141406786