Рішення № 141406618, 10.11.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/7606/26

2/465/5518/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10.11.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.

при секретарі судового засідання Жовнір Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, -

встановив:

Представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожно - транспортної пригоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" і ОСОБА_1 04.02.2025 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226947516, відповідно до умов якого застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначає, що 20.10.2025 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes - Benz 212 д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Франківського районного суду міста Львова від 24.11.2025 року по справі №465/9762/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 122-4 та 124 КУпАП. Таким чином, у даному випадку вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 20.10.2025 року с беззаперечною, між його протиправними діями та завданою шкодою існує причинно-наслідковий зв?язок. Відповідно до ремонтної калькуляції №25-05425 від 01.11.2025 року вартість матеріального збитку завданого власникові транспортного засобу Mercedes - Benz. 212 д.н.з. НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП, складає - 39 657.48 грн. (без урахування ПДВ). Відповідно до умов полісу 226947516 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб становить 250 000,00 грн. У відповідності до Закону 3720-IX, на підставі Заяви про страхове відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату за договором 226947516 у розмірі 39 657,48 грн, що підтверджується страховим актом № 2484915-1 20.11.2026 року та платіжними документами. Відтак, з урахуванням ч.1 ст.1191 ЦК України, п.в ч.1 ст.37 Закону України №3720-1Х просить стягнути з відповідача 39 657, 48 грн., а також сплачений суудовий збір.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання повторно не з`явився та не подав відзиву, а також будь-яких інших клопотань.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і такий перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 (справа № 465/9762/25, провадження № 3/465/4032/25), (справа № 465/9760/25 провадження № 3/465/4031/25) об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер справи - № 465/9762/25, номер провадження - № 3/465/4032/25) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано виним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок в дохід держави, а також стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Згідно постанови, 20.10.2025 о 18:48, м. Львів, на вул. Наукова 46, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечного інтервалу та скоїв наїзд на стоячий автомобіль Mercedes д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3Б, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім цього, 20.10.2025 о 18:48, м. Львів, на вул. Наукова 46, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, залишив місце події та не повідомив поліцію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м.Львова від 24 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП. Постанова суду набула чинності.

Відтак, вказана постанова є обов`язковою в частині, що стосується вчинених відповідачем дій, тому його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.

Згідно полісу № 226947516 обов"язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, станом на момент ДТП - 20.10.2025 року, цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО".

Дана обставина також підтверджується долученою до матеріалів судової справи роздруківкою з сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України.

З полісу вбачається, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно полісу № 232722449 від 29.09.2025 обов"язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Перша".

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 28.10.2025 вбачається, що Mercedes - Benz. 212 д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ремонтної калькуляції №25-05425 від 01.11.2025 року вартість матеріального збитку,завданого власникові транспортного засобу Mercedes - Benz. 212 д.н.з. НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП, складає - 39 657.48 грн. (без урахування ПДВ).

Зі страхового акту № 2484915-1 20.11.2026 року та реєстру виплат розрахункової серії вбачається, що позивачем на рахунок ОСОБА_2 перераховано 39 657,48 грн. страхового відшкодування згідно полісу №226947516 від 04.04.2025.

За загальними положеннями ЦПК України, на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Позивачем, з покликанням на матеріали справи, доведено та підтверджено належними і достатніми доказами факт настання дорожньої - транспортної пригоди, у якій винен відповідач, що підтверджено зокрема рішенням суду, яке набрало законної сили.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

П.п.2,3 п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.59 ч.1 ст.1 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У відповідності до вимог п.п."в" п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), зокрема, якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач здійснив ДТП та залишив місце його вчинення, а позивач, будучи страховиком відповідача, виконав покладені на нього обов`язки відповідно до вимог законодавства України, що стосується виплати страхового відшкодування, за відсутності доказів про протилежне, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача в порядку регресу належить стягнути суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 39657, 48 грн.

При цьому, суд не досліджує питання зазначеного розміру страхового відшкодування, оскільки правильність його визначення не є предметом розгляду даної цивільної справи, а відповідач розмір заявленого страхового відшкодування не оспорює.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачем.

Відповідачем не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи, чи докази, котрі свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані з приводу обставин ДТП та встановлення розміру страхового відшкодування, яке має бути виплачене позивачу.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

постановив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 39 657 (тридцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", юридична адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд.31, код ЄДРПОУ 31650052.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М. І. Гулієва