Рішення № 141406566, 11.11.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/853/26

Провадження № 2/513/956/26

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» в особі представника Пухи Наталії Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

у червні 2026 року представник позивача Пуха Наталія Станіславівна звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» заборгованість за кредитним договором № 2395862 у розмірі 3584,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 13 грудня 2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний Кредитний договір №2395862. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору № 2395862 загальний розмір наданого кредиту складає 2000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 2000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 79 днів з кінцевим терміном повернення до «01» березня 2026 року (включно).

«12» січня 2026 року Відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору №2395862 від «13» грудня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «02» квітня 2026 року. У зв`язку з невиконанням умов договору у Відповідача виникла прострочена заборгованість перед Позивачем по кредитному договору № 2395862 в розмірі 2000,00 грн. тіло кредиту та 1584,00 грн. нараховані проценти.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розгляд справи здійснювати за відсутності представника позива, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, відзив на позов не подала.

Ураховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 13 грудня 2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний Кредитний договір №2395862.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору № 2395862 загальний розмір наданого кредиту складає 2000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 2000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 79 днів з кінцевим терміном повернення до «01» березня 2026 року (включно).

Відповідно до п. 2.1. вищевказаних договорів кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставіправочину, що укладається між Сторонами.

Кредитний договір №2395862 підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором "d95711".

Переказ 13 грудня 2025 року кредитних коштів від ТОВ «ФК «АБЕКОР» згідно договору № 2395862 від 13 грудня 2025 року в сумі 2000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20435-1363-347079769, що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 13.12.2025 00:34:27.

12 січня 2026 року Відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору№2395862 від «13» грудня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 02 квітня 2026 року.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «АБЕКОР» по Кредитному договору № 2395862 від 13 грудня 2025 року складає 3584.00 грн, яка складається 2000,00 грн. тіло кредиту та 1584,00 грн. нараховані проценти.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ч. 1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

У даному випадку, правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору, з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Касаційний цивільний Суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2026 року у справі № 674/1542/24 дійшов висновку, що укладення між контрагентами договору про споживчий кредит у електронній формі, відповідає положенням ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Підписання позичальником такого договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є підтвердженням укладання між сторонами спірного правочину.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 2395862 від 13 грудня 2025 року та додаткова угода укладені у спосіб, визначений чинним законодавством та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги ТОВ «ФК «АБЕКОР» по стягненню заборгованості по кредитному договору, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача в розмірі 3584,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази, суд визнає достатніми, належними та допустимими.

Питання щодо розподілу судових витрат, суд вирішує таким чином.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, сплата яких підтверджуються належними та достатніми письмовими доказами (а.с. 1).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Також, представником позивача надано докази на підтвердження витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення, згідно яких, вартість наданих послуг складає 140,85 грн, які також слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 10, 76-81, 137, 141, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» в особі представника Пухи Наталії Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АБЕКОР», ЄДРПОУ 39287145, реквізити р/рахунок НОМЕР_4 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 2395862 від 13 грудня 2025 року в сумі: 3584,00 грн, яка складається з: 2000,00 грн тіло кредиту та 1584,00 грн нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АБЕКОР», ЄДРПОУ 39287145, реквізити р/рахунок НОМЕР_4 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ, сплачені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, сплачені витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 140,58 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Саратського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова