Ухвала суду № 141406551, 11.11.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/700/25

Провадження № 4-с/513/4/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань с.Сарата скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тищенка Станіслава Юрійовича, боржник: ОСОБА_2 , третя особа: Саратський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

у с т а н о в и в:

28 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника заявника адвоката Тищенка С.Ю. надійшла скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2026 року, розподілена головуючій судді Рязановій К.Ю.

Скарга мотивована тим, що Саратським районним судом Одеської області 03 лютого 2026 року ухвалено рішення у справі № 513/700/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання. На виконання зазначеного рішення 22 червня 2026 ркоу судом видано виконавчий лист №513/700/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 207 377,17 грн заборгованості; 2 073,77 грн судового збору. Загальна сума стягнення становить 209 450,94 грн. На підставі зазначеного виконавчого документа Саратським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 81508065.

17 вересня 2026 року головним державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби Долгорукою Анною Олегівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Як підставу для повернення виконавчого документа зазначено пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатність заходів щодо його розшуку.

Однак, державний виконавець мав перевірив актуальний правовий статус нерухомого майна, наявні обтяження та не з`ясував, чи існують законні підстави для звернення стягнення на належні боржнику частки. Отже, постанова від 17 вересня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасною та необґрунтованою, а дії державного виконавця щодо завершення виконавчого провадження порушують права стягувача на належне виконання судового рішення.

У судове засідання представник скаржника та державний виконавець не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання. Від представника скаржника надійшла заява про проведення розгляду заяви у їхню відсутність. Також, 09 жовтня 2026 року до суду надійшла заява про залишення без розгляду скарги в частині вимоги про скасування постанови від 19 вересня 2026 року у зв`язку із відсутністю предмета подальшого розгляду після її скасування органом державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та скаргу, дійшов до таких висновків.

Так, заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , витрати від інфляції 3% річних 41 076,99 грн, витрати від інфляції 3% річних 166 300,18 грн, що становить в загальній сумі 207 377,17 грн (двісті сім тисяч триста сімдесят сім гривень 17 копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 073,77 грн (дві тисячі сімдесят три гривні 77 копійок).

15 липня 2026 року на підставі виконавчого листа №513/700/25 виданого 22 червня 2026 року було відкрито виконавче провадження №81508065 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 207377,17 грн та судовий збір у розмірі 2073,77 грн, всього на загальну суму 209450,94 грн.

15 липня 2026 року у межах виконавчого провадження 81508065 винесено постанову про розмір витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Також здійснено запити до Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 15 липня 2026 року за вказаним у запиті податковим номером або серією та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2026 року відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Відповідно до відповіді з Пенсійного фонду України від 14 вересня 2026 року особу не знайдено в РЗО.

Також у матеріалах виконавчого провадження мається Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухового майна щодо суб`єкта, рнокпп НОМЕР_1 , №497047739, відповідно до якої за боржником ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , розташований житловий будинок загальною площею 263,2 кв. м., та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на частки у праві спільної часткової власності на зазначений житловий будинок: 90/100 частки; 10/100 частки. Також вбачається відомості про арешти та заборони щодо зазначеного об`єкта нерухомості.

15 липня 2026 року в межах виконавчого провадження 81508065 винесена постанова про арешт коштів боржника.

17 вересня 2026 року в межах виконавчого провадження 81508065 винесена про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно на яке може бути звергнуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закони заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 10 вказаного Закону передбачає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 цієї статті).

У відповідності до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №904/3525/18 вказав на те, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово (подібний за змістом правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №915/1294/13, від 23 серпня 2018 року у справі №911/167/17, від 19 серпня 2019 року у справі №913/438/16.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника та його майна може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (наведену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/25970/14).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд вважає, що вчинені державним виконавцем виконавчі дії є недостатніми та неповними, а повернення виконавчого документу було передчасним, оскільки з матеріалів справи не вбачається періодичного проведення державним виконавцем перевірок, які передбачені нормами ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з положень чинного законодавства, виконавець повинен здійснювати перевірку майнового стану боржника не одноразово, а систематично у строки, визначені вказаною статтею Закону. Наявність обтяжень щодо нерухомого майна не означає автоматичної неможливості звернення стягнення на нього. Такі обставини потребують окремої перевірки та правової оцінки.

Таких дій державним виконавцем здійснено не було, а тому у нього були відсутні підстави для повернення стягувачу виконавчого документу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим від представника скаржника надійшла заява про залишення без розгляду скарги в частині вимоги про скасування постанови від 19 вересня 2026 року у зв`язку із відсутністю предмета подальшого розгляду після її скасування органом державної виконавчої служби, у зв`язку із чим дана вимога підлягає залишенню судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 451, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тищенка Станіслава Юрійовича, боржник: ОСОБА_2 , третя особа: Саратський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії/бездіяльність органу примусового виконання про повернення виконавчого документа стягувачу.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Долгорук Анни Олегівни у виконавчому провадженні №81508065.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя К. Ю. Рязанова