Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 450/1881/26
Провадження № 2/450/1965/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Дем`яновської Ю.Д.,
за участю секретаря судових засідань Микитів Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визначення місця проживання дитини та заборону перетинання дитиною кордону у будь-чиєму супроводі без дозволу матері,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до відповідача - громадянин Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 , яким просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити перетинання кордону України малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в напрямку виїзду з України у будь-чиєму супроводі без дозволу матері до повноліття дитини.
Свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 .
Протягом останнього часу батько дитини, користуючись тим, що позивач жодних перешкод у його спілкуванні з сином не створювала та не створює, без жодних попереджень неодноразово намагався забрати його до себе. Такі ситуації, спричинені поведінкою відповідача, вкрай негативно впливають на психологічний та емоційний стан дитини. Крім того, батько фактично самоусунувся від виконання свого фінансового обов`язку по відношенню до власного сина та свідомо ухиляється від здійснення своїх батьківських обов`язків, зловживаючи при цьому правами батька.
Вказує, що поведінка відповідача є деструктивною, оскільки він неодноразово провокував конфлікти, які супроводжувалися викликами нарядів поліції. Внаслідок агресивної поведінки відповідача, позивач також була змушена викликати поліцію для захисту себе та сина, що підтверджується Листом ГУНП у Львівській області № 78746-2026 від 11.03.2026 року та талоном-повідомленням єдиного обліку № 7021 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.02.2026 року.
Вищезазначені події відбувалися безпосередньо у присутності малолітнього ОСОБА_3 , що спричиняло дитині важкий психологічний стрес, стан тривоги та страху. Такі психологічні умови, поява сторонніх осіб у формі та атмосфера ворожості, яку створював батько, грубо порушують право дитини на спокійне та безпечне дитинство. Саме через таку поведінку відповідача та його повне нехтування інтересами сина виникла необхідність у судовому захисті прав дитини, визначенні її місця проживання з матір`ю та встановленні превентивних заходів щодо неможливості її вивезення за кордон. При цьому Позивач не заперечує проти зустрічей малолітнього ОСОБА_3 з відповідачем, але наполягає, щоб такі зустрічі проводились у її присутності та без сторонніх осіб.
Враховуючи вищеописану конфліктну поведінку відповідача, яка травмує психіку сина, єдиною гарантією безпеки та гармонійного розвитку дитини є її проживання разом із матір`ю за місцем її фактичного проживання, де для цього створені всі необхідні умови, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю позивача. І хоча відповідач теж зареєстрований за цією адресою, однак фактично не проживає.
Вказує, що дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні матері, яка одноособово піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток сина, забезпечує його харчуванням, одягом, медичним наглядом та необхідними для розвитку іграшками й матеріалами.
Матір`ю створені належні житлово-побутові умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Також малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.01.2026 року по теперішній час відвідує приватний заклад дошкільної освіти «Пазлики».
Оскільки, на сьогоднішній день особистих стосунків та спільного проживання з іншими особами позивач не має, весь свій вільний час вона приділяє дитині, відтак проживання сина ОСОБА_3 разом із матір`ю повністю відповідає його інтересам. Оскільки відповідач на даний час взагалі не бере участі в утриманні дитини, а догляд за нею здійснює виключно матір, є всі підстави визначити місце проживання сина разом із позивачем.
Разом з тим, вказує, що відповідач протягом тривалого часу усувався від виконання своїх батьківських обов`язків, не надає матеріальної підтримки на утримання дитини та не цікавиться її щоденними потребами. Водночас відповідач неодноразово висловлював намір вивезти спільного сина до Арабської Республіки Єгипет з метою передачі дитини на виховання своїм батькам (бабусі та дідусеві дитини). Відповідач прямо заявляє, що бажає виховувати сина виключно в межах своєї релігійної та культурної традицій, повністю ігноруючи вже сформовану ідентичність дитини та її нерозривний зв`язок з матір`ю. Намір відповідача фактично зводиться до усунення дитини від материнського піклування та її переміщення у середовище, що є абсолютно чужим для малолітньої особи, яка народилася, проживає та соціалізується в Україні. Реалізація таких намірів відповідача призведе до непоправного порушення психоемоційного стану дитини, розриву соціальних зв`язків та втрати звичного мовного і культурного простору. У даній ситуації виїзд до Єгипту без материнського супроводу та передача дитини на виховання третім особам (навіть родичам) є грубим порушенням права дитини на безпосереднє піклування з боку батьків. Така поведінка та висловлювання батька дають позивачу обґрунтовані підстави побоюватися, що він може самовільно, без її згоди, вивезти дитину за кордон і не повернути її в Україну.
Оскільки, на час запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану діють положення абзацу тринадцятого пункту 23 Правил перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до яких виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону та Арабська Республіка Єгипет не є державою-учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, основною метою якої є забезпечення негайного повернення дітей, яких було незаконно переміщено до будь-якої з Договірних держав або які незаконно утримуються в одній із Договірних держав, механізми міжнародного правового захисту та швидкого повернення дитини між Україною та Єгиптом відсутні, то відповідач має можливість безперешкодно вивезти сина за кордон та у випадку вивезення дитини до Єгипту українські компетентні органи (Міністерство юстиції України, суди) будуть позбавлені правових важелів впливу на ситуацію, і процедура повернення дитини стане фактично неможливою.
Враховуючи громадянство батька, його наміри та відсутність міжнародних гарантій повернення, вільний перетин кордону дитиною у супроводі батька (або без супроводу матері) становить пряму загрозу інтересам дитини, а тому єдиним ефективним превентивним засобом захисту прав малолітнього сина є судова заборона на його виїзд за межі України без особистого супроводу чи дозволу матері.
Ухвалою від 29.04.2026 прийнято позову заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою від 03.06.2026 в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Солонківську сільську раду Львівського району Львівської області та зобов`язано надати висновок щодо місця проживання дитини.
21.09.2026 на адресу суду надійшов висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Солонівської сільської ради щодщо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 851 від 17.09.2026.
Ухвалою від 21.10.2026 закінчено підготовчий розгляд та справу призначено до судового розгляду.
Відповідач не скористався право на подання відзиву.
05.11.2026 року представник відповідача адвокат Мартиневич Ю.О. подав заяву про проведення судового засідання у їх відсутності та вказав, що спір з приводу місця проживання сина між сторонами відсутній, оскільки відповідачем не вчиняються дії щодо оспорення факту проживання дитини з матір`ю та/або щодо виїзду за межі території України.
Представник позивача подала заяву про підтримання позовних вимог повністю та розгляд справи у її відсутності.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що на момент звернення до суду, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.05.2026 в справі № 450/628/26.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28.10.2021, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.12).
Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади № 2026/004084856, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Аналогічні відомості щодо реєстрації та місця проживання містяться у довідці Солонківської сільської ради від 13.01.2026 та акті обстеження Солонківської сільської ради від 19.01.2026 (а.с.13,14).
Окрім того, згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 201208062 від 21.02.2020, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_1 .
Так, звертаючись до суду з вимогою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею, вказує, що поведінка відповідача є деструктивною, оскільки він неодноразово провокував конфлікти, які супроводжувалися викликами нарядів поліції. Внаслідок агресивної поведінки відповідача, позивач також була змушена викликати поліцію для захисту себе та сина, що підтверджується Листом ГУНП у Львівській області № 78746-2026 від 11.03.2026 року та талоном-повідомленням єдиного обліку № 7021 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.02.2026 року. Саме через таку поведінку відповідача та його повне нехтування інтересами сина виникла необхідність у судовому захисті прав дитини, визначенні її місця проживання з матір`ю та встановленні превентивних заходів щодо неможливості її вивезення за кордон.
Як вказує ВС у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22, відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.
Таким чином, на думку суду, саме по собі пред`явлення ОСОБА_1 позову про визначення місця проживання дитини з нею, та відсутність визнання позову відповідачем, дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини, а тому відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачкою не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Таким чином, подання заяви представником відповідача про відсутність спору та неоспорення такого факту відповідачем, не свідчить про наявність підстав для закриття провадження по справі, а тому спір підлягає вирішенню по суті.
Так, загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).
У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як вбачається з висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Солонівської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 851 від 17.09.2026, останньою рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано відповідь з Львівського РУП № 1 ГУ НП Львівської області, з якої вбачається, що в період з 05.01.2026 по 03.03.2026 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від ОСОБА_2 надходило 2 звернення, одне з яких стосувалося конфлікту між заявником та його дружиною ОСОБА_4 . В подальшому дане повідомлення зареєстровано в ІП «Єдиний Облік» ІКС ІПНП Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області за № 395 від 05.01.2026 та розглянуто відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». Поряд з тим, 21.02.2026 на спецлінію оператора «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 щодо вчинення відносно неї неправомірних дій ОСОБА_2 . Дане повідомлення зареєстровано в ІП «Єдиний облік» ІКС ІПНП Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області за № 7021 від 21.02.2026. На даний час працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області проводиться перевірка згідно ЗУ «Про звернення громадян» за результатами проведення якої, заявнику буде надана письмова відповідь (а.с.20).
Аналогічні відомості викладені у Талоні-повідомленні єдиного обліку № 7021, з тексту якого вбачається, що 21.02.2026 о 16:08 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21.02.2026 о 16:06 за адресою: АДРЕСА_3 , Заявниця повідомила про що її чоловік ОСОБА_5 30 років іноземець забрав спільну дитину і замкнувся у №322 , хоче можливо вивести дитину за кордон у Єгипет, дитині 4 рочки Арус. У заявниці іде процес розлучення. Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , : НОМЕР_2 . (а.с.22).
Таким чином, на думку суду, подані документи свідчать про наявність конфлікту між сторонами з приводу участі у вихованні дитини, а не щодо місця проживання дитини.
Разом з тим, питання заслуховування думки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час розгляду справи досяг лише 5-ти річного віку та не здатний в силу віку сформулювати власні погляди, в ході судового розгляду не вирішувалось. При цьому, суд враховує, що при вирішення питань, які стосуються життя дитини, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.
Одночасно, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення її права діями відповідача, оскільки під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти заперечення відповідачем місця проживання дитини з матір`ю, та вчинення ним дій по зміні місця проживання дитини, то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Разом з тим, вирішуючи позов в частині заборони перетинану кордону України малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в напрямку виїзду з України у будь-чиєму супроводі без дозволу матері до повноліття дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджений Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Воєнний стан в Україні введено з 05:30 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 та затверджено Верховною Радою, який продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, перетин державного кордону громадянином України, який не досяг 16 років, здійснюється у супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу. Отже, з врахування того, що відповідач не є громадянином України і на нього не поширюються обмеження щодо перетину державного кордону, встановленими для чоловіків віком від 23 до 60 років, останній має можливість безперешкодного залишення території України, в тому числі з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відсутність у малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту для виїзду громадянина України за кордон чи проїзного документу дитини не є підставою для відмови в перетині кордону України на виїзд, хоча матеріали справи відомостей про видачу такого паспорту чи проїзного документу дитини не містять.
Таким чином, можливість безперешкодного перетину державного кордону відповідачем разом з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поза волею матері, на думку суду, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому, суд приймає до уваги той факт, що Положеннями статті 9 Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори і угоди» передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Правовідносини щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульовані положеннями Гаазької Конвенції, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» від 11 січня 2006 року.
Виходячи зі змісту статті 3 Гаазької Конвенції уповноважений орган розглядає дії батька або матері як міжнародне викрадення за сукупності таких умов: 1) дитина мала постійне місце проживання в країні-учасниці Конвенції; 2) дитина незаконно переміщена або утримується за кордоном з порушенням справ піклування за умови, що ці права ефективно здійснювалися до її переміщення; 3) дитина не досягла 16-річного віку.
Оскільки, Арабська Республіка Єгипет не приєдналась до Гаазької конвенції, то праві механізми міждержавного регулювання повернення малолітнього громадянина України на територію України відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є підставними, однак з врахуванням того, що спеціальний порядок перетину кордону без нотаріально посвідченої згоди одного з батьків (чи обох батьків у разі супроводу сторонніми особами) діє лише протягом строку воєнного стану в Україні, та з врахуванням того, що дозвіл батьків на перетин кордон України є необхідним лише до досягнення дитиною 16-ти річного віку, а тому такі вимоги підлягають задоволенню частково шляхом встановлення обмеження права виїзду за межі України малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 16-ти річного віку без згоди матері ОСОБА_1 на час дії воєнного стану в Україні.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1331,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
На час дії воєнного стану в Україні обмежити право виїзду за межі України малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди матері ОСОБА_1 , до досягнення ним 16-ти річного віку.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 гривень сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 )
Відповідач: ОСОБА_2 (громадянин Арабської Республіки Єгипет, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )
3-я особа без самостійних вимог: Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області 81131 Львівська область, Львівський район, с. Солонка, вул. Центральна,3, ЄДРПОУ 0436699.
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2026.
Суддя: Ю. Д. Дем`яновська
Судове рішення № 141406203, Пустомитівський районний суд Львівської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 450/1881/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: