Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 444/4715/26
Провадження № 4-с/444/10/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Будзан Н.В.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові,
в с т а н о в и в:
Скаржник звернувся до суду із даною скаргою 19.10.2026 року.
Скаргу скаржник мотивував наступним. Жовківським районним судом Львівської області 04.07.2011 видано виконавчий лист № 2-910/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.04.2011 і до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 15.09.2015 відкрито виконавче провадження № 48720854 (заяву про примусове виконання подано 14.09.2015). Ідентифікатор доступу 78950Б379ДЕ6. Згодом виконавче провадження передано на виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, де воно перебуває на виконанні старшого державного виконавця Ценюха Н.Б.; раніше його виконувала головний державний виконавець Кіт В.Ю. Боржник виконавчий документ не виконує. Згідно з розрахунком державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів станом на 17.08.2026 становить 218 236,12 грн (постанова про арешт майна боржника від 20.08.2026). Як вбачається з постанови в.о. начальника Шевченківського ВДВС від 03.09.2026 про результати перевірки законності вчинення виконавчих дій, за період виконавчого провадження виконавцями вчинялися окремі дії: зверталося стягнення на доходи боржника за місцем роботи (зокрема, у 2021-2022 роках), надсилалися запити до ПФУ, ДПС, МВС, банківських установ та реєстрів; арешт майна боржника, накладений раніше, було знято 31.01.2023 за заявою боржника. Після отримання відповідей на запити, зокрема, 25.10.2024, про відсутність у боржника доходів, коштів і майна, виконавцем, згідно з наявними матеріалами, не вживалося жодних дій аж до 20.08.2026. Листом від 28.09.2026 відповідач повідомив, що 20.08.2026 при перевірці матеріалів виконавчого провадження встановлено відсутність постанови про арешт майна боржника, у зв`язку з чим лише тоді виконавцем винесено відповідну постанову про арешт майна, хоча заборгованість існувала тривалий час. Виконавче провадження передано від головного державного виконавця Кіт В.Ю. старшому державному виконавцю Ценюху Н.Б. у зв`язку з перебуванням першої у декретній відпустці. Не погоджуючись з бездіяльністю виконавців, ОСОБА_1 подала скаргу до начальника відділу. За результатами її розгляду в.о. начальника відділу Сеньківим А.М. 03.09.2026 винесено постанову, якою визнано, що дії старшого державного виконавця Кіт В.Ю. та ОСОБА_4 вчинені з порушенням вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», та попереджено виконавця про відповідальність. Водночас жодних заходів для реального поновлення порушених прав (усунення наслідків бездіяльності) вжито не було, виконавчі дії не поновлено, заборгованість не погашається. Станом на день подання позову сума боргу не сплачена, а син досягне повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Власними силами попри існування виконавчого провадження, ОСОБА_5 , з залученням адвоката, було надіслано запит до ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», з питанням яке майно зареєстроване за боржником ОСОБА_6 . Листом-відповіддю від 06 жовтня 2026 року ОКП БТІ повідомило, що ОСОБА_7 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 ( з 1999 року), та жодні арешти на таку не накладені. Відповідачем не здійснювались виклики боржника; не виносились постанови про накладення штрафу; не вживались заходи звернення в правоохоронні органи у зв`язку із злісним ухиленням боржника від сплати аліментів; не було звернень до суду з метою обмежити у праві виїзду за кордон Боржника тощо. Мінімальне вжиття формальних заходів (разові запити) без їх повторення та без аналізу відповідей не можна вважати належним виконанням обов`язку з вжиття всіх заходів, необхідних для повного та своєчасного виконання рішення. Часткове визнання порушень у постанові від 03.09.2026 (попередження виконавців) не відновлює порушених прав позивача, адже реальних заходів примусового виконання внаслідок цього не вжито. Просив визнати протиправною бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 35009321) Кіт Вікторії Юріївни та ОСОБА_4 щодо невжиття своєчасних та повних заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011 від 04.07.2011 у виконавчому провадженні № 48720854; Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 35009321) ОСОБА_4 вжити усіх належних та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011 від 04.07.2011 у виконавчому провадженні № 48720854.
Державний виконавець подав письмове заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні вимог скаржника повністю з наступних підстав. Твердження про бездіяльність державного виконавця не відповідають фактичним обставинам. Боржник ознайомлений з наявністю заборгованості, та погашає її в міру своїх можливостей. Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Саме такі дії державним виконавцем і здійснювалися. Боржником дійсно здійснювалися часткові платежі в розмірі близько 2 000 грн. щомісячно. Водночас факт здійснення таких часткових платежів не свідчить про повне виконання рішення суду та не припиняє наявність заборгованості. З метою забезпечення фактичного виконання рішення суду державним виконавцем 04.11.2021, 22.08.2023, 27.09.2023, 25.10.2024 було накладено арешт на кошти боржника. У зв`язку з подальшим невиконанням рішення та наявністю непогашеної заборгованості 20.08.2026 відповідні заходи щодо арешту коштів були вжиті повторно. 20.08.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, у тому числі на нерухоме майно. Арешт майна був застосований саме з метою забезпечення можливості виконання рішення та недопущення відчуження майна боржником. Постанова про зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження №48720854 не виносилась до 20.08.2026 року, однак 07.06.2022 боржника ОСОБА_2 було внесено до Єдиного реєстру боржників. Крім того, щодо боржника були винесені постанови про встановлення передбачених законом тимчасових обмежень. Постанова про зняття арешту з майна згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень - не виносилась, а відтак твердження про зняття арешту з майна боржника 31.01.2023 не відповідає дійсності. Виконавчі дії продовжують вчинятися відповідно до вимог чинного законодавства, до фактичного виконання рішення суду, до повної оплати заборгованості зі сплати аліментів, а не до повноліття дитини, як зазначає скаржник.
Скаржник в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про час та місце його проведення, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Державний виконавець в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомив, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази.
Жовківським районним судом Львівської області 04.07.2011 видано виконавчий лист № 2-910/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.04.2011 і до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 15.09.2015 відкрито виконавче провадження № 48720854. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2015 року.
04.11.2021, 22.08.2023, 27.09.2023, 25.10.2024 було накладено арешт на кошти боржника в даному виконавчому провадженні, що підтверджується копіями відповідних постанов. Крім того, щодо боржника були винесені постанови про встановлення передбачених законом тимчасових обмежень, що підтверджується копіями постанов від 07.06.2022 року.
Згідно з розрахунком державного виконавця від 17.08.2026 року заборгованість зі сплати аліментів по вказаному виконавчому провадженні станом на 17.08.2026 року становить 218 236,12 грн.
Згідно з розрахунком державного виконавця від 15.10.2026 року заборгованість зі сплати аліментів по вказаному виконавчому провадженні станом на 01.10.2026 року становить 228 920,78 грн.
З копії листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові № 86942 від 28.09.2026 року вбачається, що виконавче провадження № 48720854 передано від головного державного виконавця Кіт В.Ю. старшому державному виконавцю Ценюху Н.Б. у зв`язку з перебуванням першої у декретній відпустці. 20.08.2026 року при перевірці матеріалів виконавчого провадження встановлено відсутність постанови про арешт майна боржника, а відтак у зв`язку з наявність заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем винесено відповідну постанову. Станом на 28.09.2026 року постанова про зняття арешту з майна боржника не виносилась. Вказаний арешт майна підтверджується також копією постанови про арешт майна боржника від 20.08.2026 року.
З копії постанови про результати перевірки законності вчинення виконавчих дій в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 03.09.2026 року вбачається, що В.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011, виданого 04.07.2011 року, постановлено визнати дії старшого державного виконавця Кіт Вікторії Юріївни та ОСОБА_4 такими, що вчинені з порушення вимог ст. 56 положень Закону України "Про виконавче провадження".
ОСОБА_5 з залученням адвоката було надіслано запит до ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», з питанням яке майно зареєстроване за боржником ОСОБА_6 . Листом-відповіддю від 06 жовтня 2026 року ОКП БТІ повідомило, що ОСОБА_7 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (з 1999 року). Вказані обставини підтверджуються копією адвокатського запиту від 26.09.2026 року, вказаного листа ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 4146 від 06.10.2026 року, договору дарування квартири від 27.10.1999 року.
07.10.2026 ОСОБА_1 звернулася з тими самими вимогами до Львівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 12.10.2026 відмовив у відкритті провадження з мотивів юрисдикції, що підтверджується копією вказаної ухвали.
З копії постанови про накладення штрафу від 15.10.2026 року вбачається, що по вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем накладено на боржника у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, штраф.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження примусове виконання рішень ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права, обов`язковості виконання рішень, своєчасності вчинення виконавчих дій та неупередженості, а також ефективності. Відповідно до статті 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неухильно дотримуватись вимог законодавства, вчиняти виконавчі дії у строки, визначені Законом, та здійснювати інші повноваження, зокрема робити запити, звертати стягнення на доходи, кошти й майно боржника, накладати арешт, за заявою стягувача оголошувати розшук боржника, вирішувати питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон та у праві керування транспортними засобами. Заходи примусового виконання, зокрема звернення стягнення на майно та кошти боржника й арешт майна, регламентовані статтями 48, 56 Закону; звернення стягнення на заробітну плату, інші доходи боржника - відповідними положеннями розділу VI Закону.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Невчинення державним виконавцем у повному обсязі виконавчих дій та всіх належних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов`язковості судового рішення.
Невиконання аліментних зобов`язань тягне відповідальність за статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 164 Кримінального кодексу України; за статтею 196 Сімейного кодексу України з боржника може бути стягнено неустойку (пеню).
Судом встановлено, що по вказаному виконавчому провадженні після 25.10.2024 і до серпня 2026 року, тобто протягом майже двох років, виконавчих дій для виявлення доходів і майна боржника, повторних запитів до реєстрів та роботодавців, регулярної перевірки його статусу, вирішення питань про розшук боржника, обмеження його прав та притягнення до відповідальності не вчинялося.
Також суду не подано достатніх належних та допустимих доказів того, що в період з 16.09.2015 року по 04.11.2021 року, тобто за понад шість років, державним виконавцем здійснювалися якісь дії на виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що найбільша частина дій, на які посилається ВДВС, вчинена в серпні-жовтні 2026 року, тобто після звернень скаржника до суду.
Частиною восьмою ст. 48 Закону (у редакції, чинній до 23.10.2026) виконавця зобов`язано перевіряти майновий стан боржника у 10-денний строк з дня відкриття ВП, а далі не рідше одного разу на два тижні - щодо рахунків і не рідше одного разу на три місяці щодо нерухомого та рухомого майна, майнових прав і доходів боржника.
Боржнику належить нерухоме майно з 1999 року, однак арешт на майно боржника накладено виконавцем лише 15.10.2026 року.
Щодо посилання виконавця на те, що після 23.10.2026 року відповідно до нової редакції статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій воно розташоване, не здійснюється, суд звертає увагу на те, що державним виконавцем не доведено достатніми належними та допустимими доказами, що вказане нерухоме майно боржника є його єдиним житлом. Окрім цього, необхідний розмір заборгованості до 23.10.2026 року становив лише 20 розмірів мінімальної заробітної плати.
В.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011, виданого 04.07.2011 року, визнано дії старшого державного виконавця Кіт Вікторії Юріївни та ОСОБА_4 такими, що вчинені з порушення вимог ст. 56 положень Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується копією постанови про результати перевірки законності вчинення виконавчих дій в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 03.09.2026 року.
Виходячи з наведеного, бездіяльність державного виконавця була неправомірною, а відтак потрібно зобов`язати державного виконавця вжити усіх належних та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011 від 04.07.2011 року у виконавчому провадженні № 48720854.
Оскаржувана бездіяльність є триваючою, тому десятиденний строк, встановлений статтею 449 ЦПК України, не вважається пропущеним.
За таких обставин скаргу потрібно задовольнити.
Керуючись ст.447, 449 ЦПК України, ст. 1, 2, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», суд
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 35009321) Кіт Вікторії Юріївни та ОСОБА_4 щодо невжиття своєчасних та повних заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011 від 04.07.2011 у виконавчому провадженні № 48720854.
Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 35009321) ОСОБА_4 вжити усіх належних та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-910/2011 від 04.07.2011 у виконавчому провадженні № 48720854.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається Львівському апеляційному суду.
Головуючий Оприск З. Л.
Судове рішення № 141405747, Жовківський районний суд Львівської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 444/4715/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: