Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року Чернігів Справа № 620/10122/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Чернігівська політехніка» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного університету «Чернігівська політехніка» (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії Національного університету «Чернігівська політехніка» щодо відмови у призначенні позивачу соціальної стипендії;
зобов`язати Національний університет «Чернігівська політехніка» нарахувати та виплатити позивачу соціальну стипендію відповідно до вимог законодавства.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
29.09.2026 (згідно вхідного штампу суду) від Національного університету «Чернігівська політехніка» надійшов відзив на позовну заяву позивача.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 відзив Національного університету «Чернігівська політехніка» повернуто без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач, з 02.09.2024 навчається за денною формою навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка» за спеціальністю 081 Право (Кримінальна юстиція (Суд, Прокуратура, Адвокатура)) за кошти фізичних або юридичних осіб, що підтверджується копією договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 12.08.2024 № 1502.
Відповідно до копії довідки від 26.05.2022 № 7414-7001229450 про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
Згідно наказу Національного університету «Чернігівська політехніка» від 27.04.2026 № 214-с «Про переведення студентів, що навчаються за кошти фізичних або юридичних осіб на навчання за кошти державного бюджету України», ОСОБА_1 переведено з 01.05.2026 з навчання за кошти фізичних або юридичних осіб на навчання за кошти державного бюджету України здобувачів вищої освіти університету згідно з Додатком до даного наказу.
Підставою для переведення, відповідно додатку до зазначеного наказу, визначено статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7414-7001229450 від 26.05.2022.
12.05.2026 позивач звернувся до Національного університету «Чернігівська політехніка» із заявою про призначення та виплату соціальної стипендії з 01.05.2026.
Відповідач листом від 05.06.2026 № 109/05-947, у відповідь на заяву позивача від 12.05.2026 відмовив у нарахування позивачу соціальної стипендії, оскільки в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів від 28.12.2016 № 1045 «Деякі питання виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти» (зі змінами та доповненнями) зазначено, що право на отримання соціальної стипендії мають право особи з числа дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчання у закладі освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України «Про фахову передвищу освіту» та статті 44 Закону України «Про вищу освіту», а саме: які перемістилися з територій, для яких не визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойовик дій) або тимчасової окупації, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку. Станом на теперішній час, а також дати видачі наданої позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, перелік, територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих на території Чернігівської області було визначено. Приймаючи до уваги вищевикладене та на підставі наданих документів Університет не має правових підстав для призначення та виплати соціальної стипендії.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» (далі також Закон № 1556-VII).
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону № 1556-VII визначено, що бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно частини 15 статті 44 Закону 1556-VII, держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та їхнім дітям, особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», та їхнім дітям, дітям загиблих (померлих) осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та які загинули (померли), дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти за певним ступенем вищої освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини 4 статті 62 Закону № 1556-VII, соціальні стипендії призначаються студентам (курсантам) закладу вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Студенти (курсанти) закладу вищої освіти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студенти (курсанти) закладу вищої освіти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, мають гарантоване право на отримання соціальної стипендії, у тому числі у разі отримання академічної стипендії.
Академічні стипендії призначаються особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Частка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, встановлюється вченою радою закладу вищої освіти у межах визначеного Кабінетом Міністрів України загального відсотка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, та стипендіального фонду.
Студентам (курсантам) закладів вищої освіти, які мають право на отримання соціальної стипендії і набувають право на отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їхнім вибором.
Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 62 Закону 1556-VII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1050) затверджено Порядок призначення і виплати стипендій (далі також Порядок №882).
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 доручено Міністерству освіти і науки давати роз`яснення щодо застосування цієї постанови.
Згідно пункту 4 Порядку №882 особам, визначеним пунктом 1 цього Порядку, призначаються такі стипендії:
1) академічні: особам, зазначеним у підпунктах 1-3 і 9 пункту 1 цього Порядку, а також учням (студентам) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання - за результатами навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти і закладах фахової передвищої, вищої освіти (наукових установах); особам, зазначеним у підпунктах 4-8 пункту 1 цього Порядку (крім учнів (студентів) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання), - на підставі наказу про зарахування до закладів освіти;
2) соціальні - на підставі законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних стипендій для окремих категорій громадян.
Для вирішення питань щодо призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, лікарям-резидентам, асистентам-стажистам та аспірантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності наказом керівника закладу освіти утворюються стипендіальні комісії.
У своїй роботі стипендіальна комісія керується законами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають права і обов`язки здобувачів освіти, цим Порядком, статутом (положенням) закладу освіти.
За поданням стипендіальної комісії керівник закладу освіти затверджує реєстр осіб, яким призначаються стипендії, в разі, коли рішення стипендіальної комісії не суперечить вимогам законодавства та правилам призначення стипендій відповідного закладу освіти (пункт 5 Порядку № 882).
Відповідно пункту 20 Порядку № 882, Соціальна стипендія у розмірі та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в обов`язковому порядку виплачується студентам і курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, які за результатами навчального семестру не мають академічної заборгованості**, незадовільних результатів навчання, включені до рейтингу відповідно до цього Порядку та належать до однієї з таких категорій:
1) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, а також особи, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків;
2) особи, які згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають пільги під час призначення стипендії;
3) особи, які відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мають право на призначення соціальних стипендій;
4) особи, яким Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» гарантується призначення соціальної стипендії.
Пунктом 21 Порядку № 882 передбачено, що особи, зазначені у пункті 20 цього Порядку, які вперше претендують або поновлюють право на призначення соціальної стипендії, подають до стипендіальної комісії у встановленому порядку відповідне письмове звернення із зазначенням дати та документи, що підтверджують їх право на отримання пільг та гарантій на стипендіальне забезпечення згідно з нормативно-правовими актами.
Якщо стипендіальна комісія вперше розглядає питання про призначення особі соціальної стипендії і при цьому заявник має право на призначення соціальної стипендії одночасно за кількома підставами, визначеними пунктом 20 цього Порядку, за вільним вибором особи у письмовому зверненні зазначається тільки одна підстава для призначення тільки однієї соціальної стипендії.
Стипендіальна комісія протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового звернення приймає рішення щодо наявності в особи права на отримання стипендії. У разі прийняття стипендіальною комісією позитивного рішення відповідна соціальна стипендія виплачується з дати звернення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1045 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти (далі Порядок №1045).
Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Порядку №1045 право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які навчаються на підставі державного замовлення у закладах фахової передвищої освіти державної форми власності за денною або дуальною формою здобуття освіти, у закладах вищої освіти державної форми власності за денною формою здобуття освіти та їх структурних чи відокремлених структурних підрозділах, що не мають статусу юридичної особи (далі - заклади освіти), та не перебувають в академічній відпустці, із числа: дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчання у закладі освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України «Про фахову передвищу освіту» та статті 44 Закону України «Про вищу освіту», а саме: які перемістилися з територій, для яких не визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 26.05.2022 № 7414-7001229450 про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи.
Згідно наказу Національного університету «Чернігівська політехніка» від 27.04.2026 № 214-с «Про переведення студентів, що навчаються за кошти фізичних або юридичних осіб на навчання за кошти державного бюджету України», ОСОБА_1 переведено з 01.05.2026 з навчання за кошти фізичних або юридичних осіб на навчання за кошти державного бюджету України здобувачів вищої освіти університету згідно з Додатком до даного наказу.
Підставою для переведення, відповідно додатку до зазначеного наказу, визначено статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7414-7001229450 від 26.05.2022.
12.05.2026 позивач звернувся до Національного університету «Чернігівська політехніка» із заявою про призначення та виплату соціальної стипендії з 01.05.2026.
Однак, відповідач листом від 05.06.2026 № 109/05-947, у відповідь на заяву позивача від 12.05.2026 відмовив у нарахування позивачу соціальної стипендії, оскільки в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів від 28.12.2016 № 1045 «Деякі питання виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти» (зі змінами та доповненнями) зазначено, що право на отримання соціальної стипендії мають право особи з числа дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчання у закладі освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України «Про фахову передвищу освіту» та статті 44 Закону України «Про вищу освіту», а саме: які перемістилися з територій, для яких не визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойовик дій) або тимчасової окупації, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку. Станом на теперішній час, а також дати видачі наданої позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, перелік, територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих на території Чернігівської області було визначено. Приймаючи до уваги вищевикладене та на підставі наданих документів Університет не має правових підстав для призначення та виплати соціальної стипендії.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією дата завершення бойових дій для міста Чернігова, 31.03.2022.
Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що його фактичне переміщення з м. Чернігова відбулося до 31.03.2022, тобто в період, протягом якого на території відповідної територіальної громади здійснювалися бойові дії.
Однак наведені твердження позивача не знаходять належного документального підтвердження у матеріалах справи. Зокрема, довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи № 7414-7001229450 була видана лише 26.05.2022, тобто через два місяці після завершення бойових дій на території м. Чернігова.
Таким чином, дата видачі зазначеної довідки сама по собі не підтверджує факту переміщення позивача саме до 31.03.2022 та не дає можливості встановити конкретний період, у який таке переміщення фактично відбулося.
Водночас слід наголосити, що відповідач не наділений повноваженнями самостійно визначати дату фактичного переміщення особи, встановлювати обставини її виїзду з відповідної території або робити припущення щодо періоду такого переміщення за відсутності належних документальних підтверджень. Відповідач зобов`язаний діяти виключно в межах визначених законодавством повноважень та приймати рішення на підставі документів і відомостей, які перебувають у його розпорядженні.
За таких обставин посилання позивача на факт переміщення з м. Чернігова до 31.03.2022 не може саме по собі свідчити про належне підтвердження відповідної обставини, оскільки матеріали, якими керувався відповідач, не містять достатніх відомостей для встановлення конкретної дати або періоду такого переміщення.
Отже, відповідач, розглядаючи подані позивачем документи, діяв на підставі наявних документальних відомостей та в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим не мав правових підстав самостійно встановлювати обставини, які не були підтверджені відповідними документами.
Суд зауважує, що спеціальним нормативно-правовим актом у даному випадку є Порядок № 1045 по відношенню до Порядку № 882, а тому у разі суперечностей між ними застосуванню підлягає саме Порядок № 1045.
У пункті 53 Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Позивачем до позовної заяви та в процесі розгляду справи не надано доказів на підтвердження протиправності дій, які б відповідали критеріям доведення «поза розумним сумнівом», та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи та заперечення відповідача.
Закріплений у частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищевикладене, на переконання суду, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету «Чернігівська політехніка» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Національний університет «Чернігівська політехніка», вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14030, код ЄДРПОУ 05460798.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2026 року.
Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА
Судове рішення № 141405041, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 620/10122/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: