Ухвала суду № 141403288, 11.11.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/11422/26

Провадження № 2-з/333/61/26

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: судді Тучкова С.С., розглянувши заяву позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2026 відкрито провадження у цивільній справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 22.09.2025 №1032 недійсним.

Разом із позовною заявою від представника позивача надійшла до суду заява про забезпечення позову, у якій він просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: закінчений будівництвом об`єкт будівля, склад літ. О, загальною площею 654,1 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3206531623060), а також заборонити ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У позові до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Запорізька міська рада просить суд визнати недійсним договір дарування будівлі від 22.09.2025, зареєстрований в реєстрі за № 1032, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою Д.Т., оскільки є підстави вважати, що оспорюваний договір є фраудаторним, спрямований на ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2661/25 за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201503000100390 від 01.12.2015 за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 28.05.2025 включно, беручи до уваги факт, що відповідач має заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя в розмірі 364924,81 грн, а також здійснив активні умисні дії щодо штучного створення своєї неплатоспроможності із порушенням засад цивільного законодавства тощо, шляхом укладення вищенаведеного договору, вивівши своє нерухоме майно зі своїх активів на іншу особу, внаслідок чого ставиться унеможливлюється виконання грошових зобов`язань перед позивачем за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, предметом спірного правочину є майно, на яке Запорізька міська рада просить накласти арешт, що свідчить про співмірність запропонованого заходу забезпечення позову. Подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити ефективний захист інтересу позивача у цій справі, оскільки спричинить зміну власників об`єктів і може зумовити необхідність пред`явлення додаткових вимог до нових набувачів. Збереження спірного майна у власності нинішнього набувача на час розгляду справи спрямоване на запобігання таким наслідкам і не означає вирішення питання про дійсність оспорюваного правочину.

Дослідивши доводи позивача, врахувавши наявність зв`язку між заявленим ним заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на зазначене нерухоме майно.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третіх осіб.

Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.

Судом також враховано, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також обраний вид забезпечення позову не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Таким чином, заявлений позивачем захід забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову Запорізької міської ради при існуванні спірних правовідносин є накладення арешту на вказане у заяві нерухоме майно.

Разом з тим, в іншій частині забезпечення позову, заява задоволенню не підлягає, оскільки інші заходи забезпечення позову, запропоновані позивачем, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, накладення арешту є достатнім та ефективним видом забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст.ст.149-153, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення поданого позову Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 22.09.2025 №1032 недійсним забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно:

- закінчений будівництвом об`єкт будівля, склад літ. О, загальною площею 654,1 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3206531623060), власник ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Примірник ухвали направити всім учасникам справи для відома і для вжиття відповідних заходів.

Адреса позивача: Запорізька міська рада, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, ЄДРПОУ 04053915.

Адреса відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Адреса відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки, до 11 листопада 2029 року.

Дата видачі 11 листопада 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков