Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 524/10307/26
Провадження №2-а/524/99/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Рибалки Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 в інтересах та від імені якої діє адвокат Лаврик Ю.А. звернулася до суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 0003173 від 04.08.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою позивача як директора ТОВ «ФОРТЕКС» юридичної особи, за якою зареєстровано вантажний автомобіль MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , притягнуто до відповідальності за те, що 18.06.2026 о 11 год. 47 хв. на 477 км автомобільної дороги Н-08 у Запорізькій області водій цього автомобіля не виконав вимоги посадової особи Укртрансбезпеки про зупинку транспортного засобу.
Позивач стверджує, що транспортним засобом у цей час не керувала; наведеним автомобілем керував водій ТОВ «ФОРТЕКС» ОСОБА_2 , що підтверджується наказом № 23 від 29.05.2026 про прийняття його на роботу, товарно-транспортною накладною № 906 від 18.06.2026 та його письмовими поясненнями. Водій пояснив, що сигналу про зупинку він не бачив і не міг побачити через щільний потік великогабаритного транспорту та рух поруч іншого вантажного фургона, який закривав огляд.
Позивач також посилається на те, що відповідач не довів дотримання порядку зупинення транспортного засобу, визначеного пунктами 4 та 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567): наданий 24-секундний відеозапис з нагрудної камери інспектора не фіксує ні форменого одягу особи, яка подає сигнал, ні пропонованого місця зупинення; сигнал сигнальним диском подавався близько однієї секунди, у момент, коли поруч з інспектором рухався інший великогабаритний автомобіль, а автомобіль ТОВ «ФОРТЕКС» уже порівнявся з інспектором, тож водій об`єктивно не мав можливості ідентифікувати сигнал як адресований саме йому. Крім того, відповідач надав запис лише з однієї камери, хоча до рейдової перевірки було залучено кількох посадових осіб; позивача не було своєчасно повідомлено про розгляд справи, а її вина не доведена.
У відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, що відзив не спростовує доводів позову; що презумпція, закладена частиною першою статті 14-3 КУпАП, за висновком Конституційного Суду України є спростовною; що за поданими самим відповідачем даними трекінгу поштових відправлень запрошення на розгляд справи до 04.08.2026 позивачу вручено не було. Позивач також заявив клопотання про витребування в відповідача повного відеозапису з портативного відеореєстратора № 0856 та записів з камер інших посадових осіб, залучених до рейдової перевірки.
18.09.2026 представник Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) Гончарова Л.В. подала відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки без статусу юридичної особи, тому відзив подається представником Служби.
По суті спору відповідач вказує, що 18.06.2026 близько 11 год. 47 хв. під час рейдової перевірки на 477 км а/д Н-08 відповідно до направлення № ОНР000759 від 15.06.2026 старший державний інспектор Рибалка Г.Л. за допомогою сигнального диска, вказавши на транспортний засіб та місце зупинки, подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , однак водій її не виконав і продовжив рух. Порушення зафіксовано портативним відеореєстратором (нагрудною камерою) № 0856, про що інспектор склав доповідну записку від 19.06.2026 № 22973/29.1/18-26.
Відповідальну особу встановлено на підставі статей 14-3 та 279-5 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів: автомобіль зареєстровано за ТОВ «ФОРТЕКС», керівником якого є позивач, а відомостей про належного користувача в реєстрі немає. Запрошення на розгляд справи від 22.07.2026 № 63310/29.2/24-26 направлено рекомендованими листами за місцезнаходженням юридичної особи та за адресою керівника; неотримання кореспонденції, на думку відповідача, є ризиком адресата. Відповідач також посилається на правові позиції Верховного Суду щодо співвідношення формальних і істотних процедурних порушень та на рішення інших судів, якими підтримано притягнення до відповідальності за частиною другою статті 122-2 КУпАП.
24.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав свою позицію та додатково зазначив, що: розбіжності в номерах і датах постанови у відзиві (№ 0003167, № 0003168 від 12.06.2026) є технічними описками; стаття 14-3 КУпАП поширюється і на правопорушення, зафіксовані портативним відеореєстратором, оскільки містить формулювання «у тому числі в автоматичному режимі»; закон не передбачає звільнення керівника юридичної особи від відповідальності на підставі внутрішніх наказів, ТТН чи пояснень водія; інспектор перебував у форменому одязі, сигнал подавався декілька разів, завчасно і в момент, коли інші транспортні засоби вже не перешкоджали огляду; записи з камер інших інспекторів не стосуються спірної події та містять персональні дані третіх осіб.
Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано подати відзив, а позивачу відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 21.10.2026 замінено відповідача у справі на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті справи. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові та електронні докази, дійшов таких висновків щодо фактичних обставин.
Постановою № 0003173 від 04.08.2026 винесеною начальником Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенком А.Ю., позивача ОСОБА_1 як директора ТОВ «ФОРТЕКС» визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.
Згідно з наведеною постановою, 18.06.2026 близько 11 год. 47 хв. у Запорізькій області на 477 км а/д Н-08 не виконано вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку вантажного автомобіля MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , що зафіксовано портативним відеореєстратором № 0856.
Підставою для винесення постанови стали доповідна записка старшого державного інспектора Рибалки Г.Л. та відеозапис з портативного відеореєстратора № 0856 (файл «20260618114727MEDIA_ID0856_S.MP4») тривалістю 24 секунди. Рейдова перевірка проведена на підставі направлення № ОНР000759 від 15.06.2026, до якого, крім інспектора Рибалки Г.Л., включено посадових осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дементія О.О., Худолія М.В.
Транспортний засіб MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстровано на праві власності за ТОВ «ФОРТЕКС» (код ЄДРПОУ 31773113), директором якого є позивач. Відомостей про належного користувача цього транспортного засобу Єдиний державний реєстр транспортних засобів не містить, що сторонами не заперечується.
Наказом ТОВ «ФОРТЕКС» № 23 від 29.05.2026 ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 01.06.2026. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 906 від 18.06.2026, 18.06.2026 водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу за маршрутом с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області м. Запоріжжя. Відповідач не подав доказів, які б спростовували ці документи або свідчили про те, що 18.06.2026 транспортним засобом керувала позивач.
Запрошення на розгляд справи від 22.07.2026 № 63310/29.2/24-26, в якому розгляд призначено на 04.08.2026 о 10:00 у м. Запоріжжі, направлено двома рекомендованими листами. Відповідно до поданих відповідачем роздруківок трекінгу АТ «Укрпошта», лист за місцезнаходженням ТОВ «ФОРТЕКС» (R067237479278) надійшов до відділення зв`язку 28.07.2026 і вручений адресату 08.08.2026; лист за адресою місця проживання позивача (R067237481671) надійшов до відділення 29.07.2026, після невдалої спроби вручення повернутий відправнику 12.08.2026 за закінченням строку зберігання.
Справу розглянуто 04.08.2026 за відсутності позивача. При цьому будь-яких доказів завчасного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно неї, до самого її розгляду 04.08.2026, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до частин другої та третьої статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною другою статті 122-2 КУпАП встановлено відповідальність за невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача належний користувач транспортного засобу. Підстави звільнення відповідальної особи від відповідальності визначено статтею 279-7 КУпАП.
Статтею 279-5 КУпАП передбачено, що у разі фіксації зазначених правопорушень за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису уповноважені посадові особи встановлюють відповідальну особу за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а постанова може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 1567 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою за допомогою сигнального диска (жезла), яким вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоноване місце зупинення з урахуванням заходів безпеки, дорожніх умов, інтенсивності руху, освітлення та видимості ділянки дороги.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскаржувану постанову винесено посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області структурного підрозділу апарату Укртрансбезпеки, який здійснює від її імені владні управлінські функції. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій. Укртрансбезпека, від імені якої діє Управління, була обізнана з позовом, через свого представника подала відзив, заперечення та докази, тобто реалізувала право на захист у повному обсязі.
Для притягнення особи до відповідальності за частиною другою статті 122-2 КУпАП суб`єкт владних повноважень має довести, що: 1) уповноважена посадова особа подала вимогу про зупинку у спосіб, визначений законом, у форменому одязі, сигнальним диском, вказавши безпосередньо на конкретний транспортний засіб і пропоноване місце зупинення з урахуванням безпеки, дорожніх умов, інтенсивності руху та видимості (пункт 10 Порядку № 1567); 2) таку вимогу було доведено до водія в спосіб, що давав йому об`єктивну можливість її сприйняти та своєчасно виконати; 3) водій вимогу свідомо не виконав. Лише за умови доведення цих обставин постає питання про особу, яка несе відповідальність.
Суд наголошує, що презумпція, встановлена частиною першою статті 14-3 КУпАП, стосується виключно визначення суб`єкта відповідальності (особи, яку prima facie вважають такою, що керувала транспортним засобом). Вона не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести саму подію правопорушення, тобто факт подання законної вимоги про зупинку та її невиконання, належними й допустимими доказами (частина друга статті 77 КАС України).
Доказами події, на які посилається відповідач, є доповідна записка старшого державного інспектора Рибалки Г.Л., відеозапис з його нагрудної камери № 0856 тривалістю 24 секунди та три фотознімки з місця події.
Доповідна записка є документом, складеним тією самою посадовою особою, правомірність дій якої перевіряється у цій справі. Вона містить загальне твердження про подання вимоги сигнальним диском, однак не описує, яке саме місце зупинення пропонувалося водієві, на якій відстані від транспортного засобу перебував інспектор у момент подання сигналу, яка була дорожня обстановка. За відсутності інших доказів, які б її підтверджували, доповідна записка не може бути самостійним і достатнім доказом вчинення правопорушення.
Із дослідженого судом відеозапису правопорушення вбачається, що його здійснено нагрудною камерою інспектора, тобто з місця знаходження самого інспектора. Момент подання сигналу сигнальним диском зафіксовано приблизно на 1011 секунді відеозапису; підняття диска триває близько однієї секунди. У кадрі видно лише руку з сигнальним диском, один бік якого повернутий на припаркований автомобіль, а інший на проїжджаючий повз інспектора інший вантажний автомобіль; самого інспектора, його форменого одягу, службового посвідчення в кадрі не видно. У момент подання сигналу безпосередньо поруч з інспектором рухається інший великогабаритний вантажний автомобіль (фургон з написом «МЕБЛІ»), а автомобіль MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , на цей момент ідентифікувати за номерним знаком не можливо. Рух на ділянці дороги інтенсивний, за участю кількох великогабаритних транспортних засобів. На записі не зафіксовано ані вказівки на конкретне пропоноване місце зупинення, ані будь-якого облаштованого чи позначеного майданчика для зупинки. Також на відеозаписі, як і на фотознімках не вбачається руху саме автомобіля MERCEDES, який має державні номерні знаки НОМЕР_1 та якому подано належним чином сигнал про зупинку у конкретно визначеному місці.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення правопорушення водієм автомобіля MERCEDES, який має державні номерні знаки НОМЕР_1 .
Твердження відповідача про те, що сигнал подавався декілька разів поспіль, завчасно, задовго до наближення автомобіля та в момент, коли інші транспортні засоби вже проїхали ділянку, суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Із дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери інспектора такий факт не встановлено.
Надані відповідачем фотознімки є окремими кадрами, які не відображають динаміки руху, взаємного розташування транспортних засобів у момент подання сигналу та тривалості сигналу, на них не зафіксовано державний номерний знак автомобіля, який зупинявся, а тому суд вважає такі докази неналежними і недостатніми.
З огляду на вищенаведене, суд уважає, що відповідачем не доведено будь-якими належними, допустимими і достатніми доказами, що вимогу про зупинку було адресовано саме водієві автомобіля MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 . Також відповідачем не доведено, що водій мав об`єктивну можливість побачити сигнал про зупинку, ідентифікувати як звернену саме до нього і своєчасно виконати, та водій вимогу свідомо не виконав. Цей висновок узгоджується із письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 , на спростування яких відповідач доказів не надав.
Слід звернути увагу й на те, що до відповідної перевірки за направленням № ОНР000759 залучено шість посадових осіб, однак суду надано фрагмент запису однієї боді камери тривалістю 24 секунди. Посилання відповідача на те, що інші інспектори перебували на інших ділянках, не підтверджене жодним доказом, а посилання на захист персональних даних третіх осіб не перешкоджало відповідачу подати повний запис з боді камери № 0856 за період, що безпосередньо передував поданню сигналу та настав після нього, де мали би бути зафіксовані й державні номерні знаки відповідного автомобіля, який зупинявся.
Відповідач також посилається на те, що позивач не надала запису з відеореєстратора власного автомобіля. Такий підхід суперечить частині другій статті 77 КАС України та частині другій статті 62 Конституції України, згідно з якими особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а обов`язок доведення правомірності рішення та вину особи покладається на суб`єкта владних повноважень.
Водночас суд відхиляє доводи позивача про те, що стаття 14-3 КУпАП застосовується лише до правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі. Частина перша цієї статті прямо охоплює правопорушення, передбачене частиною другою статті 122-2 КУпАП, «зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі», тобто поширюється й на фіксацію портативним відеореєстратором.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 7-р(І)/2025, яким частину першу статті 14-3 КУпАП визнано такою, що відповідає Конституції України, ця норма закладає презумпцію факту, за якою відповідальну особу prima facie вважають такою, що керувала транспортним засобом, і така презумпція може бути спростована. Відтак застосування статті 14-3 КУпАП не скасовує гарантій статті 62 Конституції України та не звільняє орган від обов`язку з`ясувати обставини, перелічені у статті 280 КУпАП, з урахуванням доказів, які особа має можливість подати.
Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини, яку відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує як джерело права. Штраф у розмірі 51 000 грн має каральний і стримувальний характер, а тому за критеріями, сформульованими у рішеннях «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976) та «Озтюрк проти Німеччини» (1984), справа щодо його накладення стосується «кримінального обвинувачення» в автономному значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні «Тельфнер проти Австрії» (заява № 33501/96, 20.03.2001) Суд констатував порушення презумпції невинуватості, коли обвинувачення щодо власника транспортного засобу ґрунтувалося лише на тому, що він є власником, без доказів, які б свідчили, що саме він керував автомобілем.
Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність самого факту правопорушення, питання про те, чи могла позивач у цій справі нести відповідальність як керівник юридичної особи власника транспортного засобу, не має вирішального значення для результату розгляду справи. Суд лише зазначає, що наявні в матеріалах справи наказ № 23 від 29.05.2026, ТТН № 906 від 18.06.2026 та пояснення водія, які відповідач не спростував, свідчать, що позивач особисто транспортним засобом 18.06.2026 не керувала.
Стаття 279-5 КУпАП допускає винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без участі особи. Водночас відповідач, скориставшись правом призначити розгляд справи про адміністративне правопорушення із запрошенням особи, мав вжити заходів для її своєчасного повідомлення. З поданих відповідачем доказів вбачається, що станом на 04.08.2026 жоден із листів-запрошень позивачу вручений не був. Унаслідок цього позивач була позбавлена можливості до винесення постанови надати пояснення та документи щодо обставин події і щодо особи водія, які відповідно до статті 280 КУпАП орган зобов`язаний був з`ясувати. Наведене порушило право позивача на захист.
Суд погоджується з відповідачем, що таке порушення саме по собі не є самостійною підставою для скасування постанови, однак у сукупності з недоведеністю факту вчинення правопорушення, наведене свідчить про те, що постанову прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункти 3, 9 частини другої статті 2 КАС України).
Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду щодо недопустимості скасування правильного по суті рішення з формальних підстав не є релевантними до цієї справи, оскільки підставою для скасування постанови є не формальне порушення процедури, а недоведеність самого факту правопорушення. Позиції Верховного Суду, наведені відповідачем щодо повідомлення суб`єкта господарювання (справи № 922/1124/18, № 560/11763/22, № 340/1617/22), сформовано у справах про адміністративно-господарські штрафи та інші види відповідальності юридичних осіб і за інших фактичних обставин, а тому вони також не є релевантними до спірних правовідносин, в яких до відповідальності за КУпАП притягнуто фізичну особу. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справах № 682/2681/25, № 569/12267/25, № 161/10709/25, № 161/9691/25 не є обов`язковими для суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
Аргумент про можливе відчуття безкарності перевізників не може бути правовою підставою для збереження в силі рішення, правомірність якого суб`єкт владних повноважень не довів.
Ураховуючи вищенаведене, суд уважає, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту подання уповноваженою посадовою особою вимоги про зупинку саме транспортному засобу MERCEDES, д.н.з. НОМЕР_1 , у спосіб, визначений пунктом 10 Порядку № 1567, та її свідомого невиконання, та самого факту вчинення відповідного правопорушення.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України тлумачаться на її користь. За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, постанову № 0003173 від 04.08.2026 слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та документально підтверджені, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60. Доказів понесення інших судових витрат позивачем не подано. Таким чином сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 2, 9, 7277, 90, 139, 241246, 250, 255, 262, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 9, 14-3, 122-2, 245, 247, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
У Х В А Л И В:
Задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 0003173 від 04 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 665 гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 18, оф. 12А.
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса: м. Київ, вул. Антоновича, 51).
Повний текст рішення складений 11.11.2026.
Суддя Ю.В. Рибалка
Судове рішення № 141402381, Автозаводський районний суд м. Кременчука було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 524/10307/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: