Рішення № 141402331, 10.11.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
308/12672/26
Номер документу
141402331
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/12672/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

31 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/0636/82/0096097 від 10.07.2012 в розмірі 18 535,19 грн, 2 662,40 грн судового збору та 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 10.07.2012 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0636/82/0096097.

20.09.2019 укладено договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0636/82/0096097.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0636/82/0096097.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №010/0636/82/0096097.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на день формування позовної заяви в сумі 18535,19 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 13757,49 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1831,06 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями - 0,00 грн, інфляційні збитки - 2274,98 грн, нараховані 3% річних - 671,66 грн, яку позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" просить суд стягнути на свою користь, як нового кредитора у зобов`язанні боржника.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при подачі позовної заяви просили розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки до суду не повідомив, відзив на позов не надсилав.

За загальним правилом ч.1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою у письмовому клопотанні про розгляд справи без участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 липня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (нині АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0636/82/0096097, відповідно до якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, та випустив платіжну картку з встановленим кредитним лімітом. Згідно умов кредитного договору розмір поточного ліміту кредиту на дату укладення договору становить 3500,00 грн, строк користування кредитом становить 48 місяців, а саме: з 10 липня 2012 року по 10 липня 2016 року. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом та за користування недозволеним овердрафтом становить 36 % річних (п.п. 1.1-1.4 розділу І).

Пунктами 9.1, 9.2 кредитного договору визначено, що Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на картковому рахунку надавати Клієнту в межах Поточного ліміту грошові кошти (кредит), який надається шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних операцій. Пунктами 11.5 та 11.8 кредитного договору на Клієнта покладено обов`язок до 20 числа кожного місяця сплачувати Банку платіж у розмірі 5 відсотків від власної заборгованості перед Банком та здійснити остаточне погашення кредиту і процентів за користування ним не пізніше Дати закінчення Строку користування Кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості Банку за картковим кредитом та виписки по картковому рахунку, у ході користування кредитом кредитний ліміт змінювався (з 3500,00 грн на 5200,00 грн 22.02.2013, на 9100,00 грн 18.10.2013, на 13600,00 грн 18.07.2014), а дія кредитного договору 08.07.2016 була пролонгована до 10.07.2020 (п.9.3 кредитного договору).

Відповідач користувалася кредитними коштами шляхом здійснення операцій за платіжними картками, випущеними до карткового рахунку, зокрема знімала готівку в банкоматах та розраховувалася в торговельній мережі, а також вносила кошти на рахунок, що підтверджується випискою по рахунку за період з 10.07.2012 по 17.03.2020.

У матеріалах справи наявні докази на підтвердження вказаних обставин, а саме: копія договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0636/82/0096097 від 10.07.2012 з додатками (Тарифи за продуктом «Кредитна картка Прозора» Додаток №1, умови видачі кредиту Додаток №2), заява на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, та встановлення кредитного ліміту від 27.06.2012 з прикінцевими умовами, довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту від 27.06.2012, підписані ОСОБА_1 власноручно, у тому числі з відміткою про отримання другого примірника договору, у яких визначені умови кредитування, зокрема в частині нарахування відсотків за користування кредитом; виписка по картковому рахунку за період з 10.07.2012 по 17.03.2020, яка підтверджує використання відповідачкою кредитних коштів; розрахунок заборгованості Банку станом на 17.03.2020.

20.09.2019 укладено договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0636/82/0096097.

Перехід прав вимоги підтверджено Додатковою угодою від 17.03.2020 до договору відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019, якою Сторони погодили Портфель заборгованості станом на 17.03.2020 та відповідний Реєстр боржників, Витягом з Реєстру Боржників від 17.03.2020 до договору відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019. Станом на 17.03.2020 загальна заборгованість відповідача становила 14 028,12 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 13 757,49 грн, за відсотками 270,63 грн, за пенею 0,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості Банку та вказаним витягом з Реєстру боржників.

Оплату за цим договором підтверджено платіжними дорученнями №2 від 20.09.2019 на суму 1 265 820,00 грн та №2 від 17.03.2020 на суму 1 875 601,63 грн, у призначенні яких зазначено оплату портфелю згідно договору №114/2-19-F від 20.09.2019.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0636/82/0096097. Перехід прав вимоги підтверджено Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 10.01.2023 та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді від 10.01.2023. Додатковою угодою №10/24 від 04.02.2025 до договору №10-01/2023 від 10.01.2023.

Належність відступлених прав вимоги саме до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №010/0636/82/0096097 підтверджується витягом з Реєстру боржників від 17.03.2020 до договору від 20.09.2019 та витягом з Реєстру боржників до договору від 10.01.2023 (зі змінами, внесеними Додатком №1 до Додаткової угоди №10/24 від 04.02.2025), в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, суму заборгованості та, у витягу до договору від 10.01.2023, номер кредитного договору.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №010/0636/82/0096097 від 10 липня 2012 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Разом з тим, станом на день звернення до суду відповідач, в порушення умов кредитного договору, не повернув отримані грошові кошти.

Загальний розмір заборгованості станом на день формування позовної заяви становить 18535,19 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 757,49 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 1 831,06 грн, 3 % річних 671,66 грн, інфляційні втрати 2 274,98 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Позивач, вказуючи на порушення його законних прав та інтересів, звернувся до суду за захистом таких із позовом про стягнення заборгованості. Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та що йому була надана вся інформація, передбаче на вимогами чинного законодавства.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, в якій передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, із розрахунку заборгованості по кредиту, наданого позивачем, вбачається, що позичальник ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом, а саме: не сплачує основну суму боргу, процентів за користування кредитом, не проводить погашення кредиту у строки, передбачені кредитним договором, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом становить 18535,19 гривень.

З приводу вказаного розрахунку заборгованості від відповідача не надійшов відзив, контррозрахунок чи відповідне обґрунтування. Отже, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розраховано суму заборгованості за кредитним договором.

При укладенні вищезазначеного договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких правочинів, саме на таких умовах, шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом,- ч.1 ст.81 ЦПК України.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачка, як позичальник, отримала кошти по кредитному договору, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, тому позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами на дату відступлення права вимоги у загальному розмірі 15 588,55 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 946,64 грн простроченої заборгованості за інфляційними збитками та нарахованими 3% річними на підставі ст 625 ЦК.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), виснувано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на правову допомогу договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №1210 від 04.07.2026 року та витяг про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 року, згідно з яким вартість наданих послуг юридичної допомоги складає 9000,00 грн.

На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 18535,19 грн., задоволено вимоги в розмірі 15 588,55 грн., що складає 84,10% а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2 239,14 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», заборгованість за кредитним договором №010/0636/82/0096097 від 10.07.2012 у розмірі 15 588,55 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 55 копійок) грн., що складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 13757,49 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1831,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», судовий збір в розмірі 2 239,14 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 14 копійок) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 11 листопада 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка

Часті запитання

Який тип судового документу № 141402331 ?

Документ № 141402331 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141402331 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141402331 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141402331 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141402331, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141402331, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141402331 відноситься до справи № 308/12672/26

Це рішення відноситься до справи № 308/12672/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141402313
Наступний документ : 141402343