Рішення № 141402251, 05.11.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
308/10572/26
Номер документу
141402251
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/10572/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - Бедьо В.І., при секретарі судового засідання Малиновській І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації та Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, Військова частина НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Ужгородська міська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0240 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до складу земель оборони із відповідною зміною цільового призначення та категорії цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, витребувати земельну ділянку площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0241 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до складу земель оборони із відповідною зміною цільового призначення та категорії цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки площею по 0,0426 га з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241 утворені внаслідок поділу первісної земельної ділянки площею 0,0852 га, яка була незаконно передана у приватну власність відповідачу та повністю накладається на територію військового містечка № НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 , що належить до земель оборони та перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачево. При цьому обставини незаконного вибуття первісної земельної ділянки з державної власності та її належності до земель оборони вже встановлені судовими рішеннями у справі №308/15144/18.

Прокурор зазначає, що поділ земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів не змінюють її правового статусу й не перешкоджають витребуванню на користь держави. Оскільки передача земель оборони у приватну власність суперечить вимогам земельного законодавства, а їх вибуття відбулося поза волею держави, прокурор вважає, що спірні земельні ділянки підлягають поверненню у державну власність із відновленням їх належного цільового призначення та категорії земель.

Заяви (клопотання) учасників справи.

22.07.2026 року через систему «Електронний суд» представником Позивача подано до суду заяву про забезпечення позову в порядку ст.. 151 ЦПК України. Подану заяву мотивує тим, що спірні ділянки (кадастрові номери 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241) були утворені у 2022 році шляхом поділу земельної ділянки 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га, яка раніше була передана Федосєєву у приватну власність рішенням Ужгородської міської ради від 27.10.2010. За твердженням прокурора, ця земля фактично повністю накладається на землі військового містечка № НОМЕР_3 , що належать до земель оборони та перебувають у користуванні КЕВ АДРЕСА_2 і військової частини НОМЕР_1 .

Факт незаконного розташування земельної ділянки на землях оборони вже встановлювався судами у справі №308/15144/18, а тому прокурор посилається на преюдиційність цих обставин. Після виникнення судового спору ОСОБА_1 здійснив поділ спірної земельної ділянки на дві нові, що, на думку прокурора, було зроблено з метою ускладнити або унеможливити виконання судового рішення. При цьому фактичне місце розташування, площа та межі земель залишилися незмінними. У зв`язку з цим прокурор просить забезпечити позов, оскільки відповідач потенційно може відчужити, повторно поділити, об`єднати, передати в користування або забудувати спірні землі. Це може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду

12.08.2026 року через систему «Електронний суд» представником Військової частини НОМЕР_1 подано заяву про проведення судового засідання без участі представника ОСОБА_2 . Проти задоволення вимог позовної заяви, не заперечує.

18.08.2026 року через Канцелярію суду від представнки позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

03.09.2026 року через Канцелярію суду від представнки позивача надійшла заява про закриття підготовчого судвого засідання та призначення справи до судового розгляду.

18.09.2026 року через систему «Електронний суд» представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево надійшла заява про розгляд справи без участі представника ОСОБА_3 , позовні вимог підтримують в повному обсязі та просять їх задовільнити.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовільнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, а саме ОСОБА_1 повідомлений шляхом направлення судових повісток, які були надіслані рекомендованим поштовим відправленням № R067253102532, № R067273275751, № R067262637902 та № R067287371524 на адресу реєстрації громадянина. Проте поштові відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2026 року, задоволено заяву заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Харлапова Андрія Михайловича про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації та Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, Військова частина НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Ужгородська міська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Накладено арешт на земельну ділянку на земельну ділянку площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0240, яка утворена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:35:001:0105, та належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ); накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0241, яка утворена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:35:001:0105, та належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ); заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241; заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Ужгородській міській раді на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241; заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду/суборенду чи на іншому праві користування, відчуження, передачі в заставу, іпотеку тощо земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241; заборонено державним кадастровим реєстраторам та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянках земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241, а також будь- яких об`єктів нерухомого майна на них.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Як встановлено судом, за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве (Мукачівською квартирно-експлуатаційною частиною) на підставі Державного акту від 04.05.1981 №1, виданого на підставі рішення Ужгородського міськвиконкому від 09.01.1953 №001, закріплено на праві постійного користування земельну ділянку загальною площею 50,61 га, у тому числі територію військового містечка № НОМЕР_3 (колишнє військове містечко № НОМЕР_4 , яке на підставі наказу начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва №53 від 25.05.1999 та наказу начальника КЕЧ району №114г/г від 23.11.2001 «Про проведення перенумерації в/містечок в Мукачівській КЕЧ р-ну» було перенумеровано) загальною площею 18,47 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на території якої дислокується військова частина НОМЕР_1 . Копія державного акта долучена до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 10 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності 07.07.2011, документи, якими посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим законом, є дійсними.

Як вбачається з позовної заяви, незважаючи на те, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_3 загальною площею 18,47 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у державній власності та закріплена на праві постійного користування за КЕВ м. Мукачеве, Ужгородською міською радою прийнято низку рішень, якими частину території військового містечка незаконно відведено під індивідуальну житлову забудову, подрібнено та безоплатно передано у приватну власність фізичним особам.

Зокрема, рішенням Ужгородської міської ради від 27.10.2010 №1638 затверджено відповідні проєкти землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ №083701 від 15.06.2011 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Проте, як зазначено у позовній заяві, факт повного накладення відчуженої земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га на територію військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває на обліку КЕВ м. Мукачево та використовується військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджується висновком експерта від 31.08.2020 №1056/1057, складеним за результатами комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018070210000028 від 26.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України. Згідно з висновком експерта земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 повністю накладається на землі, надані у безстрокове користування Мукачівському КЕВ для державних потреб, площа накладення становить 0,0852 га.

Зазначені обставини були предметом судового розгляду у справі №308/15144/18 за позовом військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають преюдиціальний характер та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність уже встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Це повністю узгоджується із висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи зазначене, фундаментальні для даного позову факти вже були предметом судового дослідження. Зокрема, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 належить до земель оборони, повністю накладається на територію військового містечка № НОМЕР_3 та вибула з державної власності поза волею держави і з порушенням установленого законом порядку.

Разом із цим, під час забезпечення реального виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 04.06.2025 у справі №308/15144/18, на підставі відомостей Державного земельного кадастру виявлено, що реєстрація права державної власності за Міністерством оборони України на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 унеможливлена у зв`язку зі штучним припиненням її існування як об`єкта цивільних прав.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.03.2026 №10-7-0.2-1353/26 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру за заявою власника ОСОБА_1 про її поділ на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 площею 0,0426 га та 2110100000:35:001:0241 площею 0,0426 га, копія якого долучена до матеріалів справи.

Зазначене також підтверджується даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 площею 0,0426 га та 2110100000:35:001:0241 площею 0,0426 га були утворені 19.10.2022 за заявою ОСОБА_1 внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га, належної йому на підставі державного акта серії ЯЛ №083701 від 15.06.2011.

Як зазначено у позовній заяві, дії ОСОБА_1 щодо поділу спірної земельної ділянки під час розгляду судової справи №308/15144/18 свідчать про недобросовісність його поведінки та спрямовані на створення штучних перешкод для виконання судового рішення шляхом формального припинення існування первісного об`єкта спору.

Водночас, фактично спірний об`єкт не змінився, оскільки місце розташування, координати, загальна площа, конфігурація та межі двох новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241 відповідають характеристикам первісної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105 площею 0,0852 га.

Разом із цим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності ОСОБА_1 на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241 не зареєстровано. Натомість відомості про нього як про власника цих земельних ділянок наразі містяться лише в Державному земельному кадастрі.

Оскільки спірні земельні ділянки утворені внаслідок поділу первісної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105, яка повністю накладається на територію військового містечка № НОМЕР_3 , та належать до земель оборони, вони за законом можуть перебувати виключно у державній власності та не можуть бути передані у приватну власність.

Таким чином, земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_3 загальною площею 18,47 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , незмінно зберігає свій первісний правовий статус, належить до земель оборони та з 1981 року законно закріплена на праві постійного користування за КЕВ м. Мукачево.

Як встановлено судом, передбачена законодавством процедура вилучення та передачі земель оборони з державної у комунальну власність у даному випадку дотримана не була, оскільки КЕВ м. Мукачево не відмовлявся від права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_3 , Міністерство оборони України не надавало відповідних погоджень чи подань, а Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення спірної земельної ділянки не приймалося.

Зазначені обставини підтверджуються судовими рішеннями у справі №308/10743/18, а також ухвалою суду у справі №308/6990/24, якими досліджено обставини порушення законодавчо визначеної процедури відмови від права постійного користування землями оборони.

Крім того, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2024 у справі №308/6990/24 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому судом досліджувалися обставини неналежного виконання ним службових обов`язків під час оформлення документації щодо земельної ділянки площею 2,6 га, яка належала до земель оборони по АДРЕСА_1 та в подальшому була незаконно передана у власність громадян на підставі рішень Ужгородської міської ради.

Отже, судом встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241 утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:35:001:0105, яка незаконно вибула зі складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_3 , при цьому передбаченої законом процедури припинення права постійного користування та вилучення земель оборони не дотримано.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою та четвертою статті 56 ЦПК України визначено процесуальні засади участі прокурора у цивільному судочинстві та обов`язок обґрунтувати підстави представництва інтересів держави.

При цьому прокурор повинен зазначити, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор здійснює представництво інтересів держави у двох випадках: якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави або якщо такий орган відсутній.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У пунктах 37-40 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що бездіяльність компетентного органу полягає у тому, що такий орган, знаючи або маючи можливість знати про порушення інтересів держави, протягом розумного строку не звертається до суду з відповідним позовом.

Звернення прокурора до компетентного органу перед поданням позову має на меті надати цьому органу можливість самостійно відреагувати на порушення, у тому числі шляхом звернення до суду.

Отже, сам факт існування органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави, не виключає можливості представництва прокурором таких інтересів. Вирішальним є встановлення факту нездійснення або неналежного здійснення відповідним органом захисту.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19 додатково наголошено, що обов`язок попереднього звернення прокурора стосується саме компетентного органу, який повинен здійснювати захист інтересів держави, а не відповідача у майбутньому спорі.

Прокурор обґрунтовує представництво інтересів держави тим, що спірні земельні ділянки належать до земель оборони, вибкли з державної власності з порушенням встановленого законом порядку, а уповноважені державні органи не забезпечили належного захисту державного майна шляхом самостійного звернення до сууд.

Підсумовуючи аналіз дотримання прокурором умов реалізації права на пред`явлення позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Закарпатської обласної державної військової адміністрації, суд вказує на наступне.

Велика Палата Верховного Суду, здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII, в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала згаданий висновок та вказала на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж компетенції прокурора, застосування принципу jura novit curia та умов реалізації права на пред`явлення позову в інтересах держави, слід зазначити, що у справі, яка розглядається, мають місце обставини, що відповідають визначеним законом критеріям. Зокрема, оскільки захист законних інтересів держави у спірних земельних відносинах не здійснюється або здійснюється неналежним чином відповідними органами влади, прокурор діє в межах наданих йому повноважень. Це обґрунтовує законність і обґрунтованість пред`явленого позову щодо захисту права власності держави на земельні ділянки та відновлення законних інтересів Міністерства оборони України.

Відповідно до частин 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст.ст.. 3 та 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Відповідно до ст.. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, за винятком передбачених законом випадків щодо окремих земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони не можуть передаватися у приватну власність.

Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про використання земель оборони» визначено правовий режим земель оборони та особливості їх надання військовим частинам для виконання покладених на них функцій і завдань.

Отже, правовий режим земель оборони передбачає їх перебування виключно у державній власності, а передача таких земель іншим особам допускається лише у випадках та порядку, прямо встановлених законом.

При цьому для встановлення належності конкретної земельної ділянки до земель оборони недостатньо лише посилання на її розташування поблизу військового об`єкта. Така обставина має підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема рішеннями про відведення землі, державними актами, документацією із землеустрою, матеріалами інвентаризації, обліковими документами військового містечка та іншими документами, які підтверджують історію формування і використання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність або користування за рішенням уповноважених органів лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.. 141 Земельного кодексу України підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені законом, зокрема до них належить добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою.

Порядок добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою встановлений ст.. 142 Земельного кодексу України.

При цьому відповідне право не припиняється лише внаслідок фактичного невикористання земельної ділянки, зміни її цільового призначення, прийняття рішення органом місцевого самоврядування або вчинення реєстраційних дій щодо неї.

Відповідно до ч.2 ст. 141 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства, установи, організації чи органу державної влади не припиняє права власності держави на відповідні земельні ділянки.

Таким чином, необхідно розмежовувати припинення права постійного користування земельною ділянкою та припинення права державної власності на неї.

Припинення права постійного користування не означає автоматичного переходу права власності на землю до територіальної громади або приватної особи.

Крім того, ст.. 149 Земельного кодексу України регулює питання вилучення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, з урахуванням компетенції відповідних органів та встановленого законом порядку.

Отже, у випадку, якщо спірні земельні ділянки були надані для потреб Збройних Сил України та перебували у постійному користуванні відповідної військової установи, їх передача іншим особам мала здійснюватися із дотриманням установленої законом процедури припинення такого права та повноважень компетентних органів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання права та інші способи, встановлені законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності.

Згідно зі ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положення ст.. 388 ЦК України регулюють особливості витребування майна від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 сформулювала висновок, згідно з яким власник може витребувати майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності забезпечення ефективного судового захисту та процесуальної економії.

Отже, якщо земельна ділянка неодноразово відчужувалася, належним способом захисту за наявності відповідних правових підстав є пред`явлення вимоги про її витребування від останнього набувача, а не послідовне оспорювання всіх рішень та правочинів, на підставі яких здійснювалося відчуження.

Водночас слід враховувати, що частина друга статті 391 ЦК України в чинній редакції прямо передбачає застосування статей 387 і 388 ЦК України до спорів щодо володіння, користування та розпоряджання майном, відчуженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування на користь приватної особи.

Як послідовно зазначає Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 01.09.2020 у справі №233/3676/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, штучне формування нових земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів та зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Як встановлено судом, згідно з положеннями статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Отже, земельні ділянки, на яких розміщені військові містечка та дислокуються військові частини, є землями оборони та можуть перебувати виключно у державній власності.

Відповідно до приписів Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном, у тому числі землями оборони.

При цьому, згідно з частиною 8 статті 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Таким чином, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Матеріалами справи підтверджено, що передача спірних земельних ділянок у приватну власність відбулася без дотримання встановленого законом порядку припинення права постійного користування землями оборони та без належного волевиявлення уповноважених органів держави. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не могло бути самостійною та достатньою правовою підставою для припинення права державної власності на землі оборони та виникнення права приватної власності на них, оскільки такий орган не був наділений відповідними повноваженнями щодо розпорядження цими землями.

З огляду на характер спірних правовідносин належним способом захисту порушеного права державної власності є витребування майна з незаконного володіння останнього набувача відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України з урахуванням чинної редакції цих норм та особливостей правового регулювання захисту права власності добросовісного набувача.

Як встановлено судом та підтверджується дослідженими доказами, земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 та 2110100000:35:001:0241 площею по 0,0426 га кожна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , утворені внаслідок поділу первісної земельної ділянки, яка входила до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_3 .

Таким чином, поділ первісної земельної ділянки, формування нових земельних ділянок, присвоєння їм окремих кадастрових номерів та зміна їх площі й інших кадастрових характеристик не призвели до зміни правового режиму відповідної території та не припинили права державної власності на неї.

Відтак утворені внаслідок поділу земельні ділянки зберегли правовий статус земель оборони, а їх подальша реєстрація за приватною особою не створила законної підстави для набуття права приватної власності на майно, яке відповідно до вимог земельного законодавства не могло перебувати у приватній власності.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно, усупереч волі держави в особі уповноважених органів - Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево, а їх подальше формування шляхом поділу первісної земельної ділянки не змінило їх правового статусу, земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:35:001:0240 площею 0,0426 га та 2110100000:35:001:0241 площею 0,0426 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , входять до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_3 та підлягають витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України та Закарпатської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача потрібно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позову згідно з платіжною інструкцією № 1057 від 17.07.2026 та суму сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову згідно з платіжною інструкцією № 1058 від 17.07.2026.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 41, 131-1 Конституції України, 1, 13, 20, 27, 70, 84, 116, 141-143, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 15, 16 ,76-81, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, 15, 16, 321, 387-388, 391 ЦК України, ЗУ «Про власність», ЗУ «Про використання земель оборони, ЗУ «Про правовий режим у збройних силах України», ЗУ «Про збройні сили України» суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задоволити.

Витребувати земельну ділянку площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0240 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022496, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Народна, 4) з незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до складу земель оборони із відповідною зміною цільового призначення та категорії цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Витребувати земельну ділянку площею 0,0426 га з кадастровим номером 2110100000:35:001:0241 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022496, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Народна, 4) з незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до складу земель оборони із відповідною зміною цільового призначення та категорії цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) сплачений судовий збір у розмірі 7 929,64 (сім тисяч дев`ятост двадцять дев`ять) гривень, 64 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня, 20 копійок, сплачений за подання заяви про забезпечення позову згідно з платіжною інструкцією № 1058 від 17.07.2026.

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2026, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Дата складання повного тексту рішення 11.11.2026.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141402251 ?

Документ № 141402251 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141402251 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141402251 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141402251 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141402251, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141402251, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141402251 відноситься до справи № 308/10572/26

Це рішення відноситься до справи № 308/10572/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141402248
Наступний документ : 141402258